В цьому місяці я поставила рекорд по кількості прочитанного: всього пʼять книг, я не знаю, як так сталося (ну добре, знаю, сто годин в Into the Breach знову)

Так от, не втішайте мене, бо я все одно задоволена: це був хороший місяць з хорошими книжками, майже всі з яких мене якось потішили ❤️

Case Histories, наприклад, виявилась суто британським детективом, в якому все так затишно, стримано і ввічливо, що навіть про педофілію кажуть мимохідь, пошепки, прикриваючи рота серветкою. І на цьому ми з книгою абсолютно не сходимось, до побачення – але було непогано, і написана вона так, як тільки британці вміють 💔

The Examiner – неймовірно ідеальний детектив, і ось мій відгук

Listen for the Lie не ідеальний трилер, але хороша, дуже якісна розвага на будь-який вечір/вихідні. Мій відгук.

The Best of Friends посередній трилер, але з живою емоційною підкладкою, і навіть виходив українською. Мій відгук.

Ну а Incidents Around the House, написана від імені восьмирічної дівчинки, хоч і вилазить зрештою в дорослі проблеми, все одно вражає базовим, якимось вирваним ніби прямо з твого особистого дитинства кошмаром: читаючи її, я боялась не те що з кімнати вийти, а взагалі поворухнутись. І якщо не це показник чудової осінньої книжки, то я взагалі і не знаю, що тоді.

Це моє #прочитане_місяця

✨А ви розказуйте про свою книжку місяця, може вона мені дуже треба?!

Я поки що купила в Ужгороді лише три книги, підозріло якось 😒

Вибачте, я тут знову про Джейн Остін але скоро дочитаю і перестану 🥰

Так от, одна з канонічних сцен «Гордості і упередження» – та, де Елізабет приходить зранку до Незерфілду пішки, бо її сестра захворіла прямо в гостях у Бінглі, а там Бінглі, Дарсі і Керолайн снідають.

В екранізаціях зазвичай акцент роблять на те, що Елізабет йшла пішки, або на її забруднену одежу . Але сам її прихід – вже неймовірна деталь, тому що вдумайтесь: Елізабет встигла встати, зібратись, поїсти і поговорити з сімʼєю, дійти пішки до Незерфілду – а там тільки сніданок!

Тому що за часів Джейн Остін найбільш заможні люди як раз-таки снідали максимально пізно, це було ледве не показником грошей чи модою. І не тільки тому що це означає, що у них були гроші на свічки, і не через те що багатії тусували на балах до середини ночі.

Пізній сніданок – це ще і вказівка на те, що у Бінглі є розкіш багатого дому — економка, яка займається управлінням будинку. Зазвичай, навіть у сім'ях зі слугами, керуванням домом займалась або дружина, або, якщо дружини ще нема, сестра голови дому. І тільки найбагатші, як от Бінглі чи Дарсі, могли звільнити сестер від цього і найняти дорогу економку, якій повністю довіряли.

Коли Елізабет приходить, сім'я Бінглі тільки снідає, і Керолайн Бінглі – разом з усіма. Для них те, що Елізабет вже встигла прочитати лист сестри і прийти пішки, показник її нижчого статусу і того, що в домі Беннетів хазяйством розпоряджається мати з допомогою доньок.

Деталі! ❤️
#культ_остін

Dolly Alderton читається так, ніби до тебе приїхала подруга, і ви ходите по кавʼярнях, смієтесь і згадуєте минуле, а потім сідаєте разом ввечері, і вона розказує тобі про невдалі побачення, образи, постійне «недостатньо хороша, недостатньо худа, недостатньо недостатня», і хочеться обійняти її дуже сильно і пояснити, що вона заслуговує кращого, тому що їй не треба бути ще якоюсь, щоб бути достатньою ❤️

Якби «Барбі» була книгою, вона була б цією 😭

Сьогодні павук в підʼїзді, якого я бачу більше двох років на одному і тому самому місці, нарешті поворухнувся.

Тож тепер ми знаємо три важливі речі:

✨Він живий
✨Я абсолютно точно не найлінивіше створіння всесвіту
✨(випливає з другого!) Я справлюсь з читанням The House of Leaves – химерної, дивної і, поговорюють, дуже страшної книжки про дивний дім, де автор буквально не зміг нормально писати зверху вниз, тому деякі сторінки виглядають отак як на фото, а на деяких слова виділені кольором.

І не дай кіт воно буде концептуальне, але не буде страшним!