Викласти власний датасет у відкритий доступ - це доволі рідкісне явище, треба віддати належне

🪖 🇺🇦 Повномасштабна війна триває понад чотири роки, а загалом війна росії проти України — вже більше десятиліття. У цих умовах армія стикається з дефіцитом кадрів, зокрема молодих спеціалістів, а майбутнє поповнення значною мірою залежить від того, як підлітки бачать свою професійну траєкторію.

Опитування KSE Institute серед 5089 підлітків 13–16 років та їхніх батьків показує, як часто діти замислюються про військову кар’єру і що впливає на цей вибір.

Лише 30% підлітків змогли назвати бажану професію. Серед них 5% розглядають військову кар’єру.

Серед підлітків, які обирають військовий шлях, 65% — хлопці, і найчастіше це учні 14–15 років. Важливу роль відіграють і родинні обставини: у 40% підлітків, які обирають військову кар’єру, у родині є військовослужбовець. 68% таких підлітків планують залишатися в Україні проти 45% серед інших і рідше думають про виїзд.

Ці підлітки активніші у волонтерстві та самоврядуванні, частіше шукають інформацію про освіту, фінансування навчання та попит на професії. Вони також частіше орієнтуються на здобуття вищої освіти і більш оптимістично оцінюють своє майбутнє та майбутнє країни.

📌 Що впливає на вибір підлітків і яку роль у цьому відіграє освіта — читайте в матеріалі.

✔️ Підписатись на канал Вокс Україна/VoxUkraine

Найцікавіше в колонці - це діскашн пейпер про воєнний ринок праці у посиланнях. Дам лише один фрагмент про перерозподіл робочої сили. Читайте пейпер повністю, там набагато більше цікавого.

Кореляція між галузевим зростанням зайнятості до і після вторгнення — r = 0,01. Галузі, що найбільше зростали до 2022, зараз переважно скорочуються — і навпаки. Структура розподілу зайнятості змінилась принципово.

Хто виграв (2021–2024):
- Виробництво зброї та боєприпасів: +91,8%
- Виробництво металообробного обладнання та верстатів: +43,7%
- Виробництво військових бойових машин: +36,4%
- Гральний бізнес і ставки: +43,7% (побічний ефект падіння інших послуг)

Хто програв (2021–2024):
- Внутрішній водний вантажний транспорт: −83,8%
- Готелі та короткострокове розміщення: −73,1%
- Охоронні служби: −72,8%
- Виробництво коксу: −54,6%
- Чорна металургія: −53,2%
- Колл-центри: −57,8%

До вторгнення лідерами були сервіси для нафтогазового сектору (+622%), гірнича промисловість (+142%), науково-технічні послуги. Зараз ці ж галузі або в мінусі, або стагнують.

Приватний сектор втратив непропорційно більше: внески на соціальне страхування впали на ~40% після вторгнення — і поступово відновлюються. Реалокація пішла у державний сектор. В 1990-х все рухалось в протилежний бік — від держави до ринку.

Неформальна зайнятість — відкрите питання. До вторгнення — близько 19% всієї зайнятості: 22% серед чоловіків, 16% серед жінок, 33% серед сільських мешканців проти 12% у містах. Після 2022 тягнуть у різні боки: бізнес іде в тінь через дезорганізацію формальної активності — але міграція і падіння доходів скорочують попит саме на ті ніші, де тіньова праця найбільша (роздрібна торгівля, персональні послуги).

Війна знищує інноваційний потенціал країни на десятиліття — особливо в технологічно складних галузях.

Дослідники зіставили записи загиблих британців у Першій світовій із патентними даними 1895–1979 років на рівні парафій. Бойові дії відбувалися за кордоном — фізичний капітал Британії не постраждав, тому ефект можна приписати саме людським втратам. Удар припав непропорційно на молодих освічених чоловіків — «втрачене покоління».

Зростання бойової смертності на 10% знижувало патентну активність громад упродовж наступних десятиліть на 0,09–0,12 процентних пункти. Ефект для проривних винаходів — утричі сильніший. Найглибший спад — в електроенергетиці, хімії, фізиці, машинобудуванні. Втрата офіцера з інженерною освітою давала додатковий удар по інноваціях громади; втрата офіцерів інших типів — ні.

Два механізми: наявні фахівці втрачають продуктивність, нові — не з'являються. Руйнується не лише індивідуальний потенціал, а мережа передачі знань між поколіннями.

Дослідники перевірили три способи, якими винахідники могли компенсувати втрати: переїзд в іншу громаду, перехід у нову галузь і розширення співавторства. Перший і третій частково допомагали — ті, хто переїхав або працював у співавторстві, втрачали менше. Зміна галузі не давала нічого. Повністю компенсувати втрати не вдавалося жодним способом. Це вказує на потенційно ефективну політику для України: підключати українських інженерів і науковців за кордоном до спільних проєктів із місцевими командами.

Жінки не одружуються вгору. 33 мільйони шлюбів і 185 років даних

Вважається, що жінки цінують соціальний статус партнера більше, ніж чоловіки — і тому одружуються вище за своїм рівнем, отримуючи через шлюб соціальну мобільність. Кларк і Камінс перевірили це на 33 млн шлюбів в Англії та Уельсі з 1837 по 2021 рік. Гіпергамії не знайшли.

Різниця у статусі сімей нареченого і нареченої жодного разу не перевищила 1 бал зі 100. У 1980–2021 роках вона стала від'ємною: −0.39. Жінки в середньому одружувались з чоловіками трохи нижчого статусу. Кореляція статусу подружжя — близько 0.5. Чоловіки і жінки обирають за одним і тим самим принципом — рівного собі.

Норвезьке дослідження (Almås et al., 2023) знаходить гіпергамію — але вона структурна. У Норвегії чоловіки вищого статусу мають більше партнерств, жінки вищого статусу — менше. Коли хтось системно залишається поза шлюбом, середній статус партнера зсувається — і виникає видима гіпергамія. Фактична різниця у статусі подружжя там: 0.4 бали зі 100.

Там, де гіпергамія справді існувала — доіндустріальний Китай — вона виникла з конкретних умов: надлишок чоловіків через жіночий інфантицид плюс полігінія заможних. Це математика шлюбного ринку, а не жіночі преференції.

😍 Завтра матиму честь читати гостьову лекцію на запрошення кафедри історії та археології Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

🔥 Тема лекції:

Історична соціологія: не історія, не соціологія, але щось більш небезпечне

І анотація:

📊Історична соціологія – дисципліна-"гібрид" на перетині історії та соціології. Для істориків вона виглядає надто узагальнюючою та такою, що ігнорує історичний контекст. Для соціологів – надто подієвою, обмеженою наявними історичними джерелами та епохами. Втім, саме історична соціологія ставить гострі питання як перед істориками, так і соціологами, змушуючи переглянути межі обох дисциплін.

👨🏼‍🏫Лектор: Данило Судин – кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології Українського католицького університету

📆Захід відбудеться 27 березня о 15.30 у віртуальному залі Zoom-відеоконференції: https://us02web.zoom.us/j/85466781433?pwd=WsURshADDupEAQ86Y56TonqDObmvo9.1

👥 Долучайтесь усі, хто цікавиться міждисциплінарними дослідженнями