#sim_prose
🤌
уважність
усе як завжди. спочатку двері, потім отримання номеру в черзі. номер 111 - гарне число. далі очікування на вільний прилавок, чи то пак касу. далі я уже підходжу до потрібного віконечка. диктую, завчений за 5 хв до того, номер телефону мого брата. Касирка вбиває усі ці дані у базу і, ніби для галочки, запитує документи. далі вже хоче іти нести мені посилку, але тут лунає голос позаду мене.
⁃ у мене номер 108 і табло показало, що це моє віконечко? може ви мене пропустите?
увесь світ зупиняється. усі погляди, зайняті і не зайняті, переводяться на нас - учасників цієї ситуації. зупиняються комп‘ютерні процеси. усі думки, тіла і, навіть, планети починають крутитися довкола цього. решта касирів припиняють свою роботу. автомобілі завмирають на зелене світло. водії прислухаються, щоб почути, що буде далі.
⁃ як бачите, на табло зараз 111 номер. тобто мій - я дістаю з кишені свій папірець із номером у черзі і показую жінці. на табло в цей час відсутній номер 108 взагалі. в очах жінки з‘являється смуток. здається, вона зараз заплаче. у її руках починає тремтіти сіра торбина. мабуть, її день сьогодні почався не надто вдало. адже, її шапка, тримається не зовсім рівно, більше натягнута на лівий бік, а з під правого визирає більше волосся.
я не встигаю відчути бодай щось, окрім її неуважності. у моїй голові починається карусель з думок-дітей, які пройшли своєю чергою. і радіючи дивляться на дітей, які провтикали свою через якісь причини, зокрема через неуважність. пауза затягується. я починаю задумуватися, а чи всесвіт не хоче мені щось сказати. може він прагне, щоб я поступився своїм місцем цій жінці і таким чином відновив його роботу. чи може він прагне, щоб я озвучив їй цю карусель про неуважність, чи про те, як працює черга. а тим паче електронна. я починаю усвідомлювати, що для того, щоб отримати свою посилку їй доведеться знову роздрукувати папірець, знову встати в чергу. знову очікувати. і немає гарантій, що вона знову її не провтикає. і я вирішую..
⁃ у вас 108 номер? Ходіть до мого віконечка я вас обслужу. у вас отримання посилки чи відправка? - відновлює усі процеси інша касирка, яка поправляючи свою білосніжну маску в цей час підходить до нашого віконечка. її погляд прикутий виключно до жінки з номером 108.
я намагаюся перехопити її погляд, вловити те, що вона відчуває. і не можу.
🤌
уважність
усе як завжди. спочатку двері, потім отримання номеру в черзі. номер 111 - гарне число. далі очікування на вільний прилавок, чи то пак касу. далі я уже підходжу до потрібного віконечка. диктую, завчений за 5 хв до того, номер телефону мого брата. Касирка вбиває усі ці дані у базу і, ніби для галочки, запитує документи. далі вже хоче іти нести мені посилку, але тут лунає голос позаду мене.
⁃ у мене номер 108 і табло показало, що це моє віконечко? може ви мене пропустите?
увесь світ зупиняється. усі погляди, зайняті і не зайняті, переводяться на нас - учасників цієї ситуації. зупиняються комп‘ютерні процеси. усі думки, тіла і, навіть, планети починають крутитися довкола цього. решта касирів припиняють свою роботу. автомобілі завмирають на зелене світло. водії прислухаються, щоб почути, що буде далі.
⁃ як бачите, на табло зараз 111 номер. тобто мій - я дістаю з кишені свій папірець із номером у черзі і показую жінці. на табло в цей час відсутній номер 108 взагалі. в очах жінки з‘являється смуток. здається, вона зараз заплаче. у її руках починає тремтіти сіра торбина. мабуть, її день сьогодні почався не надто вдало. адже, її шапка, тримається не зовсім рівно, більше натягнута на лівий бік, а з під правого визирає більше волосся.
я не встигаю відчути бодай щось, окрім її неуважності. у моїй голові починається карусель з думок-дітей, які пройшли своєю чергою. і радіючи дивляться на дітей, які провтикали свою через якісь причини, зокрема через неуважність. пауза затягується. я починаю задумуватися, а чи всесвіт не хоче мені щось сказати. може він прагне, щоб я поступився своїм місцем цій жінці і таким чином відновив його роботу. чи може він прагне, щоб я озвучив їй цю карусель про неуважність, чи про те, як працює черга. а тим паче електронна. я починаю усвідомлювати, що для того, щоб отримати свою посилку їй доведеться знову роздрукувати папірець, знову встати в чергу. знову очікувати. і немає гарантій, що вона знову її не провтикає. і я вирішую..
⁃ у вас 108 номер? Ходіть до мого віконечка я вас обслужу. у вас отримання посилки чи відправка? - відновлює усі процеси інша касирка, яка поправляючи свою білосніжну маску в цей час підходить до нашого віконечка. її погляд прикутий виключно до жінки з номером 108.
я намагаюся перехопити її погляд, вловити те, що вона відчуває. і не можу.