Forwarded from Няшка
Політик представляє опозицію і виступає за діалог із Північною Кореєю, росією та зняття санкцій.
Корея спровокувала Японію тому й стала колонією😇
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Український Наступ | #УкрТг ∆
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Микола Макаренко
В дитинстві не літо, в дитинстві – «літні канікули».
Найкраща пора у житті. Укол щастя прямо в серце.
Прокидаєшся з мільйоном ідей та невичерпною енергією реалізації. Тебе не хвилює результат – головне зайнятись цим захоплюючим процесом. Якось ми робили дельтаплан з тепличної плівки і гілок верби. Звісно ж, він не полетів, але прочитайте це ще раз: «Робити дельтаплан». Коли ви востаннє робили дельтаплан?!
Йти на рибалку о 5 ранку, бо саме чомусь зранку клює риба. Йти 6 кілометрів до лісного потічка ловити раків. Кудись йти, аби тільки йти. Обовʼязково з компанією. Йдеш – і тебе аж трясе від фантазій про те, що на вас чекає.
Жодних турбот, жодних тривог. Так добре, що буквально забуваєш пообідати. Ще раз – відсутність апетиту, через задоволеність життям. У лісі, чи на річці, бувало, від ранку засиджувались до години 17-18 і були голодні, але ну ще трошки половити раків, самі розумієте.
Вдома у непогоду водиш пальчиком по газетному розкладу телепередач й акуратненько підкреслюєш мультики. Поки на одному каналі реклама – перемикаєшся швиденько на інший. В крайньому випадку – назавтра дивишся повтор!
О, ця магічна пора абсолютного перебування в моменті.
Жодна дитина не скаже вам, що загубила себе – це можуть тільки дорослі. Діти – творці, що без кінця перетворюють потенціал у результати, насолоджуючись процесом.
Найкраща пора у житті. Укол щастя прямо в серце.
Прокидаєшся з мільйоном ідей та невичерпною енергією реалізації. Тебе не хвилює результат – головне зайнятись цим захоплюючим процесом. Якось ми робили дельтаплан з тепличної плівки і гілок верби. Звісно ж, він не полетів, але прочитайте це ще раз: «Робити дельтаплан». Коли ви востаннє робили дельтаплан?!
Йти на рибалку о 5 ранку, бо саме чомусь зранку клює риба. Йти 6 кілометрів до лісного потічка ловити раків. Кудись йти, аби тільки йти. Обовʼязково з компанією. Йдеш – і тебе аж трясе від фантазій про те, що на вас чекає.
Жодних турбот, жодних тривог. Так добре, що буквально забуваєш пообідати. Ще раз – відсутність апетиту, через задоволеність життям. У лісі, чи на річці, бувало, від ранку засиджувались до години 17-18 і були голодні, але ну ще трошки половити раків, самі розумієте.
Вдома у непогоду водиш пальчиком по газетному розкладу телепередач й акуратненько підкреслюєш мультики. Поки на одному каналі реклама – перемикаєшся швиденько на інший. В крайньому випадку – назавтра дивишся повтор!
О, ця магічна пора абсолютного перебування в моменті.
Жодна дитина не скаже вам, що загубила себе – це можуть тільки дорослі. Діти – творці, що без кінця перетворюють потенціал у результати, насолоджуючись процесом.