MARCEL THEROUX – THE SORCERER OF PYONGYANG

Десятирічний Джун-су любить свою сімʼю, але навіть більше за них – Великого Лідера, тому що Джун-су живе в Північній Кореї і навчений жити саме так.
Це була б сумна історія про людину, що ніколи не побачить правди, якби Джун-су не потрапила в руки невеличка книжечка з правилами гри в “Підземелля і Дракони”, яка не тільки покаже хлопцю, як носити маски, залишаючись собою, але і, врешті решт, спочатку погубить, а потім врятує його.

Це книжка про країну, де особистості не може існувати. Це книжка про любов, яка пройде крізь роки. Але ще, і перш за все, це книжка про те, що іноді достатньо маленької частини “іншого світу”, щоб вона взяла тебе за руку і, протягнувши через роки темряви і відчаю, вивела на світло.

І не важливо у що «інший світ» втілиться саме для тебе: “Підземелля і дракони”, ігри, книжки, чи раптове знайомство, яке проросте міцною дружбою.
Щоб врятуватись, треба простягти руку – і дуже сильно любити ✨

Дві книжки до кінця року 😵‍💫

Одна книжка до кінця року, товстенька 😋

Неймовірним чином лишилось всього нічого до наступного року, а в мене є ще прочитані книжки, про які я не писала!

Це не ті книжки, які мені не сподобались, а скоріше ті, що сподобались настільки, що я надто довго шукала підходящі слова, аби їх описати. Тут Стівен Кінг, Роулінг і навіть моя богиня Гіларі Мантел, у якої я досі читала всього одну трилогію, але вже, здається, тричі.
Коротше, це прям хороші книжки, от усі. Таки моє везіння з книгами – диво, єдине можливе пояснення якому лежить в благословенні літературного кота ✨

Хотілося б сказати, що останню книгу року я дочитувала з штоленом на тарілці, попиваючи каву і обгорнувшись ковдрою, але насправді це було в укритті (проте з ковдрою!) під тривожні «А ви як?», «Цілі?», «У вас тихо?» – тобто, так само, як пройшов майже весь рік.

Сподіваюсь, що всі ви і ваші рідні цілі і в наступному році ми будемо читати книжечки в будь-який час в будь-якому місці без сирен.
В цьому році було багато хороших книг (список за посиланням тому доказ), я кинула читати російською і почала багато читати українською, не прочитала жодної книги німецькою (шкода, але наступному році уже точно повернусь до них теж!), але все одно – книжки і люди-коти, без вас цей рік був би нестерпним.

З Новим роком, котики, читайте з радістю або не читайте взагалі, але будьте щасливі 🎄

Тим часом в іспанській я найважливіше, здається, вже вивчила 🧑‍💻

Почала вчора «Місто дівчат» Елізабет Гілберт і, святі коти, ця книжка прекрасна ❤️

Ок, я на 46% The House in the Pines і моя теорія: він закрив її в тій хатині ще підлітком і все подальше – просто її фантазії, поки цей клятий маніяк тримає її в себе.
Якщо це не це, то я прямо і не знаю 🤔

В намаганні якось стримати нескінченний потік книг, які буквально щодня вливаються до моєї читалки, я вирішила купляти тільки ті книжки, які хочеться читати після закінчення попередньої (здолаємо імпульсивні покупки разом! 💪)

WHITE SMOKE чекала мене три дочитані книжки і, святі коти, не розчарувала! Читаю кожну сторіночку з, ні, не захватом, бо від захвату дуже легко втомитись, а зі спокійним задоволенням і якоюсь навіть задоволеністю.

Молода дівчина переїздить з сім’єю в старий будинок, де до підвалу заходити не можна, зникають речі і чутно чиїсь кроки. Тим часом її молодша сестра бачить ночами незнайомку, яка представляється минулою жителькою будинку 👻

Прочитала процентів двадцять, але мені подобається ВСЕ: дім моторошний, містечко дивне, герої приємні, а діалоги, діалоги! 💜
Загадую, щоб до кінця книги було так само ✨

MEXICAN GOTHIC by Silvia Moreno-Garcia 💜

1940-ві, Мексика. Ноемі Табоада їде до нещодавно одруженої кузини у великий старий будинок, а там все як завжди у великих старих будинках: купа дивних правил, жива пліснява на старовинних шпалерах, жіноча фігура, яка приходить до Ноемі уві сні (а чи сон це взагалі?).
Кузина виглядає то як одержима, то як спустошена лялька, усі в будинку, власне, поводяться підозріло, а місцеві вважають сім’ю, в яку одружилась кузина Ноемі, проклятою 💀

Коротше кажучи, усе по лекалах хорошої готики, а головне, атмосфера прямо та сама! Усі ці візерунки на шпалерах, вогкі сторіночки книжок, канделябр в руках головної героїні ледве освічує наступні кілька сходинок… Відчуття присутності в живому, дихаючому скрипами і шурхотом будинку неймовірно затягує.

Із недоліків: книжка коротка, але місцями вона здається розтягнутою, коли Ноемі починає робити одні і ті самі речі кілька разів підряд. В ідеалі це була б довершена новела, а в реальності вийшов дуже хороший роман, що теж – непоганий результат, як на мене.

10/10 за атмосферу і те, що отримуєш усе, за чим заходиш ❤️
Окремий плюсик – є українською!