На початку січня вийшов четвертий том Pink Candy Kiss і я знову в офіційному очікуванні: тепер уже пʼятого. Не люблю читати незакінчену мангу, але –святі коти! – я не можу покинути своїх улюблених героїнь і просто чекати закінчення.

Це історія Такари і Еми, які були подружками в школі і зустрілись за багато років після випуску. Тепер Ема заміжня, а Такара відкриває свою сексуальність і розуміє, що їй подобаються не виключно чоловіки і що вона в школі була закохана в Ему. Більш того, вона, здається, закохується в неї знову…

Ця історія незаконно гарно намальована і абсолютно неможливо чуттєва: тут навіть доторки пальців пронизують напругою, а героїні ще навіть не цілувались!

Не знаю, як вони розберуться з заміжжям, поки що у героїнь купа інших проблем: Такарі треба розібратись, що вона відчуває, а Емі – вирватись з позиції зручної, тихої і покірної жінки. І зовсім не допомагає, що її чоловік – хороша людина!

Коротше, тут є що почитати, і що подивитись, і можна вже, будь ласка, хтось ще прочитає цю серію? Мені самотньо в моєму очікуванні 💔💔

Знайшла гру, яка і розважить, і абсолютно необхідні навички прокачає.
Треба сортувати книжки по різних кімнатах, соло чи в компанії, а сесії гри тривають 10-20 хвилин.

Лімітоване видання іде в коробці у вигляді книжки🤌
Здається, мій вхід в настолки десь тут.

The Seven Dials Mystery виявилась дуже приємно нетиповою Агатою Крісті: там де міс Марпл чи Пуаро ще сторінок тридцять розмірено би походжали садком чи кабінетом, тут відбулось вже стільки подій, що за ними ще встигай слідкувати.

Не дивно, що саме цю історію обрали на екранізацію: смілива і дотепна героїня, політичні інтриги, таємні клуби… сподіваюся, що розгадка буде гідною, бо поки дуже очевидні натяки на одну особу… втім, Агата Крісті надто майстриня, щоб це було правдою.

І окремо зацініть стару обкладинку 🤌🤌🤌

Майже весь місяць читаю The Makioka Sisters і в цьому є щось, знаєте, ідеальне.
Чотири сестри зі збіднівшої, але колись дуже відомої родини, шукають чоловіка для третьої серед них.

Це книжка з тих, де люди просто живуть, і я відчуваю, що почала менше читати таких книжок – і варто повертатись.

Сестри ходять в суші-ресторан і насолоджуються їжею. Сестри дивляться на те, як змінюється сад біля дому, і як темна пляма на шкірі Юкіко стає то слабшою, то більш помітною. Сестри проводжають сусідів на корабель і розмовляють.

Тут нема якихось неймовірних поворотів сюжету чи динамічних подій, але сестри живуть, бо життя – це не завжди фейерверк за фейерверком, це оці дрібниці: шматочок риби, репетиція танцю, нове кімоно у родички чи просто розмова в тиші, поки діти десь граються.

Навіть оця наскрізна сюжетна лінія пошуку чоловіка тут дуже пасивна, пропозиції надходять до сестер ззовні, а вони лише відгукуються на те, що поруч з ними стається.

Дуже повільне читання, але, здається, саме воно зараз і треба 💜

The Makioka Sisters і терапевтка змушують мене цінувати миттєвості, а що може бути більш миттєвим, ніж сніг? Замерзлий Хмельницький ❄️