Не буду вже старатись дочитати ще одну книжку, тож як є.
Кращого вам 2026, котики. Читайте, не читайте, головне: будьте щасливі 🩷

Я вирішила в 2026 пригальмувати з паперовими книжками і купляти одну нову на ЯК МІНІМУМ три прочитані паперові (!) з тих шо є, і саме цьому не взяла сьогодні в книгарні це старе і дуже смішне видання Джейн Остін – і дуже собою пишаюсь 🐱🐱🐱

А ви вже шкодуєте про якісь резолюції на цей рік, чи поки тримаєтесь?

Першою книжкою року стала "Не озирайся і мовчи", від якої я, якщо чесно, багато не очікувала — а отримала неймовірну історію про науку і віру, самотність, розуміння і ліфти.

Чотирнадцятирічний Марк дуже розуміний хлопчик, але його цькують в школі. Чотирнадцятирічна Соня — дівчина важкої долі, яка знає таємницю, яка переверне життя Марка з ніг на голову. Бо Соня показує раціональному і віруючому в науку Марку інший світ — без метафор інший, — в який можна потрапити через ліфт у їх підїзді. Але це відкриття — набагато більш небезпечне, ніж діти можуть уявити.

✨ По-перше, я прочитала цю книжку за два вечори, і при цьому — чого давно не було! — буквально ходила з нею поїсти і хіба шо на вулицю з собою не носила. Вона дуже спокійно, захоплююче і цікаво написана.
Час від часу автор зривається вустами Марка на наукові монологи, але я до цього звикла ше на Нілі Стівенсоні, мені таке теж цікаво.

✨ По-друге, в книзі піднімається багато важливих питань: булінг, домашнє насилля, жорстокість та "несправедливість" світу і байдужість до дітей. При цьому оповідач не моралізує і не дає однозначних відповідей (що логічно), але читати ці моменти складно і боляче — описано реалістично.

✨ Ну і по-третє, мене, звісно, налякати не важко. Але святі коти, як же мене налякав той клятий ліфт! Книжка моментами дійсно кріпова, тож якщо ви вже боїтесь ліфтів — не треба. Або треба — але будьте готові.

Як висновок: дуже-дуже хочеться читати "Колонію". Я вже порівняла трошки вище автора з Нілом Стівенсоном, і очікую, що "Колонія" зможе заповнити в моєму серденьку оту дірку, що лишила після себе Seveneves.
Якщо ви любите Рівне, цікаві історії чи трошки кріпоти — читайте "Не озирайся і мовчи".

Ну і Сашо: дякую, що прислала мені цю книжку. ТИ БУЛА ПРАВА!

До речі, рандомні роздуми про трилери.

Мені трилери дуже умовно поділяються на:

1️⃣ ті, що насправді litetary fiction, що загорнулися в трилерні тропи, щоб захопити увагу читача анотацією (God of the Woods) — люблю їх неймовірно, але не дуже захоплена, коли книжка заманила мене загадкою, а потім перемкнулась на інші проблеми і не дала розгадку (так не робіть)

2️⃣звичайні трилери — обожнюю їх, тому що вони захоплюють увагу і дозволяють полоскотати нерви дуже безпечним способом. Є купа піджанрів, звісно, але тут не за це. В цю групу входить більшість книг за тегом «трилер»

3️⃣дікуха — або ж "швидкі" трилери. Зазвичай це дуже нереалістичні історії, які шокують, інтригують і вражають не логікою загадки, а неможливістю здогадатись, яка ще діч там відбудеться (Фріда Макфадден ідеальний приклад, але є ше).

Ну і звісно, в кожній категорії є хороші і погані – очевидно.

Це тільки моя класифікація, тому зазвичай я просто описую книжку як "трилер" і не завжди уточнюю, який з типів зараз читаю. А вони ну дууууже різні, і комусь може подобатись лише шось одне.

Так шо розказуйте про себе: любите трилери? А якщо любите, то які саме?