Якийсь час тому я здуріла і купила собі ще одну читалочку для електронних книг – цього разу не kindle, а kobo. І там, – і на девайсі, і в додатку, – є оця неймовірна функція, яка мене кожного разу дивує і захоплює, коли я починаю читати.

✨✨Кількість сторінок ✨✨

Не оці locations кіндла, які взагалі ніхто, мабуть, не може зрозуміти, і навіть не сторінки паперового видання – коли ти сидиш і гортаєш екрани і гортаєш, а сторінка все ще та сама. Ні, справжні сторіночки, які рахують саме кількість екранів. Якщо в главі їх 12, то ти 12 разів прочитаєш зверху вниз і клацнеш на кнопочку, щоб перегорнути 😦

І смішно, і сумно.

#про_читалки

Сьогодні я зрозуміла, що на зручній лавці під деревом біля дитячого майданчика можуть сидіти не лише діти – раптове усвідомлення, але дуже корисне!

Дуже люблю, коли мої книжки починаються з дерева роду чи списку персонажів, бо це одразу ж налаштовує на повільну історичність і оцю трошки меланхолійну плинність часу, в яку читача щапросили надовго ✨
Знаєте, коли книжка одразу обіцяє, що персонажі будуть змінюватись, століття іти, але ви – читач і книжка – пройдете цей шлях разом ✨

Якимось чином я зараз читаю одну з найцікавіших книг року саме сюжетно: не можу відірватись від того, як розгортаються події і що відбувається з персонажами ✨

Ні, це не трилер, це не сімейна сага, це не детектив ✨

Це – щось неймовірне!

Світла не було 12 годин – тут, хочеш чи ні, а мусиш дочитати хоч одну книжку.

Тож якщо я вам ще не продала «Єлизавету», ще раз пораджу: вона чудова і неймовірно, дивовижно цікава. От вже знаєш все, що буде з кожним героєм, але все одно читається захоплююче, за персонажів переживаєш і по завершенню кожної глави хочеться читати далі.
Я нещодавно казала, що читаю зараз книжки, а не авторів – але це явно не стосується Елісон Вейр, бо в неї я зараз хочу читати все 🌹

Але спочатку кілька детективів або дуже, дуже заспокійливих трилерів: тільки вони, разом з донатами, допомагають подолати пост-атакову злість.

💬 розкажіть, що ви читаєте і як справляєтесь. Якщо, звісно, хочете

No One Can Know – прошепотіла одна сестра іншій, коли приїхала поліція.

Три сестри і жорстоко вбиті батьки у великому старому будинку.
Кожна сестра щось приховує – не лише від поліції, але і одна від одної.
І коли одна з сестер повертається в батьківський дім, в якому не була з моменту убивства, – таємниці, звісно, починають лізти з запилених шпарин.

Я не знаю навіть, що люблю більше: історії про будинки, історії про нерозкриті старі вбивства чи історії про сестер, тож ця книжка – точно мій варіант на багатогодинне читання в ліжку. Чверть пройдена, поки дуже добре – всі брешуть, нічого не зрозуміло, але загадково 💞

Літо закінчується, а спека — ні, тож у вас ще є час на читання неймовірної манги ☀️

The Summer Hikaru Died — історія про Хікару, який пропав у горах на кілька днів, а потім повернувся. А також його друга Йошікі, який, єдиний з усіх, зрозумів, що повернулось лише тіло Хікару, а істота, яка ним (тілом) керує — якась хтонь 👁

The Summer Hikaru Died — дуже літня манга. Усе, що відбувається, ніби пронизано нестерпною спекою. Жужжать цикади, тане морозиво, а повітря ніби плавиться ☀️

Знаєте оце відчуття, коли так сонячно і спекотно, що все навколо ніби пливе і розвалюється, як іллюзія? Так от, вся ця манга — оце відчуття.

Історія дуже тривожна. Не відверто страшна і не горорна, але від неї дуже, дуже неспокійно. Що за дивні люди з'являються у селищі? Чи дійсно Хікару НЕ людина? Чи пов'язані смерті, які почастішали навколо, з Хікару? Як Йошікі, який був очевидно закоханий в справжнього Хікару, тепер жити зі знанням, що поруч тіло коханої людини, в якому інша істота?

Кожен кадр залишає по собі відчуття непевності. Кожна глава — водночас заманює читати далі і ніби каже: далі буде гірше.
А ще вся ця манга для мене — метафора абьюзивних стосунків, тож легкого читання не чекайте. Тривога — ключове слово, мабуть, яке описує всю історію 👀

Єдиний недолік, дійсно — манга не закінчена. Англійською поки вийшло 4 томи, а оригнал досі публікується. Я собі купляла електронку на амазоні, англійська тут не складна.

І дуже хочу більше читати саме страшної манги, тож якщо у вас є поради — чекаю ↘️
Тільки не Іто, будь ласка, бо він зводить мене з розуму своєю мальовкою (хоча я намагаюсь зараз подолати одну його збірку за чужими сценаріями)

Сьогодні я дізналась, що The Examiner – детектив, який я дуже чекала, вже не тільки вийшов в Британії (Америка ще чекає до 10 вересня), а і що на свою читалку я вже можу його купити!

Тож, поки мене не засмоктала найцікавіша переписка в світі, просто нагадаю, що якщо ви любите «детектив в листах і смс», біжіть і читайте The Appeal цієї ж авторки 🐕

Це неймовірно цікава історія, ВСЯ розказана лише в імейлах і телефонних повідомленнях. Відірватись неможливо, персонажі постають через переписку як живі, і написано дуже просто і зрозуміло. Коротше, ідеал!
А якщо ви ще не любите детективи в листах, то ідіть і все одно читайте, бо це просто класна історія про театр, убивство і стосуночки в маленькому місті.

💬Ну і розкажіть про свої улюблені детективи і трилери в нестандартних форматах, бо осінь вже надто близько, пора кутатись в затишні розслідування і пити чай без отрути ☕️