366: Книжка на щодень, щоб справляти враження культурної людини
АБО
366 пройобів Ганни Улюри
Запускаю нову короткотермінову рубрику про те, як Ганна Улюра (кандидатка філологічних наук, літературознавиця і літературна критикиня ☝️) "справляється" з завданням "справляти" враження грамотної людини.
Адептка (адептеса/адептиня?) головного тренду сучасного світу постправди — "Не «бути», а «справляти враження»", — пропонує книгу власного літературного стендапу. І якщо справляти враження фахової літературознавиці їй таки непогано вдається (зрештою, мені важко оцінювати її літкритику, бо я не маю ані відповідної освіти, ані прочитав усіх цих 366-ти книг), то вже з базовою грамотністю Улюра ради не дає. Аж настільки, що я запускаю огляд цих пройобів у книжці за ≈900 грн.
А це ще й 2-ге видання! Тобто був час і можливість допрацювати перший варіант цьоготексту червоного шлакоблоку.
Особисто до Улюри я не звернуся, бо вона заблокувала мене як "ухилянта" 😆 *в моєму фейсбуці просто досі стоїть локація "Варшава"*
АБО
366 пройобів Ганни Улюри
Запускаю нову короткотермінову рубрику про те, як Ганна Улюра (кандидатка філологічних наук, літературознавиця і літературна критикиня ☝️) "справляється" з завданням "справляти" враження грамотної людини.
Адептка (адептеса/адептиня?) головного тренду сучасного світу постправди — "Не «бути», а «справляти враження»", — пропонує книгу власного літературного стендапу. І якщо справляти враження фахової літературознавиці їй таки непогано вдається (зрештою, мені важко оцінювати її літкритику, бо я не маю ані відповідної освіти, ані прочитав усіх цих 366-ти книг), то вже з базовою грамотністю Улюра ради не дає. Аж настільки, що я запускаю огляд цих пройобів у книжці за ≈900 грн.
А це ще й 2-ге видання! Тобто був час і можливість допрацювати перший варіант цього
Особисто до Улюри я не звернуся, бо вона заблокувала мене як "ухилянта" 😆 *в моєму фейсбуці просто досі стоїть локація "Варшава"*
🤔6👀1
Отоооож....
Оскільки з цього маленького (але вже n-ного) ляпсуса я надумав знайомити Вас із текстами Улюри, то почнемо не з початку книги.
В есеї про роман Єретик іспанського класика Мігеля Делібеса зустрічаємо фразу
І йдеться про страту Сіпріано Сальседо за єресь. От тільки Сіпріано — це він 💁
Головний герой роману.
Майже-карлик.
Дрібниця? Так, однозначно. Проте якщо задуматися про причини появи цього ляпу, то можна дійти цікавих висновків, чи, принаймні, припущень. Адже це не хибодрук — зайва чи пропущена літера в тексті, або ж автоматичне виправлення у Word, не помічене редактором — це свідоме написання слова. Улюра "забула" про стать головного героя роману, про який пише? Має на увазі саму мануфактуру? Тоді цікаво, як саме стратили бізнес 🤔😄
Наперед зазначу, що більшість ляпів — за моїми підозрами — спричинені перекладом з російської. Бо тільки машина могла прив'язати страту до мануфактури, а не до чоловіка, обробляючи початковий російський текст.
Оскільки з цього маленького (але вже n-ного) ляпсуса я надумав знайомити Вас із текстами Улюри, то почнемо не з початку книги.
В есеї про роман Єретик іспанського класика Мігеля Делібеса зустрічаємо фразу
Стративши її, Іспанія робить вибір не на користь...
І йдеться про страту Сіпріано Сальседо за єресь. От тільки Сіпріано — це він 💁
Головний герой роману.
Майже-карлик.
Дрібниця? Так, однозначно. Проте якщо задуматися про причини появи цього ляпу, то можна дійти цікавих висновків, чи, принаймні, припущень. Адже це не хибодрук — зайва чи пропущена літера в тексті, або ж автоматичне виправлення у Word, не помічене редактором — це свідоме написання слова. Улюра "забула" про стать головного героя роману, про який пише? Має на увазі саму мануфактуру? Тоді цікаво, як саме стратили бізнес 🤔😄
Наперед зазначу, що більшість ляпів — за моїми підозрами — спричинені перекладом з російської. Бо тільки машина могла прив'язати страту до мануфактури, а не до чоловіка, обробляючи початковий російський текст.
😱4🤔2👏1👀1
⸙ Index Librorum ⸙
Отоооож.... Оскільки з цього маленького (але вже n-ного) ляпсуса я надумав знайомити Вас із текстами Улюри, то почнемо не з початку книги. В есеї про роман Єретик іспанського класика Мігеля Делібеса зустрічаємо фразу Стративши її, Іспанія робить вибір…
Кумедія 😄
Щойно перечитуючи власний пост, помітив ще один ляп у тому ж абзаці! Ось, читайте:
Помітили теж?
"...діє в інтересів..."
ой бляяяя
Це вже явна ознака того, що текст для книги тупо перекладався з російської. Моє припущення таке: Ганна Улюра "компонувала" цю свою "новинку" зі своїх старих рецензій на книги, яких написала за життя безліч. Писала, звісна річ, російською. Бо, перепрошую за стереотип,кандідат філалаґічєскіх наук, раждьонний в Нікалаєвє в сємьдєсят сєдьмом ґаду, пішущій а русскай літєратурє, писати українською принципово не буде. Потім ці текстики прогнала через ґуґл-перекладач (це були часи до появи ШІ), який дуууже погано розрізняє зміну родів та відмінків, а вичитати толком не намагалася. Бо довіряє собі. Це ж вона писала тексти! Як вони можуть бути погані?
І таким чином "дєйствуєт в інтєрєсах" стало "діє в інтересів"
Що ми маємо? Черговий російськомовний автор годує нас напівфабрикатами. Бо і так сайдьот. Какая разніца?
Щойно перечитуючи власний пост, помітив ще один ляп у тому ж абзаці! Ось, читайте:
Стративши її, Іспанія робить вибір не на користь "нового бізнесу", а діє в інтересів "старих землевласників"
Помітили теж?
"...діє в інтересів..."
ой бляяяя
Це вже явна ознака того, що текст для книги тупо перекладався з російської. Моє припущення таке: Ганна Улюра "компонувала" цю свою "новинку" зі своїх старих рецензій на книги, яких написала за життя безліч. Писала, звісна річ, російською. Бо, перепрошую за стереотип,
І таким чином "дєйствуєт в інтєрєсах" стало "діє в інтересів"
Що ми маємо? Черговий російськомовний автор годує нас напівфабрикатами. Бо і так сайдьот. Какая разніца?
🤔2👏1😱1👀1
Хто був правий?
Я був правий.
В інтерв'ю за 2019 рік для Збруча Ганна Улюра прямо зізнається, що лиш нещодавно стала писати пости у фейсбуці та рецензійні тексти українською. Тобто стаж писання (і вживання) українською в неї мізерний. В Україні. Будучи українською науковицею.
І ще: в другому скріні є "залізний аргумент". Я так і знав, що мій психологічний вік значно випереджає біологічний. Бо за переконанням Ганни Улюри її критикувати можуть тільки незадоволені чоловіки 45+
Не тому, що вона хуйово пише українською (навіть свої професійні наукові дослідження називає нечитабельними), не тому, що дуууже часто натягує сову на глобус у своїх літературознавчих висновках. А тому, що критики — це незадоволені чоловіки 45+
Я був правий.
В інтерв'ю за 2019 рік для Збруча Ганна Улюра прямо зізнається, що лиш нещодавно стала писати пости у фейсбуці та рецензійні тексти українською. Тобто стаж писання (і вживання) українською в неї мізерний. В Україні. Будучи українською науковицею.
І ще: в другому скріні є "залізний аргумент". Я так і знав, що мій психологічний вік значно випереджає біологічний. Бо за переконанням Ганни Улюри її критикувати можуть тільки незадоволені чоловіки 45+
Не тому, що вона хуйово пише українською (навіть свої професійні наукові дослідження називає нечитабельними), не тому, що дуууже часто натягує сову на глобус у своїх літературознавчих висновках. А тому, що критики — це незадоволені чоловіки 45+
😁2👏1
Вайби Віоліті
Чуваку наторгували на аукціоні з 1 гривні за Кобзар 1935 року понад 3 тисячі гривень. А він не продав
Бо хоче 8 тисяч 🤣
Крутіше за це тільки "прижиттєве" видання збірки Ліни Костенко 1958 року за 30 кусків, де автору тактовно пояснили, що БУДЬ-ЯКЕ видання творів Ліни Костенко — прижиттєве 🤣🤭
Чуваку наторгували на аукціоні з 1 гривні за Кобзар 1935 року понад 3 тисячі гривень. А він не продав
Бо хоче 8 тисяч 🤣
Крутіше за це тільки "прижиттєве" видання збірки Ліни Костенко 1958 року за 30 кусків, де автору тактовно пояснили, що БУДЬ-ЯКЕ видання творів Ліни Костенко — прижиттєве 🤣🤭
😁15
Forwarded from Обранці духів ✙
Цікаво було послухати
https://youtu.be/W9VIUBvqmWo?si=UALLSPi99GwYs5nE
https://youtu.be/W9VIUBvqmWo?si=UALLSPi99GwYs5nE
YouTube
Яке місце ми займемо у світі та що Захід досі не розуміє про нас? | Тамара Гундорова
Говоримо з літературознавицею та культурологинею Тамарою Гундоровою про західні кафедри славістики, вплив російського культурного міфу та способи розповідати про Україну власним голосом. Чому для цього важливо відкривати світові Стуса, Семенка й Лесю Українку?…
❤3
Сьогодні вперше пробую швидкий спосіб скинути вагу. Ціль — півкілограма.
🤭
🤭
🤣5😁2👎1
Я настільки ж часто жаліюся на Забужко, наскільки купую її книжки 💁😄
Зацініть — це збірка 1990 року, друга в доробку Оксаночки Стефанівни. Не настільки рідкісне видання, як перша її збірка, але, відповідно, і не таке дорогуще 🫣 Цей екземпляр у досить гарному стані (нечитаному, я би сказав) я взагалі спонтанно купив за 350 грн. Красота!
Насправді, відкинувши іронію, дуже тішуся такій знахідці.
Зацініть — це збірка 1990 року, друга в доробку Оксаночки Стефанівни. Не настільки рідкісне видання, як перша її збірка, але, відповідно, і не таке дорогуще 🫣 Цей екземпляр у досить гарному стані (нечитаному, я би сказав) я взагалі спонтанно купив за 350 грн. Красота!
Насправді, відкинувши іронію, дуже тішуся такій знахідці.
🔥13👍2
366 пройобів Ганни Улюри
#2
Окремий вид пройобів Ганни Улюри в цій книзі, якщо забути за хибодруки, — це ігнорування назв українських перекладів творів, про які вона пише.
Ось, наприклад Залишки дня Кадзуо Ішіґуро. Дослівний переклад з англійської десь так і звучав би. Проте український переклад назви роману звучить як Залишок дня, і вийшов ще в 2019 році, а ця книга Улюри — 5 років потому. Тобто для другої редакції книги ніхто, от тупо НІХТО, а насамперед сама авторка, не спромоглися перевірити і звірити, які нові переклади творів українською з'явилися за понад 5 років.
А вишенька на торті — це те, що самим видавцямпохуй + поїбать байдуже, адже ОБИДВІ книги, і Залишок дня Ішіґуро, і нонфік Улюри, вийшли в одному й тому ж Видавництві Старого Лева.
Може це і дрібниця, але ВСЛ свого часу розгорнули цілу кампанію з уніфікації вживання "Гемінґвея", мовляв тільки так правильно писати прізвище, а всі, хто друкує інакше, — лохи. А тут самі не можуть уніфікувати назву своєї ж книги.
А про "Гемінґвея" ще буде.
#2
Окремий вид пройобів Ганни Улюри в цій книзі, якщо забути за хибодруки, — це ігнорування назв українських перекладів творів, про які вона пише.
Ось, наприклад Залишки дня Кадзуо Ішіґуро. Дослівний переклад з англійської десь так і звучав би. Проте український переклад назви роману звучить як Залишок дня, і вийшов ще в 2019 році, а ця книга Улюри — 5 років потому. Тобто для другої редакції книги ніхто, от тупо НІХТО, а насамперед сама авторка, не спромоглися перевірити і звірити, які нові переклади творів українською з'явилися за понад 5 років.
А вишенька на торті — це те, що самим видавцям
Може це і дрібниця, але ВСЛ свого часу розгорнули цілу кампанію з уніфікації вживання "Гемінґвея", мовляв тільки так правильно писати прізвище, а всі, хто друкує інакше, — лохи. А тут самі не можуть уніфікувати назву своєї ж книги.
А про "Гемінґвея" ще буде.
🤯8😐3🔥2😁1
⸙ Index Librorum ⸙
366 пройобів Ганни Улюри #2 Окремий вид пройобів Ганни Улюри в цій книзі, якщо забути за хибодруки, — це ігнорування назв українських перекладів творів, про які вона пише. Ось, наприклад Залишки дня Кадзуо Ішіґуро. Дослівний переклад з англійської десь…
Перепрошую, це був нецікавий пост... 😔🫣
...бо вже через два аркуші я натрапив на куди більш яскравішу ілюстрацію того, про що писав. І це навіть не пройоб, а пройобіщє.
Я, бляха, дуже хотів би побачити книгу Засуджені душі болгарського письменника Димитра Дімова!
Бо, курва, такого письменника і такої книги не існує поза межами коїтусу Ганни Улюри з ґуґл-перекладачем.
Справа в тому, що є болгарський письменник Димитр ДИМОВ (чиє прізвище тільки так і вживається), і є його роман Приречені душі (який тільки в такому варіанті перекладу українською й був опублікований). Звідки взялися ж "приречені" душі та "і" в прізвищі? З ґуґл-перекладача. Бо я, бляха, всоте стверджую, що Улюра срати хотіла на світову літературу в українських перекладах і писала тексти для цієї книги російською.
Українське видання роману болгарського класика Приречені душі побачило світ ще в 1980 році. Чи бачила його Улюра?Ні. Натомість вона читала ТІЛЬКИ російський переклад і навіть не звіряла, під яким титулом роман виходив українською.
...бо вже через два аркуші я натрапив на куди більш яскравішу ілюстрацію того, про що писав. І це навіть не пройоб, а пройобіщє.
Я, бляха, дуже хотів би побачити книгу Засуджені душі болгарського письменника Димитра Дімова!
Справа в тому, що є болгарський письменник Димитр ДИМОВ (чиє прізвище тільки так і вживається), і є його роман Приречені душі (який тільки в такому варіанті перекладу українською й був опублікований). Звідки взялися ж "приречені" душі та "і" в прізвищі? З ґуґл-перекладача. Бо я, бляха, всоте стверджую, що Улюра срати хотіла на світову літературу в українських перекладах і писала тексти для цієї книги російською.
Українське видання роману болгарського класика Приречені душі побачило світ ще в 1980 році. Чи бачила його Улюра?Ні. Натомість вона читала ТІЛЬКИ російський переклад і навіть не звіряла, під яким титулом роман виходив українською.
🤯4🙊3😐1
⸙ Index Librorum ⸙
Перепрошую, це був нецікавий пост... 😔🫣 ...бо вже через два аркуші я натрапив на куди більш яскравішу ілюстрацію того, про що писав. І це навіть не пройоб, а пройобіщє. Я, бляха, дуже хотів би побачити книгу Засуджені душі болгарського письменника Димитра…
І тут справа не в тому, наскільки коректний чи некоректний український переклад назви роману чи прізвища письменника (спойлер: вони коректні), а в машинному перекладі з російської. Ось вам доказ — на фото, — звідки взявся "Дімов" і "Засуджені душі".
При тому всьому Димитр Димов — не якийсь маловідомий автор, бо українською виходило кілька його книг, а його opus magnum — роман Тютюн — ще й у кількох різних виданнях. Щоб не знати про існування українських перекладів і правильного написання прізвища автора, треба було ТОТАЛЬНО уникати саме українських перекладів світової літератури. Свідомо обирати російські книги, російські переклади.
І, само собою, випускати в світ книгу в 2024-му році, після трьох років повномасштабної війни, — це, чорт забирай, халтура та знущання.
Я і Ви могли б собі дозволити не знати чогось про болгарську літературу, але, курва, не українська літературознавиця, яка взялася писати про це нонфік і чогось там ще нас із Вами вчити.
При тому всьому Димитр Димов — не якийсь маловідомий автор, бо українською виходило кілька його книг, а його opus magnum — роман Тютюн — ще й у кількох різних виданнях. Щоб не знати про існування українських перекладів і правильного написання прізвища автора, треба було ТОТАЛЬНО уникати саме українських перекладів світової літератури. Свідомо обирати російські книги, російські переклади.
І, само собою, випускати в світ книгу в 2024-му році, після трьох років повномасштабної війни, — це, чорт забирай, халтура та знущання.
Я і Ви могли б собі дозволити не знати чогось про болгарську літературу, але, курва, не українська літературознавиця, яка взялася писати про це нонфік і чогось там ще нас із Вами вчити.
😱8😐1
Зранку почав отримувати в сигналі, вотсапі й телеграмі вітання зі святом, навіть від тих, хто знає і пам'ятає, що я мусульманин, тож тільки й дивувався, чому стільки вітань зі святом Покрови... 🤔 А потім до мене дійшло
Справа у реальному сприйнятті своїх функцій в цій великій машині ЗСУ. Повірте, на штурмовиків чи операторів дронів я дивлюся з таким же захватом, як будь-який цивільний будь-якого віку, включно з дитячим) І сповнений вдячності кожному й кожній, хто справді захищає цю країну, цей народ, цю, нашу, культуру. І щиро бажаю кожному й кожній живими й неушкодженими дочекатися перемоги — їх особистої перемоги над нашим спільним екзистенційним ворогом.
І в цей день хочеться розповісти Вам по-секрету, що насправді в силах оборони служать куди більше письменників/поетів і письменниць/поеток, ніж Ви собі уявляєте. Про них не пишуть видавництва у своїх святкових добірках. Бо ці люди скромно, не афішуючи, несуть службу. Повірте, Ви були б здивовані до чортиків, якби дізналися деякі імена. Честь і слава їм!
Справа у реальному сприйнятті своїх функцій в цій великій машині ЗСУ. Повірте, на штурмовиків чи операторів дронів я дивлюся з таким же захватом, як будь-який цивільний будь-якого віку, включно з дитячим) І сповнений вдячності кожному й кожній, хто справді захищає цю країну, цей народ, цю, нашу, культуру. І щиро бажаю кожному й кожній живими й неушкодженими дочекатися перемоги — їх особистої перемоги над нашим спільним екзистенційним ворогом.
І в цей день хочеться розповісти Вам по-секрету, що насправді в силах оборони служать куди більше письменників/поетів і письменниць/поеток, ніж Ви собі уявляєте. Про них не пишуть видавництва у своїх святкових добірках. Бо ці люди скромно, не афішуючи, несуть службу. Повірте, Ви були б здивовані до чортиків, якби дізналися деякі імена. Честь і слава їм!
🔥12❤1