Книга місяця, книга року, книга десятиріччя?
Це вперше за дуже довгий час, коли я хочу одразу ж почати читати книжку з самого початку, тому що в ній буквально все ніби написано для мене ✨

Якби я була книжкою, я б хотіла бути The God of the Woods 😳

Ну і крім того, що The God of the Woods зцілила мені серце на найближчі тижні, вона ще і змусила мене зрозуміти дешо цікаве: я більше не читаю авторів, я читаю лише книги 😶

А справа от у чому: у авторки The God of the Woods ще купа книжок, але в мене нуль бажання їх читати. Мені просто не цікаво ✨
Я пам'ятаю, як років десять тому, коли зустрічала хорошу книжку, я починала ВСІ книги цього автора\авторки скупати. У мене були авторки, в яких я читала і погане, і хороше, і просто будь-яке. І якщо я починала з поганої книги, то більше автора не читала ✨

Що зараз: я читаю лише книги. Якщо одна книга автора мені сподобалась, я не шукаю наступні і не намагаюсь прочитати всі. У мене лише одна авторка, в якої я читаю ВСЕ — це Джейн Остін.
Інші — Кінг, Роулінг — читаються вибірково. Наприклад, у Кінга я стараюсь купувати нові романи, але не беру оповідання (навіть на свіжу збірку відмінила передзамовлення). У Роулінг читаю цикл про Страйка і Робін, але не читаю дитячі книжки.
Не знаю, коли саме це сталось: чи з Санедерсона, чий перший роман циклу"З-імли народжені" мені зовсім не зайшов, але я все одно хочу Буресвітло читати? Чи з мого "улюбленого" Райлі Сейгера, чию нову книжку я купила, хоча останні чотири мені не сподобались? Чи навіть з Ліси Джуелл, чиї книги у мене отримують то 5, то 1 (і нічого посередині!). Але воно сталось ✨

📢 Тож розкажіть: як у вас? Читаєте якихось авторів, і якщо так, то яких? Чи ви теж по книжках? Якось змішано?

Розказуйте! 😳

#прочитане_місяця
🔤🔤🔤🔤🔤🔤 2️⃣🔤2️⃣4️⃣

✨Tananarive Due — The Reformatory
Ідеальний жахастик про людей і привидів. Мій відгук

✨Агата Крісті — Убивство в будинку вікарія
Перша частина циклу про Міс Марпл і неймовірна книжка. Обожнюю!

✨Maggie O`Farrell — Hamnet
Сім’я переживає втрату дитини і зовсім трошки обігрує історію Шекспіра. Написано ідеально, український переклад є.

✨Ешлі Флаверс — Тут усі хороші люди
Посередній трилер на поганій стороні посередності. Читається ок, але відкрита кінцівка для трилерів має бути заборонена законом!

✨В.Шваб — Галант
Гарненька містика про будинок з привидами. Написана для підлітків, але дорослим тут є що почитати і навіть подивитись — в українському виданні милі ілюстрації.

✨Сара Гріствуд — Закохані Тюдори
Ще один варіант історії Тюдорів, але тепер через куртуазне кохання. Сподобається тим, хто і так зацікавлений в темі, а от в здатності зацікавити новачків — не впевнена.

✨Алекс Фінлі — Вечірня зміна
Посередній трилер на хорошій стороні посередності. Втім, вагітна героїня описана так, ніби людина в житті не бачила вагітних двійнею.

✨Liz Moore — the God of the Woods
Моя книга місяця про сім’ю, яка тримає табір для дітей і тонну таємниць. Писала про неї тут і тут.

✨Річард Осман — Людина, яка померла двічі
Друга частина затишного детективу, який я раптом полюбила. Мій відгук

✨N.G.Peltier — Don’t go baking my heart
Недостатньо гаряча книжка про любов. Перша книга авторки, яку я читала, Sweethand, була водночас милою, гарячою і з приємними героями. А от ця частина намагається виїхати лише на слабкому зв’язку з першою і персонажах, між якими все має статись щось відверте, але коли стається, воно аж до болю нудне. Таке щось.

💬 видавайте всі таємниці — яка у вас краща книжка місяця?

Різ Візерспун обрала в серпні романтику, і я відмовляюсь її читати 😒

Зрозуміла, що останні два місяці дуже сильно змушую себе взятись за книжку клубу і тут мене як осяяло: я НЕ маю читати щось, що не хочу!

Неважливо, наскільки ця книга хороша. Неважливо, чи я вже її купила. Велика книжкова комісія все ще не існує і не прийде мене заарештовувати за непрочитану книгу 🤩
За тегом #reeses_book_club можна подивитись, що я в цьому році читала по вибору цього клуба. І хоча книжки в цілому були ок, я якось дуже рада покинути цю справу 😏

✨прямо тут дозволяю вам покинути читати книжку, яку ви не хочете, якщо ви ще самі собі не дозволили. Але розкажіть, що це за книжка ✨

Почала книжку, де в жінки раптово спускається з горища чоловік, який впевнений, що вони одружені (і весь світ впевнений разом з ним).

Більш того, кожного разу, коли чоловік піднімається на горище, він міняється на іншого.

You can't stay married to someone for ever just because they climb out of your attic one afternoon.

Разом з чоловіком змінюється життя героїні, – робота, хоббі, меблі в квартирі, – а подекуди і життя й долі її рідних.

Такий собі роздум про те, як наші вибори кругами по воді розходяться світом: цікавий, місцями смішний, місцями дуже тривожний. Читається легко і весело, загадую щоб кінцівка не розчарувала ✨

А взагалі, це все смішно і невесело не стільки тому, що картинка не гарна (гарна-не гарна субʼєктивний концепт, і художника я не засуджую, я засуджую видавців, що вони не хочуть платити за хорошу обкладинку і видумали цю дурню з версіями, ну не суть).

Моя проблема не в цій обкладинці, а в більшості обкладинок Джейн Остін, в усіх обкладинках з жінками на картинці, з дівчатами з рожевими щічками, з закоханими парами, з сумно сидячими у вікна дівами. Моя проблема з тим, що Джейн Остін через ці обкладинки подається як чисто любовний роман, де всі в кінці будуть щасливі, а це буквально не так. В тій самій «Гордості…», мабуть, показано найбільше шлюбів, ніж в будь-якій іншій її книзі, і на два конвенційно щасливі шлюби там два очевидно прямуючих у відразу, один вже сповнений відрази і ще дві сестри Елізабет, у яких дуже, дуже мало проспектів взагалі достойно побратись (в які, вочевидь, будуть доживати під опікою Джейн, тому що жінка без чоловіка могла на той час сподіватись лише на доброту родичів). Джейн Остін пише в тому числі про любов, але, святі коти, не тільки ж про любов!

Коротше кажучи, Джейн Остін – це набагато більше, ніж кохання, набагато більше, ніж оці сповнені туги погляди в читача з обкладинки і навіть більше за те нове видання «Емми», де біла шия і вухо оточені пудровим рожевим і якимось чином мають передати вам настрій шаленого безумства і юної наглості, радості і енергії, якою сповнена головна героїня.

Не знаю, чи давні читачі цього каналу помітили, але я всім серцем, душею і мозком люблю Джейн Остін і вважаю, що англійська мова зародилась і розвивалась лише заради того, щоб ця жінка взялась нею писати свої кілька ранніх робіт, шість романів і загублені світом листи. Тому я психую через обкладинки, тому що вона заслуговує на краще, ніж оці дурні картинки з анімешними оченятами, вона заслуговує на весь світ.

Я була сьогодні у книжковому, засмутилась і бухчу, а ви розкажіть, яка у вас улюблена обкладинка Джейн Остін, якщо вона є 💁‍♀

P.S. Обожнюю пудровий рожевий, до речі!
#культ_остін

Головна причина 😏