Як звабити мене читати книжку одним реченням 😒

Пройшла половина читального року! Не забувайте, що ми читаємо заради задоволення! А також що кількість куплених книг НЕ має дорівнювати кількості прочитаних 😊

#прочитане_місяця
🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤 2️⃣🔤2️⃣4️⃣

✨Товаришки. Новели — Олена Пчілка
Ідеальна збірка. Мій відгук.

✨The American Boyfriend — Ivy Ngeow
Нудний трилер про довіру, в якому я всю дорогу намагалась зрозуміти, що і нащо написано, і дочитала лише з надії, що зрозумію. Не зрозуміла!

✨The Five. The Untold Stories of the Women killed by Jack the Ripper — Hallie Rubenhold
Болісний зріз суспільства. Мій відгук.

✨The Gathering — C.J.Tudor
Чудовий детектив-трилер про маленьке містечко на Алясці, вампірів і расизм. Захоплююча і жорстока історія, раджу читати взимку!

✨Strange Sally Diamond — Liz Nugent
Хороша історія про травму. Мій відгук.

✨FantasticLand — Mike Bockoven
Відрізана від світу групка людей вирішує вбивати — ніби, знаєте, інших розваг не було. Дуже страшний трилер. Мій відгук.

✨Море Спокою — Емілі Сент-Джон Мандел
Меланхолійни роздуми про те, чи існує світ і люди в ньому, поки ми сидимо на карантині і споглядаємо їх (світ і людей) тільки через монітори. Хороші.

✨Щоденники Покоївки — Октав Мірбо
Огида і розпуста серед французького суспільства очима покоївки. Читалось весело, але кінцівка просто коту під самі знаєте що.

✨The Unwedding — Ally Condie
Хороший трилеро-детектив про самотність і цінність людського життя. Мій відгук.

✨Craven Manor — Darcy Coates
От є затишні детективи (cozy mysteries), а Дарсі Коутс — це затишні горори. В неї страшні моменти перегукуються з дійсно приємними персонажами, за яких одразу переживаєш, і в цілому книги несуть посил “не буть гнидою”.
Саме цей роман не дуже страшний (хоча кріпові моменти є), а герой в ньому — найчудовіша булка всесвіту.

✨One of Our Own — Lucinda Berry
Люсінда Беррі випустила новелу, яка доступна лише в аудіо, тож мені не лишалось виходу, крім як прослухати. Це хороша історія про те, як ми ніколи не знаємо людей навколо нас, і на що вони здатні. Але психічна репрезентація в книзі (аудіотворі?) мені не сподобалась своєю схематичністю і демонізацією.
Тож якщо ви готові трошки попирхати в кінці і хочете недовгу, але цікаву аудіокнижечку — ось вона.

Я знайшла книгу своєї мрії, але вона мовою, яку я не знаю 😓

Та не так вже і багато 😟

Вихопила в Києві паперову книжку, і в мене є чотири години, щоб її прочитати 🥺
Ваші ставки: встигну чи ні?

Встигла! 🥳

І книга, до речі, дійсно чудова: страхітлива і водночас якась літня і барвиста ✨

Чи пропала я і тому не читаю? Ні!

Чи захворіла я в 35градусну спеку і не маю сил навіть відкрити книгу? 😔

Ще на початку місяця прочитала THE REFORMATORY, і в мене нема жодного виправдання, чому я досі вам про неї не розповіла. Бо вона — неймовірна❗️

1950 рік, Флорида. Темношкірого Роббі засуджують за дрібницю і запроторюють у виправну школу для хлопчиків, яка відома жорстким поводженням з учнями і численними смертями. Його старша сестра Глорія намагається врятувати брата і пускається на пошуки адвоката, який візьметься захищати хлопця.

Справа ускладнена тим, що батько Роббі і Глорії — відомий борець за права темношкірих і розшукується поліцією.
Як додаткове ускладення — привиди, яких Роббі може бачити, а Глорія — відчувати ✨

Це дуже страшна книжка, і привиди в ній — найменший жах. Болісна несправедливіть не зосереджується на дітях, в книзі дуже багато моментів, де дорослі виявляються безпомічними, а дехто, навпаки, надто сильно насолоджується дрібною владою.
Расизм, жорстокість, умовна незламність безжальної системи і лише на додачу — привиди. Книга сумна, складна, але неймовірно гарна.

Єдиний, мабуть, недолік — історія повільно розганяється. Книжка відносно товста (500+ сторінок), і перша третина — хоч і чудово написана, — являється лише вступом, який не надто-то чіпляє. Мабуть, через це я починала читати книгу ще у січні, дооооовго над нею ходила, а потім дочитала за півтора дня.

Через затягнутість початку лише 4 страшних привида з 5, але навіть попри не ідеальну оцінку — дуже-дуже раджу 💜

Справжня дружба – це коли кішка не те що погоджується, а САМА пропонує разом читати цеглину Сандерсона 😳

В липні я склала стільки книжкових планів, що мені стало панічно від усієї цієї відповідальності… аж допоки не дійшло, що це моя розвага, мої книжки і мої плани – а значить, можна сміливо на них не зважати.✨

Тож я кинула все і читаю The God of the Woods, яку абсолютно випадково купила за оцю ідеальну рожеву стрічку фарби на обкладинці (до речі, в книги кілька варіантів обкладинки, але на всіх є фарба ✨)

Так от, я вирішила читати щось нове і незрозуміле, і це виявилась якась аж до болю прекрасна книга: тут літній табір, в якому зникає дівчина, але мова здебільшого йде про історії працівників і власників табору 📆

Коротше, така собі художня містико-детективна історія, в якій дуже повільно розгортається загадка і яка більше про минуле, ніж про теперішнє.
Написано так, що кожне речення затягує в іншу реальність, яка пахне деревиною, літнім купанням і таємницями ✨

Я закохана ✨✨✨

Завчіть на випадок поїздки в Іспанію. Не дякуйте 😳