Усвідомлюю свою повну провальність цього року, бо мені навіть нема за що голосувати в Goodreads Choice Awards — я буквально і трилерів, і горорів читала менше половини претендентів! В інші категорії навіть не дивлюсь — якщо читала хоч одну книжку там, то вже досягнення 😭

Шо у вас, є фаворити? 😏

Все-таки забігла і проголосувала на Goodreads Choice Awards — просто тому, що там є учасник, за якого я всім серцем тримаюсь. А якщо переможе — хто зна, може його і у нас перекладуть? ✨

The God of the Woods, мабуть, буде в топі моїх книг року, якщо не вибереться аж на вершину цього умовного списку. Я вже писала про неї тут і тут, але ще раз напишу: це ідеальний трилер, ідеальна сімейна сага і ідеальна книга ✨

Історія розгортається в літньому таборі, де десяток років тому зник маленький хлопчик. І от історія повторються — знову зникає дитина, цього разу сестра того самого хлопчика.
The God of the Woods — повільна, хоч і напружена, книжка. Вона робить багато відступів у минуле: у минуле сім'ї, яка керує табором, у минуле працівників табору, у минуле цієї землі. Сюжет збирає цілу низку персонажів, які, на перший погляд, нічим не пов'язані, і показує, як навіть незнайомі люди можуть впливати на долі один одного.

Я тут не буду розпинатись, як гарно книга написана — в англомовному буктьюбі її називають частіше за все literary fiction, куди також відносять такі трилери як Notes on Execution (в нашому перекладі "Записки зі страти") чи Bright Young Women (ви не питали, але ці обидві теж в моєму топі).
Від трилера тут: напруга, загадка і відчуття страху і невизначеності. Але зачіпки і твісти тут розкладені економно — читати далі зазвичай хочеться не через твіст на кожній главі, а через красу мову і цікавість самої історії.

Коротше, мабуть, ви вже зрозуміли — я обожнюю цю книжку.
Вона врятувала мене влітку від нечитуна (хоча, здавалось би, зазвчиай радять короткі напружені трилери в такому випадку), вона прямо зараз манить мене себе перечитати (теж неймовірно, бо останніми роками я не перечитую навіть ГП), вона просто — класна, цікава і гарна ✨
Також вона сподобалась Вікторії Шваб, якщо це для вас важливо.

Дуже. Дуже. ДУЖЕ раджу всім, хто читає англійською. Якщо коли перекладуть — куплю десять екземплярів і роздам ВСІМ навколо ✨

‼️Слухайте, а які в нас є телеграм-канали про мангу?

Я щось почала її аж читати, тож записую всі ваші рекомендації! ✏️

Граю в гру, і тут один персонаж каже "Він хоче на День народження отримати метелика. Але що йому насправді треба – це місце, де можна тримати ще метеликів"

Просто ми всі і книжки 🥲

Відмічайте в календариках: 27.05.25 Голлі Гібні повертається, щоб допомогти подрузі-поліцейській врятувати невинні життя ❤️

Вчора дочитала книжку і зрозуміла, що її екранізація — краща 😭

Заперечення. Гнів. Торг...

Снилось, що не можу купити "Стовпи Землі", бо наклад закінчився. Відчуваю, що треба перемогти цей кошмар! це хоча б кошмар, який можна перемогти

❓ Хтось вже подолав цеглину, це дійсно найкраща історична книжка? (ну крім трилогії Кромвеля, очевидно)

Купила 🌸
Тепер можна покласти в купку інших книг, які ніколи ще довго не прочитаю 🥰

Я знаю, що з релізу перекладу пройшов десь рік, але я носила в собі це весь рік і, мабуть, буду носити і далі, тому не можу не: чому Yellowface називається так як називається і чому "Жовтолика" не передає суть назви — але це ок 💛

Почнемо з того, що yellowface — це термін, який позначає практику відігрування білими акторами персонажів азійського походження із залученням гриму, щоб позначити інший колір шкіри. Цей термін пішов від терміну blackface — практики фарбування обличчя гуталіном чи чорною фарбою, щоб відігравати темношкірих, висміюючи їх і розповсюджуючі шкідливі стереотипи.

Просто щоб ми були на одній хвилі: і blackface, і yellowface — це погано. Ці практики засновані на приниженні, расизмі і висміюванні. І хоча ніби всім має бути це зрозуміло, в США кожного року стається черговий скандал з черговою публічною людиною, яка "не знала", "не розуміє" або "просто перевдягалась на Геловін, перевдягатись — це ж норма!".

В оригіналі назва Yellowface включає в себе оцей весь контекст. Що це буде біла людина, яка "перевдяглась", що це буде про расизм, що це буде про невігластво, нерозуміння і самовиправдовування. Усе це читач розуміє, лише взявши книгу в руки.

Ну і очевидно, що слово "жовтолика" цього не передає — в нас просто нема цього контексту.
Але це не страшно. Переклад не може фізично вмістити всі сенси, закладені в оригінал, тому що в культурі, на яку перекладають, можуть ці сенси бути відсутні, бути незрозумілі чи мати іншу вагу.

#що_в_імені_твоєму