Яка осінь, такі і фото

І знову коротко про прочитане, яке лише через мою недолугість не отримало окремого допису.
Бо, як ми знаємо, довершеними можуть бути лише книжечки та коти, в той час як людям доводиться іноді писати коротко навіть про те, що хочеться читати кілька вічностей підряд.
⬇️

1. Чи з’їсть котик мої очі, коли я помру — Кейтлін Дауті
Одразу доповідаю: зазвичай котикам важко дістати саме очі, але в свого я вірю (Копенгагене, вперед!)
Нормальна книжка про смерть, але написання мене не вразило: автор намагається говорити з підлітками як «своя», проте звучить це все дуже штучно. Чи то взагалі так, чи тільки переклад, я не знаю.

2. Дама зникає — Ліна Етель Вайт
Детектив від авторки «Гвинтових сходів» які мені неймовірно сподобались. Ця книжка теж класна своєю прямотою і чесністю в грі з читачем, і якби не крихта патріархального гидотного ставлення до головної героїні (чого б ще очікувати від книги першої половини двадцятого сторіччя, але все одно), я була б у захваті.

3. Lolly Willowes; or The Loving Huntsman — Sylvia Townsend Warner
Жінка дуже хотіла жити сама – і їй це вдалось!
Дуже коротка книжечка, де спочатку доооовго розповідається про сім’ю (ідеально!), а потім так само довго – про те як жінка стала відьмою і говорить з дияволом (це мені не зайшло взагалі). Або книжка занадто для мене концептуальна, або я для неї занадто дурна, ясно одне: щось тут занадто.

4. The Lost Girls of Camp Forevermore — Kim Fu
Дівчата їдуть в табір і потім все життя намагаються від тієї поїздки оговтатись. Вже писала, що обожнюю історії, де одна подія розповзається по життях багатьох павутинням тріщин – і ось це саме така книжка.

5. Agatha Christie — At Bertram's Hotel
Мабуть, найгірша для мене книжка про міс Марпл, бо самої, власне, міс Марпл тут було якось ну дуже мало.

6.Yukito Ayatsuji — The Decagon House Murders
Після "Зодіаку вбивств" наш книжковий клуб непереборно потягнуло на японські детективи, і усі ми як побігли читати їх зі швидкістю жадібних до загадок сердець, так усі і розчарувались.
Власне, японська версія "І тоді їх не стало", тобто по одному вмирають люди-картонки, жінки готують усім каву, а мотиви головного злодія надумані. Там де "Зодіак" розкриває всього себе в логічній грі з читачем, "Убивства в десятикутному домі" просто, ну…дивні.
Не сподобалось.

7. Soji Shimada — Murder in the Crooked House
Ще один японський детектив, десь посередині між "Зодіаком" і "Убивствами в десятикутному домі": персонажі-папірці ходять туди-сюди, але розгадка така прикольна, що її хоч зараз можна сміливо вкласти в якусь "Данганронпу" (тобто божевільну детективну гру, де чорно-білий ведмідь змушує школярів убивати один одного — сподіваюсь, цей опис допоможе без спойлерів зрозуміти, в якому сенсі прикольна ця розгадка).

8.Зоман Чейнані — Школа Добра і Зла
Кожні чотири роки двох дітей викрадають у Школу Добра і Зла, і Софі вже дуже готова, щоб її викрали. Цікаве починається, коли Софі відправляють не до Школи Добра, де її б чекав Принц, а до школи Зла.
Я готова була полюбити цю книжку серцем підлітка, якому не дісталось в свій час янг-едалту, а полюбила сердцем дорослої, яка хотіла запаморочливих пригод і трошки дівочої дружби — і отримала це сповна. Софі і її подруга Агата неймовірно чудові героїні, і хоча Принц в книжці також є, його, на щастя, не так вже і багато. А ще тут є герої казок, випробування, убивство — і гарні сукні.

9.Стюарт Тертон — Сім смертей Евелін Гардкасл
Чоловік прокидається в чужому тілі в незрозумілому місці, а його змушують розслідувати вбивство.
Здавалося б, усе могло бути ідеально, але більшу частину книжки (яку, віддаю автору належне, я прочитала одразу всю, бо відірватись було неможливо) наш герой бігає і нічого не розуміє, щоб під кінець вивалити на читача якусь неймовірно заплутану розгадку, розкрити яку самому читачеві шансу навіть не дали. Зімʼяті характери, стрімка історія, яку ти ніби постійно спостерігаєш в перемотці, і постійна, незупинна, змушуюча гортати сторінки біготня — усе це було би норм фільмом, але як книжка…я розчарована.

10. Jane Austen — The Watsons
Незакінчений роман жінки, яку світ не заслуговує, бо там де інші автори складають слова у красиві речення, Джейн Остін виймає ці речення чистими, кришталево-сяючими і одразу готовими з якихось небесних садів, куди пускають лише її та котів.

Забрав мою книжку, а там як раз найцікавіше почалося ✨

Прочитала "Нічне Кіно" Маріши Пессл.
Журналіст розслідує смерть доньки відомого режисера, хоча його ніхто не просив і нікому це не потрібно.

Повна газетних вирізок і роздруківок книга має занурити читача в свій світ, щоб після її завершення він продовжував терзатись питанням: була то література, реальність, чи містифікація режисера Кордови?

В історії є всі складові успіху: дівчина з дивної сімʼї, тріо різномастних героїв і сюжети фільмів Кордови, які самі по собі — розмаїття триллерних зачіпок. Проте під час читання мене не покидало відчуття, що я знаходжусь в якомусь фільмі 90тих: де Нью-Йорк сірий і безжальний, справа таємнича і ризикована, а єдине, про що говорить герой — як всі навколо або тупі (крім нього), або стерви (усі жінки), або він сам.

Зрештою, "містифікація" режисера Кордови якщо і поставила перед читачем питання, то єдине: що за фігня?

Цілком імовірно, що саме цього авторка і хотіла досягти. Але все одно — не сподобалось 😾

Якщо вірити моєму додатку kindle, я читаю кожного тижня вже чотири роки 🤔
Любчику, то це ти ще паперові книжки рахувати не вмієш.

Жодного уявлення, що там в цій книжці, але вона мені точно потрібна 😮
Два долари на амазоні 📚

Прочитала "І тоді вона зникла" Лайзи Джувелл.

Донька Лорел Мек, Еллі, зникла десять років тому, і жінка так від цього і не оговталась. Аж раптом Лорел зустрічає харизматичного чоловіка і його девʼятирічну доньку Поппі, яка неймовірно схожа на Еллі…

Навіщо це читати:
Авторка чесно і майстерно пише силу материнської любові: беззаперечну, всеосяжну і руйнуючу як саму матір, так і усіх оточуючих. За це почуття важко не зачепитись, бо воно більше за слова і більше за папір, на якому ці слова надруковані, воно більше за всю книжку, бо воно – справжнє.

Чого не скажеш про інтригу в книзі, яка не те що надумана, а просто відсутня.
Слідкуйте за руками: ось десять років тому зникла Еллі, а ось — дев'ятирічна Поппі, яка на неї дуже схожа.
Я не знаю, у вас є якісь варіанти, яка ще тут може бути розгадка?

Дочитала просто вчора історію про трьох дівчат, які мають перемогти потойбічне зло, і це була якась помісь «Воно» з янг-едалтом: криваві подробиці, відверті сцени, втрата близьких, прийняття себе.

Зовсім не все ідеально, але в неідеальності книжки була своя чесність і сила: навіть коли герої мене трошки бісили, вони були такі живеньки, що залишалось тільки поважати їх вибір.

Sawkill Girls by Claire Legrand – моторошно, відверто, і є балакучі молі ✨

Купила 📚

Читали щось? Сподобалось?

Читаю одночасно дві книжки про близнючок, але в жодній вони не привиди, ну як так-то 🥲

Прочитала How Lucky by Will Leitch
У Даніеля спінальна мʼязова атрофія — він не може ходити, майже не говорить і рухає лише однією рукою. Він звик спілкуватись онлайн або з людьми, які добре розуміють вираз його очей. Проте цього виявиться мало, коли Даніель стане свідком викрадення.

Навіщо це читати:
Книжки в цілому дають нам безпечний спосіб залізти в тіло будь-якої людини і підхопити трошки емпатії, тож чим більше книжок з різноманітними протагоністами — тим цікавіше.
А ця – ще й ладно збудований трилер, наповнений справжніми кріповими моментами.

Даніель пише в інтернеті, що бачив викрадення студентки, яку розшукує усе місто — і йому відповідає викрадач. Біля дому Даніеля зʼявляються незнайомі сліди. В його домі, здається, хтось був — хтось чужий.

Читається це все майже з завмиранням серця і легко уявити книжку в екранізації з хорошими, довгими кадрами саспенсу.
Єдине, що мені не сподобалось — мораль в кінці книги. Але якщо викинути її — дуже непогано!

Дивно в сучасному світі для мене те, що іноді я не можу купити електронне видання на «Амазоні», а паперове – можу 🤷‍♀️

А ще іноді паперове видання ДЕШЕВШЕ за електронне 🤷‍♀️🤷‍♀️

Читати «Українську демонологію» ще не почала, але цей горобець вже мій улюбленець ✨

Читаю, мабуть, найкращу книжку про міс Марпл: молода жінка розслідує вбивство, свідком якого стала в дитинстві💜💜💜

Добре, що романи Агати Крісті не дуже довгі, бо це ж неможливо спати, поки не взнаю, ХТО.

Не читала паперові книжки в потязі з моменту покупки електронної книги (логічно!)

Fun fact: перший в своєму житті роман Кінга я прочитала в потязі з Хмельницького на Київ. Це був «Острів Дума», мені вистачило рівно на поїздку (оце я колись читала швидко!) і я лишилась в повному захваті.
Тож, книжечко на фото, на тебе великі сподівання!

Прочитала "БЕЗ МЕРІТ" КОЛІН ГУВЕР
Підліток в депресії ненавидить усіх на світі, буквально — усіх, поки їй до ран не прикладають собачуньку.


НАЩО ЦЕ ЧИТАТИ

Читати про людей в депресії дратує. Читати про підлітків — дратує ще більше, особливо якщо ви вже забули, яким неймовірно важким, бісявим і несправедливим здавалось усе, коли вам було пʼятнадцать. Але книжечки для того і потрібні, в тому числі, щоб відшукати в нас трішки емпатії і нагадати, що життя часом дратує усіх, але декого – бісить настільки, що хочеться наковтатись таблеток і перестати бути.

Це дуже проста, коротка і підліткова книжка, яка легко може розізлити, але я бачу в ній справжню живу людину, а отже — сподобалось 💜

Паперова книжечка скінчилась на шляху «туди» (поплакала над нею в потязі, з ким не буває), але kindle не підведе, коли треба трошечки легковажного веселого фентезі з описами суконь ✨

Fun fact: перший мій kindle був «з рекламою»: в сплячому стані на екрані книги показувались обкладинки книжок, які амазон хотів мені продати (і чогось це завжди тайтли в стилі «він багатий володар ранчо, а вона – проста збирачка яблук»)

Зараз на основній читалці я бачу лише обкладинку книжки, яку читаю, і трошки-таки сумую за рекламою. І за приватністю 🔒

Читала вже трилогію про Кромвеля від Гіларі Мантел російською, читала англійською, а тепер от ще українською замовила.
Магія чудової книжки ✨

Дві складові гарного вечора 💜