Я постійно хочу скоротити читання трилерів (щоб встигати читати ще хоч щось) 😏

Але водночас:

☺ Осінь — хочеться читати трилери про вбиства, бо погода така похмура!
😳 Зима — купа трилерів з зимовою атмосферою, треба прочитати!
😊 Весна — щось в мене після зими поганий настрій, хочу почитати трилер, щоб втішитись.
😠 Літо — ідеальний час для літніх трилерів, які можна читати на пляжі (і яка різниця, що я ніколи не буваю на пляжі!).

😶

Раз сьогодні п'ятниця, трошки врятую потенційно ваші читальні вихідні 😠

WRONG PLACE WRONG TIME (українською НЕ В ТОМУ МІСЦІ НЕ В ТОЙ ЧАС) — мабуть, найнудніший трилер в моєму житті 😔
Жінка ввечері бачить, як її син вбиває людину, а зранку прокидається...за один день до події. Чи подорожує вона в часі, щоб зупинити убивство? Чи має розібратись в його першопричинах? Чи — взагалі, —дізнатись всі таємниці свого чоловіка і сина, які можуть нанівець зруйнувати її життя?

Ок, основна проблема книжки в тому, що вона дуже не трилер. Технічно в наявності: неочікувані повороти сюжета, високі ставки, обриви глав на найцікавішому.
Водночас, однак: напруга дууууже слабка, і звичного для трилерів швидкого темпу події тут взагілі нема.
Оповідь постійно розривається роздумами головної героїні про материнство і всі можливі помилки, яких припускаються матері (бо вони, — сюрприз-сюрприз, — теж люди!) і в яких їх тут же звинувачують всі навколо, якщо хоч щось з дитиною пішло не так.
Оці роздуми про материнство для мене були найкращим в книзі — але вони її не врятували 😭

Банальна причина розчарування: мені було дуже, дуже нудно це читати. Я читала книжку майже весь тиждень, повертатись до неї не хотілось, і постійно не покидало відчуття, що текст можна було б сильно скоротити.
Фінальний твіст мав би все вирішити, але для мене він був дуже дивним. Якщо для героїні відповідь стала вирішальним заспокійливим фактором, то для мене, навпаки, відповідь лише відкриває ще одне лякаюче дно 😮

Якщо читали: розкажіть, що вам сподобалось і особливо, як вам кінцівка?
Якщо не читали: обіцяю, є набато цікавіші трилери ☺

Вечірня тема: давайте про книжкових крашів 😘

Було? В кого? Вважаєте, що це заважає насолоджуватись книжкою?
Ну і щоб вам не було в цій темі самотньо, мої:

😒 Смерть Террі Пратчетта – виглядає як скелет, але розумний

🥺 Пуаро – педант, але розумний

😱 Вампір зі «Сліпобачення» – соціопат зі страхом прямих кутів, зате геній!

🤗 Безтілесний джин з трилогії «Бартімеус» – тут щось пішло не так, бо він не дуже розумний. Зате почуття гумору 🔥

😳 Безіменний патологоанатом із безіменного трилера – не встигла зацікавитись, як він виявився серійним маніяком, ну і добре що не встигла. Але, блін, розумний!

Розказуйте про себе, давайте! Я чесно-чесно нікому більше не скажу 😏

Вчора я спочатку додала цю книжку до бажанок на Goodreads, а потім замислилась — чи не покинуть мене там всі друзі? 😳

Завжди думала, що в мене нема сорому в плані книжок і ігор, я відверта в плані того, що читаю/граю у ВСЕ, але от, судячи з реакції, сором є 🤭

Тож терапевтично показую вам книжку, яку хочу прочитати. Сподіваюсь, там не надто багато сюжету 🫣

❓За якусь книжку вам було соромно?

Дуже хочу радісно розповідати, як мені щось сподобалось, але поки як є 🐰

Прочитала 30% LESSONS IN CHEMISTRY і вже не витримую. Очевидно було, що це будуть уроки життя, а не уроки хімії (інакше книжка не стала б такою популярною), але глава від особи собаки?! 😳

Я більше не можу чекати, поки почнуться події, які мені обіцяли на перших сторінках, я не хочу читати цю бексторі без відповідей, я хочу зазирнути всередину головної героїні – але мене туди не пускають, бо я маю читати від особи собаки 😔

Вибачте, але життя надто бентежне, і я обіцяла собі кидати книжки в цьому році.
❓Розкажіть, що я не зрозуміла, як вам книжка, за що ви її полюбили? Може, мені треба кардинально інший настрій на неї?

Граю зараз в Unicorn Overlord, а там такий ностальгічний фентезійний всесвіт з ельфами, перевертнями і лицарями ✨

Дуже хочеться щось таке почитати: менше війни, менше любові, більше палацових інтриг і наївної, шаблонної лицарської гідності.
✨Знаєте щось таке?

Дочитала вчора мемуар дівчини-соціопатки, який відкрив мені очі: соціопати, виявляється, теж страждають! 😳

Через велику любов до трилерів я, з одного боку, завжди сприймала соціопатів демонізовано (бо найбільш відомі ті соціопати, яких на чомусь зловили, і зазвичай це «щось» – убивства).
А з іншого боку – як таких трошки покращених людей (бо жити без почуття провини, мабуть, непогано?)

Але ні, виявляється, що соціопати як ті котики, які кусають людину через фрустрацію переповнюючих почуттів. Тільки навпаки – соціопати відчувають фрустрацію через нестачу почуттів, шукають вихід цій фрустрації – і тому, зазвичай, «кусають» 😔

Суспільство з соціопатами поводиться так само чудово, як з усіма групами людей, які чимось відрізняються: ось границі норми, але що саме робити, якщо ти поза цими границями, не дуже зрозуміло.
У соціопатів проблеми з емпатією – але як їм навчитись емпатії, якщо суспільство не проявляє емпатію до них? 🤔

Коротше, тут є що почитати. Але крім купи цікавих фактів, книжка ще й непогано написана. Це, по суті, історія пошуку себе – головна героїня так само намагається зрозуміти, хто вона і чого хоче, як будь-яка інша людина. І це почуття розгубленості, намагання знайти своє місце в світі – спільне для всіх нас 😔

Оцінки мемуарам не ставлю, але почитати точно раджу. Хороше 🧐

І не лишилось жодного…
книжкового в Ужгороді, де ми б не побували 🧐

Коул Сіммонс — один з хороших хлопців 😏
Він поважає жінок, відвертий в своїх почуттях, веде домашні справи і мріє піти в декретну відпустку з майбутнім немовлям.
От тільки з жінками Коулу не везе: мати його не любила, подружка з університету маніпулювала, а дружина взагалі хоче розлучення 😮

Але ось Коул починає нове життя у віддаленому котеджі на краю моря, зустрічає Ленні — і відчуває, що в нього ще є шанс знайти кохання. Правда, раптом зникають молоді дівчата, з якими Коул посварився буквально за день до цього. Та ще і дружина починає розповідати дивні деталі їх шлюбу і сексуального життя...😳

Я збиралась швидко прочитати цю книжку, насолодитись твістами і забути — але не можу оговтатись від неї другий день 😒

Це неймовірно складна історія. Реалістична, зрозуміла кожній жінці і жорстока. Твісти на місці, структура останнього розділу — окрема чудова знахідка, а персонажі — яскраві, неоднозначні і живі. Не можу сказати, що полюбила їх і їх вчинки ідеальні, але вони виправдані і логічні.

Коротше, дуже сподобалось.
Чотири самообмани з п'яти: перший розділ міг би бути і динамічніше, але далі — неймовірно чудово 🤓

В моїй улюбленій кавʼярні Хмельницького капучіно подають в чашках без ручки – ймовірно, щоб відвідувачі затишно пили його обома руками 🥰

Те, що відвідувачі при цьому читають імітацію тру крайму – інша історія 😏

Я до інших: не читати – нормально. Ні, вам не треба читати більше. Не змушуйте себе читати. Кількість не важлива, якість не важлива, важливе лише ваше задоволення! 😠

Я до себе: ти прочитала в квітні шість книжок? Мені соромно на тебе дивитись! Закривай канал, ти не маєш права щось радити людям. Іди сядь біля смітника, чекай поки сміттєвоз забере тебе на звалище непотрібних людей 😡

❓До речі, може хтось хоче порадити чудову психологиню?

Логіка ціноутворення магазину Kobo втрачена для мене 😮
Ну типу, я розумію, що це американське і британське видання, але, вибачте, це все одно електронна книга англійською мовою!

Якщо ви любите електроночки англійською, придивіться до застосунку kobo —їх книжки теж можна читати з телефону\планшету, але вони бувають значно дешевші за кіндл-версії 🤑

⁉️ А якщо я зекономила на цьому передзамовленні 8 доларів, чи значить це, що можна тепер піти ці 8 доларів витратити на іншу книжку?