Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤13😁7💯3
Ок, давайте вирішимо ДІЙСНО важливе питання. Сьогодні мені наснилось, що я хочу перечитати "Звіяних вітром" українською: уві сні я прям їхала в книгарню її купити (бо чомусь мій мозок пам'ятає, де приблизно вона на полицях стоїть).
Так от, питання:
Так от, питання:
Anonymous Poll
62%
дійсно хочу перечитати, треба!✨
25%
це обман мозку. це ВІН хоче перечитати, не слухати його✨
2%
перечитування для слабаків✨
25%
бджіл✨
❤3
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😁18🤔7❤2😱1🕊1
А взагалі, знаєте, вчора я години чотири лежала на ліжку рибою і клацала сторінки на рідері спеціальною клацалкою, яка дозволяє навіть не підіймати руки — і це було ідеально ✨ ✨ ✨
Читала The God of the Woods і зрозуміла, що ця книга дуже правильно попала до мене саме зараз, бо вона дозволяє собі повільно розгортати події і постійно перемикатися на минуле, вписуючи в одну картину десяток різних історій і доль. А мені тільки того і треба😏
Як людині, яка приблизно раз на місяць хоче закрити вуха, залізти під стіл і волати, щоб ніхто не наближався, бо навіть слово, сказане не мені, а просто в моїй присутності, змушує мене нервово здригатись...так от, як оця перманентно схильна до задовбанності людина, я нещодавно зрозуміла, що компульсивне читання швидких трилерівнічим не краще тіктоку ніяк не допомагає вийти зі стану задовбанності 😔
Водночас повільна і спокійна книга, яка дозволяє собі довгі глави, відсутність гачків і кривавих подробиць, оця книга буквально лікувальний засіб і шлях до омріяного стану присутності тут і зараз✨
Тепер я мріюпрацювати книжковою терапевткою, коли виросту зробити цілу підбірку оцих повільних книг, які допомогають трошки сповільнитись. Планів не ставлю, але дуже хочу — ну, правда, після ще кількох сеансів лінивого лежання 😳
✨ а як вам книжки допомагають жити і виживати?
Читала The God of the Woods і зрозуміла, що ця книга дуже правильно попала до мене саме зараз, бо вона дозволяє собі повільно розгортати події і постійно перемикатися на минуле, вписуючи в одну картину десяток різних історій і доль. А мені тільки того і треба
Як людині, яка приблизно раз на місяць хоче закрити вуха, залізти під стіл і волати, щоб ніхто не наближався, бо навіть слово, сказане не мені, а просто в моїй присутності, змушує мене нервово здригатись...так от, як оця перманентно схильна до задовбанності людина, я нещодавно зрозуміла, що компульсивне читання швидких трилерів
Водночас повільна і спокійна книга, яка дозволяє собі довгі глави, відсутність гачків і кривавих подробиць, оця книга буквально лікувальний засіб і шлях до омріяного стану присутності тут і зараз
Тепер я мрію
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤31👍4🔥3🦄2🥰1
I’d rather read ✨
В липні я склала стільки книжкових планів, що мені стало панічно від усієї цієї відповідальності… аж допоки не дійшло, що це моя розвага, мої книжки і мої плани – а значить, можна сміливо на них не зважати.✨ Тож я кинула все і читаю The God of the Woods,…
Книга місяця, книга року, книга десятиріччя?
Це вперше за дуже довгий час, коли я хочу одразу ж почати читати книжку з самого початку, тому що в ній буквально все ніби написано для мене✨
Якби я була книжкою, я б хотіла бути The God of the Woods😳
Це вперше за дуже довгий час, коли я хочу одразу ж почати читати книжку з самого початку, тому що в ній буквально все ніби написано для мене
Якби я була книжкою, я б хотіла бути The God of the Woods
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤26🥰4🔥1
Ну і крім того, що The God of the Woods зцілила мені серце на найближчі тижні, вона ще і змусила мене зрозуміти дешо цікаве: я більше не читаю авторів, я читаю лише книги 😶
А справа от у чому: у авторки The God of the Woods ще купа книжок, але в мене нуль бажання їх читати. Мені просто не цікаво✨
Я пам'ятаю, як років десять тому, коли зустрічала хорошу книжку, я починала ВСІ книги цього автора\авторки скупати. У мене були авторки, в яких я читала і погане, і хороше, і просто будь-яке. І якщо я починала з поганої книги, то більше автора не читала✨
Що зараз: я читаю лише книги. Якщо одна книга автора мені сподобалась, я не шукаю наступні і не намагаюсь прочитати всі. У мене лише одна авторка, в якої я читаю ВСЕ — це Джейн Остін.
Інші — Кінг, Роулінг — читаються вибірково. Наприклад, у Кінга я стараюсь купувати нові романи, але не беру оповідання (навіть на свіжу збірку відмінила передзамовлення). У Роулінг читаю цикл про Страйка і Робін, але не читаю дитячі книжки.
Не знаю, коли саме це сталось: чи з Санедерсона, чий перший роман циклу"З-імли народжені" мені зовсім не зайшов, але я все одно хочу Буресвітло читати? Чи з мого "улюбленого" Райлі Сейгера, чию нову книжку я купила, хоча останні чотири мені не сподобались? Чи навіть з Ліси Джуелл, чиї книги у мене отримують то 5, то 1 (і нічого посередині!). Але воно сталось✨
📢 Тож розкажіть: як у вас? Читаєте якихось авторів, і якщо так, то яких? Чи ви теж по книжках? Якось змішано?
А справа от у чому: у авторки The God of the Woods ще купа книжок, але в мене нуль бажання їх читати. Мені просто не цікаво
Я пам'ятаю, як років десять тому, коли зустрічала хорошу книжку, я починала ВСІ книги цього автора\авторки скупати. У мене були авторки, в яких я читала і погане, і хороше, і просто будь-яке. І якщо я починала з поганої книги, то більше автора не читала
Що зараз: я читаю лише книги. Якщо одна книга автора мені сподобалась, я не шукаю наступні і не намагаюсь прочитати всі. У мене лише одна авторка, в якої я читаю ВСЕ — це Джейн Остін.
Інші — Кінг, Роулінг — читаються вибірково. Наприклад, у Кінга я стараюсь купувати нові романи, але не беру оповідання (навіть на свіжу збірку відмінила передзамовлення). У Роулінг читаю цикл про Страйка і Робін, але не читаю дитячі книжки.
Не знаю, коли саме це сталось: чи з Санедерсона, чий перший роман циклу"З-імли народжені" мені зовсім не зайшов, але я все одно хочу Буресвітло читати? Чи з мого "улюбленого" Райлі Сейгера, чию нову книжку я купила, хоча останні чотири мені не сподобались? Чи навіть з Ліси Джуелл, чиї книги у мене отримують то 5, то 1 (і нічого посередині!). Але воно сталось
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤28🥰3🦄1
Щось в житті в мені змінилось в якусь більш меланхолійну сторону, і цікаво це тому, що в першу чергу помітно на книжках ✨
Моя історія з «Клубом вбивств по четвергах» проста: я читала цю книгу, коли вона лише вийшла в оригіналі, і вона мені дуже не сподобалась. Потім я читала її ще раз, коли її переклали українською – і вона мені знову не сподобалась.
Втім, у мене в стосунках з книгами нема самоповаги, відчуття самозбереження і гідності, тож якись час по тому я взялась читати другу книгу циклу – і знаєте що, закохалась!✨
Якщо ви очікуєте від «Клубу…» загалом і конкретно від «Людини, яка померла двічі» (друга частина циклу) детективу, навіть затишного, то вам легко може не зайти. Детективна лінія тут щедро розведена побутовими пригодами героїв, їх складнощами з дітьми і онуками, і питтям чаю. Це затишна історія, яка сама над собою сміється в тому, наскільки вона британська – а я не знаю як ви, я зазвичай не люблю, коли детективи сміються самі з себе😏
Але якщо ви готові прийняти драму і сум, поховані за жартами, ваше серденько може закохатись в цих чудових стариганів. Книжка взагалі, не дивлячись на сміховинки, дуже сумна: навіть назва відсилає не стільки до загадки, скільки до того, що подвійною смертю називають деменцію – бо ця хвороба забирає у рідних людину, яку ще не забрала смерть.
Коротше, єдина проблема, яка існує зараз – це те що мені треба читати книжку на клуб, а я мрію лише взятись за третю частину пригод Джойс, Елізабет, Рона та Ібрагіма.
В кінці другої частини Джойс завела собаку – і на цьому моменті я витерла сльози радості. А це ж, мабуть, головна задача книжки – приносити нам цю трошки сумну радість?
Моя історія з «Клубом вбивств по четвергах» проста: я читала цю книгу, коли вона лише вийшла в оригіналі, і вона мені дуже не сподобалась. Потім я читала її ще раз, коли її переклали українською – і вона мені знову не сподобалась.
Втім, у мене в стосунках з книгами нема самоповаги, відчуття самозбереження і гідності, тож якись час по тому я взялась читати другу книгу циклу – і знаєте що, закохалась!
Якщо ви очікуєте від «Клубу…» загалом і конкретно від «Людини, яка померла двічі» (друга частина циклу) детективу, навіть затишного, то вам легко може не зайти. Детективна лінія тут щедро розведена побутовими пригодами героїв, їх складнощами з дітьми і онуками, і питтям чаю. Це затишна історія, яка сама над собою сміється в тому, наскільки вона британська – а я не знаю як ви, я зазвичай не люблю, коли детективи сміються самі з себе
Але якщо ви готові прийняти драму і сум, поховані за жартами, ваше серденько може закохатись в цих чудових стариганів. Книжка взагалі, не дивлячись на сміховинки, дуже сумна: навіть назва відсилає не стільки до загадки, скільки до того, що подвійною смертю називають деменцію – бо ця хвороба забирає у рідних людину, яку ще не забрала смерть.
Коротше, єдина проблема, яка існує зараз – це те що мені треба читати книжку на клуб, а я мрію лише взятись за третю частину пригод Джойс, Елізабет, Рона та Ібрагіма.
В кінці другої частини Джойс завела собаку – і на цьому моменті я витерла сльози радості. А це ж, мабуть, головна задача книжки – приносити нам цю трошки сумну радість?
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤28👍4💔2
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤9🥰4🔥1
В цьому книжковому місяці я раптом опинилась на незнайомому мені затишному березі, де кількість прочитаних українською книжок більша, ніж кількість прочитаних англійською — я здивована більше за всіх, чесно! 🤩
Окрім цього, під останню третину літа ненаситний голод до гостросюжетних трилерів перетворився на смертельну втому, і я перейшла на спокійні, розміренні і затишні книжки. Навіть почала читати велике фентезі — вперше років за шість!😮
Куди ми допливемо в серпні — тільки коти одні знають, але мені дуже цікаво споглядати, як книжки лікують все на світі (крім ненависті до сусіда-агресора, але тут навіть коти не допоможуть) і в цілому відбивають психологічний стан в собі.
Тож #прочитане_місяця трошки нижче, і запамʼятайте: ви завжди – коти✨
Окрім цього, під останню третину літа ненаситний голод до гостросюжетних трилерів перетворився на смертельну втому, і я перейшла на спокійні, розміренні і затишні книжки. Навіть почала читати велике фентезі — вперше років за шість!
Куди ми допливемо в серпні — тільки коти одні знають, але мені дуже цікаво споглядати, як книжки лікують все на світі (крім ненависті до сусіда-агресора, але тут навіть коти не допоможуть) і в цілому відбивають психологічний стан в собі.
Тож #прочитане_місяця трошки нижче, і запамʼятайте: ви завжди – коти
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤20⚡2🔥1🥰1
#прочитане_місяця
🔤 🔤 🔤 🔤 🔤 🔤 2️⃣ 🔤 2️⃣ 4️⃣
✨ Tananarive Due — The Reformatory
Ідеальний жахастик про людей і привидів. Мій відгук
✨ Агата Крісті — Убивство в будинку вікарія
Перша частина циклу про Міс Марпл і неймовірна книжка. Обожнюю!
✨ Maggie O`Farrell — Hamnet
Сім’я переживає втрату дитини і зовсім трошки обігрує історію Шекспіра. Написано ідеально, український переклад є.
✨ Ешлі Флаверс — Тут усі хороші люди
Посередній трилер на поганій стороні посередності. Читається ок, але відкрита кінцівка для трилерів має бути заборонена законом!
✨ В.Шваб — Галант
Гарненька містика про будинок з привидами. Написана для підлітків, але дорослим тут є що почитати і навіть подивитись — в українському виданні милі ілюстрації.
✨ Сара Гріствуд — Закохані Тюдори
Ще один варіант історії Тюдорів, але тепер через куртуазне кохання. Сподобається тим, хто і так зацікавлений в темі, а от в здатності зацікавити новачків — не впевнена.
✨ Алекс Фінлі — Вечірня зміна
Посередній трилер на хорошій стороні посередності. Втім, вагітна героїня описана так, ніби людина в житті не бачила вагітних двійнею.
✨ Liz Moore — the God of the Woods
Моя книга місяця про сім’ю, яка тримає табір для дітей і тонну таємниць. Писала про неї тут і тут.
✨ Річард Осман — Людина, яка померла двічі
Друга частина затишного детективу, який я раптом полюбила. Мій відгук
✨ N.G.Peltier — Don’t go baking my heart
Недостатньо гаряча книжка про любов. Перша книга авторки, яку я читала, Sweethand, була водночас милою, гарячою і з приємними героями. А от ця частина намагається виїхати лише на слабкому зв’язку з першою і персонажах, між якими все має статись щось відверте, але коли стається, воно аж до болю нудне. Таке щось.
💬 видавайте всі таємниці — яка у вас краща книжка місяця?
Ідеальний жахастик про людей і привидів. Мій відгук
Перша частина циклу про Міс Марпл і неймовірна книжка. Обожнюю!
Сім’я переживає втрату дитини і зовсім трошки обігрує історію Шекспіра. Написано ідеально, український переклад є.
Посередній трилер на поганій стороні посередності. Читається ок, але відкрита кінцівка для трилерів має бути заборонена законом!
Гарненька містика про будинок з привидами. Написана для підлітків, але дорослим тут є що почитати і навіть подивитись — в українському виданні милі ілюстрації.
Ще один варіант історії Тюдорів, але тепер через куртуазне кохання. Сподобається тим, хто і так зацікавлений в темі, а от в здатності зацікавити новачків — не впевнена.
Посередній трилер на хорошій стороні посередності. Втім, вагітна героїня описана так, ніби людина в житті не бачила вагітних двійнею.
Моя книга місяця про сім’ю, яка тримає табір для дітей і тонну таємниць. Писала про неї тут і тут.
Друга частина затишного детективу, який я раптом полюбила. Мій відгук
Недостатньо гаряча книжка про любов. Перша книга авторки, яку я читала, Sweethand, була водночас милою, гарячою і з приємними героями. А от ця частина намагається виїхати лише на слабкому зв’язку з першою і персонажах, між якими все має статись щось відверте, але коли стається, воно аж до болю нудне. Таке щось.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤19⚡2👍2🔥2