Прийняла нарешті важке рішення і видалила Worm зі списку книг, які читаю 🥲

Це, звісно, офігезний веб-роман про людей з надзвичайними здібностями (як героїв, так і злодіїв, і других більше), з купою цікавих персонажів, детально прописаним світом і так далі…

⛔️Але – є моє особисте «але»

Ця чудова книжка з 7000 сторінок (з яких я прочитала десь 40%) читається як довжелезний серіал (памʼятаєте Наруто?), і це, з одного боку, ідеально – ніщо не дає таке відчуття затишку і тихого щастя, як усвідомлення, що в хорошій книжці ще десятки годин читання попереду. А з іншого боку – в такому серіальному форматі події, хочеш ти чи ні, самі собою збиваються в сюжетні арки, які іноді дуже різняться за настроєм і навіть складом героїв.

Чесно: я була закохана в Скітер і її команду перші 3-4 арки, але десь на проценті тридцятому все якось так повернулось, що я вже навіть не можу згадати, чого саме мені раніше було так весело 🤔

Згадайте Lost, де ти вмикаєш третій сезон, а там уже ні виживання, ні таємниць в темних джунглях, тільки десяток незнайомих тобі персонажів, які роблять свої якісь там справи. Оце воно.

Звісно, це все ще неймовірний роман, і я дуже його раджу будь-кому, хто хоче почитати про супер-людей або просто влитися в світ, який буде з тобою ще довго. Просто особисто мені з ним вже не по дорозі 💔

А так-то перші тисячі дві сторінок були дуже в серденько!

Не дуже розумію, чому я не живу в цьому районі Хмельницького, в нього ж ідеальна назва!
🤔

Всі так класно пишуть про "Дім у волошковому морі", що я аж захотіла перечитати, хоча читала, здається, всього лише в минулому році. А разом з тим і переклад український покуштувати, може 😊

Якщо вам в світі не вистачає тільки затишної ковдри любові, то біжимо разом в магазин за книжкою, вона чудова: іноді трошки наївна, але дуже м'яка і ніжна. Ну і стосунки головних героїв — 🔥

Моя улюблена рубрика #прочитане_місяця, в якій цього разу ще більше ідеальних книжок 🥳

Cтатистика
15 книжок: 13 англійською, 2 українською. 5 паперових і 10 з читалки. 4 для книжкового клубу і 11 просто так 🥳

Книжки травня 2023. А як у вас пройшла читацька весна? 🌱

Не буду оригінальною: читаю Yellowface і мені неймовірно подобається ❤️

Тут дві подружки-письменниці, одна з яких дуже швидко вмирає (це не те що ви подумали, вона сама по собі!), викрадений рукопис і видавничий бізнес.
А ще – магічна проза, від якої дуже важко відірватись, навіть коли єдине, що ти хочеш зробити з оповідачкою – це дати ляпаса.

Коротше, ідеально 💛

‼️ Не лякайтесь, ви не загубились. Просто я переіменувала канал з It’s raining cats and books на дещо більш правдиве 😍

I’d rather read ✨ – на будь-яке питання світу ☺️

Якийсь час назад я вирішила, що читати вночі під тривогу страшні книжки – не найкраща ідея.

Але час спливав, і воно якось саме так вийшло, що тепер в нічні періоди ненависті я почитую NO ONE GETS OUT ALIVE – і вона неймовірно кріпова! 😵‍💫

Старий будинок, підозрілий орендодавець, пусті коридори, жіночий голос, відчуття, що хтось поряд з тобою, поки ти спиш… дуже атмосферно!
Спати після неї тривожно, але поки що воно того варте. Якщо книжка витримає напругу всі свої 600+ сторінок, то буде однією з найкращих про будинки жаху 🏠

#цитата_дня
🔤
Хотіла сьогодні пʼять хвилин побути блогером і згадати кілька книжок до дня батька, але єдина, яка одразу вискочила в мене в памʼяті – це «Сяйво» Кінга.

❓А яка у вас улюблена батьківська фігура в літературі?

Сьогодні в мене День народження 🎁
Саша зібрав книжки з мого списку «Хочу почитати» і купив їх мені всі 😳

Ніколи ще питання, що почитати, не було таким складним 🥲

THE WEIGHT OF BLOOD не ховає, що базується на «Керрі» Стівена Кінга.
Затюкана школярка? Є.
Випускний бал? Є навіть два!
Телекінез? А як же!
Навіть структура книги така ж: розповідь про випускний раз за разом переривається документами і інтервʼю з майбутнього, які дозволяють усвідомити жах, що чекає маленьке містечко.

Чесно – спочатку я не хотіла читати книжку саме через цю схожість: я не дуже люблю танці на чужих надбаннях, навіть якщо вони виконані з неймовірно повагою до оригіналу.
Але авторка роману – а на час прочитання книжки я вже встигла полюбити дві інші її історії – заслуговувала дати їй шанс. І – не підвела!

The Weight of Blood – це «Керрі» з расизмом. Головна героїня Медді мала чорну матір, про що їй не забуває нагадувати білий батько, змушуючи доньку ховати курчаве волосся, яке може видати її походження. Але однокласники все ж дізнаються правду, і – на Медді валиться хвиля ненависті, яка врешті добігає аж до випускного балу, де і стається страшне.

Книжка примудряється тримати в напрузі навіть тоді, коли ти точно знаєш, чим все скінчиться, і це неймовірно. Вона жива, чесна і жорстока, герої неоднозначні, іноді сильно підбішують (ну це підлітки, тож це норма), а в інші моменти хочеться їх дуже сильно обійняти.
Додайте до цього, що книжка дуже добре написана – і ось вам заслужені пʼять спалених серденька із пʼяти.

Дуже раджу всім на світі і сподіваюсь, що авторку в якийсь момент все-таки почнуть перекладати на українську ❤️