Наступна терористична атака. Що буде після неї. Головне з допису Тімоті Снайдера:

Нинішня влада провокує терористичну атаку. Більшість людей, які керують відповідними відомствами, некомпетентні; кілька рівнів було вичищено; значна частина персоналу, що залишилася, подала у відставку, була звільнена або деморалізована; ресурси були відвернуті від запобігання терору; американців відволікають вигадками і хаосом; а потенційні нападники заохочуються.

І тому ми повинні подумати вже зараз про те, що буде після такої атаки. Маск, Трамп, Венс та інші спробують скористатися моментом, щоб скасувати залишки американських свобод.

Всього за три місяці люди Трампа зробили немислиме набагато більш імовірним. Вони створили умови для тероризму, а отже, і для управління терором.

Вони послабили служби, які виявляють терористичні загрози і запобігають терактам: ЦРУ, ФБР, Міністерство внутрішньої безпеки і Агентство національної безпеки.

Люди Маска-Трампа керують нацбезпекою, розвідкою та правоохоронними органами як телешоу.

Тероризм – це реальний ризик у реальному світі. Постійне використання цього слова для позначення нереальних загроз всередині ключових інституцій погіршує їхню спроможність. Служби безпеки, навчені виконувати політичні вказівки щодо уявних загроз, не розслідують реальні загрози.

Розвалюючи уряд, руйнуючи економіку і розділяючи населення, Маск і Трамп привертають увагу людей найгіршого ґатунку, які бажають завдати шкоди американцям.

Хто ці люди? Три можливі групи виконавців великого терористичного нападу в США: місцеві праві націоналісти або білі супрематисти ("внутрішні насильницькі екстремісти"), ісламісти та росіяни.

росія зараз становить таку небезпеку, якої не було раніше. Вона має спеціальні підрозділи, які здійснюють акти руйнування за кордоном, такі як вбивства і диверсії. За останні три роки ці операції активізувалися всередині Європи і включають підриви військових об'єктів. росія також платить людям всередині інших країн за здійснення актів терору і саботажу. росія роками здійснює кібератаки всередині США.

До Маска-Трампа США прискіпливо ставилися до росії як до можливого джерела іноземного терору. Тепер росія представлена як союзник, а путін – як друг; розвідувальна і оборонна робота, спрямована на моніторинг російських диверсій всередині США, була згорнута, так само як і відстеження російських військових злочинів в Україні та публічна звітність про росію.

путінізм, який демонструє федеральний уряд, створює атмосферу, в якій російська операція всередині США була б набагато простішою. Неважко зрозуміти, що виграла б росія від терористичної атаки під чужим прапором на американській території. Москва прагнула б послабити США, викликавши відповідну реакцію з боку Маска-Трампа, яка б влаштовувала росію. Змусити Трампа звинуватити своїх ворогів у тому, що насправді було російською атакою, – в інтересах рф.

Нинішній уряд був би останнім, хто встояв би перед спокусою експлуатувати терор. Боюся, що Маск-Трамп не зроблять жодних спроб затримати відповідальних осіб, особливо якщо це будуть американці чи росіяни, якщо взагалі робитимуть такі спроби. Вони можуть звинуватити Демократичну партію, або американців, яких вони ненавидять з інших причин, або опозицію в цілому, або канадців, або українців, або інших європейців. Вони, ймовірно, намагатимуться покласти край американській республіці.

Саме тоді настає критичний момент, коли ми повинні запобігти цьому.

Історія вчить нас, як використовуються терористичні атаки. Наша перевага в тому, що ми знаємо цю історію, і тому реагуємо розумно. Не давайте нинішньому режиму презумпції невинуватості після того, як він допустив терористичну атаку на американській землі. Ставтеся скептично до його розповідей про те, хто винен. Наполягайте на тому, щоб Маск-Трамп взяли на себе відповідальність. Треба розуміти, що свобода – це перша умова безпеки. Теракт – це не привід для того, щоб у чомусь поступатися цьому режиму. Навпаки: такий провал Маска-Трампа стане ще однією причиною, і дуже вагомою, щоб чинити опір.

Справи швидко закінчуються погано для росіян. Їхні атаки майже повсюдно зазнавали нищівної поразки. Дещо з огляду Дональда Гілла:

Курська область. ЗСУ визначили 112-ту і 448-му ракетні бригади як підрозділи, відповідальні за ракетний обстріл Сум у Вербну неділю. Вони атакували 448-у з 30-41 безпілотниками в районі Клюкви, що за 10 км на схід від Курська. Руйнування все ще оцінюються, але в російському звіті йдеться про те, що, хоча бригада велика і лише її частина перебувала в Курській області, вона зазнала значних втрат.

Протягом двох днів 112-ту ракетну бригаду атакували в Іваново, за 800 км від України. У повідомленні в Твіттері йдеться про 12 загиблих, але інші джерела не згадують про жодні жертви. Кілька супутникових знімків низької роздільної здатності й фотографії удару.

Крім того, за останні чотири-п'ять тижнів українці уразили близько 20 гармат "Коксан", які виробляються в Північній Кореї і продаються в росію з минулого року, і вивели з ладу щонайменше шість, швидше за все, сім або вісім з них.

ПСУ повільно розширює свої можливості нанесення наземних ударів (як пояснювалося минулого року, це займає певний час, оскільки потрібен час для підготовки пілотів до початкового оперативного рівня, який зазвичай пов'язаний з операціями з протиповітряної оборони вдень; потім до більш складних операцій, таких як протиповітряна оборона вночі, а потім до найскладніших з усіх, таких як ударні операції вночі). Між іншим, саме по цьому понтонному мосту був нанесений український авіаудар.

Бєлгородська область. Обидві сторони завдають авіаударів, застосовують ударні БПЛА та артилерію, намагаючись ізолювати поле бою і не допустити постачання і заміну на лінію фронту. Десять знищених транспортних засобів – це лише деякі з результатів спроб України відрізати росіян.

Терни. З усього свого плацдарму на річці Жеребець росіяни вислали вперед невеликі групи піхоти, щоб спробувати подолати українську безпілотну оборону, але Україна вбила багато з них. Ті, що досягли українських ліній оборони, були знищені. Хоча, знову ж таки, якщо ваша оборонна позиція не дозволяє вам спостерігати за просуванням ворога і відбивати його, це не найкраща позиція.

Часів Яр. 5-а штурмова та 93-я штурмова бригади були атаковані п'ятьма хвилями росіян. Дев'ять російських автомобілів було знищено, чотири пошкоджено та багато піхоти було вбито. росія підтримала ці атаки ще одним термобаричним шквалом.

Торецьк. Батальйон української президентської бригади атакує різні російські об'єкти в Торецьку за допомогою безпілотників. російські позиції в центрі міста вражають бомби і безпілотники. Українські позиції обстрілюють ракетами, після чого відбувається російський штурм на північ від Дружби.

За 2200 метрів на захід від Олександрополя українські позиції обстрілюють і штурмують, а деякі українці здаються в полон. Бліндажі забезпечують захист від снарядів і, залежно від того, як вони побудовані, від дронів. Але якщо ви не можете спостерігати за ворожими силами, які наближаються до бліндажа, і не можете їх знищити, то вони стають могилою. Якби українці мали хоч якусь можливість дати відсіч, їхнім єдиним шансом протистояти російській піхоті була б боротьба з окопів.

Покровськ. Масштабний російський штурм 14-ї бригади НГУ "Червона калина" призвів до знищення 24 бронемашин, 99 мотоциклів, 2 вантажівок і загибелі 229 російських піхотинців, що задокументовано. Міни постійно скидаються безпілотниками, але після того, як було виявлено рух російських військ, їх почали скидати більше на очікуваних підступах, особливо на обмеженій місцевості, наприклад, на дорозі між деревами.

росія витрачає більше грошей, ніж отримує. У неї є вибір: скоротити витрати або збільшити борг. Оскільки війна є пріоритетнішою за добробут цивільного населення, цілком ймовірно, що страждання цивільного населення продовжуватимуть зростати, особливо з огляду на те, що 80% закупівель зброї у 2025 році вже оплачено.

😡 рф завдала удару по Запоріжжю, відомо про одну загиблу людину, — ОВА.

Підписатись на iPress

Чи повернуть італійці собі папство? Хто є фаворитом на місце наступника Папи Франциска. Головне з публікації:

Обрання нового лідера Католицької Церкви – процес, який може виявитися вирішальним для закріплення або скасування реформаторської спадщини аргентинця. Очікується, що процедура розпочнеться через два-три тижні після похорону Папи, коли Колегія кардиналів збереться у Сікстинській капелі Ватикану, щоб розпочати дуже таємний процес обрання нового Папи. Теоретично будь-який хрещений чоловік-католик може претендувати на папство, але протягом останніх 700 років Папа завжди обирався з числа кардиналів.

Заздалегідь визначити переможця непросто. Під час останнього конклаву в 2013 році кардинал Хорхе Бергольйо не був фаворитом на наступництво Папи Бенедикта XVI. Проте він став Папою Франциском після 24 годин і п'яти раундів голосування.

Чи настав час для італійців повернути собі папство? З 266 пап 217 походять з Італії, але останні троє прийшли з-за меж Ватикану.

Італійський кардинал П'єтро Паролін, 70 років, державний секретар Ватикану та заступник Франциска з 2013 року, може розглядатися як природний наступник. Родом з Венето, Паролін, як один з близького кола радників Франциска, був уповноважений здійснювати реформи Папи і був рушійною силою дипломатії.

З іншого боку Пароліна вважають надто бюрократичним, без харизми і не надто близьким до простих людей як покійний Папа. Це може стати ахіллесовою п'ятою поряд з відсутністю пастирського досвіду.

Іншою італійською можливістю є кардинал П'єрбаттіста Піццабалла з Ломбардії, який є латинським патріархом Єрусалима. 60-річний кардинал цілком може отримати вигоду від ностальгії серед своїх колег-італійських кардиналів щодо повернення одного з їхніх співвітчизників на найвищу посаду. Піццабалла, який жив на Святій Землі понад три десятиліття, говорить івритом і визнав, що розмовляє з Хамасом "за необхідності", є авторитетом на Близькому Сході, що може бути перевагою.

Його вважають відвертим, він швидко піднявся по кар'єрній драбині завдяки поглядам, що збігаються з поглядами Франциска щодо захисту довкілля та міжрелігійного діалогу. Він здебільшого залишався осторонь публічних суперечок у церкві щодо церковної доктрини, але консерватори не надто вороже ставляться до нього, оскільки він підтримує латинську месу.

З іншого боку він дещо молодий для папства, оскільки кардинали неохоче обирають лідера, який, імовірно, залишиться на посаді кілька десятиліть.

Протягом своїх 12 років Папа Франциск розлютив консервативне крило Католицької Церкви, яке, своєю чергою, стало все більш радикальним, особливо в США.

Фактичним лідером цієї консервативної опозиції був 76-річний кардинал Реймонд Берк, який неодноразово зіштовхувався з Франциском через його нібито "прогресивний" порядок денний і вважав Церкву "занадто фемінізованою". Проте він розглядається більше як символічний лідер консерваторів, ніж як переможний претендент на папство.

Інша фігура – угорський кардинал Петер Ердьо, здається більш імовірним кандидатом. Ердьо згадувався як потенційний наступник у 2013 році та був відзначений правим прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. Ердьо представляє більш традиціоналістське, орієнтоване на Європу бачення Церкви і залишається цікавим для консерваторів, які шукають папського курсу корекції.

Шанси консерваторів залежать від складу Колегії кардиналів. На поверхневому рівні Франциск призначив 110 зі 138 кардиналів, які будуть мати право обирати його наступника, що робить різкий поворот до більш жорсткого консерватизму малоймовірним.

Британське видання The Week серед кандидатів назвало і кардинала Миколу Бичка: 45-річного єпарха святих Петра і Павла в Мельбурні, який торік був возведений в сан кардинала Папою Франциском. Деніел Галлахер, колишній латинський секретар Папи Бенедикта XVI і Франциска, також називав Миколу Бичка серед можливих молодих претендентів. Чи не занадто молодий Бичок, щоб зайняти престол святого Петра? "Історія каже "ні", і Франциск, здається, сказав те ж саме", – написав Галлахер.

Два погляди на війну. Якщо переговори між Україною та росією зазнають невдачі. Головне з колонки генерала Марка Гертлінга:

Держсекретар і головнокомандувач США в Європі щойно представили два дуже різні погляди на війну. Минулої п'ятниці держсекретар Марко Рубіо оголосив, що "за кілька днів" адміністрація вирішить, чи переговори щодо завершення російсько-української війни є "здійсненними".

Неясно, що адміністрація робитиме, якщо з'ясується, що переговори зазнали невдачі – у такому випадку, за словами Рубіо, "ми зробимо, що зможемо". Але очевидна розчарованість Рубіо різко контрастує зі свідченнями перед Комітетом Сенату з питань збройних сил на початку цього місяця Верховного головнокомандувача об'єднаними збройними силами НАТО в Європі генерала Крістофера Каволі – військового, найбільш обізнаного з поточною ситуацією в Європі та Україні.

Повідомлення Каволі було чітким і точним: Україна бореться з неймовірною рішучістю, росія недостатньо швидко адаптується навіть після трьох років боїв, і обидві сторони небезпечно виснажують засоби для продовження боротьби без зовнішньої підтримки. Його свідчення спростували неправдивий наратив, який поширюють Трамп і члени його команди нацбезпеки, що росія перемагає, Україна приречена, а майбутня підтримка США буде марною.

Каволі не добирав слів. За його оцінкою, "незважаючи на значні втрати на полі бою в Україні, російські військові відновлюються та зростають швидше, ніж очікувала більшість аналітиків", з великою кількістю артилерійських снарядів, дронів і далекобійних засобів, які виробляються та постачаються з-за кордону. Їхня армія побита, але ще не зламана їхня готовність кидати війська, зокрема північнокорейські та китайських "добровольців", у м'ясорубку.

Він не сказав прямо, що в Україні закінчуються боєприпаси, але підкреслив, що "українці залежать від нас... особливо... для своїх високотехнологічних протиповітряних систем". І читаючи між рядків, попит на артилерійські боєприпаси продовжує перевищувати пропозицію. Він підкреслив, що затримки з американською допомогою мають швидкий і згубний вплив на українську здатність воювати.

Але, незважаючи на все це, загальна оцінка Каволі не була похмурою. "Українці... зайняли дуже сильні оборонні позиції – добре укріплені позиції. І, здається, вирішили деякі проблеми з людськими ресурсами, які були такими гострими минулої осені. Вони розвивалися та еволюціонували дуже, дуже швидко".

Можливо, найважливішим посланням Каволі було: "У війні немає нічого неминучого, і українці зараз перебувають у дуже міцних оборонних позиціях і щотижня покращують свою здатність генерувати сили та зміцнювати ці позиції. Зараз важко уявити масштабний український наступ, який виженє всіх росіян з кожного квадратного сантиметра України. Але так само дуже важко уявити, що Україна зазнає краху і програє. Я не думаю, що поразка України є неминучою".

У цьому суть даного моменту: росія все ще дисфункціональна і все більше зламана, а українці все ще борються за свій народ, свою територіальну цілісність, свій суверенітет. Але вони можуть продовжувати цю боротьбу лише якщо США проявлять стратегічне терпіння та політичну волю, щоб надати необхідне.

Вікно можливостей для відновлення ініціативи України звужується, але не закрите. Підтримка санкцій, важливі поставки систем протиповітряної оборони, артилерії та високоточних боєприпасів, а також підтвердження територіального суверенітету України могли б почати відновлювати баланс на полі бою протягом кількох тижнів. З кращим захистом від російських авіаударів і відновленими далекобійними можливостями, а також належним ставленням до агресії путіна, Україна могла б стабілізувати свої лінії та створити умови для обмежених наступальних дій до кінця літа або початку осені.

Україна може вистояти. З постійною західною підтримкою вони можуть утримати лінію і просунути її вперед. Їм не потрібні наші солдати. Їм потрібна наша рішучість. Ми знаходимося на переламному етапі. Історія запам'ятає, що ми вирішимо зробити далі.

😐 Очільники МЗС Британії, Франції, Німеччини та України відклали спільну зустріч у Лондоні, — Sky News.

Підписатись на iPress

Китай може отримати все завдяки Трампу. Європа має шанс посилитися. Допис Мінни Аландер (скорочено):

Китай наразі лідирує в гонці за звання найбільшого переможця американського саботажу.

І хороші, і погані новини є відносними, і відколи Трамп вступив на посаду, межа між ними стає все більш розмитою. Сьогоднішній промінь надії полягає в тому, що якщо США справді відмовляться від свого мирного плану для України, з усіх можливих найгірших наслідків – це може бути найменш поганим. Якщо США визнають поразку, як це фактично вже зробив держсекретар Марко Рубіо, це набагато краще для Європи та України, ніж розумніша гра США, яка б звинувачувала у невдачі Європу. На щастя, росія зробила такий сценарій набагато складнішим. Навіть Трампу було б важко звинуватити Європу в російських ракетних атаках на цивільних, таких як нещодавня атака на Кривий Ріг.

З європейської перспективи торговельну війнуТрампа та інші зусилля відчужити союзників і спаплюжити американську позицію у світі всіма можливими способами важко зрозуміти. Однак з точки зору Китаю все фактично складається дуже зручно. США, які ізолюють себе від решти Заходу і змушують своїх союзників шукати інші варіанти, – це чудово для Китаю.
Японія та Південна Корея вже відновили переговори про співпрацю з Китаєм.
Китай міг би створити доброзичливу атмосферу в Європі, висловивши бажання захищати вільну торгівлю та зберегти деякі елементи міжнародного порядку, заснованого на правилах. Це було б здійсненням мрії для Німеччини, а Франція, ймовірно, також негайно на це погодилася б. Крім того, Іспанія позиціонує себе як посередник між Європою та Китаєм, а в Швеції є голоси в публічних дебатах, що пропонують "дати Китаю новий шанс".
Врешті решт мати росію як васальну державу дуже зручно для Китаю. Поки що дозволити війні тривати й тримати росію та Європу сконцентрованими на Україні, не виграючи і не програючи війну, – це хороша стратегія. Для Китаю було б мудро не надто посилювати росію, навіть якщо США скасують санкції проти росії.

Загалом, Китай має хороший шанс оптимально позиціонувати росію, Європу та своїх азійських сусідів. Орієнтуватися в цьому та переконатися, що Європа не втратить всі свої важелі впливу буде складно, оскільки європейські країни, як правило, шукають двосторонні відносини та угоди з Китаєм, а не визначають спільні інтереси. Європейці також набагато менш схильні узгоджувати свою позицію з США щодо Китаю зараз.

Водночас важко зрозуміти, як США під керівництвом Трампа збираються отримати від цього всього якусь користь – особливо якщо у Вашингтоні все ще є згода, що Китай є головним викликом для американської влади.

Для росії здається, що раптова дружелюбність американської адміністрації дещо приголомшлива. Побудувавши менталітет облоги на наративі, що НАТО існує лише для того, щоб нашкодити росії (як Трамп стверджував, що ЄС існує лише для того, щоб нашкодити США), потрібна значна адаптація, щоб раптом побачити, як головна сила і гарант НАТО змінює позицію. Знову ж таки, треба бути обережним з бажаннями – НАТО було корисним ворогом для Кремля, і буде потенційно важко змінити наратив, щоб виправдати масову мілітаризацію, якщо головною загрозою тепер вважається Європа, декадентний і безсилий континент минулого. Як я обговорювала з Бенджаміном Віттесом на Dog Shirt TV, для путіна, ймовірно, було краще мати як сусіда слабку Європу, військово залежну від США, оскільки завжди був знак питання щодо зобов'язань США перед Європою навіть у найкращі дні НАТО. Якщо Європа буде посилена в результаті американського саботажу, ситуація може виявитися набагато менш зручною для росії.