Сьогодні в Міському палаці творчості учнів мене зустріли не просто розмовою про роботу гуртків – діти взяли й заспівали. Після цього вже якось по-іншому сприймаєш усе, про що говорили далі.

А говорили багато: про вокал, хореографію, театр, інструменти, мистецтво, автомоделювання. Познайомився з керівниками, подивився укриття, де зараз теж займаються діти.

Є цілком конкретні потреби. Наприклад, додатковий генератор: нинішнього вистачає на роботу самого укриття, а коли зникає світло, решта Палацу фактично зупиняється.

Почули й інші прохання. Це нагальні потреби, вирішуватися вони мають комплексно, бо з подібними викликами стикаємося майже всюди від початку вторгнення.
 
Дякую керівникам і педагогам за відкриту розмову. А дітям - за пісню. Було дуже приємно познайомитися й побачити, чим вони живуть.

Мав нагоду поспілкуватися з представниками Миколаївської обласної організації ветеранів України. Ми планували цю зустріч після попередньої поїздки. Цього разу вдалося зібратися вже набагато більшою компанією.

Для мене важливо було особисто подякувати людям, які багато років свого життя присвятили Миколаєву, його розвитку та людям. Вручив подяки й грамоти тим, хто роками працював для міста та продовжує бути активним.

Поговорили й просто по-людськи: що турбує, які питання виникають, де можемо бути корисними. Такі розмови багато чого дають, бо далеко не все можна зрозуміти з листів чи офіційних звернень.
Дякую за відкритість, теплу розмову і за все, що ви зробили для Миколаєва. Будемо на зв'язку. Вік це не про цифру в паспорті. Це кількість історій, з яких складається історія нашого міста.

Планували просто поговорити. А вийшло ще й заспівати.

Мабуть, саме так і виглядають по-справжньому теплі зустрічі.

Наш Миколаїв має багато фантастичних голосів!

На Алеї Слави у Миколаєві багато імен. За кожним - родина, друзі, своє життя, яке мало тривати далі.

Сьогодні ми згадуємо тих, хто загинув, захищаючи країну. Їх уже немає поруч, але вони назавжди залишилися частиною Миколаєва і нашої спільної пам'яті.

А боротьба триває. Наші захисники далі борються за всіх нас і за нашу державу. Ті, хто зараз на службі, далеко від дому, щодня роблять свою роботу, щоб ми могли працювати та виховувати дітей.

Бережімо тих, хто сьогодні стоїть у строю. Це, мабуть, найважливіше, що ми можемо зробити.

З Днем захисників і захисниць України. Дякую за Україну.