​​Друзі, авторка подкасту розпочала терміновий збір на авто.

🐈‍⬛ МоноБанка:
https://send.monobank.ua/jar/8v72vq4n6R

Одна з бригад спеціального призначення Гвардії наступу потребує автівку для виконання бойових завдань, перевезення БК та виїзду. Зараз хлопці їздять на радянській машині, яку можна легко знешкодити. Мета збору - 200 000 грн. Ціль Іванки — 50 000 грн.

Також можна донатити за номером картки:
5375411205968287

Або на PayPal:
iv.shkromyda@gmail.com

#sin_poetry

по кому подзвін

померлі ввижаються
нам у постатях
снів і наяву

живуть тут зовсім поруч
ходять на побачення
стискають зернятка
молитов

кожен четвер
як привид життя

по кому дзвонитимеш
завтра, дзвоне?

може мене забереш
від шибениці часу

вміння зупинитися
перед пащею страху
вміння зупинитися
вміння
тут

​​#sin_poetry

🖐

Сьогодні вийшла підбірка нелегких, але дуже важливих для мене текстів.
Появу кожного з них супроводжували змішані відчуття — від сумнівів про те, чи маю право говорити в цей час, до радості від народження чогось нового.
Наважився поділитись.
Дякую команді Litcentr і, зокрема Evgenii Piven і ЗСУ без яких нічого б не було.
Щемкого читання.

🔔https://litcentr.in.ua/publ/279-1-0-17686🔔

цукровик
звучить гордо
престижно

принаймні зрозуміло

цукровик
це наша спільна гордість
і печаль

скільки себе пам'ятаю
цукровик
завжди валив гастролерів
яких заносило на наш
витоптаний сонцем газон

понурі червоні обличчя
зовнішніх ворогів

бліді
кров з землею
потягані міланівські футболки
чому вони тут з'являлися

...

мілан
динамо
ювентус
ньюкастл юнайтед
часом
навіть ювентус юнайтед

бо головне в нашій справі
це кольори

їхні автобуси влітали
стрімко і впевнено
тягнучи за собою
темну ріллю слідів

пробивали фотошпалери
з зображенням степу
з'являючись нізвідки

і ненависть наша
була до них безмежною
наче небо на цих шпалерах
що так щільно обліплюють
коробку міста

команди при заводах
помирають
разом з заводами

безлика множина дітей
зовсім не зміниться
лише посивіє
від жаху
від новини про мамину
смерть

тому
можеш не перейматися

вони будуть стояти
твердо
наче пам'ятники
невідомим солдатам

щоби лінія вапна
ніколи не стерлась

щоби ти завжди бачив
свою межу

Олександр Мимрук

#грань_поезії

на день поезії

—
веретено змовчаних сліз
рано чи пізно проколить світ
і продере собі шпаринку у дверях
і немов скалка западе в око
так що плакатиме зрошуючи посушливий
краєвид заколоченого собору

—
занадто багато дійслів
так що завмираєш над сумнівом
мов над розпростертим котом
що лиш гратися хоче

—
ремінь безпеки перетворюється
на зашморг смерті
коли ковтаєш слова що мали б
литися і вивергатися у гаряче повітря
натомість засохлий піт

11.09.20

ВЕЧІРНЯ ШКОЛА

тепер я часто думаю про розчарування
про те що світ виявився зовсім не таким
яким я його собі уявляв
про те що на кожну відкриту планету падає попіл зниклих цивілізацій
про те що кохання це пауза між короткими зустрічами
про те що кожна війна закінчується прогулянкою до цвинтаря
про те що цієї зими я лише тричі
прокидався від того що починав падати сніг

про смак чаю про колір вітру про літери заховані у кишені до найкращих часів

коли я простягну Богу свій щоденник
він не дивитиметься

усі мої оцінки не здатні розповісти про глибину моєї необізнаності
і кожен прогуляний урок
мені ще бодай раз відгукнеться

чи той хто першим добіг до фінішу – переміг?

і якщо мені будуть снитися солдати –
я навмисно плутатиму їхні імена
аби перехитрити усміхнену відьму
з китайською газонокосаркою

і якщо до мене прийде твій син
скажу йому: я загинув під час обстрілу в оріхові
я воскрес на третій день і розучився літати

дякую тобі
дно водосховища
за те що відкрило свої таємниці
дякую тобі
лоно всесвіту
за те що ховаєш мою печаль

Дмитро Лазуткін

#грань_поезії

що розповість нам про нас,
тодішніх?

паркан
що здається тепер низьким
а колись був бодай до плечей мені
та облущена фарба на перекладинах
до яких тепер
нікому немає діла
(ми часто лізли туди
і всі вміли спускатися по трубі
а я ні)

тільки дерева сміються:
ми ростемо —
й вони ростуть

#sin_poetry

рана перемоги

у кожного в грудях
болить по-своєму

палаючий дім
учора

застиглі усмішки
на зблідлих обличчях
сьогодні

що у нас забере
завтра?

#sin_poetry

зозуля

годинник проковтнув зозулю
і вона відбивається
у його роті
ку-ку ку-ку
порятуйте ж мене
людоньки добрі
звільніть від металевих пут
дайте вилетіти до своїх
дітей незнаних
дайте виправити
свій-світ світ-свій

#sin_poetry

🖐️

ри.ба

десь глибоко всередині тебе
де на дні твого моря непомітно
слідів інших тіл
тобі вдається відшукати ниточку
з чорного срібла
яка тонкою спіраллю веде до скрині
де заховані сотні іржавих мідних монет
з зображенням профілю будди
і взявши бодай одну
відкриються твої чакри
а вода у твоєму морі стане прозорою і чистою неначе у гірських крижаних джерелах
і хтось пустить у нього рибу
що любить думати перед сном
і ти будеш чути ці думки в яких
ця срібна риба мріє про
крила щоб полетіти
вище за чайку
і здивувати її

​​🖐

9

ішов
сліпий чоловік
уночі
чи то ніч
ішла поруч із чоловіком

#introvert_confession #sin_poetry

***

коли вже дальше не можу,
я вибігаю в сад і заступом
підважую трохи трави і квітів..
вони ще ростуть, квітуть -
а в мені закрутиться світ..

а у вікні сестра танцює одна,
вона кричить: кидай - потанцюй зі мною,
і я кидаю і біжу - армстронґ відспівав своє,
а негритянка своєї: - я ніколи, ніколи не сумуватиму -
зовсім як дерево низенько над водою..

Олег Лишега

#грань_поезії

​​#sin_poetry #introvert_confession #introcon

🖐

8

олов’яний солдатик
усміхається стискаючи
олов’яну рушницю
віддає мені честь
маленькому і дурному ще

не плач хлопчику
подивись на мої війська
які так гарно світять
помаранчевими капелюхами
і боронять її спокій
не плач малесенький
колись і ти будеш як і я
частинкою великого війська
а зараз бувай

а зараз а зараз а зараз
бувай
а зараз-а зараз а зараз
бувай
а зараз а зараз а зараз
бувай

#sin_poetry

🖐️

насіння 🌰

засипаєш своє розпушене
поле насінням із літер
і слів
через місяць приходиш
в надії на диво
а поле зникло
а слова і літери розвіяв
вітер
а слова і літери
розтягли круки і пси
натомість на місці поля
книжка без імені
чиста як пісок облизаний
хвилями

#sin_poetry

🖐️

за упокій літа

о …
ти забув своє фото
на цвинтарі
й тепер
щоночі чутно
як плачуть сотні
тисяч трун
піано

й очі твої миготять
черешневим плодом
так що живі спотикаються
але все ще ідуть
класти квіти
долонь

тримай своє слово
як писане на
плиті памʼяті
й не бійся
тремтіти мов осінній
лист

привіт 32-ій осені 🍁
якої не було б без ЗСУ.
навзнак відкриваю баночку для вітань, кошти, з якої перерахую на один чи кілька актуальних зборів.
ціль: 5 000 грн.

🔗банка для вітань 🫙

p.s: найбільший донат гарантовано отримає презент 🎁
p.p.s: та й для кожного знайдеться лінка подяки🤲

безмежно вдячний коханій, близьким, знайомим і друзям за те, що ви є і за вашу підтримку❤️🐈‍⬛

#sin_poetry

🖐️

лихо 🐦‍⬛

не виходив з дому кілька днів
забув як виглядаю
не подав руку при вітанні
переплутав імʼя сусіда
обізвав його пустою ложкою
зголоднів
набрехав що не боюся
завтра
вуличному псові
біг за ним
як біжать за забутою
дитиною
перечепився за слово
розбив думкою лоба
вибачився
пішов у літпункт приклав
теплу сторінку
полегшало
від крапки.

​​#sin_poetry

🖐️

найгірший вірш

всі комірки вашої памʼяті
зайняті
ми доставимо ці враження тоді
коли бодай одна звільниться

хочете переадресувати
тривогу в інше життя?

вибачте інше життя
недоступне для
тривоги таких розмірів

може викличете курʼєра
натомість?

вибачте всі курʼєри
і оператори
мертві

ваші дії?

* * *

різниця між мною
і деревом та
що мене можна
розстріляти

а дерево
ще довго живе
з кулею в серці

Тарас Мельничук

#грань_поезії