В єбанарії без змін

Путєн заставляєт абичних расіян пакупать сладкоє с ідєологічєскі правільним названієм

Давайтє вмєстє пожалєєм расіян, каторим сєчас очєнь трудно, іх прям питают, угу

Хули ты жалуешься, быдло???

Кіріл пашол за квартірай в Харьковє і получіл

Но нє квартіру, а піздюлєй

Мораль. Кіріл у підсумку здох. І хуй з ним

Izya from Tehran. About multi-vector swords

Iranian diplomacy at the moment is a kind of gymnastics. The tough guys who radicalised the Arab world are now behaving like those they constantly want to destroy (the Israelis): Tehran is stupidly playing to all sides, but calls it political flexibility, not cunning.

This is especially evident in Tehran's relations with the Kremlin: despite the declared mutual hatred of the West, virtually identical slogans in the rhetoric of "fighting US hegemony" and the signing of a "comprehensive strategic partnership", Iran clearly understands that Russia will soon be kicked to the curb. Both economically and geopolitically.

That's why Tehran is pragmatically trying to get everything it can out of Moscow, while looking for ways to ease the sanctions regime and improve relations with gay Europeans (remember, this is political flexibility, not the cunning fuckery that official Tehran hates so much in synagogue visitors).

Undoubtedly, at first glance, the Iranian-Russian alliance looks logical:

Both countries are under Western sanctions, both seek to challenge American influence, and both cooperate in the military sphere. Iran is actively supplying Moscow with Shaheed drones for attacks on Ukraine, and Moscow, in turn, is allegedly ready to transfer advanced S-300-S-400 air defence systems and Su-35 fighters to Tehran.

However, behind the screen of "strategic partnership" is a mutual calculation. For Iran, Russia is not an ally, but simply a temporary resource from which to squeeze maximum benefits. For Moscow, Iran is a cheap supplier of military technology and a partner in crimes against Ukraine, but by no means an equal ally.

Tehran has no illusions about Russia's prospects. Economic isolation, military failures in Ukraine and increasing dependence on "friendly" countries (China, India, Turkey) are turning Moscow into a second-rate player. Iran, which itself has experienced decades of sanctions, understands that Russia's future looks bleak and unpromising. And that it cannot be changed.

That is why, despite providing Russia with ballistic missiles and drones, Tehran is simultaneously negotiating with European countries on its nuclear programme - in Geneva on 13 January, Iran once again declared its readiness to limit uranium enrichment to 60% and allow IAEA inspectors to return to inspections. This step is aimed at avoiding tougher sanctions and resuming economic cooperation with Europe. Because shouting about how America is fucked without money is not much fun

In fact, Tehran is trying to create the image of a "peace-loving partner" while supplying Moscow with weapons for the war against Ukraine. This is a typical Israeli, i.e. Iranian, approach: while officially hating Israel and the Western world, Tehran behaves like a seasoned gymnast - looking for benefits even in the most unfavourable conditions.

That is why relations between Russia and Iran resemble the interaction between a cunning merchant and a desperate debtor. Iran, like a typical "Izya", takes advantage of Moscow's weakness to extract the most valuable things from it:

Technology and weapons - Iranian official delegations led by senior advisers to the Supreme Leader, such as A. Larijani, regularly visit Moscow. Their main goal is to obtain advanced Russian technologies in the field of air defence, aviation and nuclear energy. The Su-35, S-300 and the knowledge of Russian engineers are what Iran hopes to use to strengthen its military capabilities.

Energy cooperation - as part of the sanctions pressure, Iran and Russia have found common ground in the oil and gas sector. Both countries are trying to jointly circumvent sanctions by creating shadow logistics chains for energy exports. But even here, Tel Aviv, or Tehran, is acting cautiously, knowing that if the facts of Iran's involvement in Russian schemes emerge, it could provoke not just more pressure from the US, but also a hundred or two sanctions

👇👇👇

Political support - despite promises of support for Russia in the international arena, Tehran avoids too obvious steps that could further isolate it from the international community: Iran supports the Kremlin in its rhetoric against NATO, but at the same time seeks to resume cooperation with Europe, where gays, debauchery and all that is

Along with deepening military cooperation with Russia, Iran is trying to establish relations with European countries, as it clearly understands that Russia will not be able to support Iran under sanctions for long, and the country's economy needs foreign investment and the lifting of restrictions.

Recent meetings with representatives of the United Kingdom, Germany and France clearly show that Iran is ready to make concessions on its nuclear programme. This will not only reduce the pressure on the economy, but also restore the image of a "constructive player" in the international arena (radical shouting from the rostrum about the evil empire without money does not work very well)

For Iran, Russia is just a tool to achieve its goals. Military supplies, technological cooperation, and the joint fight against sanctions are temporary measures. In the long run, Tehran sees itself as a global player capable of pursuing an independent policy. The reason is that, unlike Moscow, which is increasingly dependent on "friendly countries," Iran is trying to keep its doors open to everyone. And it is this strategy that allows it to manoeuvre between Russia, Europe and even China, gaining benefits from each direction.

Tel Aviv, or Tehran, is demonstrating an example of how to use the weakness of an "ally" for its own benefit. Iran understands that Russia is sinking, so it is trying to make the most of this situation.

Epilogue or where is the victory here? I have no idea. But the fact that Iran clearly shows that the issue of "strategic partnership" with Russia is only about the price and the lifting of sanctions cannot but rejoice. Personally, I would not be surprised if Tehran, after the conditional unfreezing of some accounts, began to supply the same shahids to Ukraine and swore on the Koran in love with Kyiv

Will it happen? I do not know. But the fact that it is possible is also a fact. The question, I emphasise again, is the price. I wonder what the Iranian loyalty is. I think we will soon find out.

The end

P.s. - if you want to help Ukraine's counter-propaganda, please go to 4441111068433840

PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com

Patreon.

https://www.patreon.com/fashdonetsk

Btc -

bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq

Ізя з Тегерана. Про багатовекторні шпагати

Іранська дипломатія станом на зараз - це ще та гімнастика. Жорсткі пацани, які радикали в все таке в арабському світі, зараз ведуть себе як ті, кого вони постійно хочуть знищити (ізраїльтяни): Тегеран тупо грає на всі сторони, але називає це не хитровиєбаністю, а політичною гнучкістю

Особливо яскраво це проявляється у відносинах Тегерана з кремлем: попри задекларовану обопільну ненависть до Заходу, фактично ідентичні гасла у риториці про “боротьбу з гегемонією США” та підписання “всеосяжного стратегічного партнерства”, Іран чітко розуміє, шо росії скоро тапки. І в економічному плані, і в геополітичному.

Саме тому Тегеран прагматично намагається витягнути з москви все шо тільки можна, водночас шукаючи способи пом’якшити санкційний режим і налагодити стосунки з геями-європейцями (нагадую, шо це політична гнучкість, а не хитровиєбаність, яку так ненавидить офіційний Тегеран в відвідувачах синагог)

Безперечно, на перший погляд, ірансько-російський союз виглядає логічним:

обидві країни перебувають під західними санкціями, обидві прагнуть кинути виклик американському впливу, і обидві співпрацюють у військовій сфері. Іран активно постачає москві дрони “шахеди” для атак на Україну, а москва, в свою чергу, нібито готова передати Тегерану передові системи ППО С-300-С-400 та винищувачі Су-35.

Проте за ширмою “стратегічного партнерства” ховається обопільний розрахунок. Для Ірану росія — це не союзник, а просто тимчасовий ресурс, з якого можна вичавити максимум вигоди. Для москви ж Іран — це дешевий постачальник військових технологій і партнер у злочинах проти України, але жодним чином не рівноправний союзник.

Тегеран не має ілюзій щодо перспектив росії. Економічна ізоляція, військові провали в Україні та дедалі більша залежність від “дружніх” країн (Китаю, Індії, Туреччини) перетворюють москву на другосортного гравця. Іран, який сам пережив десятиліття санкцій, розуміє, що майбутнє росії виглядає похмурим та безперспективним. І що цього не змінити.

Тому, незважаючи на надання росії балістичних ракет і безпілотників, Тегеран одночасно веде переговори з європейськими країнами щодо своєї ядерної програми - в Женеві 13 січня Іран вкотре заявив про готовність обмежити збагачення урану до 60% і дозволити інспекторам МАГАТЕ повернутися до перевірок. Цей крок спрямований на те, щоб уникнути посилення санкцій та відновити економічну співпрацю з Європою. Бо кричати про те шо Америці піздєц, не маючи грошей - так собі задоволення

По факту ж Тегеран намагається створити образ “миролюбного партнера”, паралельно постачаючи москві зброю для війни проти України. Це типовий ізраїльський, тобто іранський підхід: ненавидячи на офіційному рівні Ізраїль і західний світ, Тегеран поводить себе як гімнаст зі стажем — шукає вигоду навіть у найменш сприятливих умовах.

Саме тому відносини між росією та Іраном нагадують взаємодію хитрого купця та відчайдушного боржника. Іран, як типовий “Ізя”, користується слабкістю москви, щоб витягнути з неї найцінніше:

Технології та озброєння - іранські офіційні делегації на чолі зі старшими радниками верховного лідера, такими як А. Ларіджані, регулярно відвідують москву. Їх головна мета — отримати передові російські технології в галузі ППО, авіації та атомної енергетики. Су-35, С-300 і знання російських інженерів — це те, що Іран сподівається використати для посилення свого військового потенціалу.

Енергетична співпраця - в рамках санкційного тиску Іран та росія знайшли точки дотику у сфері нафти та газу. Обидві країни намагаються спільно обходити санкції, створюючи тіньові логістичні ланцюги для експорту енергоресурсів. Але навіть тут Тель-Авів, Тегеран тобто, діє обережно, розуміючи, шо якшо десь спливуть факти участі Ірану в російських схемах, то можна спровокувати не просто ще більший тиск з боку США, а й сотню-другу санкцій

👇👇👇

Політична підтримка - незважаючи на обіцянки підтримки рф на міжнародній арені, Тегеран уникає надто очевидних кроків, які могли б ще більше ізолювати його від світового співтовариства: Іран підтримує кремль в риториці проти НАТО, але водночас прагне відновити співпрацю з Європою, там де геї, розпуста і все таке

Одночасно з поглибленням військового співробітництва з рф Іран намагається налагодити стосунки з європейськими країнами, бо чітко розуміє, шо росія не зможе довго підтримувати Іран в умовах санкцій, а економіка країни потребує іноземних інвестицій та зняття обмежень.

Нещодавні зустрічі з представниками Великої Британії, Німеччини та Франції чітко свідчать про те шо Іран готовий до поступок у ядерній програмі. Це не тільки дозволить зменшити тиск на економіку, але й відновити імідж “конструктивного гравця” на міжнародній арені (радикально верещати з трибун про імперію зла без грошей не дуже виходить)

Для Ірану росія — це лише інструмент для досягнення своїх цілей. Військові поставки, технологічна співпраця та спільна боротьба з санкціями — це тимчасові заходи. У довгостроковій перспективі Тегеран бачить себе гравцем глобального масштабу, здатним вести незалежну політику. Причина - на відміну від москви, яка дедалі більше залежить від “дружніх країн”, Іран намагається тримати двері відкритими для всіх. І саме ця стратегія дозволяє йому маневрувати між росією, Європою та навіть Китаєм, отримуючи вигоди з кожного напрямку.

Тель-Авів, Тегеран тобто, демонструє приклад того, як можна використовувати слабкість “союзника” для власної вигоди. В Ірані розуміють, шо росія йде на дно, тому намагаються витягнути з цієї ситуації максимум.

Епілог або де тут перемога. Поняття не маю. Але те, шо Іран чітко показує шо питання «стратегічного партнерства» з рф лише в ціні та в знятті санкцій, не може не радувати. Особисто я б не здивувався, якби Тегеран після умовного розморожування деяких рахунків почав постачати ті ж шахеди Україні + поклявся б на корані в любові Києву

Чи буде це так? Не знаю. Але те, що це можливо - теж факт. Питання, наголошую знову, лише в ціні. Цікаво, яка в іранської відданості. Гадаю, ми це з вами скоро дізнаємося

Кінець

P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840

PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com

Патреон -

https://www.patreon.com/fashdonetsk

ВТС -

bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq

🗣Мій товариш створив телеграм канал про моніторинг повітряного простору нашої країни - ▶️https://t.me/KozakChornobay 👨

також на каналі аналітика подій в Україні та цікаві факти про козацтво❤️

а сам адмін канала офіційно волонтер✊

Давайте підтримаємо підпискою адміна