У вересні 1985 року американська мисткиня кубинського походження, Ана Мендьєта, випала з вікна 34 поверху. В квартирі, крім неї, був лише її чоловік, скульптор-мінімаліст Карл Андре. Пара сварилась.

Після трьох років судового процесу суддя визнав Карла не винним. Втім, його участь у смерті дружини лишається суперечливою до сьогодні.

ANITA DE MONTE LAUGHS LAST – березневий вибір книжкового клубу Різ Візерспун.
Книжка, яку б я ніколи не взялась читати, якби не рішення хоча б пробувати кожну книгу місяця в цьому клубі.

Це історія про мисткиню Аніту, памʼять про яку була стерта після її смерті. Про її чоловіка, скульптора, чиє імʼя вивчається в університетах без жодної згадки про звинувачення у вбивстві власної дружини. І про дівчину, яка, роки після смерті Аніти, здається, повторює шлях мисткині. Чи все-таки ні?

Весь час читання я не могла вирішити, як ставлюсь до цієї книжки. Вона бісила мене, була хаотична, непередбачувана і містила забагато розмов про мистецтво. Вона плутала мене безкінечними вставками іспанської і термінами з незнайомих мені культур. Але коли я подумала про те, щоб кинути, то зрозуміла, що просто не можу. Я маю дізнатись, що там далі. Я маю зануритись у бурхливу мову письменниці, хоча вона постійно відштовхувала мене – але і не відпускала.

Ця книжка змусила мене відчувати речі. Це примітивне речення, але воно підходяще.
Вона кличе малювати. Фотографувати. Робити ЩОСЬ, щоб бути почутим у світі. Бути сміливим.
Ця книжка про голоси, про те, як легко бути забутим, але і про те, як незнайомі люди з інших куточків світу можуть почути тебе і відчути твою силу, твій біль і твою радість. І спів_переживати з тобою.

Зрештою, ця книжка змусила мене себе читати. А потім гуглити реальну історію, на основі якої вона побудована. А потім, чим кіт не жартує, може я навіть намалюю сьогодні кота, покажу його людям – і ми зможемо трошки краще зрозуміти один одного.

Хороша книжка. #reeses_book_club