❗️Місце в Хмельницькому не безкінечне, тож – віддам книжки в читаючі руки.

З вас – оплата доставки Новою Поштою 💫
З мене – книжка чи книжки, які вам прийшлись до душі ✨

Короткий опис кожної в першому коментарі ⬇️

❗️UPD: всі забрали, ви найкращі коти!

Наснився дуже специфічний кошмар, в якому я просто сиділа на дивані і розуміла, що не хочу нічого читати, бо книжки не доставляють мені задоволення 🤯

Мозок, у тебе там все ок? Давай до монстрів повертатись, чи що, це вже дуже екзистенційно якось було 😢

Хотіла читати Nana підчас тривог. Потім хотіла читати Nana на біговій доріжці. Але врешті сіла і просто прочитала, бо дуже вже не хотілось робити паузи в цій недовгій і дивній історії.

Спитайте мене, чим книжка мені зайшла – не зможу вам відповісти однозначно. Та і поставила я їй трієчку на goodreads, цілком заслужену, і навіть думала поставити менше.
Але чи могла я відірватись від книги? Ні! Чи отримувала я задоволення від читання? Однозначно так!

Історія проста: в житті Моніки раптом зʼявляється мати, яку жінка до цього не знала. Грейс покинула доньку після народження без очевидних причин, а потім без тих же причин повернулась. Грейс здається ідеальною: вона готує їжу, прибирає в домі, вправно виховує онуків – і домагається чоловіка своєї доньки ❓

А ще Грейс виглядає молодо – а ось її донька з кожним днем перебування матері в гостях все слабшає і виглядає все старшою… 😍

Все супер-очевидно. Але, при цьому, неймовірно весело 😵 десь на таких книжках я розумію, чому люди дивляться усілякі різанини бензопилами: споглядати, як події змішуються в абсолютну кашу і мчать до прірви неймовірно захоплююче (особливо, коли персонажі такі нереалістичні, що ти навіть не починаєш сприймати їх живими).

За триста сторінок домагань, дивних смертей і спокушання священника встигаєш кілька разів здивовано відкрити рота – і не знаєш, сміятись тобі чи плакати 😎

Якщо у вас є kindle unlimited, рекомендую звернути на Nana увагу. Або якщо вам дуже хочеться поринути в вербальний хаос, щоб забутись – для цього книжка явно ідеальна ❤️
Але моменти домагань – досить «буе», тож будьте обережні!

В цьому місяці я писала про книжки більше днів, ніж книжок прочитала в минулому, тому ставлю собі смайл лінивої поні, яка виштовхує рубрику #прочитане_місяця прямо в ніч 🐴

Cтатистика
9 книжок: 8 англійською,1 українською.
Дві паперові, хоча з Джейн Остін я довго гортала крейдово-білі сторіночки, а потім перейшла на електрону, бо в мене втомились руки тримати її геніальність в долонях — тож десь 1.5 паперові

Прочитане липня — коли починала читати на дивані, доїдаючи смаколики з Дня народження, а закінчувала на біговій доріжці і в укритті 🦁

Читаю The Last One – книжку, яку я дуже чекала кілька місяців, бо вона про жінку, яка опиняється одна на круїзному лайнері.
І знаєте що?
Пройшло 15 процентів, а їх вже четверо! Це рівно на три людини більше, ніж обіцяла анотація – і на три людини більше, ніж мені хотілось 😔

Нічого поки не кажу про саму книжку, читається чудово, цікаво, але можна, будь ласка, книжку про ОДНУ людину на лайнері, або про ОДНУ людину в домі з привидами, або про ОДНУ людину в місті зомбі? 😤

Такі взагалі існують? Я тільки «Я легенда» можу пригадати 🤔

І будемо читати ще більше ✨

Давно не читаю фантастику, але оця книжка, яка виходить 19 вересня, мені ДУЖЕ потрібна, і прямо зараз 🤤

Інтрига розкрита 🌸

Прочитала вночі на тривозі Creepy Cat – чотирьохтомну мангу про дівчину в готичному будинку, де крім неї живе дивне створіння – жахокіт 🐱

✅Плюси: це історія про кота (тут, в цілому, можна ставити крапку).
Милі чотирикадрові оповідки не провокують гомеричний сміх, але здатні викликати посмішку, і від них на душі стає краще (що підчас тривоги – безцінно). Намальовано гарно, основна тематика історій – привиди, нечисть і темна магія.
Котів з кожною сторінкою стає все більше 🐈

❎Мінуси: не дуже-то історія і «котяча». Жахокотик поведінкою більше нагадує прибульця, ніж справжнього кота (місце для ствердження, що справжні коти і є прибульцями), а жарт про те, як котики можуть придавити людину на ліжку своєю вагою повторюється надто вже часто.

Десь на другому томі історії стає помітно тісно в чотирьох кадрах, персонажів більшає, і їм не вистачає сайд-історій, щоб розкритись.

📝Читати?
Якщо ви любите готичну атмосферу, привидів і котів – однозначно варто спробувати.

Оцініть по кінцівці першого тому, чи жахокотик – та версія кота, яка викликає саме у вас бажання вічність лежати під пухнастим кругликом.
Якщо так – це прекрасно-кріпова закінчена історія для вас ❤️

Люблю, щоб виділити вихідні, починати на них зовсім нову книжку, про яку в мене мінімально інформації. А отже, почала When the reckoning comes.

Ну і на перших сторінках біла жінка не тільки вирішує влаштувати весілля на колишній плантації 🤯, але і кличе туди свою чорну подругу 🤯🤯🤯

Хочу почитати «Світанок Малібу» 🥺
але хочу читати цю авторку в оригіналі 🫠
але українське видання гарне ☺️
але люблю як вона пише 😬
але українське є з кольоровим зрізом 😬
але електронне можна купити за секунду 😢
але підтримувати видавництво 😢
але все одно електронні читати зручніше 😢

🙃🙃🙃

Мабуть, просто не буду зараз читати «Світанок Малібу»

Трилери псують мені читання?
Як вам цей скандальний заголовок, а? ☺️

Зрозуміла, що начиталась трилерів настільки, що відчуваю складності з іншими типами літератури.

Знаєте, це як місяць ти їси одні бігмаки, які буквально тануть в роті, а потім береш салат – і через десять хвилин щелепа втомлена жувати той огірок 🙃
Отак з книжками.

Читаю зараз Tom Lake прекрасної Енн Петчетт, і це ідеальна книжка, в якій матір переповідає донькам свою історію: переповідає, постійно відходячи від думки, перериваючись на інші теми, на збирання вишень на фермі, на роздуми про характери доньок.

Ця книжка прекрасна, вона вся як розмазана в повітрі солодавість вишні і пахуче сонячне світло 🍀
але як же повільно я її читаю!
Читаю десяток сторінок і думаю «Що, вже година пройшла, ні? Це вже половина книжки?»
Та ні, година не пройшла, це не половина книжки, просто це десяток сторінок, на яких не було десятка ж твістів, і мій не здатний сповільнитись мозок починає бити тривогу, що він втомився, йому нудно, давай читанемо якийсь трилер на один день, отримаємо свою дозу відчуттів і підемо далі, бо ми вже явно не можемо вицідити насолоду з повільних сторінок і здатні відчувати лише твісти і вбивства 😥

Це, звісно, не тільки провина трилерів, але і втома, бо читати великі і сильні тексти здатні лише люди, що добре відпочивають, але трошки переїдання трилерів теж є.
Задумуюсь, чи варто хвилюватись.

⭐Розкажіть, що ви робите, коли розумієте, що книжка ідеальна, але ви для неї надто втомлені/не готові/не хочете зараз?
І як лікуєте свій мозок, якщо він застряг у фрагментарності?

Щоб ви розуміли силу стомленості: виспалась і читала сьогодні Tom Lake аж поки книжка не скінчилась, і мені ні секунди не було нудно. Попереду чотири вихідних, на вулиці м’яке сонце, поспішати нікуди, і ми з книжкою нарешті зустрілись там, де і мали 🍀

Абсолютні 5 із 5 солодких вишень 🌸

За останні десять хвилин я чотири рази захотіла поїхати в книжковий і ПЕРЕДУМАЛА 🤯

Святі коти, оце сила волі, оце могутність ліні! 😍

Поїхала ☺️

Book of the Month надіслали мені, мабуть, найстильнішу закладинку 💎