Хотіла вам показати книжку, яка мені вчора прийшла, і похвастатись, як я буду її читати.
Але потім сталась тривога на 4 години, за яку книжка і скінчилась (як і можливість висипатись) 😰

Але книжку все одно покажу!
Будинок жаху, ненадійна оповідачка, готичний будиночок і, що головне: котик, який вижив! ➕
#читала_в_найближчому_укритті

День народження Стівена, ідола нашого, Кінга! 🎈

Ну що, сьогодні – той самий день, щоб знову підняти це фото, яке я дуже люблю (бо на ньому, звісно, не тільки сьогоднішній іменинник, але і його собака, Molly aka the Thing of Evil) 🎂

Якби мені дозволили все життя читати лише одну книгу Кінга, то я б взяла, без сумніву, On Writing – автобіографію, книгу про письменництво і просто хорошу історію, яку, до речі, можна трошечки побачити на цьому фото.
Читала її вже тричі, бо це – ідеальний підручник про ремесло, захоплююча історія життя і просто цікавезно написана розповідь.

❔Яка ваша улюблена книжка великого, або просто якась його книжка, що дуже сподобалась?

Я вже рік ходжу в єдину в Хмельницькому Книгарню Є (до речі, там неймовірні працівники!), кожного разу мені пропонують оформити картку, а я кожного разу відмовляюсь.

Сьогодні не витримала і зізналась, що просто кожного разу обіцяю собі, що перестану купувати паперові книги 😭

Прекрасна дівчина на касі: «Що ж, удачі вам в вашому починанні. Але якщо вирішите повернутись, будемо раді вас бачити!»

Наступного разу оформлю картку. А то скільки ж можна собі брехати 😊

❔У вас є улюблена фізична книгарня? Розкривайте топ-місця, я обожнюю ходити в магазини!

Купила, до речі, всього дві книжки.

Служниця – для книжкового клубу (хоча вона в мене з підпискою kindle unlimited безкоштовна!), захотілось почитати українською – і на самому початку знайшла, про що поговорити стосовно перекладів взагалі.

Морок над містом – бо це, святі коти, жахастик про Київ від української письменниці! Опис такий, ніби Олена Кузьміна трошки підгледіла мої кошмари, і через це на книжку взагалі неймовірні очікування! Дуже-дуже вірю в наших авторів ☕️

Служниця — абсолютно ідеальна книжка під вислів «wild ride» 🍿

З якого боку не глянь, усе в ній вже десь було, і легко захотіти списати книгу в банальні. Але кожного разу, як хочеться зітхнути «я вже це читала» — книга робить щось нове, замішуючи зі знайомих трилерних кліше вибуховий коктейль 💣
Деякі з кінцевих твістів можна передбачити, а інші ні за що не вгадаєш, але кожен з них — на своєму підходящому місці і бʼє по емоціях завченим професіоналізмом.
А кінцівка — чистий вогонь 🔥

5 із 5 підслуханих секретиків, рекомендую. Дуже розважає ➕

Я: не буду більше купляти паперові книги, бо нікуди ставити.

Теж я: замовила бокс-сет Джейн Остін, хоча в мене є три різні електронні видання всіх її романів
😊

Жінка, яка «не буду купляти паперові книги» все ще у відпустці, а отже, НІХТО не може спинити її, коли вона зранку вирулює у книгарню 🐱

Заглянула нещодавно на goodreads, який я веду вже, –увага! – десять років, а там поставлена одна зірочка кожній частині «Сутінок» 😮

Вдумайтесь: та двадцятирічна я прочитала ВСІ частини саги, але потім гордо відкрила щоденничок і написала у відгуку «книга, після прочитання якої я не змінилась духовно» 😒

Міліони питань до минулої себе, але краще піду куплю першу частину «Сутінок» і запланую перечитати. Бо, знаєте, дуже ціную книжки, які не «змінюють мене духовно», але дають сили трошки щасливішою жити це глибоко-духовне життя 😉

❔Розкажіть: любите «Сутінки»?
А заодно і те, чи є у вас історії про минулих претензійних себе ❔

Найдовший відгук на цьому каналі через 3️⃣...2️⃣…1️⃣…

Не шуткую, наступний пост буде гігантський, бо я вчора вночі дочитала, можливо, найогиднішу і найкращу книжку року ❤️

Є такі книжки, які я жартома називаю "сто одна причина не заводити дітей" (зазвичай це, очевидно, трилери про дітей-вбивць).
Так от, SUFFER THE CHILDREN —це книга, після якої не те що дітей не хочеться, після неї взагалі батьківство як концепція перетворюється на жахастик. В хорошому сенсі 🐱

По сюжету у нас є кілька родин з дітьми, і ці діти — та і всі діти світу — раптом помирають в один день.
Не встигаємо перетравити драму, як діти повертаються до життя — але в вигляді буквально зомбі: вони сидять, дивлячись в одну крапку і не реагують ні на що, аж поки...не поп'ють крові.

Здавалось би, проста концепція – але книжка не зупиняється.

Півлітри крові оживляють одну дитину десь на годину — але по закінченні години дитина знову "засинає" і перетворюється фактично на труп.
Далі — триста сторінок того, на що батьки готові, щоб побути зі своїми дітьми ❓

Автор дуже талановито розкручує драму: моменти щастя стають все рідшими, батьки починають економити моменти "пробудження" дітей, щоб провести з ними час якнайкраще.
Повезло мати живих бабусю і дідуся, які готові пожертвувати кров? А що як вони захочуть у відплату час "пробудження" забрати собі?
Дитина хоче пограти з друзями? А батьки друзів вимагають плату кров'ю, бо будити своїх дітей заради інших вони не готові.
А ще є продаж крові і зникаючі з вулиць безхатьки, яких відправляють буквально на "ферми крові".
А ще є вагітні на пізніх етапах, коли всередині жінки — такий самий зомбі-вампір.
А ще — лінія лікарів, які розуміють, що всі діти заражені вірусом, і єдиний спосіб його знищити передбачає смерть більшості дітей. Але хто з батьків на це піде?

І наостанок: вірус, який живе в дітях, поступово спалює клітини, що зберігають пам'ять цієї дитини як особистості — і чим частіше дитина "засинає" і "прокидається" — тим більш дикою вона стає, втрачаючи останні краплини себе 😰
Але хіба це якось вплине на любов матері чи батька?

Історія вміло переходить від сумної драми в драму відчаю, а потім в справжній жахастик. Жорстокість і біль підкрадаються поступово. Мозком легко зрозуміти — зважаючи на те, скільки крові потребує кожна дитина, світ дуже швидко перетвориться на пекло. Але персонажі виписані настільки живо, що мимоволі хочеться обманутись і повірити: а може, якось вони таки виплутаються?

Мені неймовірно сподобалось! 😍
Я могла зрозуміти майже всіх персонажів, а діти — різні і справжні — змусили болісно переживати за їх долю.
Автор майстерно веде читача по історії: іноді вона кривава, іноді — відкрито-жорстока, а часом було навіть огидно читати.
Але це — один з найякісніших жахастиків, які я читала, і якщо ваш моральний стан це дозволяє — дуже рекомендую 👋

Це ми з дівчатами приїхали в Ужгород і ходимо по книгарнях 🕺

Мрія здійснена: побомбили разом на книжку ❤️❤️

Трилер на 2 із 5, одну зірочку докинула за фінальну здогадку, яка мені дійсно сподобалась
❤️❤️
В іншому книжечка була трошки нудна, іноді бісява, не вистачало гарних твістів і як для трилера – малувато напруги ❌

Відправила всі речі поштою додому, щоб повертатись без багажу, а потім забігла в книгарню…– далі все як в тумані 🐕

Обіцяла і не написала про #прочитане_місяця в серпні – а все через сильний нечитун 🙁

Втім, йому мене не спинити! ❌
Тож переможно несу вам відгуки на всі книжки одразу двох місяців.

Зустрічайте книжки серпня і вересня 2023: хороші, нормальні, не завжди ідеальні, але усі неперевершені для когось із нас ❤️❤️❤️

Я люблю розказувати, як не буду купляти паперові книжки, тому що читаю переважно в електронному форматі – і це правда! (принаймні про читання)
Тож сьогодні хочу показати вам книжки, які я не збиралась, але купила за останній тиждень 🐶

Malibu Rising – довго опиралась нашому гарнющому виданню, щоб врешті спонтанно купити просте англомовне 🙁 Читала, що «Малібу» гірше за «Сім чоловіків…», але я все одно очікую якісної розваги, бо авторка пише магічно і затягуюче!

The Promise – букеровський лауреат, про якого я нічого не знаю, крім того що прочитала пʼять сторінок в очікуванні крем-супу і вони були класні!

Invisible Women – вихопила в Ужгороді книжку про те, як світ заточений під чоловіків, очікую якісне і сумне читання, підчас якого буду бухтіти і налітати на Сашу з «а ти знав?» 🐕

Девʼятий дім – книжка для марафону дарк академій з найкращою читаючою кицею. Вже прочитала майже половину, магічної атмосфери осені і навчання нема, але є прикольна магія і дуже моторошний світ 🐱

Більше ніж тіло – неймовірної краси нонфікшен. Не можу уявити, як наші видавці підчас війни не лише працюють, але роблять книжки такої якості! Чарівники, не інакше 🐶

Метью Шардлейк. Розгін – перша частина циклу історичних детективів про адвоката часів Генріха VIII. Після трилогії про Кромвеля Хіларі Мантел (абсолютно найкращі книжки в історії людства!) я готова читати про цей період ще вічність, а якщо це ще і детектив – дайте сто, будь ласка!

❔ Розкажіть, читали щось з цього? Або, може, теж збираєтесь?

Прочитала ДЕВʼЯТИЙ ДІМ — книжку з темною магією, небезпечними ритуалами і словом "серпанок" 🕯

Алекс Стерн — дівчина, в якої і так-то життя непросте, а вона ще може бачити привидів 👻
Саме через цей талант її запрошують до Лети — таємного товариства Єльського університету, яке... наглядає за іншими таємними товариствами, щоб їх ритуали нікому не нашкодили.
Мета благородна, проте, коли біля кампусу університету вбито дівчину, всі навколо тільки те і роблять, що заважають Алекс це вбивство розслідувати — що тільки підсилює її підозрілість 🐱

Книжка хороша. Вона добре написана, зав'язана на загадках та таємницях, а ще — прямо-таки під зав'язку набита чудовими темними ритуалами.
Описи таємних товариств і їх магії — справжній дарунок для читача, всі вони цікавезні, незвичайні і чудово вписані в сучасність 🍬

Алекс — приємна головна героїня, яка вигідно вирізняється на фоні оточення характером, проте сайдовим персонажам повезло не так сильно — деякі з них досить швидко зливаються в одну масу, і коли в розслідуванні згадується якесь ім'я, його не завжди вдається одразу згадати і поєднати подумки з персонажем.

Є в книзі і інші недоліки: як на мене, кінцівка дуже заплутана і схожа скоріше на викид світового лору на читача, ніж на хороший фінал розлідування. Деякі висновки Алекс зроблені настільки рандомно, що я так і не зрозуміла, як вона змогла до них дійти — хіба що в неї була інформація від авторки, про що буде друга частина 🌙

Якщо розглядати "Таємну історію" як базову дарк академію, в якій богиня наша Тартт посміюється над елітизмом приватних клубів і наглядно показує, до чого вони можуть дійти одним кроком, то "Дев'ятий дім" — це вже неприхований антагонізм до золотих дітей, які виростають в таких же золотих дорослих з мінусовою емпатією.

Коротше, це хороша і закономірна книжка, яку цікаво читати, але з якою ми просто трошечки не зійшлись характерами.

КОЛИ ЧИТАТИ: коли хочеться хорошої атмосфери, темної осені і неоднозначної героїні.

КОТИ В КНИЗІ : один, хороший, але його мало 🐈

Оце, знаєте, неймовірне відчуття, коли знайшла нову цікаву книжку, додаєш її в бажане, а потім зʼясовується, що вона є на kindle unlimited, тобто її можна скачати безкоштовно – і ти качаєш її, і ось вона твоя!

І тобі вже не хочеться її читати 🙁

Пройшло 16 процентів книги, головна героїня встигла розказати мені ВСЕ про свою карʼєру, але лише два рази згадала про своїх собак…

Dog test failed ❌

Пишу відгук на DELICATE CONDITION і намагаюсь зрозуміти, як трилер про вагітність став найфеміністичнішою книжкою року ❓

Що ще я маю принести в жертву, щоб це сталось? Я вже втратила своє тіло, свої гормони, свій час, – а тепер, вочевидь, і свій розум.
І я ще навіть не вагітна.

Пʼять із пʼяти жвавих собачок, однозначно 🕺

Прочитала DELICATE CONDITION – трилер, увесь жах якого в правдивості 🍅

But who said motherhood was fair? Nobody, that’s who.

Анна мріє про дитину і готова заради цього на все.
Після чергової сесії штучного запліднення їй вдається завагітніти, але омріяний стан виявляється зовсім не таким, як вона уявляла: лікарі ігнорують її больові симптоми, списуючи все на вагітність, поліція не зважає на скарги на переслідування, і навіть чоловік не завжди вірить її словам.
Анну переслідують, залякують, і хтось хоче зашкодити її дитині – але чи правда це, чи просто, як вважають всі навколо героїні, фантазії переповненої гормонами жінки?

Найгірше в цій книзі – це те, яка вона реалістична. Ігнорування болі; ставлення до жінки як до механізму, що виношує дитя, а не як до особистості; абсолютне нерозуміння, що відбувається з її організмом; відмова лікарів розмовляти з Анною як з дорослою, натомість звертаючись до її чоловіка; повне ігнорування морального стану жінки, яка тільки-но мала викидень…you name it 🙁

Так, це напружений трилер з чудовиськами, темною магією і відьомським культом, але краще вже культи, ніж лікарі, які кажуть «Тобі боляче? Дурниці, це зовсім не боляче, ти ж не народжуєш зараз».
Це захоплююча, майстерно написана книжка і дуже важка, тому що усе, що переживає Анна, тією чи іншою мірою переживала кожна жінка, або хтось дуже до неї близький.

І так, кінцівка дика і змазана, і деякі сюжетні лінії повʼязані ніби наспіх. Але мені дуже сподобалось ❤️
Це як раз той тип книжки, який я в першу чергу рекомендувала б жінкам – бо самі їм буде близько, яка вона страшна. І в той же час застерігаю її читати, якщо тема вагітності для вас складна, близька чи травмуюча 🌺