Російська пропаганда нав’язує світу образ українських протестів як «постановки» та радикальної загрози.
Російська пропаганда підкреслює «ознаки постановки» протестів з картонками і окремо фіксує, що заклики поширювалися через структури, визнані в Московії терористичними. Таким чином акцію подають одночасно як несправжню та небезпечну, переводячи увагу з вимог протестувальників на нібито радикальних організаторів.
Для Кремля це спосіб впливати на зовнішнє сприйняття України: замість активного громадянського суспільства показувати світові керовану нестабільність і радикалізм. Україні така інтерпретація шкодить, оскільки реальний контекст протестів відходить на другий план, а російська версія подій може формувати негативне уявлення про політичні процеси в країні.

Інформаційна кампанія Кремля просуває версію, що протестні акції в Україні є інструментом боротьби еліт за контроль над бюджетами Міноборони
Російська пропаганда пов’язує «картонні» акції з перерозподілом фінансового впливу всередині країни. Згідно з цією версією, «картонний майдан» фінансується тими, хто стояв за призначенням Федорова.
Кремль намагається дискредитувати Україну на міжнародній арені. Він просуває вигідні для себе наративи шляхом ігнорування вимог українського суспільства та підміною мирних акцій протесту боротьбою за владу. Україна постає як простір, де мирний протест є лише інструментом у грі еліт за гроші і владу. Саме цей образ Кремль закріплює для зовнішнього світу.

Російська пропаганда пов’язує протести з картонними плакатами з вигаданою вимогою повернути примусову мобілізацію людей старшого віку та людей з інвалідністю
Окремий пропагандистський наратив рф полягає у представленні українських протестів як нібито боротьби радикальних сил за посилення мобілізаційної політики. У російській інтерпретації учасникам акцій приписується вимога повернути максимально жорстку модель призову, включно з примусовим відправленням на фронт людей старшого віку та осіб з інвалідністю. Важливо, що таким чином відбувається зміна самого предмета дискусії.
Це дозволяє створити сильний емоційний контраст: з одного боку - «звичайні люди», а з іншого - радикали, які нібито готові відправляти на фронт усіх без винятку. Така модель подачі спрощує складну тему мобілізації та водночас працює на формування образу України в очах міжнародної аудиторії як держави, де радикальні сили нібито визначають політику щодо власного населення.

Якщо ви думаєте, що дитячі картонкові театри закінчились, то ні! До першого вересня в них точно є вільний час, але відсутній батьківский контроль.
Тож миколаївські мемероби також не можуть посидіти без діла і продовжують кепкувати з прихожан картонового храму (і ні - це не пункт прийму переробки серовини).