Нас всіх з дитинства вчили, що заздрість це щось дуже погане, липке і некрасиве. Тому багато хто навіть, якщо і відчуває щось схоже, то не приймає це в собі і пояснює іншими почуттями, раціональністю, чесністю, справедливістю, будь чим. Хоча насправді заздрість це один з найбільш ресурсних станів, на мою думку. Вона безпомилково показує де живуть наші бажання, амбіції, нереалізована сила та зони росту. Але для цього її потрібно прийняти в собі, витримати і назвати своїм ім’ям. Часто заздрість штовхає людей говорити, писати і робити об’єкту заздрості неприємні речі, хочу насправді це внутрішній діалог з самим собою. Я впевнена, що чужий успіх стає дзеркалом, у якому особливо чітко видно власний біль, безсилля та невикористані можливості.

Мені подобається, що ми всі різні, складні і недосконалі. Але ще більше подобається, що кожен з нас здатний обирати, що робити зі своїми почуттями і станами. Виправдати цю чорну діру в собі і руйнуватися від неї, або акумулювати в дію і світло.

Завершу цей загадковий допис моєю улюбленою фразою: «В світі, де ти можеш бути ким завгодно – будь добрим».
🫰🏼