Агресивні дії іншої сторони не можуть осмислюватися як дзеркальний ресентимент, бо доведеться визнати свій ресентимент. Тому у України завжди були агресивні вороги і народ, що не усвідомлював свої смисли та песпективи, а еліти майже не було. Еліта починається саме з двох рефлексій: осмислення, яке здебільшого ресентиментальне і з минулого, та перспективи, яка долає масштаби осмислення сім'ї, плем'я, нації, зібрання націй, хоч у вигляді союзу (ЄС), хоч у вигляді імперії (Росія, США, Китай). У світовій кризі щось дозволяє зрозуміти вже навіть не світова перспетива, а перспектива людства. Хто туди мисленням не добирається, в світі не тримається і його смисли руйнуються. Дзеркальні ігри в ресентимент з Росією, з Польщею, з Угорщиною, з Білоруссю, з Туреччиною та ще й на фоні зовнішнього управління Заходу та його окремих країн - це нудно, безславно і безперспективно. Мислення не з'являється у віддзеркаленні, бо це лише "фаза дзеркала". Навіть героїка війни не творить мислення, а лише технологічне віддзеркалення чи домінування. Мислення з'являється у драйві цікавості та героїчного ентузіазму. Там молодість, там перспектива.

Чи патріотично створювати гуманітарну катастрофу в Криму? Чи морально це? Чи мораль в якийсь момент війни має поступитися місцем патріотизму? Ми ж з самого початку війни мали моральну перевагу над ворогом саме в цьому. Ми ж не діяли з ворогом так, як діяв він з нами в Маріуполі та Бахмуті, тобто не здобували перемогу, стираючи міста до гуманітарної катастрофи. Ми ж наступаючи в Курській області, не стирали до гуманітарної катастрофи Суджу? А що тепер? Ми зробимо з Москвою, Санкт-Петербургом і навіть Кримом те, що росіяни роблять з нашими містами? Ми ж перетворюємося на росіян, втрачаючи моральну перевагу. Ви ще скажіть, що я не патріот, нічого не розумію, бо "это другое". Якщо ми переможемо, втративши моральну перевагу і ставши подібними до ворога, то чия це буде перемога?

Патриотически ли создавать гуманитарную катастрофу в Крыму? Морально ли это? Или мораль в какой-то момент войны должна уступить место патриотизму? Мы с самого начала войны имели моральное преимущество над врагом именно в этом. Мы ведь не действовали с врагом так, как действовал он с нами в Мариуполе и Бахмуте, то есть не одерживали победу, стирая города до гуманитарной катастрофы. Мы же наступая в Курской области, не стирали до гуманитарной катастрофы Суджу? А что теперь? Мы сделаем с Москвой, Санкт-Петербургом и даже Крымом то, что россияне делают с нашими городами? Мы же превращаемся в россиян, теряя моральное превосходство. Вы еще скажите, что я не патриот, ничего не понимаю, потому что это другое. Если мы победим, потеряв моральное превосходство и став подобными врагу, то чья это будет победа?

Сьогоднішній Донат це прототип майбутнього добровільному, відповідальному ойкументу (аналог теперішньому податку і інвестиції), напрацьовуйте цю практику вже зараз, вона знадобиться нам в перехідному періоді та в 3Р/НАЛ, податки то вже архаїчне минуле.