Буває, зустрічаємо військових або дізнаємося, що перед нами ветеран чи ветеранка, зринає думка — як подякувати людині за службу так, щоб не бути навʼязливим, не бовкнути зайвого, не образити?
Дякувати можна й треба. Та насамперед важливо пам’ятати про особисті кордони людини, особливості її характеру та проявляти повагу 🫶🏻
Дякувати можна й треба. Та насамперед важливо пам’ятати про особисті кордони людини, особливості її характеру та проявляти повагу 🫶🏻
❤142👍8🫡3👏2❤🔥1💔1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Чай, плед, випадковий сезон «Друзів», і я знову на коні 🦄
👍100🥰64😁27❤7❤🔥6🤩1
На подкаст «Простими словами» знову завітала психіатриня Анна Лембке, докторка медичних наук зі Стенфорду, авторка книги «Дофамінове покоління».
Цього разу гостя пояснила, як працює наша «внутрішня хімія», чому сучасний світ підштовхує нас до залежностей і що з цим робити.
🎧 Слухайте 3 епізод нового сезону на Apple Podcasts, Google Podcasts, Spotify, Soundcloud та YouTube.
Сезон «Наука стійкості» подкасту «Простими словами» виходить у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської з упровадження Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?». Проєкт реалізовано у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров'я Кабінету Міністрів України за підтримки ВОО3.
Цього разу гостя пояснила, як працює наша «внутрішня хімія», чому сучасний світ підштовхує нас до залежностей і що з цим робити.
🎧 Слухайте 3 епізод нового сезону на Apple Podcasts, Google Podcasts, Spotify, Soundcloud та YouTube.
Сезон «Наука стійкості» подкасту «Простими словами» виходить у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської з упровадження Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?». Проєкт реалізовано у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров'я Кабінету Міністрів України за підтримки ВОО3.
❤51👍14😨2❤🔥1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Коли травматичний досвід не пропрацьований, мозок діє так, ніби загроза досі присутня — навіть через місяці чи роки після того, як сталася певна подія. Всередині нас формується міцний зв’язок між емоційними спогадами і зовнішніми подразниками — візуальними образами, звуками, запахами чи смаками.
Так формуються тригери, які нагадують кнопки: якщо натиснути одну з них, нас «накриває» — ми переживаємо травматичний досвід знову. Найкращий спосіб позбутися тригерів — пропрацювати цей досвід зі спеціалістом.
Якщо часом «накриває», попросіть про допомогу у відновленні, яке ви вже почали:
🔸 0 800 33 20 29 — Гаряча лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду
🔸 (063) 64 64 991 / vvybir.org.ua — ГО «Вільний вибір», психологічна підтримка та реабілітація
🔸 Мобільний застосунок «База» — психологічна самодопомога для ветеранів та ветеранок (Android / iOS)
🔸 veteranhub.com.ua — ветеранська спільнота Veteran Hub, підтримка, психологічні та юридичні консультації
🔸 mentalhelp.com.ua — онлайн-платформа безкоштовної професійної психологічної допомоги
Так формуються тригери, які нагадують кнопки: якщо натиснути одну з них, нас «накриває» — ми переживаємо травматичний досвід знову. Найкращий спосіб позбутися тригерів — пропрацювати цей досвід зі спеціалістом.
Якщо часом «накриває», попросіть про допомогу у відновленні, яке ви вже почали:
🔸 0 800 33 20 29 — Гаряча лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду
🔸 (063) 64 64 991 / vvybir.org.ua — ГО «Вільний вибір», психологічна підтримка та реабілітація
🔸 Мобільний застосунок «База» — психологічна самодопомога для ветеранів та ветеранок (Android / iOS)
🔸 veteranhub.com.ua — ветеранська спільнота Veteran Hub, підтримка, психологічні та юридичні консультації
🔸 mentalhelp.com.ua — онлайн-платформа безкоштовної професійної психологічної допомоги
❤63💔12👍7🏆1
Кажуть, обличчя, як і очі — дзеркало душі. Проте чи вірно це? Особливо коли йдеться про людину, яка отримала травму.
Перебуваючи в громадських місцях, ми можемо зустрічати людей з травмами обличчя або ж ампутаціями кінцівок. І відчуття страху, сорому, а потім провини та жалю, які іноді виникають всередині нас при цьому, є природними. Аби не фокусуватися на травмі, ми можемо відводити очі чи взагалі уникати контакту. Та це ображає людину, адже така реакція змушує її відчувати себе іншою, ба навіть негідною уваги та спілкування. Це ранить і геть не сприяє адаптації в суспільстві після отримання травми.
Як впоратись із власними емоціями? Як не образити словами, мімікою чи поглядом під час спілкування? Нумо розбиратись.
Перебуваючи в громадських місцях, ми можемо зустрічати людей з травмами обличчя або ж ампутаціями кінцівок. І відчуття страху, сорому, а потім провини та жалю, які іноді виникають всередині нас при цьому, є природними. Аби не фокусуватися на травмі, ми можемо відводити очі чи взагалі уникати контакту. Та це ображає людину, адже така реакція змушує її відчувати себе іншою, ба навіть негідною уваги та спілкування. Це ранить і геть не сприяє адаптації в суспільстві після отримання травми.
Як впоратись із власними емоціями? Як не образити словами, мімікою чи поглядом під час спілкування? Нумо розбиратись.
❤107👍16🤝4💔2🏆1