Снилось, що не можу купити "Стовпи Землі", бо наклад закінчився. Відчуваю, що треба перемогти цей кошмар! це хоча б кошмар, який можна перемогти

❓ Хтось вже подолав цеглину, це дійсно найкраща історична книжка? (ну крім трилогії Кромвеля, очевидно)

Купила 🌸
Тепер можна покласти в купку інших книг, які ніколи ще довго не прочитаю 🥰

Я знаю, що з релізу перекладу пройшов десь рік, але я носила в собі це весь рік і, мабуть, буду носити і далі, тому не можу не: чому Yellowface називається так як називається і чому "Жовтолика" не передає суть назви — але це ок 💛

Почнемо з того, що yellowface — це термін, який позначає практику відігрування білими акторами персонажів азійського походження із залученням гриму, щоб позначити інший колір шкіри. Цей термін пішов від терміну blackface — практики фарбування обличчя гуталіном чи чорною фарбою, щоб відігравати темношкірих, висміюючи їх і розповсюджуючі шкідливі стереотипи.

Просто щоб ми були на одній хвилі: і blackface, і yellowface — це погано. Ці практики засновані на приниженні, расизмі і висміюванні. І хоча ніби всім має бути це зрозуміло, в США кожного року стається черговий скандал з черговою публічною людиною, яка "не знала", "не розуміє" або "просто перевдягалась на Геловін, перевдягатись — це ж норма!".

В оригіналі назва Yellowface включає в себе оцей весь контекст. Що це буде біла людина, яка "перевдяглась", що це буде про расизм, що це буде про невігластво, нерозуміння і самовиправдовування. Усе це читач розуміє, лише взявши книгу в руки.

Ну і очевидно, що слово "жовтолика" цього не передає — в нас просто нема цього контексту.
Але це не страшно. Переклад не може фізично вмістити всі сенси, закладені в оригінал, тому що в культурі, на яку перекладають, можуть ці сенси бути відсутні, бути незрозумілі чи мати іншу вагу.

#що_в_імені_твоєму

Оце прям хороший трилер буде в нас! ⬇️⬇️⬇️

Я: цілий рік читаю електронні книжки, тому що так зручніше і не хочеться псувати зір і залежати від денного світла 🥰

Теж я, але коли починаються активні відключення світла: ПАПЕРОВІ КНИЖКИ, МЕНІ ПОТРІБНІ ТІКИ ПАПЕРОВІ КНИЖКИ ІНШІ НЕ ПІДХОДЯТЬ 😵😵😵

В коментарі до нещодавнього опитування в мене стався терапевтичний книжковий інсайт, який настільки дивно прозвучав, що я вирішила його обговорити.

Так от.
Я читаю багато, і мені за це буває соромно.
А якісь коти читають мало, і їм за це теж буває соромно.
І це – фігня якась.

Я винесла мангу в окремий список і окремий додаток цього року, щоб на goodreads в мене не було занадто багато прочитанного.
Я не хочу, щоб люди оцінювали мене через моє читання.
Я не хочу, щоб мені казали, що я читаю мало – а могла би більше! Могла б, не могла б, не ваша справа.
Я не хочу, щоб мені писали, що я читаю занадто багато і тому, мабуть, майже нічого корисного не виношу з прочитанного. Може виношу, може не виношу, це НЕ важливо!

Не важливо, що любов до читання у інших людей заснована на інших, відмінних від нашого бачення, речах. Не важливо, якщо людина читає сотні книг і нічого з них не памʼятає. Не важливо, якщо вона прочитала одну і є генієм.
Людина — важлива, а її список книг – ні.

Я просто хочу, щоб ми тут усі відчепилися, в першу чергу, самі від себе. Зараз ми всі зберемось підбивати підсумки місяця/року і робити нові списочки. І це чудово. Ми всі любимо списочки (і котів), але давайте впевнимось, що списочки нами не керують коти можуть керувати нами, тут питань нема .

Якщо ви не прочитала скільки хотіли в 2024 році – це нічого про вас не говорить як про людину! Якщо прочитали більше – теж нічого!

Ви чудові ❤️

Отакий от листопад 🍁

✅ Найкраща книга місяця – We used to live here, чудова незрозуміла кріпота
❌ Найгірша книга місяця – The Ritual, давно не читала такої бісячої дичини

Трошки відгуків згодом, але назвіть свою найкращу/найгіршу книгу місяця – негайно!

Читаю Ooku – мангу про чоловічий гарем, в світі, де майже всі чоловіки померли від загадкової хвороби і гендерні ролі помінялись – цікаве!

Але головне тут не це, а повага до котів в гаремі!
Not “cats”, but “right honorable cats” 👸

Повертаємось до рубрики #прочитане_місяця — я от рада знову її писати, тож сподіваюсь, ви раді читати.

Листопад 2024 відзначився тим, що сніг на вулиці був, але сніжні трилери я майже не читала — доведеться, мабуть, дуже щільно утрамбувати їх в грудень. Ніяких планів на листопад в мене не було, тож ніякого планування я і не притримувалась — вийшов дуже рандомний список з хороших і не дуже книжок. Майже нічого не сподобалось прямо на 100%, тож очікую кращого від грудня — грудень, сподіваюсь, ти готовий!

🍁Пацієнт
Мужик працює психіатром, але не дуже вдало.
Посередній трилер, який читається швидко, але підбиває загальною нелогічністю. Не страшний.

🍁Someone in the Attic
Жінка бачить в тіктоці відео, яке хтось знімав в неї вдома — і логічним чином починає відчувати себе в небезпеці. На диво хороший трилер про дружбу і другі шанси.

🍁The Haunting of Rookward House
Страшна історя від богині горору, Дарсі Коутс. Мій відгук.

🍁Our Wives under the Sea
Дружина головної героїні повертається з довгого підводного відрядження, але героїня починає підозрювати, що повернулась не та людина.
Дуже гарно написана історія про закінчення любові. Мій відгук.

🍁My Happy Marriage
Не найкращий, але милий роман про любов в фентезійній Японії. Мій відгук.

🍁We used to Live Here
До жінки приходять незнайомці, а ми всі знаємо, що це нічого хорошого не значить.
Страшний своєю невизначенністю роман, дуже сподобався. Мій відгук.

🍁Sometimes I Lie
Жінка в комі намагається розібратись з тим, чому вона в цю кому, власне, потрапила. Мій відгук.

🍁Slow Horses
Шпіони шпіонять в Британії. Гарний пригодницький роман, по якому зняли ще кращий серіал. Мій відгук.

🍁The Color Purple
Темношкіра дівчинка пише листи богові про своє життя на початку 20 сторіччя в Америці. Як ви розумієте, життя абсолютно жахливе — книжка болісна, жорстока і важка.
Перша частина умовної трилогії, яку можна читати окремо від продовжень.

🍁Беджерс-Дріфт
Старенька жінка ДЕЩО побачила в лісі, і тому її вбили. Міг би бути непоганий британський детектив, але не найцікавіші персонажі і мізогінія стали на заваді.

🍁The Ritual
Четверо мужиків ідуть в піший похід в ліс, а там дуже зле зло. Класна атмосфера темного страшного лісу, повністю зіпсована для мене дурним сексизмом і другою половиною книжки, якої могло б не існувати.

🍁Востаннє коли я збрехала
П'ятнадцять років тому три подруги головної героїні зникли — тож саме час розібратись з цією проблемою.
Це офіційно найкраща книжка Райлі Сейгера, яку я в нього читала (а читала я майже всі) — вся сповнена літнього табору, загадок і описів пробудження сексуальності тринадцятирічної дівчинки (ок, останнє — не дуже).

Читаю Dearest — молода матір вважає, що не справляється з новонародженою дитиною і що сходить з розуму, бо їй ввижаються голоси, переміщення предметів і жуки.

Хоч би жуки дійсно ввижались, будь ласка… 😳

У жінки на імʼя Flora донька на імʼя Iris ✨✨✨
Я починаю розуміти, чому мене не звуть Кішка 😏

Dearest підкупляє тим, що це ніби тихий крик жінки, яка опинилась сам на сам з новонародженим і усвідомлює, який це первісний жах.

Я не буду казати, що розумію, але мені, якій страшно з небогами лишитись вдвох в квартирі (а їм 10+ і вони вже повністю функціональні) – так от, мені дуже страшно просто уявити, що ти лишаєшся сам на сам з немовлям і маєш якось за це немовля відповідати.

Ця книга – справжній кошмар, про який досі, ДОСІ мало говорять, і навіть чоловік головної героїні питає «так а шо, це науково доведено, що післяпологовий сум існує?» чувак, реально, не біси!

Втім, літературно-горорна складова дуже повільна. Тут є, звісно, отакенний твіст, про який я не здогадалась і аж запищала від захвату, але майже все інше ми чи то вже бачили, чи то не хотіли, можливо, бачити взагалі.
Всю книгу читаєш як оте марево: щось відбувається, нічого не зрозуміло, героїня настільки задовбана, що їй ніколи повністю не віриш… далі раптом кінцівка.

Якби це була якась умовна автобіографія... Але це фікшен, з реальність повʼязаний тільки тим, що авторка теж є мамою, тож і оцінюємо ми це як фікшен. І він, ну, досить слабкий 😭

Ну і про горор додам окремо: найстрашніше в книзі – це запалені забиті соски, але це дійсно ДУЖЕ СТРАШНО