привіт.
приєднуйтесь до ініціативи.
ці люди також потребують гідної подяки за свою роботу 🤝
поширюйте 🤗
https://petition.president.gov.ua/petition/173692...
приєднуйтесь до ініціативи.
ці люди також потребують гідної подяки за свою роботу 🤝
поширюйте 🤗
https://petition.president.gov.ua/petition/173692...
petition.president.gov.ua
Підвищити зарплати працівникам комунальних служб і енергетикам Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента…
👏2
новий реліз улюбленого подкасту
про одного з улюблених авторів
з моїм коментарем ❤️
🔻🔻🔻
про одного з улюблених авторів
з моїм коментарем ❤️
🔻🔻🔻
Forwarded from Акустика тіней
Акустика тіней #19 Генрі Міллер
Генрі Міллер — не улюбленець мас. Його літературу тривалий час вважали порнографічною та забороняли публікувати в рідних Сполучених Штатах. Він творець книг, що додають легкості та спонтанності, особливо — «Тропік рака» та «Тихі дні в Кліші». Автор, що намагався жити «нормальним» життям. Письменник, що в один момент перестав «намагатися» — і перевтворив свій світ на мандрівний та непердбачуваний. Що врешті і зробило його богемним класиком світової літератури.
Генрі Міллер — не улюбленець мас. Його літературу тривалий час вважали порнографічною та забороняли публікувати в рідних Сполучених Штатах. Він творець книг, що додають легкості та спонтанності, особливо — «Тропік рака» та «Тихі дні в Кліші». Автор, що намагався жити «нормальним» життям. Письменник, що в один момент перестав «намагатися» — і перевтворив свій світ на мандрівний та непердбачуваний. Що врешті і зробило його богемним класиком світової літератури.
❤3
Forwarded from без нічого
континуум
такий тепер час:
мусимо бити
собі по грудях
вершлягами
щоби знову
заводити
серце
такий тепер час:
знищено
усі дзеркала
бо відображення
стали
реальнішими
від нас
такий час:
на світлинах
замість облич
проявляються
лише гіпсові
зліпки
і тіні наші
постають
із землі
а ми —
неперервно
до землі
наближаємось
бо такий тепер
час
коли часу
немає
квітень-травень 023
#поезії_без_нічого
такий тепер час:
мусимо бити
собі по грудях
вершлягами
щоби знову
заводити
серце
такий тепер час:
знищено
усі дзеркала
бо відображення
стали
реальнішими
від нас
такий час:
на світлинах
замість облич
проявляються
лише гіпсові
зліпки
і тіні наші
постають
із землі
а ми —
неперервно
до землі
наближаємось
бо такий тепер
час
коли часу
немає
квітень-травень 023
#поезії_без_нічого
❤5
Forwarded from Грань
11. МАЛИЙ, ЩО ЙДЕ
(В СТАРОМУ КИЄВІ)
Він іде брукованим провулком,
перебираючи в кишені скобки від рогатки,
непримиренний ворог цукерок і морозива,
іде і насвистує,
штурхаючи подертими бігавками
бляшанку з-під консервів.
Не знаючи, що назавтра
йому доведеться дивитись на цей світ
і любити його.
Він іде до чогось далекого,
як легенда.
Аттила Могильний
#грань_поезії
(В СТАРОМУ КИЄВІ)
Він іде брукованим провулком,
перебираючи в кишені скобки від рогатки,
непримиренний ворог цукерок і морозива,
іде і насвистує,
штурхаючи подертими бігавками
бляшанку з-під консервів.
Не знаючи, що назавтра
йому доведеться дивитись на цей світ
і любити його.
Він іде до чогось далекого,
як легенда.
Аттила Могильний
#грань_поезії
❤1
#sin_poetry
о
зацвітає біль
у полі посеред
зими червоним
відбитком
дірявого чобота
свистить вітер
розсипає
підкинуту землю
навколо
тремтить усе
кола
хтось намагається
достукатися до тих
хто під землею
шепочуть правдою
рядки заповітів
долоні порожні
затиснуті і похололі
не відпускають
геть
о
зацвітає біль
у полі посеред
зими червоним
відбитком
дірявого чобота
свистить вітер
розсипає
підкинуту землю
навколо
тремтить усе
кола
хтось намагається
достукатися до тих
хто під землею
шепочуть правдою
рядки заповітів
долоні порожні
затиснуті і похололі
не відпускають
геть
❤6😱1😢1
#sin_poetry
піти з поезії.
⠀
-чи це взагалі можливо?-
який би ти не був дрімучий і
безсонячний
поезія завжди десь там
у тобі ховається.
⠀
немов рій диких бджіл
у твердому й глухому стовбурі
(вибач дерево)
⠀
часом буває
що блукаєш всередині
дивишся винюхуєш
і хтось як вжалить у ніс
а тоді як закричиш
⠀
але тихше
поезія не терпить крику
вона про щось тонше
про жало
що під шкіру повзе
до серця
⠀
-чи це взагалі можливо?-
який би ти не був дрімучий і
безсонячний
поезія завжди десь там
у тобі ховається.
⠀
немов рій диких бджіл
у твердому й глухому стовбурі
(вибач дерево)
⠀
часом буває
що блукаєш всередині
дивишся винюхуєш
і хтось як вжалить у ніс
а тоді як закричиш
⠀
але тихше
поезія не терпить крику
вона про щось тонше
про жало
що під шкіру повзе
до серця
піти з поезії.
⠀
-чи це взагалі можливо?-
який би ти не був дрімучий і
безсонячний
поезія завжди десь там
у тобі ховається.
⠀
немов рій диких бджіл
у твердому й глухому стовбурі
(вибач дерево)
⠀
часом буває
що блукаєш всередині
дивишся винюхуєш
і хтось як вжалить у ніс
а тоді як закричиш
⠀
але тихше
поезія не терпить крику
вона про щось тонше
про жало
що під шкіру повзе
до серця
⠀
-чи це взагалі можливо?-
який би ти не був дрімучий і
безсонячний
поезія завжди десь там
у тобі ховається.
⠀
немов рій диких бджіл
у твердому й глухому стовбурі
(вибач дерево)
⠀
часом буває
що блукаєш всередині
дивишся винюхуєш
і хтось як вжалить у ніс
а тоді як закричиш
⠀
але тихше
поезія не терпить крику
вона про щось тонше
про жало
що під шкіру повзе
до серця
❤8
~
військо бадилля
військо огірків
військо ясена
військо дібров
військо соловʼя
військо прутиків
що не гнеться бо разом
військо бадилля
військо огірків
військо ясена
військо дібров
військо соловʼя
військо прутиків
що не гнеться бо разом
❤5
Forwarded from без нічого
🌧 Найважливіша новина за час існування цього каналу:
Вийшла моя поетична книжка під назвою «Наприкінці світла»!
Книжка, про яку я довго мріяв і до якої дуже довго йшов, стала реальністю насамперед завдяки тернопільському видавництву «Сумна Вівця».
Також до її створення долучились художник Тарас Гайда, чия робота стала ідеальним візуальним доповненням концепту книжки, а також Остап Сливинський, який відчитав задум книжки та відчув поезію, яка її наповнює, і написав пронизливу передмову. Також ця збірка існує завдяки тобі, бо жодна книжка не може жити повноцінне життя без читачів.
До цієї книжки увійшло 77 віршів з 2017-2023 років.
🐑 «Наприкінці світла» уже можна замовити на сайті «Сумної Вівці»
Невдовзі також буде можливість замовити у видавництва підписані книжки.
Через кілька тижнів книжка з'явиться на у книгарнях. Також ми вже починаємо планувати презентації по кількох українських містах. Про це я повідомлю окремо.
А поки дякую всім, завдяки кому ця книжка стара реальністю і тихо радію!
Вийшла моя поетична книжка під назвою «Наприкінці світла»!
Книжка, про яку я довго мріяв і до якої дуже довго йшов, стала реальністю насамперед завдяки тернопільському видавництву «Сумна Вівця».
Також до її створення долучились художник Тарас Гайда, чия робота стала ідеальним візуальним доповненням концепту книжки, а також Остап Сливинський, який відчитав задум книжки та відчув поезію, яка її наповнює, і написав пронизливу передмову. Також ця збірка існує завдяки тобі, бо жодна книжка не може жити повноцінне життя без читачів.
До цієї книжки увійшло 77 віршів з 2017-2023 років.
🐑 «Наприкінці світла» уже можна замовити на сайті «Сумної Вівці»
Невдовзі також буде можливість замовити у видавництва підписані книжки.
Через кілька тижнів книжка з'явиться на у книгарнях. Також ми вже починаємо планувати презентації по кількох українських містах. Про це я повідомлю окремо.
А поки дякую всім, завдяки кому ця книжка стара реальністю і тихо радію!
❤3
Forwarded from Грань
ПІСНЯ 352
Коли вам так забаглось погрітись,
Коли вам так хочеться перекинутись хоч словом,
Коли вам так хочеться хоч крихту тепла –
То не йдіть до дерев – там вас не зрозуміють,
Хоч архітектура в них просто космічна
І з комина в’ється прозорий димок..
Не йдіть у ці гори хмарочосів –
з тисячного поверху
На вас можуть висипати жар..
Коли вже вам так не терпиться за теплом,
То йдіть на завіяний снігом город,
Там скраю стоїть самотня хата хрону..
..А ось і вбога хата хрону..
Світиться? – світиться.. він завжди дома –
Стукайте до хати хрону, стукайте до цієї хати..
Стукайте – і вам відчинять..
Олег Лишега
…якому 30 жовтня могло виповнитись 74.
#грань_поезії
Коли вам так забаглось погрітись,
Коли вам так хочеться перекинутись хоч словом,
Коли вам так хочеться хоч крихту тепла –
То не йдіть до дерев – там вас не зрозуміють,
Хоч архітектура в них просто космічна
І з комина в’ється прозорий димок..
Не йдіть у ці гори хмарочосів –
з тисячного поверху
На вас можуть висипати жар..
Коли вже вам так не терпиться за теплом,
То йдіть на завіяний снігом город,
Там скраю стоїть самотня хата хрону..
..А ось і вбога хата хрону..
Світиться? – світиться.. він завжди дома –
Стукайте до хати хрону, стукайте до цієї хати..
Стукайте – і вам відчинять..
Олег Лишега
…якому 30 жовтня могло виповнитись 74.
#грань_поезії
❤2
доброго ранку.
будь ласка підтримайте і поширте збір,. зараз як ніколи актуально допомагати військовим.
навіть маленькі донати 10-15-50 грн дуже важливі.
дякую❤️
будь ласка підтримайте і поширте збір,. зараз як ніколи актуально допомагати військовим.
навіть маленькі донати 10-15-50 грн дуже важливі.
дякую❤️