В цьому місяці я писала про книжки більше днів, ніж книжок прочитала в минулому, тому ставлю собі смайл лінивої поні, яка виштовхує рубрику #прочитане_місяця прямо в ніч 🐴

Cтатистика
9 книжок: 8 англійською,1 українською.
Дві паперові, хоча з Джейн Остін я довго гортала крейдово-білі сторіночки, а потім перейшла на електрону, бо в мене втомились руки тримати її геніальність в долонях — тож десь 1.5 паперові

Прочитане липня — коли починала читати на дивані, доїдаючи смаколики з Дня народження, а закінчувала на біговій доріжці і в укритті 🦁

Читаю The Last One – книжку, яку я дуже чекала кілька місяців, бо вона про жінку, яка опиняється одна на круїзному лайнері.
І знаєте що?
Пройшло 15 процентів, а їх вже четверо! Це рівно на три людини більше, ніж обіцяла анотація – і на три людини більше, ніж мені хотілось 😔

Нічого поки не кажу про саму книжку, читається чудово, цікаво, але можна, будь ласка, книжку про ОДНУ людину на лайнері, або про ОДНУ людину в домі з привидами, або про ОДНУ людину в місті зомбі? 😤

Такі взагалі існують? Я тільки «Я легенда» можу пригадати 🤔

І будемо читати ще більше ✨

Давно не читаю фантастику, але оця книжка, яка виходить 19 вересня, мені ДУЖЕ потрібна, і прямо зараз 🤤

Інтрига розкрита 🌸

Прочитала вночі на тривозі Creepy Cat – чотирьохтомну мангу про дівчину в готичному будинку, де крім неї живе дивне створіння – жахокіт 🐱

✅Плюси: це історія про кота (тут, в цілому, можна ставити крапку).
Милі чотирикадрові оповідки не провокують гомеричний сміх, але здатні викликати посмішку, і від них на душі стає краще (що підчас тривоги – безцінно). Намальовано гарно, основна тематика історій – привиди, нечисть і темна магія.
Котів з кожною сторінкою стає все більше 🐈

❎Мінуси: не дуже-то історія і «котяча». Жахокотик поведінкою більше нагадує прибульця, ніж справжнього кота (місце для ствердження, що справжні коти і є прибульцями), а жарт про те, як котики можуть придавити людину на ліжку своєю вагою повторюється надто вже часто.

Десь на другому томі історії стає помітно тісно в чотирьох кадрах, персонажів більшає, і їм не вистачає сайд-історій, щоб розкритись.

📝Читати?
Якщо ви любите готичну атмосферу, привидів і котів – однозначно варто спробувати.

Оцініть по кінцівці першого тому, чи жахокотик – та версія кота, яка викликає саме у вас бажання вічність лежати під пухнастим кругликом.
Якщо так – це прекрасно-кріпова закінчена історія для вас ❤️

Люблю, щоб виділити вихідні, починати на них зовсім нову книжку, про яку в мене мінімально інформації. А отже, почала When the reckoning comes.

Ну і на перших сторінках біла жінка не тільки вирішує влаштувати весілля на колишній плантації 🤯, але і кличе туди свою чорну подругу 🤯🤯🤯

Хочу почитати «Світанок Малібу» 🥺
але хочу читати цю авторку в оригіналі 🫠
але українське видання гарне ☺️
але люблю як вона пише 😬
але українське є з кольоровим зрізом 😬
але електронне можна купити за секунду 😢
але підтримувати видавництво 😢
але все одно електронні читати зручніше 😢

🙃🙃🙃

Мабуть, просто не буду зараз читати «Світанок Малібу»

Трилери псують мені читання?
Як вам цей скандальний заголовок, а? ☺️

Зрозуміла, що начиталась трилерів настільки, що відчуваю складності з іншими типами літератури.

Знаєте, це як місяць ти їси одні бігмаки, які буквально тануть в роті, а потім береш салат – і через десять хвилин щелепа втомлена жувати той огірок 🙃
Отак з книжками.

Читаю зараз Tom Lake прекрасної Енн Петчетт, і це ідеальна книжка, в якій матір переповідає донькам свою історію: переповідає, постійно відходячи від думки, перериваючись на інші теми, на збирання вишень на фермі, на роздуми про характери доньок.

Ця книжка прекрасна, вона вся як розмазана в повітрі солодавість вишні і пахуче сонячне світло 🍀
але як же повільно я її читаю!
Читаю десяток сторінок і думаю «Що, вже година пройшла, ні? Це вже половина книжки?»
Та ні, година не пройшла, це не половина книжки, просто це десяток сторінок, на яких не було десятка ж твістів, і мій не здатний сповільнитись мозок починає бити тривогу, що він втомився, йому нудно, давай читанемо якийсь трилер на один день, отримаємо свою дозу відчуттів і підемо далі, бо ми вже явно не можемо вицідити насолоду з повільних сторінок і здатні відчувати лише твісти і вбивства 😥

Це, звісно, не тільки провина трилерів, але і втома, бо читати великі і сильні тексти здатні лише люди, що добре відпочивають, але трошки переїдання трилерів теж є.
Задумуюсь, чи варто хвилюватись.

⭐Розкажіть, що ви робите, коли розумієте, що книжка ідеальна, але ви для неї надто втомлені/не готові/не хочете зараз?
І як лікуєте свій мозок, якщо він застряг у фрагментарності?

Щоб ви розуміли силу стомленості: виспалась і читала сьогодні Tom Lake аж поки книжка не скінчилась, і мені ні секунди не було нудно. Попереду чотири вихідних, на вулиці м’яке сонце, поспішати нікуди, і ми з книжкою нарешті зустрілись там, де і мали 🍀

Абсолютні 5 із 5 солодких вишень 🌸

За останні десять хвилин я чотири рази захотіла поїхати в книжковий і ПЕРЕДУМАЛА 🤯

Святі коти, оце сила волі, оце могутність ліні! 😍

Поїхала ☺️

Book of the Month надіслали мені, мабуть, найстильнішу закладинку 💎

До речі, сотою книжкою року стала Red, White & Royal Bluе 🥳

І це, мабуть, трошки символічно, бо саме такі книжки захищаю всією душею: ті, що не ставлять собі за замету зробити з тебе надлюдину, а хочуть просто потішити і чудово розважають ☺️

Red, White & Royal Blue прекрасно тішить.
Основа – це історія любові сина президентки США і принца Уельського. Вона захоплююча, місцями гаряча, місцями аж до сліз романтична ❤️
Хлопці шукають себе, розкривають свою сексуальність і вчаться будувати стосунки – це описано дуже гарно і здатне загоїти найглибші рани цинізму.

Проте не все в книзі ідеально 🫤
Політика описана наївно, і сторінки між епізодами стосунків читаються не завжди цікаво.
Проблеми, по суті, вирішуються розмовами і бажанням порозумітись, навіть якщо воно є лише в однієї зі сторін (монархія) – може це і гарний посил молодим людям, але світ працює зовсім не так, і це ще одна нотка наївності, на яку в мене, якщо чесно, просто не має зараз сил.

Тож про читання не шкодую, але стовідсотково рекомендувати не можу 😒
Проте якщо ви готові пробачити багато наївності за чисті, чесні почуття чудових хлопців – обовʼязково дайте книзі шанс, вона має вас порадувати ❤️

Ще один скандальний заголовок: я стала менше перечитувати! ❕

З 103 книжок, прочитаних в цьому році, лише 10 я перечитала (причому десь половину з цього заради книжкового клубу). Тобто менше 10% (звісно, рік ще не скінчився)

Для прикладу, в 2020 їх було 20 (!) на сумарне прочитане 87 за рік. Очевидно більше.

По-перше, добре, що я ретельно веду goodreads і можу в будь-який момент підняти дані 🐱
По-друге, а куди ділись часи, коли я кожного року як годинничок перечитувала того самого Гарі Поттера? Невже, святі пухнастики, це теж якась дурна ознака дорослішання? 🐱
Втішаю себе, що хоч щорічне читання Джейн Остін поки не зникло.

❓ розкажіть, як у вас з перечитуванням. Любите сісти за знайому рідну книжку, щоб заспокоїтись?