Ок, актуальне. Або «як надумати собі проблему на будь-якому місці»

Сходили на пошту – відправила батькам неймовірної якості «Історію краси» і «Історію потворства» Умберто Еко російською. Ці книжки мені колись подарував Саша. Я так їх хотіла, так хотіла! – що не відкрила жодного разу після зняття плівки роки три тому 🤦‍♀️

В цьому році в мене настрій не прочитати жодної книжки російською, але я знаю, що в Києві чекає на складі ціла купа російських видань, з історією і без, і в якийсь момент,є доведеться перестати перекладати рішення на Аню з майбутнього і щось з ними зробити. Книжки – не коти, вони не можуть просто лежати!

Увага, питання: що з ними робити? Викидати/спалити/макулатура/ігнорувати/залишити?
❓
Що ви робите з російськими виданнями?

Святі коти, що я знайшла!
Дівчина їде в круїз з коханим, але після першої ночі на лайнері всі пасажири зникають!

Бути одною в великому домі — це вже добре, але бути одною на ЛАЙНЕРІ посеред океану? *кидаю гроші в читалку*
Вийде 8 серпня, я вже не знаю, як дочекатись — тож якщо знаєте щось схоже по атмосфері (і це не гра Zero Escape), напишіть, будь ласка!

Одна на лайнері! 🤯
Знаєте, коли навіть не знаєш, що любиш щось, поки не зустрінеш його вперше. Здається, я люблю жахастики про закинуті кораблі 🤔

Прочитала MONDAY’S NOT COMING від Тіффані Д.Джексон, і, здається, в мене нова улюблена авторка 🎉

Клавдія повертається з літніх канікул, але її подруга Мандей до школи не приходить – і ніхто, здається, не звертає на це увагу. Дівчата були так близькі, що Клавдія не вірить, що подруга могла просто її покинути – і починає власне розслідування.

Що треба зазначити одразу: це не детектив і не трилер. Це моторошна, але водночас лірична історія про байдужість, нерозуміння дорослих і жорстку соціальну нерівність. Історія про самотність, сімʼю і болючу необхідність відкритись, щоб тебе могли полюбити. Щоб тобі могли допомогти ❤️
А ще, звісно, про жорстокість дітей і їх же можливість любити.

Дуже сподобалось, як написано, у авторки неймовірний талант писати живих, страждаючих і трошки хаотичних підлітків, яким дійсно віриш. І хоча це не трилер, деякі речі тут безжально ріжуть душу, тож підступайтесь обережно 💔

Чотири побитих серденька із пʼяти – у мене є ще одна книжка авторки, і тепер на неї великі сподівання ❤️

Якби ж то! ☺️

Коли розмови про погоду вичерпали себе – поговоріть про повітря! 🫧

Дочитую Sanditon, один з недописаних романів Джейн Остін, і якось неймовірно радію, що забула зовсім все з минулого прочитання 🥳

Прийняла нарешті важке рішення і видалила Worm зі списку книг, які читаю 🥲

Це, звісно, офігезний веб-роман про людей з надзвичайними здібностями (як героїв, так і злодіїв, і других більше), з купою цікавих персонажів, детально прописаним світом і так далі…

⛔️Але – є моє особисте «але»

Ця чудова книжка з 7000 сторінок (з яких я прочитала десь 40%) читається як довжелезний серіал (памʼятаєте Наруто?), і це, з одного боку, ідеально – ніщо не дає таке відчуття затишку і тихого щастя, як усвідомлення, що в хорошій книжці ще десятки годин читання попереду. А з іншого боку – в такому серіальному форматі події, хочеш ти чи ні, самі собою збиваються в сюжетні арки, які іноді дуже різняться за настроєм і навіть складом героїв.

Чесно: я була закохана в Скітер і її команду перші 3-4 арки, але десь на проценті тридцятому все якось так повернулось, що я вже навіть не можу згадати, чого саме мені раніше було так весело 🤔

Згадайте Lost, де ти вмикаєш третій сезон, а там уже ні виживання, ні таємниць в темних джунглях, тільки десяток незнайомих тобі персонажів, які роблять свої якісь там справи. Оце воно.

Звісно, це все ще неймовірний роман, і я дуже його раджу будь-кому, хто хоче почитати про супер-людей або просто влитися в світ, який буде з тобою ще довго. Просто особисто мені з ним вже не по дорозі 💔

А так-то перші тисячі дві сторінок були дуже в серденько!

Не дуже розумію, чому я не живу в цьому районі Хмельницького, в нього ж ідеальна назва!
🤔