Fable (мій профіль осьо, додавайтесь в друзі!) додав можливість постити підбірку прочитаного за місяць! ну тепер точно прощавай goodreads

Думаю, що вже нічого нового сьогодні не прочитаю, тож можна вже ділитись: місяць явно не найвдаліший, бо більшість книжок навіть 3 від мене не отримали, але далі точно буде тільки краще, тому що зараз я читаю ТАКЕ 😠😠😠

‼️ Розказуйте, як пройшов ваш жовтень: усе страшне встигли перечитати до Геловіна?

⬆️Це я коли Віват розказують про Battle Royale в своєму блозі, але досі ніхто не видав саму книжку містера Такамі і навіть анонсу нема 😭

Прочитала вчора чергову книжку, від якої моторошно ходити по дому — і задоволена цим як кіт сметанкою ❤️

У Гая все в житті не дуже — з роботи звільнили, з дівчиною розійшовся і з грошима проблеми. Тож коли хлопець знаходить на горищі у матері документи на володіння будинком, він ніби виграв у лотерею: лишилось лише трошки відремонтувати будинок, продати його — і вони з мамою зможуть переїхати в інше місце і нарешті зажити щасливо.
Звісно, у будинку трошки сумнівна історія...але ж привидів не існує, правда ж?

У Дарсі Коутс книжка на книжку не схожі: іноді вона пише більш затишний горор, іноді трилер, а ось тут — справжні жахи. В будинку відбувається буквально ВСЕ, що може статись: ілюзорна кров, підозрілі шурхоти, абсолютне страхіття під стелею і навіть запилене горище. Так, зв'язку телефонного нема. Так, дитячий монітор сам по собі вмикається і вимикається. Так, за вікном ніби хтось є, але коли ти протер скло — нікого нема. Все, все як треба!

Історія максимально прямолінійна — не чекайте неймовірних поворотів сюжету і неоднозначності. Всі поганці — погані, а хороші — хороші, а всі привиди — дуже привидні 😮

Я чудово перелякана, тож раджу всім, хто хоче передбачувано перелякатись. І нікому, хто хоче неоднозначний психологічний жахастик — це не воно ❌

І поки ми тут зітхаємо, що Battle Royale ніхто не хоче перекласти українською, англійською вже виходить манга-продовження, де багато років потому Програму відновлює в Японії місцевий ШІ — тому шо, а чому б і ні 😈

Перекладено поки один том, і я вже відправила собі фрагмент на читалочку, бо, по-перше, тут дотичний автор оригіналу, а по-друге, мені не потрібні виправдання на читання манги!

Збираюсь на пошту за новим кіндлом – і це, мабуть, найбільш книжкове, що трапилось за останні кілька тижнів 😭

Так, я пропала, я читала хаотично і без ентузіазму, аби просто заповнити час і голову словами. Якою б сильною не була депресія, я заштовхую в цю прірву книжки, і іноді вони заповнюють її собою до краєчків – і тоді можна дихати далі, а іноді, як от цього разу, вони просто падають і падають, і нема жодного відчуття насичення, а є лише відголоски суму: от ви знали, що таблетки можуть діяти-діяти два повних, святий котику, роки, а потім взяти і перестати?

Але.

Прямо сьогодні я лежала і читала, і знаєте що сталось? Я відчула радість – просту щиру радість, що серед сотень слів, написаних незнайомою людиною в іншому світі, раптом визирнулі ті слова, які повністю відтворюють мій власний досвід і вкладаються в мене як оті пазлинки.
Оце справжнє диво.

Я обіймаю вас, коти, і обіцяю повернутися дуже скоро з відгуками на досить ок-трилери і зовсім неймовірну мангу.

І якщо ви дочитали аж сюди, розказуйте, що читаєте?

Усвідомлюю свою повну провальність цього року, бо мені навіть нема за що голосувати в Goodreads Choice Awards — я буквально і трилерів, і горорів читала менше половини претендентів! В інші категорії навіть не дивлюсь — якщо читала хоч одну книжку там, то вже досягнення 😭

Шо у вас, є фаворити? 😏

Все-таки забігла і проголосувала на Goodreads Choice Awards — просто тому, що там є учасник, за якого я всім серцем тримаюсь. А якщо переможе — хто зна, може його і у нас перекладуть? ✨

The God of the Woods, мабуть, буде в топі моїх книг року, якщо не вибереться аж на вершину цього умовного списку. Я вже писала про неї тут і тут, але ще раз напишу: це ідеальний трилер, ідеальна сімейна сага і ідеальна книга ✨

Історія розгортається в літньому таборі, де десяток років тому зник маленький хлопчик. І от історія повторються — знову зникає дитина, цього разу сестра того самого хлопчика.
The God of the Woods — повільна, хоч і напружена, книжка. Вона робить багато відступів у минуле: у минуле сім'ї, яка керує табором, у минуле працівників табору, у минуле цієї землі. Сюжет збирає цілу низку персонажів, які, на перший погляд, нічим не пов'язані, і показує, як навіть незнайомі люди можуть впливати на долі один одного.

Я тут не буду розпинатись, як гарно книга написана — в англомовному буктьюбі її називають частіше за все literary fiction, куди також відносять такі трилери як Notes on Execution (в нашому перекладі "Записки зі страти") чи Bright Young Women (ви не питали, але ці обидві теж в моєму топі).
Від трилера тут: напруга, загадка і відчуття страху і невизначеності. Але зачіпки і твісти тут розкладені економно — читати далі зазвичай хочеться не через твіст на кожній главі, а через красу мову і цікавість самої історії.

Коротше, мабуть, ви вже зрозуміли — я обожнюю цю книжку.
Вона врятувала мене влітку від нечитуна (хоча, здавалось би, зазвчиай радять короткі напружені трилери в такому випадку), вона прямо зараз манить мене себе перечитати (теж неймовірно, бо останніми роками я не перечитую навіть ГП), вона просто — класна, цікава і гарна ✨
Також вона сподобалась Вікторії Шваб, якщо це для вас важливо.

Дуже. Дуже. ДУЖЕ раджу всім, хто читає англійською. Якщо коли перекладуть — куплю десять екземплярів і роздам ВСІМ навколо ✨