Відзначаю свято гарбузів підбіркою книжок про будинки жаху 🏠
Будинки жаху – коли дім то фортеця… але не твоя😏
#добірка_книг
Будинки жаху – коли дім то фортеця… але не твоя
#добірка_книг
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤13🔥4
Тепер ти знаєш: світ це не просто місце, де речі трапляються з тобою. Ти теж можеш впливати на світ 🐶
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤7🤯2
#прочитане_місяця в жовтні іде під заголовком "нарешті той нечитун закінчився"🕺
Повертаюсь до свого комфортного темпу: 13 книжок, англійською — 9, українською — 4. Паперових було 5, в електроному вигляді — 8.
Скільки я за місяць при цьому книжок купила — краще не згадувати🐶
❔ Розказуйте, що читали в жовтні і що плануєте на листопад?
Повертаюсь до свого комфортного темпу: 13 книжок, англійською — 9, українською — 4. Паперових було 5, в електроному вигляді — 8.
Скільки я за місяць при цьому книжок купила — краще не згадувати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Telegraph
ЖОВТЕНЬ 2023
САЙМОН БЕКЕТТ — ХІМІЯ СМЕРТІ. ПЕРШЕ РОЗСЛІДУВАННЯ Непоганий трилер про жорстокі вбивства, на тверду “трієчку”. Вирізняється тим, що головний герой добре розуміється на комахах і інших ознаках смерті, але не можу сказати, що я була дуже вражена історією. Краще…
❤7🔥3👍1
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤11👻1
В наступному році, вирогідно, прочитаю всі книжки Фріди Макфадден, бо дві вже прочитані в неї мене неймовірно порадували ❤️
"Служниця" була простою, базовою і дуже веселою — в якийсь момент вона читалась майже як фарс, який і сам не сприймає себе серйозно, і навіть не намагається бути реалістичним, але несеться так швидко, що ти не можеш притормозити і на емоціях докочуєшся до фіналу.
Do not disturb прочитала нещодавно, і тут знову те саме:
🔣 базова історія про дівчину, яка вбила чоловіка і хоче втекти, але застрягає в моторошному мотелі
🔣 вузьке коло персонажів, кожен з яких хоч раз за сюжет виявиться не тим, ким видається
🔣 купа співпадінь, які сипляться на героїню що той дощик, і з кожною подією вона все глибше вплітається в чужі історії
🔣 в кінці все зліпається у величезний сніжний ком, який протягує читача до останньої сторінки.
Тобто, книжка на хорошу “трійку” — проста, банальна, але не відірватись❤️
Я такі дуже люблю, тож буду, мабуть, у 2024 як ті користувачі тіктоку, які роблять рейтинги з одних лише книжок авторки❤️
"Служниця" була простою, базовою і дуже веселою — в якийсь момент вона читалась майже як фарс, який і сам не сприймає себе серйозно, і навіть не намагається бути реалістичним, але несеться так швидко, що ти не можеш притормозити і на емоціях докочуєшся до фіналу.
Do not disturb прочитала нещодавно, і тут знову те саме:
Тобто, книжка на хорошу “трійку” — проста, банальна, але не відірватись
Я такі дуже люблю, тож буду, мабуть, у 2024 як ті користувачі тіктоку, які роблять рейтинги з одних лише книжок авторки
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤9🦄1
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
💯9😁2
Почала читати «Ведмеже місто», а це книжка про спорт, де є талановитий гравець на імʼя Кевін.
Але є ще одна книжка про спорт, де є талановитий гравець на імʼя Кевін – «Все заради гри»
Ну і все, все! Для мене це одна людина, я можу сприймати цього Кевіна тільки як того Кевіна, я заплутана!🐕 🐕 🐕 🐕 🐕 🐕
А книжка поки що норм
Але є ще одна книжка про спорт, де є талановитий гравець на імʼя Кевін – «Все заради гри»
Ну і все, все! Для мене це одна людина, я можу сприймати цього Кевіна тільки як того Кевіна, я заплутана!
А книжка поки що норм
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤10🤯1
Залипла в Lore Olympus 🩷💙
Кора не лише чудова жінка, прекрасна богиня і булочка, а ще й вміє випускати з рота зграї бджіл🐝
Суперсила мрії✨
Кора не лише чудова жінка, прекрасна богиня і булочка, а ще й вміє випускати з рота зграї бджіл
Суперсила мрії
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤12🔥1
Читання вбиває 📢
Або історія про те, як я на уроці водіння задивилась в дзеркало на тролейбус, бо в нього спереду стояла табличка і там було щось НАПИСАНО. І мені, звісно, треба було це ПРОЧИТАТИ🐕
Це коротка історія. Ми вижили. Не повторюйте за кермом❌
Або історія про те, як я на уроці водіння задивилась в дзеркало на тролейбус, бо в нього спереду стояла табличка і там було щось НАПИСАНО. І мені, звісно, треба було це ПРОЧИТАТИ
Це коротка історія. Ми вижили. Не повторюйте за кермом
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😁10😱4🦄1
Вчора дізналась, що ця книжка змусить мене страждати – одразу ж купила.
Тепер думаю, з ким поговорити про необхідність постійно викручувати серденько як мокрий рушничок🐶
Тепер думаю, з ким поговорити про необхідність постійно викручувати серденько як мокрий рушничок
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤8🥰1😱1
Прочитала знамените «Ведмеже місто», тільки для того щоб заспамити подруг фотографіями цитат і сто раз повторити «банально, але правда» 🐶
Не знаю, коли ми стали сприймати банальність як щось погане (можливо, тоді ж, коли гордовито відвернулись від пафосу), але базові речі банальні і прості, на те вони й базові – і при цьому на них тримається життя. Це банальна фраза, починайте змирятись🐕
Взагалі, важко розказати, про що книжка, без спойлерів – в загальному, вона про маленьке містечко, яке, як і будь-яке маленьке містечко, є музейним зліпком людства, з усіма його проблемами і духовними вадами, гарно підсвіченими експозицією.
Для мене ця книжка була про те, що для того, щоб бути хорошою людиною, не завжди достатньо просто НЕ робити погане, а треба ще й активно робити хороше (передати цю просту думку росіянам явно не вийшло в автора, хоча в російському перекладі він точно виходив ). А ще це важка розмова про насилля, про яке треба говорити банально, треба небанально, і треба в будь-яких формах.
Про що ця книжка точно НЕ, але вона не про хокей. Хоча його там багато🐕 🐕
Не впевнена, що читатиму Бакмана усього, але цей цикл точно продовжу.
5 із 5, задоволена🐕
Не знаю, коли ми стали сприймати банальність як щось погане (можливо, тоді ж, коли гордовито відвернулись від пафосу), але базові речі банальні і прості, на те вони й базові – і при цьому на них тримається життя. Це банальна фраза, починайте змирятись
Взагалі, важко розказати, про що книжка, без спойлерів – в загальному, вона про маленьке містечко, яке, як і будь-яке маленьке містечко, є музейним зліпком людства, з усіма його проблемами і духовними вадами, гарно підсвіченими експозицією.
Для мене ця книжка була про те, що для того, щоб бути хорошою людиною, не завжди достатньо просто НЕ робити погане, а треба ще й активно робити хороше (
Про що ця книжка точно НЕ, але вона не про хокей. Хоча його там багато
Не впевнена, що читатиму Бакмана усього, але цей цикл точно продовжу.
5 із 5, задоволена
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤15🔥2
Прочитала підряд два погані трилери – і під «погані» я маю на увазі такі, з якими ми просто не співпали пазловими вигинами ❌
Бути трилером важко, особливо якщо ти трилер, який не претендує на психологічну глибину і титул «книжка про вбивство, але не ПРО вбивство» (оцих я ненавиджу особливою котячою ненавистю)🔥
Бути таким простим, хорошим і веселим трилером важко – ти або попадаєш з читачем в його забаганки, або ні, і тебе не врятує ні неймовірна проза (вона для отих, про глибину), ні живі персонажі (ці для тих, хто про вбивство, але не ПРО вбивство).
Тебе не врятує нічого, бо якщо ти трилер, в тебе нема нічого з цього. В тебе є лише історія, якій читач пробачить будь-які нелогічності, якщо вона впала на нього прямо в його відкриті бажання, а якщо ні, то тебе розтерзають на шматки за ті речі, яких ти навіть не обіцяв. Накшталт, а чого це в тебе пласкі персонажі? (Бо як тільки, кіт забирай, вони округляються, трилер миттю перетворюється в психологічних, а ми сюди не для цього приходили!)🔥
Так от, два трилери:
1️⃣ NO EXIT – дівчина опиняється з чотирма незнайомцями в закритому приміщені, і один з них викрадач дитини! І ми прям з цією книжкою намагались і намагались, але щось ніяк: в ній надто багато чоловіків і надто мало невизначеності, яку я шукала.❌
2️⃣ СІМЕЙНА ГРА – жінка знайомиться з заможною родиною нареченого, а вони знаєте що? Вони підозрілі!
Буквально поставила книзі одну зірку, бо нуль поставити не було можливості🙁
До чого це я: найсумніше з трилерами, що ти буквально не можеш їх нікому порадити, або, навпаки, не порадити. Можливо, ці книжки не знайшли, на яку кнопку натиснути в мене, але для вас стануть тією самою розвагою, про яку стомлений від життя мозок подумає «так, тут відбувається повна дурня. Але мені дуже, дуже весело на це дивитись!»🐕
❔ Іронічно – порадьте свої улюблені трилери 🐶
Бути трилером важко, особливо якщо ти трилер, який не претендує на психологічну глибину і титул «книжка про вбивство, але не ПРО вбивство» (оцих я ненавиджу особливою котячою ненавистю)
Бути таким простим, хорошим і веселим трилером важко – ти або попадаєш з читачем в його забаганки, або ні, і тебе не врятує ні неймовірна проза (вона для отих, про глибину), ні живі персонажі (ці для тих, хто про вбивство, але не ПРО вбивство).
Тебе не врятує нічого, бо якщо ти трилер, в тебе нема нічого з цього. В тебе є лише історія, якій читач пробачить будь-які нелогічності, якщо вона впала на нього прямо в його відкриті бажання, а якщо ні, то тебе розтерзають на шматки за ті речі, яких ти навіть не обіцяв. Накшталт, а чого це в тебе пласкі персонажі? (Бо як тільки, кіт забирай, вони округляються, трилер миттю перетворюється в психологічних, а ми сюди не для цього приходили!)
Так от, два трилери:
Буквально поставила книзі одну зірку, бо нуль поставити не було можливості
До чого це я: найсумніше з трилерами, що ти буквально не можеш їх нікому порадити, або, навпаки, не порадити. Можливо, ці книжки не знайшли, на яку кнопку натиснути в мене, але для вас стануть тією самою розвагою, про яку стомлений від життя мозок подумає «так, тут відбувається повна дурня. Але мені дуже, дуже весело на це дивитись!»
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍2😢2🦄1
Не знаю, що це каже про мій університет, але як же Babel нагадує мені студентські роки!
Оце ми були як світ в собі, замріяні філологи, говорили німецькою з додаванням латинських фраз, цитували вірші, сперечались до крику, чи прислівник варто виокремлювати в частину мови. На третьому курсі, памʼятаю, мене понесло, я читала теоретичну фонетику для розваги, прочитала цей один підручник разів десять, розказувала викладачці філософії що ідеальне і матеріальне варто вивчати на прикладі фонеми і звуку, і мого кролика тоді звали Фонема, і я сиділа, памʼятаю, зі своєю курсовою, проганяючи радіопередачу про книжки через електронний сонограф, бо мені треба було довести, що розподіл на глухі і дзвінкі приголосні в німецькій не є релевантним.
І мені тоді здавалось, що в нас є якась особлива магія, особиста, свій звʼязок з системою мови, секрет, який тільки ми і знаємо. І мріяла прожити в цьому вакуумі все життя, вивчати мову і використовувати її лише для обговорення неї самої, бо тоді мене буквально нічого в світі не цікавило, крім теорії мови. Пішла в університет, щоб вивчити мову, і вийшла звідти впевнена, що вивчати мову – гідне заняття, а от спілкуватись нею на буденні теми – приниження цієї самої мови.
Я була молода, нещасна і не дуже приємна дівчина.
А тепер реальність накладається на книжку, і єдине, що я хочу сказати героям, це: все буде добре, цей період закінчиться, у вас ще буде нормальне життя.
Оце ми були як світ в собі, замріяні філологи, говорили німецькою з додаванням латинських фраз, цитували вірші, сперечались до крику, чи прислівник варто виокремлювати в частину мови. На третьому курсі, памʼятаю, мене понесло, я читала теоретичну фонетику для розваги, прочитала цей один підручник разів десять, розказувала викладачці філософії що ідеальне і матеріальне варто вивчати на прикладі фонеми і звуку, і мого кролика тоді звали Фонема, і я сиділа, памʼятаю, зі своєю курсовою, проганяючи радіопередачу про книжки через електронний сонограф, бо мені треба було довести, що розподіл на глухі і дзвінкі приголосні в німецькій не є релевантним.
І мені тоді здавалось, що в нас є якась особлива магія, особиста, свій звʼязок з системою мови, секрет, який тільки ми і знаємо. І мріяла прожити в цьому вакуумі все життя, вивчати мову і використовувати її лише для обговорення неї самої, бо тоді мене буквально нічого в світі не цікавило, крім теорії мови. Пішла в університет, щоб вивчити мову, і вийшла звідти впевнена, що вивчати мову – гідне заняття, а от спілкуватись нею на буденні теми – приниження цієї самої мови.
Я була молода, нещасна і не дуже приємна дівчина.
А тепер реальність накладається на книжку, і єдине, що я хочу сказати героям, це: все буде добре, цей період закінчиться, у вас ще буде нормальне життя.
❤20🔥3