Я знайшла книгу своєї мрії, але вона мовою, яку я не знаю 😓

Та не так вже і багато 😟

Вихопила в Києві паперову книжку, і в мене є чотири години, щоб її прочитати 🥺
Ваші ставки: встигну чи ні?

Встигла! 🥳

І книга, до речі, дійсно чудова: страхітлива і водночас якась літня і барвиста ✨

Чи пропала я і тому не читаю? Ні!

Чи захворіла я в 35градусну спеку і не маю сил навіть відкрити книгу? 😔

Ще на початку місяця прочитала THE REFORMATORY, і в мене нема жодного виправдання, чому я досі вам про неї не розповіла. Бо вона — неймовірна❗️

1950 рік, Флорида. Темношкірого Роббі засуджують за дрібницю і запроторюють у виправну школу для хлопчиків, яка відома жорстким поводженням з учнями і численними смертями. Його старша сестра Глорія намагається врятувати брата і пускається на пошуки адвоката, який візьметься захищати хлопця.

Справа ускладнена тим, що батько Роббі і Глорії — відомий борець за права темношкірих і розшукується поліцією.
Як додаткове ускладення — привиди, яких Роббі може бачити, а Глорія — відчувати ✨

Це дуже страшна книжка, і привиди в ній — найменший жах. Болісна несправедливіть не зосереджується на дітях, в книзі дуже багато моментів, де дорослі виявляються безпомічними, а дехто, навпаки, надто сильно насолоджується дрібною владою.
Расизм, жорстокість, умовна незламність безжальної системи і лише на додачу — привиди. Книга сумна, складна, але неймовірно гарна.

Єдиний, мабуть, недолік — історія повільно розганяється. Книжка відносно товста (500+ сторінок), і перша третина — хоч і чудово написана, — являється лише вступом, який не надто-то чіпляє. Мабуть, через це я починала читати книгу ще у січні, дооооовго над нею ходила, а потім дочитала за півтора дня.

Через затягнутість початку лише 4 страшних привида з 5, але навіть попри не ідеальну оцінку — дуже-дуже раджу 💜

Справжня дружба – це коли кішка не те що погоджується, а САМА пропонує разом читати цеглину Сандерсона 😳

В липні я склала стільки книжкових планів, що мені стало панічно від усієї цієї відповідальності… аж допоки не дійшло, що це моя розвага, мої книжки і мої плани – а значить, можна сміливо на них не зважати.✨

Тож я кинула все і читаю The God of the Woods, яку абсолютно випадково купила за оцю ідеальну рожеву стрічку фарби на обкладинці (до речі, в книги кілька варіантів обкладинки, але на всіх є фарба ✨)

Так от, я вирішила читати щось нове і незрозуміле, і це виявилась якась аж до болю прекрасна книга: тут літній табір, в якому зникає дівчина, але мова здебільшого йде про історії працівників і власників табору 📆

Коротше, така собі художня містико-детективна історія, в якій дуже повільно розгортається загадка і яка більше про минуле, ніж про теперішнє.
Написано так, що кожне речення затягує в іншу реальність, яка пахне деревиною, літнім купанням і таємницями ✨

Я закохана ✨✨✨

Завчіть на випадок поїздки в Іспанію. Не дякуйте 😳

А взагалі, знаєте, вчора я години чотири лежала на ліжку рибою і клацала сторінки на рідері спеціальною клацалкою, яка дозволяє навіть не підіймати руки — і це було ідеально ✨✨✨

Читала The God of the Woods і зрозуміла, що ця книга дуже правильно попала до мене саме зараз, бо вона дозволяє собі повільно розгортати події і постійно перемикатися на минуле, вписуючи в одну картину десяток різних історій і доль. А мені тільки того і треба 😏

Як людині, яка приблизно раз на місяць хоче закрити вуха, залізти під стіл і волати, щоб ніхто не наближався, бо навіть слово, сказане не мені, а просто в моїй присутності, змушує мене нервово здригатись...так от, як оця перманентно схильна до задовбанності людина, я нещодавно зрозуміла, що компульсивне читання швидких трилерів нічим не краще тіктоку ніяк не допомагає вийти зі стану задовбанності 😔

Водночас повільна і спокійна книга, яка дозволяє собі довгі глави, відсутність гачків і кривавих подробиць, оця книга буквально лікувальний засіб і шлях до омріяного стану присутності тут і зараз ✨

Тепер я мрію працювати книжковою терапевткою, коли виросту зробити цілу підбірку оцих повільних книг, які допомогають трошки сповільнитись. Планів не ставлю, але дуже хочу — ну, правда, після ще кількох сеансів лінивого лежання 😳

✨ а як вам книжки допомагають жити і виживати?