Друзі, пропонуємо вашій увазі текст статті за мотивами зустрічі з Ларисою Дідковською: «Як гештальт-спільнота впливає на Закон і навіщо нам УАГТ».

Почнемо ми з того, що обговоримо історичну цінність та місію УАГТ.

«Українська асоціація гештальт-терапії офіційно з’явилася як всеукраїнська інституція у 2006 році, - каже Лариса. - Фактично ми стартували з благословення Сержа Ґінґера (прим: французький психотерапевт, одна з ключових фігур у розвитку гештальт-терапії в Європі, засновник і багаторічний президент Французької федерації психотерапії, автор понад 20 книг з психології та гештальт-терапії та ініціатор створення FORGE/International Federation of Gestalt Training Organizations). Серж багато разів приїздив в Україну, проводив майстер-класи та демонстраційні сесії. Саме він подав ідею консолідації професійної спільноти, і ми її підтримали. Українські фахівці від самого початку навчалися у європейських тренерів, тож наша включеність у ширший контекст була природною».

«Для мене один із символічних епізодів - видання українською книжки Сержа Ґінґера “Мистецтво контакту” у Львові у 2007-му, - продовжує Лариса. - Ця книжка стала символом наших зв’язків з європейською гештальт-спільнотою і того, що ми з самого початку мислили себе частиною великого професійного поля».

Відтоді, додає Лариса, інститути всередині країни ставали дедалі автономнішими, але «парасолька» спільноти залишалася: «Ми завжди були за інтеграцію, а не за відокремлення - і це наша позиція досі».

“УАГТ - це об’єднаний голос спільноти, ми йдемо цим шляхом разом. І це найкраща гарантія, що психотерапія в Україні залишатиметься і незалежною, і якісною”.

Питання чи має гештальт-спільнота вплив на законотворчість є для нас надзвичайно важливим.
Сьогодні триває масштабний державний процес упорядкування сфери ментального здоров’я та ліцензування професій.
Над розробкою проєктів підзаконних нормативно-правових актів до Закону України «Про систему охорони психічного здоров’я» системно працює робоча група, що об’єднує керівників і представників провідних національних професійних асоціацій у сфері психології та психотерапії. Йде активна й кропітка праця, спрямована на те, щоб нові документи не були формальністю, а відповідали реальним потребам професійної спільноти й відображали сучасні підходи до психічного здоров’я в Україні.

Гештальт-спільноту в цій роботі представляє Лариса Дідковська, президентка Української асоціації гештальт-терапії. Це голос усієї спільноти України, а не окремої школи чи окремих осіб — сьогодні він об’єднує дев’ять гештальт-інститутів.

Робоча група збирається регулярно: формулює й узгоджує тексти між різними напрямами психотерапії — гуманістичними, когнітивно-поведінковими, аналітичними, після чого матеріали передаються юристам, проходять погодження у міністерствах та Кабінеті Міністрів. Це рутинна, але необхідна нормотворча робота, яка триває вже другий рік.

За цей час була проведена значна робота над правками до розділів Закону, що стосуються професійних стандартів, освіти та супервізії. Окремо триває складний процес узгодження супервізійних стандартів, аби зберегти специфіку різних підходів і водночас сформувати спільні «правила гри».

«Для нас ключовим є механізм саморегульованих організацій, - підкреслює Лариса. - Це той інструмент, який утримує баланс у системі. Професійні стандарти мають творити професійні спільноти. Йдеться не про те, щоб хтось монополізував підготовку фахівців, а про зрілість професії».
Вона конкретизує: «Якісна підготовка психотерапевта - це не тільки аудиторні курси. Це обов’язково клієнтський досвід, групова терапія і супервізія. І ця триєдність мусить бути зафіксована в стандартах».

«Наше завдання - щоб стандарти були створені з перспективи практики і клієнта, щоб у них вмістилися різні підходи, а якість допомоги була спільним знаменником».
Найпопулярніше питання від студентів і випускників: “Що буде з уже здобутими дипломами й сертифікаціями?”
«Заспокою: закон не має зворотної сили, - каже Лариса. - Те, що люди вже здобули належним чином, ніхто “заднім числом” не скасовує і не змушує добирати. А тим, хто зараз навчається, я рекомендую зосередитись на практиці та супервізії - це ядро професійності, яке лишиться актуальним у будь-якій моделі регулювання».

Остаточні тексти публікуватимуть державні органи. Усі, хто має доступ до процесу розробки документів, комунікують лише підтверджені матеріали. Поширювати напівприпущення - це сіяти паніку, а нам потрібна ясність.

Важливо розуміти, що ситуація під контролем. Гештальт-спільнота не спостерігачі: ми в процесі, впливаємо, піклуємося про інтереси професійної спільноти. Йдеться не про приватні інтереси окремих шкіл чи фахівців, а про внесок у розвиток системи психічного здоров’я в Україні загалом. Адже гештальт-підхід є вагомою складовою сучасної психотерапії й має значний потенціал для суспільного блага.
Сьогодні ми є свідками важливого етапу становлення професії в Україні. І саме від нашої згуртованості та готовності діяти разом залежить, якою буде система психічного здоров’я завтра.

Ден Блум, автор теорії реляційної функції Self, Президент Нью-Йоркського Гештальт Інституту проведе відкритий воркшоп «Переслідуючи Веселки: у пошуках дива».

Воркшоп присвячений святкуванню 75-річчя зі створення Нью-Йоркського Гештальт Інституту. Він запрошує нас зупинитися – не лише щоб замислитися над нашою історією, але й щоб знову пробудити сам дух, з якого вона народилася: творчу естетику контакту, несподіванку завжди-нового, поклик здивування.

Коли: 5.10.2025 20:00 (по Києву)
Мова: англійська
Реєстрація та деталі: https://newyorkgestalt.org/event/chasing-rainbows-in-search-of-wonder/

Колеги та друзі Секції,
якщо серед вас є ті, хто має досвід написання та подання грантових заявок, а також бажання долучитися до важливої ініціативи, — відгукніться, будь ласка, у приватних повідомленнях.

Колеги, нагадуємо, що у пʼятницю ви можете прослухати лекцію Оксани Собко про Психологічні моделі роботи з втратою.
https://www.facebook.com/share/1MyGUSop8B/

Любі друзі! Спішимо поділитися радісною новиною. Ми розпочали наш проєкт пізнавальних вебінарів на різні теми. Нагадую, що метою цих зустрічей, які проводитимуться раз в один два місяці є розвиток та об'єднання спільноти. Перший вебінар "Психологічні моделі роботи з втратою" провела для нас Оксана Собко. Дякуємо Оксані за структуровану та чітку лекцію. Дякуємо учасникам за цікавість до професійного зростання, за те що обираєте нас. Вебінар можна придбати в записі. Для цього пишіть в приват.

Колеги та друзі секції,

Нагадуємо, що триває реєстрація на щорічну міжнародну конференцію «Життя під час війни (рік четвертий): виклики та ресурси Гешталь-терапії», що буде проводитися 17-18.01.2026р. спільно Секцією Гештальт-терапії Української Спілки Психотерапевтів (УСП), Кафедрою психології Львівського Національного Університету імені Івана Франка (ЛНУ) та Українською Асоціацією Гештальт-терапії (УАГТ).

Звертаємо Вашу увагу, що реєстрація є обовʼязковою умовою для участі у заході.
У разі, якщо Ви бажаєте виступити доповідачем або провести майстер-клас - просимо надіслати до 20.12.2025р. на адресу gestalt.uap@gmail.com наступну інформацію:
- тема доповіді/майстер-класу, короткі тези,
- план практичних завдань,
- особисте фото, а також
- Ваші професійні регалії, членство у професійних організаціях.

У випадку, якщо уся зазначена інформація не була надіслана у зазначений термін – реєстрація не відбувається.

Більше інформації та реєстраційна форма – в описі події.

https://www.facebook.com/share/1A83iFPEiZ/

Початок завжди особливий.
Перший модуль навчального проєкту «Робота з тілесністю в гештальт- терапії», який відбувся 1-2 листопада 2025 р в Коломиї , став простором зустрічі — з собою, зі своїм тілом, з іншими.
З тренеркою @Іриною Василик ми спостерігали, слухали, дихали, рухались… і вчилися розуміти мову свого тіла — ту, яка часто говорить раніше, ніж слова.

Через практичні вправи учасники досліджували, як тіло зберігає досвід, як воно реагує на контакт і відсутність, на напругу й розслаблення.
Ми торкались теми усвідомлення, меж, дихання та присутності — у моменті, у русі, у відчуттях.

Це була мандрівка до глибшого пізнання себе — через дотик, рух, увагу.
Бо тіло — це не просто “форма”, це історія, пам’ять і мова, якою з нами говорить життя.

Попереду — нові зустрічі, нові шари усвідомлення й відкриттів.
Дякуємо всім учасникам за довіру, щирість і живу присутність.

Шановні Студенти та Слухачі.

З 2026 року маємо оновлення освітніх вимог до здобуття статусу гештальт-терапевта та психотерапевтичного консультанта УСП.
Зміни безпосередньо стосуються участі у Міжнародній Конференції, що вже третій рік поспіль відбувається на базі Секції Гештальт-терапії УСП, Української Асоціації Гештальт-терапії (УАГТ) та Кафедри психології Львівського Національного Університету імені Івана Франка.

Надалі для присвоєння статусу гештальт-терапевта УСП здобувач повинен відвідати щонайменше дві Конференції Секції, та одну Конференцію у випадку клопотання про статус психотерапевтичного консультанта.

Звертаємо вашу увагу, що участь у психотерапевтичних/психологічних Конференціях входить у список вимог до Неперервного Професійного Розвитку ЄАП (Continuing Professional Development ) та освітніх програм інших членів УАГТ. Впровадження цієї вимоги розглядаємо як логічний крок аби освітній рівень наших випускників відповідав найвищим стандартам галузі.

Участь у конференції може відбуваттися у наступних формах: слухач, доповідач та/або ведучий майстер-класів.

З січня 2026 року цей пункт буде додано до переліку освітніх вимог розміщених на наших сторінках.

Ми продовжуємо писати про теоретичні основи гештальт-терапії. Наш сьогоднішній допис - про парадоксальну теорію змін, автором якої є Арнольд Бейссер (Beisser R. Arnold). Вперше вона була опублікована в 1970 р. в короткій статті Бейссера у книзі «Gestalt Therapy Now. Theory, Techniques, Applications» за редакцією Ірми Лі Шепрад (Irma Lee Shephard) та Джоен Фаган (Joen Fagan).

Після публікації стаття швидко стає найбільш цитованою з усієї гештальт-літератури.

Автор формулює свою теорію коротко: «Зміна відбувається тоді, коли людина стає тією, ким є насправді, а не тоді, коли намагається стати кимось, ким не є. Зміна не відбувається під впливом примусу з боку особи, зацікавленої в зміні, або будь-кого, хто намагається її змінити, але відбувається, якщо хтось вкладає час і зусилля в те, щоб стати тим, ким є, будучи повністю залученим у свою поточну ситуацію».

Бейсеру вдається інтегрувати власний досвід втрати фізичної спроможності * та погляди і практичну роботу Ф.Перлза. Він підкреслює, що в позиції Перлза, його поглядах та безпосередній психотерапевтичній праці закладені основи теорії змін.
Парадоксальна теорія змін має прикладне застосування в психотерапевтичній роботі. Це:

- відмова терапевта від ролі «агента змін».
З цієї позиції гештальт-терапевт стає тим, хто заохочує і навіть наполягає на тому, щоб клієнт (клієнтка) були там, де вони є, тими, ким є, пропонуючи відмовитись (принаймі на деякий час) від того, ким хочуть стати. Адже, за визначенням, щоб хтось рушив, варто спочатку зупинитися - це дозволяє відчути міцний ґрунт під ногами. Інакше рух без міцної опори на ґрунті є ускладненим або взагалі неможливим.

- Прийняття того, що дихотомія «собака зверху – собака знизу» присутня в кожному клієнтові від самого початку і одна із цих позицій завжди прагне змінити іншу.
Гештальт-терапевт намагається не ставати на сторону жодної з них. Натомість він прагне допомогти клієнтові якнайкраще познайомитись з кожною зі сторін, ідентифікуватись з ними по черзі, інтегрувати їх у цілісне. Таким чином, терапевт просто заохочує бути тим, ким клієнт чи клієнтка є у кожен конкретний момент.

- Відмова терапевта грати роль.
Терапевт також не намагається бути кимось, грати роль, до якої неусвідомлено може «запрошувати» клієнт, приміром, роль експерта, судді чи рятівника. Уникаючи такої пастки, терапевт прагне в контакті з клієнтом бути тим, ким є, шукає найкращого способу залишатись собою в кожен конкретний момент з кожним клієнтом.

- Гештальт-терапевт вважає, що природнім станом людини є унікальне цілісне буття на противагу фрагментованому на дві чи більше частин. Якщо фрагментовані частини стають окремими ролями, терапевт заохочує взаємодію між ними, сприяє їх інтеграції. Досвід підтверджує, що інтеграція відбувається, коли клієнт може повністю ідентифікуватися з відчуженими частинами себе.

- Усвідомлення актуальності парадоксальної теорії змін.
У час тотальної нестабільності здатність підтримувати інтегровану внутрішню цілісність, а значить певну індивідуальну стабільність стає одним із завдань психотерапевтичної роботи.

*У 25 років Арнольд Бейссер, будучи амбітним молодим чоловіком – лікарем та чемпіоном США із тенісу, захворює поліємієлітом. Ось як Бейссер пише про цей час: «За кілька годин, без попередження, я перетворився з лікаря на пацієнта, зі спортсмена на каліку. Поліємієліт так вразив мене, що я не міг стояти, ходити, сидіти, їсти, пити чи навіть дихати самостійно».
#теоріягештальтуусп

Нагадуємо, що ви ще можете доєднатися до Конференції 🫶🏻

Для всіх, хто цікавиться сновидіннями! Подія у м. Рівне.

Сон відновлює нашу душевну рівновагу та зцілює тіло. Сновидіння, які приходять з кордонів свідомості, дають інформацію із простору, який знаходиться за межами звичного.

Та все насправді набагато цікавіше: через метафоричну форму спілкування образи сновидінь діють асоціативно, віддзеркалюючи наш емоційний стан – саме тому "розгадувати" сни так цікаво!

Секція гештальт-терапії УСП запрошує до участі у творчому семінарі «Сновидіння як непізнаний ресурс особистості».

Під час семінару будуть розглянуті теми:
Сучасні знання про фізіологію сну.
Нейробіологічні основи сну і сновидінь.
Погляд на сон як "сеанс нічної психотерапії".
Робота зі сновидіннями для розширення їх значення.

Семінар проводить тренер, супервізор УСП напрямку Гештальт-терапія Животовська Лілія.

Дата: 7-8 лютого 2026 року.
Тривалість: 10.00 – 17.00.
Місце проведення: м. Рівне.
Вартість участі у семінарі становить 4000 грн.

Участь у семінарі підтверджується сертифікатом Української Спілки Психотерапевтів (за бажанням).

Форма для реєстрації https://forms.gle/Mg8VZzgkNEZC9nKaA

Координатор проєкту Михалюк Юлія, 096 787 39 76.


Якщо Ви зареєструвалися, але у Вас змінилися плани, просимо повідомити координатора проєкту завчасно.

З радістю повідомляємо, що минулими вихідними успішно відбулася третя міжнародна науково-практична конференція «Життя під час війни (рік четвертий): виклики та ресурси гештальт-терапії». Захід відбувся на базі Секції гештальт-терапії Української Спілки Психотерапевтів (УСП), Кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка (ЛНУ) та Української асоціації гештальт-терапії (УАГТ).

Значне місце в обговоренні було присвячене травматичному полю війни та фігурі психотерапевта, який також перебуває в цьому полі. Йшлося про терор, що триває, та пошук ресурсів для життя, яке не стає на паузу. Глибше занурення в теорію парадоксальних змін, феноменологію та творче пристосування, теми безсилля й насильства, роботу з військовими та їхніми сім’ями та багато інших аспектів було розкрито не лише з теоретичної, а й з глибоко людяної та практичної позиції.
Колеги з Ірландії, Італії, а також учасники, які приїхали з різних куточків України й з-за кордону, мали змогу долучитися до майстер-класів фахівців з тем тілесності, травматерапії, залежностей і супервізійного супроводу.

Ми щиро вдячні кожному, хто розділив із нами цей досвід.
Вже третій рік поспіль конференція стає не лише простором професійного розвитку й обміну досвідом, а й полем співпраці між інституціями та фахівцями. Утримуючи у фокусі спільне ремесло й цінності замість конкуренції, вдалося створити атмосферу взаємопідтримки, гештальтистської зустрічі та синергії.

До зустрічі наступного року!

Ідея полярностей в гештальт-терапії (і тут важливо зазначити, що коли ми кажемо про полярності, то не обов’язково маємо на увазі прямі протилежності) не є новою чи унікальною. В психоаналізі розщеплення (або поляризація мовою гештальту) є одним з первинних (примітивних) захисних процесів. В психології розщеплення прийнято також вважати формою організації досвіду немовлят з довербального періоду. В дорослому віці поляризація досвіду залишається робочим способом опрацювання складних переживань, особливо коли йдеться про небезпеку.

Поляризуючи досвід, наші клієнти (і ми теж) допомагають собі, зокрема, знизити рівень тривоги. Проте сприйняття досвіду в такому випадку є викривленим.

Фріц Перлз використовує метафору «собака зверху - собака знизу» для відображення протистояння всередині особистості, стан боротьби протилежностей за панування. Використовуючи новий технічний прийом, що відомий як техніка порожного стільця, Перлз розвиває ідею діалогу між різними проявами особистості, діалогу в якому вони «оживають», набувають об’єму.

Новою з перспективи гештальту є позиція, згідно якої кожна особистість це безконечний набір полярностей. Ірвін Польстер пише: «Кожне «я» бореться за панування в складній системі характеру людини і ми бачимо лише мозаїку з їх суперечливих проявів. Працюючи з різноманітними проявами «я» пацієнта, терапевт, по суті проводить своєрідну групову терапію».
І. Польстер виокремлює 2 основні класи внутрішніх «я»: основне «я» та елементарне «я». Основне «я» - необхідна умова існування особистості, її невід’ємна частина. Головною характеристикою основного «я» є стійкість. Проте ригідність, фіксована позиція основного «я», супротив будь-яким змінам стає причиною психологічного болю і потребує перемоделювання через отримання нового досвіду.
Елементарне «я» більш змінне, легко відгукується на поточні потреби, його простіше помітити. В процесі терапії елементарне (елементарні) «я» може отримати більше сили або замінити основне «я».

В терапевтичній роботі І. Польстер виділяє 3 основні способи використання окремих «я» людини: діалог, акцентуація та орієнтація.

Ось кілька тез І. Польстера щодо роботи з полярностями:
• Коли особистість розпізнає свою власну особливість, то полярна характеристика (антитеза) імпліцитно присутня. Антитеза, що знаходиться у фоні поглиблює теперішній досвід. Вона може вийти на передній план, стати фігурою, коли для цього є достатньо сил.
• Називання окремих «я» клієнтом є способом акцентуації характеристик «я» і переживань, з ним пов’язаних. Називання наділяє яскравістю та забезпечує впізнаваність окремих «я», дозволяє згодом глибше усвідомлювати власні емоції та почуття, розуміти вчинки. Відновлення живого сприйняття різних елементів власного Я – важливий крок до формування потужного та стійкого самосприйняття та самоусвідомлення, коли просто характеристики стають частиною Я.
• Результатом роботи з полярностями стає зміна фігури і фону дилеми клієнта, з’являється гнучкість, фіксованість на одному з аспектів досвіду втрачається, напруга між полярними позиціями спадає, клієнт стає здатним шукати рішення, що задовільнить різні сторони особистості.

У роботі з поляризацією досвіду гештальт-терапевти можуть використовувати потенціал експериментування: від програваннях полярних ролей до організації діалогу між різними аспектами досвіду. По суті робота терапевта направлена на створення контакту з тими полярностями, що були зневажені раніше. Проте, на думку І. Польстера діалог полярностей може бути надто різким втручанням у внутрішнє життя клієнта, тому називання «я» можна вважати окремим терапевтичним методом.

#теоріягештальтуусп

Запрошуємо Вас на вебінар: "Як працювати з тілесним відгуком: термоефекти як ключ до несвідомого клієнта".

Емоції - це не психологічна абстракція, а спосіб циркуляції енергії між мозком, тілом і середовищем.
На вебінарі ми розглянемо:

Що таке теплова динаміка емоцій;
Як емоція змінює агрегатний стан;
Феноменологічна робота з термоефектами;
-Термоефект як орієнтир в терапевтичному процесі.
-Як формуються психосоматичні симптоми як наслідок трансформованої енергії емоцій .
-Розуміння процесу є допоміжним інструментом в роботі з різними клієнтами.

Вебінар проводитиме Наталія Лех гештальт терапевтка УСП, лікарка психотерапевтка, психіатриня, нейропсихологиня.

Вебінар відбудеться 25 лютого о 19.00 на платформі zoom

Вартість вебінару 450 грн, тривалість 1 година. Запис буде.
Частину коштів ми перераховуємо на підтримку ЗСУ.
Для участі потрібно зареєструватися: https://forms.gle/hic74vwQiEwYUn6SA

Друзі, нагадуємо, що ще відкрита реєстрація на вебінар:

Сьогодні хочемо вас познайомити із матеріалами ще однієї статті Елінор Грінберг – цього разу про шизоїдний розлад особистості.
Отож, Грінберг у своїй статті «Як шизоїдний розлад особистості перешкоджає близьким стосункам» розглядає питання «Що таке шизоїдний розлад особистості (ШРО)?». Авторка нагадує нам, що будь який розлад особистості є результатом спроб дитини з певним вродженим темпераментом пристосуватись до сімейної ситуації, яка для неї не є оптимальною. Авторка пише: «У випадку шизоїдного розладу особистості те, як дитина виховується, змушує її відчувати себе в небезпеці у відносинах з іншими людьми і непідготовленою до подальших
близьких стосунків. Дитина, намагаючись задовольнити власні потреби, вчиться
звертатися всередину себе, а не назовні. Це може призвести до того, що дорослою вона здаватиметься більш замкнутою, ніж якби вона виховувалася в нормальнішій родині».

В статті авторка наводить фактори, поєднання яких може призвести до ШРО:
• батьки (опікуни) практично не можуть налагодити контакт з дитиною;
• дитина зазнає фізичного або/і емоційного насилля в поєднанні з недбальством;
• дитину трактують як річ, а не як особу з власними почуттями та вподобаннями;
• хтось із батьків (опікунів) грубо, неприйнятно, нав’язливо порушує межі дитини;
• дитина почуває себе ув’язненою у ворожій ситуації, над якою не має контролю, в якій не має прав;
• дитина змушена виконувати необгрунтовані вимоги;
• дитина вірить в те, що нікого не може цікавити і не цікавить, що з нею трапилось, що вона відчуває та думає.

Авторка наводить довгострокові наслідки впливу згаданих факторів. Насамперед те, що діти у таких сім’ях дуже рано роблять висновок про свою самотність. Покладатись на інших людей, дозволяти іншим наближатись до себе є для них загрозою, тому їхні зусилля направлені на відокремлення від інших. «Дитинство навчило їх, - пише авторка, - що той, хто має найбільшу владу, вирішує все, а друга людина повинна підкоритись або піти…Більшість людей з ШРО прагнуть кохання та сексу, як і ми всі. Однак досвід дитинства зробив їх надто наляканими, щоб ризикувати бути так близько до інших людей».

В дорослому віці головною проблемою людей з ШРО стає задоволення потреб, пов’язаних зі стосунками, без відмови від незалежності. Рішенням для досягнення безпечної близькості є «шизоїдний компроміс» - форма часткового міжособистісного стосунку зі збереженням певної перешкоди для повної близькості.

Ось кілька типових варіантів такого компромісу:
• перебувати у віртуальних інтернет-стосунках;
• зустрічатись з кимось, хто живе надто далеко для частих побачень;
• закохуватись в недоступних людей і переслідувати їх;
• захоплюватись знаменитостями, цікавитись їхнім життям;
• долучити третю особу до існуючих стосунків, щоб ослабити інтимність;
• мати вигадані стосунки з кимось ледь знайомим;
• входити (в стані самотності, ізольованості) і виходити (з відчуттям обмеженості, замкненості) кількаразово зі стосунків з однією і тією ж людиною;
• мати лише перші побачення (одноразові зустрічі);
• послаблювати інтимність в існуючих стосунках через роботу, що вимагає відряджень чи іншої тривалої відсутності вдома.

Підсумовуючи, авторка зазначає, що
• людям з ШРО бракує базової довіри до добрих намірів інших людей;
• вони не навчились таких навичок як встановлення відповідних меж, вміння м’яко казати «ні» або вирішення міжособистісних розбіжностей;
• вони мають слабке почуття власної ідентичності, оскільки не отримали достатньо корисної інформації про себе від батьків;
• вони легко можуть почуватись пригніченими більш домінуючими людьми;
• дилему близькості та безпеки вирішують через часткові стосунки, які мають вбудовані обмеження.
Сподіваємось цей допис дасть вам можливість краще розуміти своїх клієнтів/пацієнтів та/і, можливо, й себе самих.