Сьогодні в мене День народження 🎁
Саша зібрав книжки з мого списку «Хочу почитати» і купив їх мені всі 😳

Ніколи ще питання, що почитати, не було таким складним 🥲

THE WEIGHT OF BLOOD не ховає, що базується на «Керрі» Стівена Кінга.
Затюкана школярка? Є.
Випускний бал? Є навіть два!
Телекінез? А як же!
Навіть структура книги така ж: розповідь про випускний раз за разом переривається документами і інтервʼю з майбутнього, які дозволяють усвідомити жах, що чекає маленьке містечко.

Чесно – спочатку я не хотіла читати книжку саме через цю схожість: я не дуже люблю танці на чужих надбаннях, навіть якщо вони виконані з неймовірно повагою до оригіналу.
Але авторка роману – а на час прочитання книжки я вже встигла полюбити дві інші її історії – заслуговувала дати їй шанс. І – не підвела!

The Weight of Blood – це «Керрі» з расизмом. Головна героїня Медді мала чорну матір, про що їй не забуває нагадувати білий батько, змушуючи доньку ховати курчаве волосся, яке може видати її походження. Але однокласники все ж дізнаються правду, і – на Медді валиться хвиля ненависті, яка врешті добігає аж до випускного балу, де і стається страшне.

Книжка примудряється тримати в напрузі навіть тоді, коли ти точно знаєш, чим все скінчиться, і це неймовірно. Вона жива, чесна і жорстока, герої неоднозначні, іноді сильно підбішують (ну це підлітки, тож це норма), а в інші моменти хочеться їх дуже сильно обійняти.
Додайте до цього, що книжка дуже добре написана – і ось вам заслужені пʼять спалених серденька із пʼяти.

Дуже раджу всім на світі і сподіваюсь, що авторку в якийсь момент все-таки почнуть перекладати на українську ❤️

Відгуки я все ще пишу, але підсумки підбити хочеться вже зараз!
Отже, спойлер до #прочитане_місяця, деталі якого будуть на днях 🧑‍💻

Читали щось з цього? Полюбили?

Раптом зрозуміла, що вже половина року прочитана! Ви знали? 🤯

За останній місяць я встигла відсвяткувати день народження, прочитати два найгірші трилери року і кілька дійсно хороших книжок.
Тож, з нами всіма рубрика #прочитане_місяця з книжками червня.

Cтатистика
12 книжок: 11 читала і 1 прослухала. 12 англійською, 0 іншими мовами. Жодної паперової – запевняю себе, що бережу дерева 🌱

Так і не змогла зупинитись, поки не дочитала ACE OF SPADES ♠️

Девон і Чіамака – єдині чорні учні престижної школи. Вона – староста потоку, відмінниця і найпопулярніша дівчина. Він – скромний студент музичного класу, якого ніхто не помічає. Але коли учні школи починають отримувати повідомлення від загадкових «Тузів», саме ці двоє опиняються під загрозою – адже повідомлення розкривають їх найбільші таємниці 🤫

Це підліткова книга. Вона про пошук свого місця і ролі в світі, шкільну ієрархію, розуміння власної сексуальності і відвертість з батьками. Але водночас вона чесна, яскрава і сильна, і такою її роблять саме персонажі-підлітки, які горять яскравими свічками бажання справедливості і кращого майбутнього.
Якби я прочитала її в підлітковому віці, то зʼїхала б з глузду від захоплення. Зараз – вона просто мені неймовірно сподобалась ❤️

Як ви можете зрозуміти з мого темпу читання, написано захоплююче 🔥
Тим неймовірніше, що авторка написала її в коледжі – якщо вона студенткою писала ТАК, я вже хочу прочитати її наступні історії!

Я хотіла почати читати мангу One Piece і навіть купила перший том, але потім згадала, що треба все-таки "pick your battles" – і вирішила краще читати Наруто. Він хоча б закінчений!
але 72 (!) томи 🥲

Відчуваю себе як сам Наруто – шлях буде важкий, але я не здамся! 😎

❓Читали чи дивились? І хто ваш улюблений персонаж?

Нове золоте правило оцінки персонажів🏆

Слухаю під час механічної роботи англомовних буктьюберів, і зазвичай я пропускаю частину тексту, мені просто подобаються деякі голоси, але сьогодні натрапила на чудове.

Буктьюберка описує книжку і така (переклад мій скорочений):
«…одразу було зрозуміло, хто є хто, і хто виявиться негідником!… Фінн, в нього є два вовки, які його друзі, які його захищають, і вони чудові...І це добрий знак, бо Себастіан — навіть якщо в нього нема часу на собаку, тому що він принц, в нього багато справ, він багато подорожує, я все розумію — але жодного разу не говорити про собак? Не згадати про собак?! Це поганий знак, він не пройшов dog vibe test.» 🐶

Кидаю No one gets out alive на 48% 😢

Це мала бути книжка про будинок жахів з привидами, відчуттям чужої присутності і невловимими тінями, а замість цього в нас проституція, погрози залити героїні обличчя кислотою і вже кілька замордованих трупів. І на це я витратила 300 сторінок прочитання??

Сидячи вночі на підлозі ванної під звуки далеких вибухів неважко дійти висновку, що життя досить бентежне і без поганих книг.
Давайте кидати погані книжки і читати хороші 😉

Про хороші книжки 👋

Спонтанно почала сьогодні «Восьме життя» – цеглину про кілька поколінь грузинської сімʼї, в основному, як я розумію, від імені жінок.

Очікувано, мені неймовірно подобається (сімейні саги хтось колись вигадав особисто для мене). Трошки менш очікувано – політичний контекст бʼє під ребра сильно і боляче. Тут ти собі читаєш про кондитера і його доньку, а наступним реченням – більшовики захопили Київ. Зазвичай я читаю британські сімейні саги, де України ніби не існує як політичної одиниці (але там взагалі нікого не існує, крім самої Британії і, іноді, Франції на фоні), і така географічна близькість оголює рани, про які навіть не задумуєшся (а вони, звісно, у всіх у нас є).

Коротше, це явно якийсь подарунок, який я собі зробила заздалегідь десь півроку тому, коли ми з Сашою обійшли в пошуках цієї книжки кілька хмельницьких книгарень (і воно було того варте!)

Вона товста, вона прекрасна, і якщо вам кортить з кимось провести літню спеку, долучайтесь – і давайте читати разом 😘

Мій рівень стресу – читаю Джейн Остін, бо ніщо, крім її кришталевих конструкцій із слів, які у інших письменників називаються «речення», не може мене зараз запевнити, що світ вартий читання 🦪

Розкажіть про свої комфортні книжки, якщо у вас вони є. Я раніше перечитувала Гарі Потера у будь-який складний момент світу, але всі стосунки закінчуються, навіть магічні 🐸

У амазону є чудова фіча, яка дозволяє дарувати людям електронні книжки – на випадок, якщо ви/ваші друзі такі ж як я: тобто паперові книжки вміють тільки складати купками, щоб потім все одно читати з рідера 🎁

❗️Про небезпеку екранізацій і історичний контекст

Доперечитувала вчора Sense and Sensibility (якщо ви думаєте, що я добре знаю англійську, просто уявіть, як я написала "sence" і підозріло на нього дивилась якийсь час).
І Алан Рікман, звісно, найкращий полковник Брендон, але Алан Рікман — то Алан Рікман, і ти така звикла уявляти саме його обличчя для цього героя, і читаєш спокійно, який він вже старий, нудний, як йому оце лише доживати свій вік, бо він скаржиться на ревматизм і любить теплий одяг (і взагалі, в його житті вже все було, пора вмирати)…

А потім дочитуєш майже до кінця, а йому, — увага! — 36!

🥲

Ще про Sense and Sensibility 👣

Я обожнюю раціональність Джейн Остін і те, як в неї персонажі реально оцінюють гроші, і як пари не клянуться жити в шалаші, а роздумують, що треба буде економити на цьому і цьому, щоб жити скромно, але жонатими.

Саме цьому я люблю майже всі її пари, бо вони поєднані якоюсь спільністю розумів, душ і підходу до життя (ну крім Тілні і Кетрін, де вона його любить через його особистість, а він її – тому що вона його любить, що теж, певною мірою, гармонійно).

Тож мене прям ранить, як напряму сказано: полковник Брендон приїздив в гості, щоб поговорити з Елінор і подивитись на Маріанну.
І там де в фільмі (з Аланом Рікманом!) хоча б показано, як він їй читає після хвороби, вони розмовляють, то в книзі вона буквально прокидається після ночі марення і тягне до нього руку з неочікуваним потеплінням 💔

Все це якось дуже «книжка кінчається давайте закохуйтесь», хоч я і розумію, що так теж було: він дорослий і відносно заможний, вона з розбитим серцем, він явно добра людина – чого б не одружитись, а поговорити завжди можна з її сестрою.

Тим паче йому 36, він все одно скоро помре 🥲
#культ_остін