Задумала собі в цьому році аж три читальні розваги:

1️⃣прочитати всі книжки #ebook_advent

2️⃣взяти участь в неймовірному книжковому квесті від Марини (The Makioka Sisters, власне, перший на нього пункт, а оформлення я зроблю в щоденнику і покажу ще окремо)

3️⃣#бінго_іншого_культу (репост вище)

Планую максимально отримувати задоволення від читання, скорочувати фізичну бібліотеку і дозволити собі зависати в іграх так багато, як дозволять відключення хочеться.

❓❗️Розказуйте, в яких челенджах берете участь і що веселе будете робить? Може, мені теж треба!

А чому ніхто не сказав мені, що нові Бріджертони ВЖЕ вийшли? 😛😛😛

Ми ж тут всі одна одній коти, хіба ні?!

Всю ніч снилось, що я вишукую паперову в твердій обкладинці The Priory of the Orange Tree на різних сайтах 😇

Дуже хороший трюк, мозку, майже купилась: нам ше дві паперові до того, як ми собі дозволимо шось нове, і це нове буде книжкою на клуб, скоріш за все!

В січні я знайшла себе в місці, де з книжками дуже рівнозначно (нарешті) боролись ігри, і це мене неймовірно порадувало.
Я почала читати менше, пройшла більше місій в Fire Emblem Sacred Stones (деякі з 10+ разу, але ну воно так і треба) і зрозуміла, що не обовʼязково дочитувати до "круглого" числа чи навіть просто дочитувати, якщо не іде. В той же час, за весь місяць я отримала лише одну паперову книжку (і то — передзамовлення!), що поки що мене дивує більше, ніж будь-що інше.
Чи зможе вона витримати резолюцію "одна куплена на три прочитані"? Ваші ставки, пані і панове коти!

#прочитане_місяця отже, в нас не дуже багате, але на диво хороше: тут і якісні книжки, і навіть претендент на топ-книжку року (але є нюанс), і закінчена серія манги.
🔤🔤🔤🔤🔤🔤2️⃣🔤2️⃣6️⃣

💛Макс Кідрук — Не озирайся і мовчи
Книжка, через яку я тепер читатиму все, що напише пан Кідрук. Мій відгук.

💛Jenna Satterthwaite — The New Year's Party
Серйозний трилер про чесність, травми і дружбу. Мій відгук.

💛Ami Uozomi — Pink Candy Kiss Vol.4
Офіційно моя улюблена сапфічна історія. Писала про неї тут.

🔤Франк Тільє — Пазл
Рік тільки почався, а в мене вже кандидат на найгіршу книжку.

💛Satoshi Morie — Searching for my Perfect Brother Vol. 1-4
Хочу окремо написати про цю закінчену історію обману, самотності і жахливих кінцівок. Манга, яка підкорила мене за перші три томи — і знищила мою віру в людство за останній.

💛Agatha Christie — The Seven Dials Mystery
Нетипова пані Крісті, в якій знайшлось місце шпіонажу, державним таємницям і вбивствам. Значно відрізняється від серіалу, але не настільки, щоб я порадила ще і дивитись. Читати все-таки цікавіше.

💛Невідомі пухнасті автори — Пан Марципан
Шедевр. Божество. Топ всесвіту.

💛Freida MacFadden — Dear Debbie
Свіженька Фріда Макфадден, яка зробила те, що завжди вона робить: захопила мене так, що я прочитала її на одному диханні. Пані Макфадден або росте як авторка, або я просто її раніше не розуміла, але мені подобається її підхід до жіночих персонажів: вони можуть бути підлі, жахливі, жорстокі, розумні, чесні, будь-які. Але про них завжди написано з повагою.
Твістом, як завше, здивувала!

💛Junichiro Tanizaki — The Makioka Sisters
Шедевральна родинна сага. Писала про неї тут трошечки, але чесно, не знаю, що ще сказати — це ота "велика" книжка, де усі живі і чесні, але в той же час кожен персонаж уособлює собою суспільство, покоління, долі. Дуже повільна і дуже насичена книга, яка точно поміняла собою те, як я дивлюсь на життя.

❓Традиційно — розказуйте, які у вас досягнення січня, що читали і що покинули. Показуйте котів, якщо хочете.

Амазон шось запідозрив і почав активно пхати мені знижки на інші книжки Елісон Вейр, крім дружин Генріха VIII.

Нашо ти стараєшся, зайчику, ми обидва знаємо, шо в мене залежність і я куплю всі її книжки і без знижок 💕💕💕

Нарешті дібралась до переносу Книжкового квесту Марини в щоденник — але не врахувала, звісно, що, якщо залишити мене з маркерами на якийсь час, я все що завгодно перетворю на бузково-рожевий апокаліпсис.

Ще я дуже промахнулась з розміром книжок-наклейок (перша, The Makioka Sisters, вже вклеєна, і ви бачите, шо вона НЕ ВЛАЗИТЬ). Так, я два роки використовую ці наклейки і все одно не розрахувала розмір, але шо поробиш, я це я.

Вже почала трошки читати другу книжку на бузковій доріжці, але в ідеалі хочу дійти до обох призів — бо це в мене будуть нонфікшени по Джейн Остін.

❤️ покажіть свої щоденнички, якщо хочете — мені потрібне натхнення ❤️❤️❤️

Сподіваюсь, ви всі в порядку, коти і котині.

Марципан радить кублитись за можливості і дозволити собі відпочити, не вимагаючи від себе забагато 💜

Вона моя 🔥
Така гарна, шо доведеться тепер читати!

Подарунки від Саші (крім ДН і Нового року) вирішила рахувати в резолюції «три прочитані на одну куплену» як куплені, інакше систему буде надто легко абьюзити 🤭

Почала читати і воно прям цікаво!

Ще тут є дракони і вершники на драконах (можна було здогадатися за обкладинкою, але ну) і це дуже вдало співпадає зі свіжою демкою Monster Hunter Stories (не плутати з Monster Hunter), де теж, власне, дракон, і ти на ньому літаєш.

Люблю, коли ігри з книжками співпадають, це дає якесь дуже повне занурення в атмосферу ❤️

І останнє про фентезі, чесно)

Я не заходила в епічне фентезі більше 10 років, а тут повертаюсь, ше з The Raven Scholar, і в фентезі купа жінок!

Жінки-воїтельки, жінки-вчені, жінки звичайні персонажки! Жінки, в яких роль не лише бути дружиною, чи матірʼю, чи «та єдина жінка в сюжеті яка вирізняється тим шо хоче бути повноцінною особистістю». Купа жінок, і всі цікаві!

Приємно ❤️❤️❤️

Moon of the Crusted Snow —постапокаліптичний нарис про стійкість.

Еван і Ніколь ростять двох дітей в резерваційному поселенні анішинаабе, коли стається блекаут і поселення стає відрізаним від електрики і світла. Стає холодніше, доступ до великих магазинів закритий, і не кожна родина поселення здатна прогодувати себе сама.

Звісно, ця історія видається дуже близькою, коли читаєш її між тими двома година світла на добу, що може ще не дадуть. Втім, крім зовнішньої атмосфери, тут нічого спільного з Україною нема, в романі блекаут — скоріше умовний "апокаліпсис", жодного пояснення якому немає. Важливо не чому, важливо — що будуть робити люди.

Apocalypse. We've had that over and over. But we always survived. Were still here. And well still be here, even if the power and the radios don't come back on and we never see any white people ever again.

Цей роман — скоріше нарис, ніж повноцінна історія з кульмінацією і фіналом. В якісь моменти він майже стає схожим на Кінговський Mist, але вирулює, втім, все одно в щось своє: не міжлюдський конфлікт, а виживання і стійкість перед умовною "зміною".
Тому і конфлікт тут, нагнітаючись і нариваючи як ми звикли, не вибухає в читача катарсисом, а проходить ніби повз. Тому і читається книжка як оповідь, яку розкажуть після святкового столу якісь родичі, а не складена до блиску історія.

Our world isn't ending. It already ended. It ended when the Zhaagnaash came into our original home down south on that bay and took it from us.

Весь світ роману і весь світ, в романі показаний, є отим crusted snow — субстанцією, яка видається міцною, але на яку спиратись не варто.

А от чи варто читати?
Мені здається, що так, але з обережністю.
✅Не беріть це як класичний "зимовий трилер", чи книжку про те, що без світла і тепла вижити важко.
❎Беріть як філософський роздум, як інший погляд на світ, як погляд, який додасть вам сили дивитись у "завтра". Має сподобатись.