Тепер наш принт "Меч" є і у форматі патчу🔥

Нагадаємо, що цей малюнок поєднав у собі меч Святослава Хороброго, старе козацьке прислів'я та сучасний мілітарний хрест.

Він – про тяглість нашої військової традиції, що формувалася тисячу років. І про честь належати до неї. Бо, хоч "ульбрехти" тепер інші, ворог залишається тим самим.

Матеріал - пвх. 6х9 см.

Вартість патчу 250 грн

ЗС РФ у методах ведення війни дійшли до тактики ІДІЛ - стрімких штурмів толпою мавп на мотоциклах. Це велика кількість швидких цілей, що ускладнює роботу нашим засобам ураження. Ускладнює, але не унеможливлює. Ворог адаптується, але і СОУ не стоять на місці.

Причина появи такої екзотики - українці вибили суттєво механізацію ворога. Московитська бронетехніка стає дедалі рідкіснішим явищем.

На нашу думку, тут позитивну роль в боротьбі з мотоциклетним штурмами можуть зіграти грамотно побудовані інженерні споруди. Не опорніки викопані як не будь серед поля, якими навіть москалі гребують. А суцільні глибокі рови та смуги колючого дроту. Це не панацея очевидно. Але сильно ускладнить раптову появу натовпу джихадистів москалів у нашому тилу.

П.с. цікаво чи побачимо ми через рік москалів-смертників на джихад-мобілях.

Доброго ранку.

Не зловживайте енергетиками.

Вночі ворог бомбардував знову Павлоград. А зараз якісь доборі люди доставили хаос в Крим. Там зовсіііім нічого не відбувається. Очікуємо об'єктивного контролю.

Сьогодні день цікавих новин. Стало відомо, що в Москві підірвали генерала з ГШ, в Брянську конструктора.

Ці дядьки дивляться з небес і посміхаються.

Демілітаризація простими словами.

До тебе в хату ломиться толпа підарів зі зброєю. Вибиває двері, залазить в коридор, б'ють твою сім'ю, когось навіть вбивають. Ти дістаєш з сейфа дробовик, забиваєшся в кут кімнати і починаєш відстрілюватися. Кількох поклав. Потім вони тобі пропонують, щоб ти віддав дробовик і вони перестануть вбивати твоїх рідних. Але з твоєї хати не підуть і коридор взагалі вони вже оформили як свою власність.

Це в контексті умов нашої капітуляції, які оголосив Кремль. Це саме капітуляції, а не перемир'я. Оскільки ми залишимося без засобів до спротиву агресії.

Московські необільшовики назвали нереальні умови перемир'я на наших фронтах.

Пакистан готується до нападу з боку Індії та не виключає ним застосування ядерної зброї.

Комуністичний Китай та Філіппіни по черзі захоплюють один і той же безлюдний острів.

Президент США напередодні виборів в Канаді висловив сподівання, що остання стане 51-м штатом.

Ісландія на фоні зазіхання з боку американців на Гренландію починає готуватися до майбутньої можливої оборони.

Бомбардування хуситів на мільярди доларів особливо не вплинули на їх можливості топити кораблі у Червоному морі.

Пацифісти явно народилися не в той час.

*грає Саша Буль на фоні*

Проба пєра

#Чупік

То шо зайшли нові пітухи стало понятно ше до того як прийшло підтвердження розвідки. Кількість уражень позицій дронами виросло в рази, і кожна спроба логістики закінчувалась або горілою тачкою, або “єлє вивезли”. Ситуація стала сумною.

Отци камандіри почухали макітри і почали робити в кожному підрозділі розрахунок вампіра. По їх задумкі скоро жрачку будем носить лише ними. Так власне і сталося. Но трошки потім.

Перші штурмавічки ще не набігли, натомість рускі вирішили все роз’єбать ФПВхами. Не поспішаючи, методично, кожна позішка жерла по парі ФПВ на день. Піхота як завжди в рот єбла його швидко відновлювать тому що “тіки носа показа - сразу скид”. В ітогі всі засцяно сиділи по бліндажах. Ті ж хто на характері вилазили і працювали - згодом ледь не всі трьохсотились. Трьохсотих вивезли, і на позиціях сміливого люду лишилось або мало, або не лишилось взагалі.

Через півтора місяці почались перші штурми. Саму першу групу благополучно побачили. Їх було рил 6, і вони лізли від своєї точки накопичення до наших позицій. Чапать їм було кілометра 2. Потихеньку повзлітали скиди, ФПВхи і денний вампір (ноу хау 28ї бригади) і почалося смертовбивство. Більшу частину потрьохсотили і вже мавік їх добивав, двоє зашкєрились і їх всі шукають. І тут з іншої сторони до позицій почала лізти ще одна група мудаків. Теж шестеро.
Всі кинулись вбивати і їх. Поки ганяли цих - двоє виживших з першої групи вже добігли до нашої піхоти і почали гратися в головорізів.
Піхота билися як леви і підарів убили. І тут з третього напрямку почали набігати. І ще одна група з першого.

Війна перетворилася на гру “вовк з яйцями” більш відома як Електроніка (взагалі то Нінтендо, але пофігу) і кацап ліз з усіх щілин. Дох, трьохсотився, відступав, але поступово просувався.

Дев’ять тисяч і одна нора які були нариті тут, стали рускім в пригоді. Щоправда більшість давали лише примарний прихисток. Хитрий рускій в неї залазив, розумів що там немає повороту, ловив всередину скид і там і залишався. Потім туди застрибував наступний, закладав вихід жмуром свого папірєдніка і сидів і тішився. Доки парочка скидів не обляпувала його кишками, і фінальний скид відправляв його на той світ. Але вони перли, перли і часто в нас не вистачало дронів щоб вслідити за всіма тими пітухами.

І в такому ритмі пройшли наступних 5 днів.
Потім Проба Пєра закінчилась. І почалося пекло.

Частина 2: Пекло.

5 днів знадобилось кацапам щоб натягнути в район купу штурмовіків. На усіх 3х напрямках. По ночам наші вампіри, мавіки і фпв грали у вакамолє, але коли в КОЖНІЙ норі сидить по підару - перебити всіх стає важко. Та й рускі пілоти єбалом не торгували і розносили не лише нашу піхоту і її логістику, але вибивали й наших пілотів, а в небі знищували наші дрони. Наші дрони теж знищували пітушині дрони і пілотів. І тут вже питання було хто раніше здується. Ми чи вони. Йобаний кіберпанк. Дрони їбуть дрони, дрони їбуть піхоту, піхота їбе піхоту, піхота збиває дрони. Всі бігають по ландшафту першої світової війни. Засипані окопи, пойобані нори, викошені посадки, колючий дріт, путанка, спалені машини і броня. По посадкам лежать жмурі - кацапи, наші. В норах лежать жмурі. Ті хто забігають в нору спершу витягують трупи назовні, потім там сідають. І у всьому цьому амбре вони сидять. Не ведуть спостереження, не вилазять копати окопи. Просто сидять в цих норах/бліндажах і сторожать вихід, щоб до них ніхто не застрибнув. Викидують виносну антену на радєйку і чекають на команду вискочити і почати бій з штурмуючим противником. Це поки є хоробрість. Потім хоробрість закінчується, люди трьохсотяться і якщо пощастить їх вивезуть. Не пощастить - вони лишаться там, заб’ються в нору, і тоді коли дрони не встигнуть вбити тих хто прийде їх штурмувати - вони загинуть.

Логістика теж перетворилась на суцільний кошмар. Починаючи з 15км від ЛБЗ, вже хуй спокійно поїздиш. Літає і оптика, і звичайні дрони, і арта єбурить ледь шо. Тому дуже часто дрон за 15 км від передка несе посилку дронарям за 10км, ті переносять посилку дронарям за 5км, а ті вже несуть ніштяки піхоті.

Це при умові що посилка не розіб’ється чи Глово-дрон не проїбеться.
Раніше октокоптери носили ТМки і кумулі, їбали техніку, а тепер це нова, ібійогомать, пошта.

В ті благословенні моменти хуйової погоди дорога життя нагадує бориспільску трасу. Всі літають туди-сюди возять підкріплення, міняють людей, завозять нових, їдло і воду везуть пачками. Вивозять поранених і мертвих. Штурмовіки теж набігають з новою силою в район зосередження, але не штурмують.

Тут варто згадати що стрім залежність (це коли атєц камандір всьо хоче бачить лічна по трансляції з дрона) грає поганий жарт з штурмами: кацапський гєнєрал не бачить як його штурмавічки воюють, і наказ на штурм не віддає. Бо інакше він вважає шо підлеглі його найобують. Взагалі і наші керманичі теж абажунькають стріми. Бо вдруг підлеглі найобують. І досить часто підлеглі найобують. Бо бажаючих йти/їхати в посадку номер 5 (бо посадки номер 6, 7, 8 і 9 вже пройобані і людей звідти хуй хто вивіз).
Бо… Бо… Бо…

По хорошій же погоді всі чекають до останнього, потім омофором охуярюють машину, хресним знаменем налаштовують РЕБ на максимальну потужність, і машина летить. Час від часу ми використовували тактику “рою”. Це коли з десяток машин ломиться кожен по своїх справах. Бо всіх не перевішають і кацап не встигає за всіма ганятись. З 10 машин - 8 доїзджає і виконує завдання. З підбитих же машин люди бредуть назад на точку старту. При умові що екіпаж вижив. Поки що нам щастить.
Дорога життя перетворилася на дорогу в Хель. Вона щедро усіяна згорівшими корчами, бронячками. “Виставка всього лендлізу України” як висловився один мій товариш.

І найгірше все з того, що з цим хуй шо зробиш. Кацап в такій реальності живе вже року півтора-два, а ми лише зараз (ну +/- півроку тому, ок) зіштовхнулось з таким тотальним піздєцом. А ми ще ржали з їх осліків…

Але немає ситуації яка б не могла стати гірше. І вона стала гірше. Значно гірше.

Тим часом індуси та пакистанці почали стріляти один в одного.

Нарешті в НДЕКЦ зробили можливість оплати послуги онлайн. Не треба тепер через 261 гривню їхати в банк і стояти в чергах. Оплата через Приват24 і надсилаєте квитанцію на пошту. Ніяких папірців. Правильна тенденція.

"ПТСР"

Питайте в нас в корчмі

Не зрадою єдиною.

Був на Запорізькому напрямку. Кількість і якість фортифікацій вражає.
Не знаю, чи тактично грамотно вони зроблені.
Але видно, що взялись капітально.

Кілометрові траншеї, бетонні "бліндажі" на глибині двох метрів, зуби дракона з колючим дротом.