ЯК ПРОВОДИТИ МЕНШЕ ЧАСУ У СМАРТФОНІ
У цій публікації я поділюсь своїми основними принципами організації взаємодії зі смартфоном, для того, щоб цей гаджет був справжнім помічником, а не крадієм часу.
***
Цікава штука… Здається, що нові застосунки допоможуть нам стати більш продуктивними, а насправді просто безжально крадуть нас час.
Ми встановлюємо одну за одною програми, які мали б спростити наше життя, зробити нас продуктивними, “прокачати” різні сфери нашого життя, а, насправді отримали під рукою надзвичайно потужне джерело відволікань, інструмент, який робить наше життя поверхневим і певною мірою беззмістовним.
***
9 ранку, тільки но прийшов в офіс. Сиджу за робочим столом з думками, що сьогодні треба гарненько попрацювати.
Тут згадую, що забув відповісти своєму колезі на телефонний дзвінок. “Треба передзвонити, поки ще не закрутися у вихорі справ”.
Розблоковую телефон, тут бачу непрочитане повідомлення - на електронну пошту прийшов лист зі школи. “Секундочку, треба перевірити як там дитина”. Відкриваю поштовий ящик.
Один лист, другий, третій … І непомітно для себе перемикаюся на перевірку пошти. Читаю в одному з листів “Пропозиція діє лише 24 години. Переходь за посиланням і …”
Я вже на сайті. Скролю лендінгпейдж, в якому мені намагаються щось продати. “Що це за хлопці? А ну гляну їх у Фейсбуці” …
Постукав хтось у двері. Наче хтось бризнув холодною водою в обличчя. Швиденько згортаю Фейсбук. Дивлюсь на годинник вже майже одинадцята година. Заходить колега, питає як справи. Перекидаємося декількома фразами.
Знову дивлюсь на годинник і в голові думка, що напевно вже почнемо працювати після обіду.
Такий настрой перекочовує і на другу половину дня. Десь так само проходить час до самого завершення дня.
Вже пора додому. Сидиш якийсь спустошений. Сил немає, хоча й сьогодні нічого не робив. Відчуття розчарування за бездарно прожитий день життя.
Я припускаю, що у багатьох такий сценарій в тій чи іншій формі не один раз вже відбувався. І все це “завдяки” зручному смартфону, який завжди під рукою.
📍Найбільша загроза телефону в тому, що ми знаходимося усього в одному дотику пальця від відволікання.
Що ж цим робити?
Я поділюся своїми ідеями, правилами та принципами, які мені допомагають бути менше залежним від телефону. Більшість з них відносно прості, а подекуди й добре знайомі.
Але тут головне питання - чи дотримуємося ми їх?
У цій публікації я поділюсь своїми основними принципами організації взаємодії зі смартфоном, для того, щоб цей гаджет був справжнім помічником, а не крадієм часу.
***
Цікава штука… Здається, що нові застосунки допоможуть нам стати більш продуктивними, а насправді просто безжально крадуть нас час.
Ми встановлюємо одну за одною програми, які мали б спростити наше життя, зробити нас продуктивними, “прокачати” різні сфери нашого життя, а, насправді отримали під рукою надзвичайно потужне джерело відволікань, інструмент, який робить наше життя поверхневим і певною мірою беззмістовним.
***
9 ранку, тільки но прийшов в офіс. Сиджу за робочим столом з думками, що сьогодні треба гарненько попрацювати.
Тут згадую, що забув відповісти своєму колезі на телефонний дзвінок. “Треба передзвонити, поки ще не закрутися у вихорі справ”.
Розблоковую телефон, тут бачу непрочитане повідомлення - на електронну пошту прийшов лист зі школи. “Секундочку, треба перевірити як там дитина”. Відкриваю поштовий ящик.
Один лист, другий, третій … І непомітно для себе перемикаюся на перевірку пошти. Читаю в одному з листів “Пропозиція діє лише 24 години. Переходь за посиланням і …”
Я вже на сайті. Скролю лендінгпейдж, в якому мені намагаються щось продати. “Що це за хлопці? А ну гляну їх у Фейсбуці” …
Постукав хтось у двері. Наче хтось бризнув холодною водою в обличчя. Швиденько згортаю Фейсбук. Дивлюсь на годинник вже майже одинадцята година. Заходить колега, питає як справи. Перекидаємося декількома фразами.
Знову дивлюсь на годинник і в голові думка, що напевно вже почнемо працювати після обіду.
Такий настрой перекочовує і на другу половину дня. Десь так само проходить час до самого завершення дня.
Вже пора додому. Сидиш якийсь спустошений. Сил немає, хоча й сьогодні нічого не робив. Відчуття розчарування за бездарно прожитий день життя.
Я припускаю, що у багатьох такий сценарій в тій чи іншій формі не один раз вже відбувався. І все це “завдяки” зручному смартфону, який завжди під рукою.
📍Найбільша загроза телефону в тому, що ми знаходимося усього в одному дотику пальця від відволікання.
Що ж цим робити?
Я поділюся своїми ідеями, правилами та принципами, які мені допомагають бути менше залежним від телефону. Більшість з них відносно прості, а подекуди й добре знайомі.
Але тут головне питання - чи дотримуємося ми їх?
1. Одна година до сну і перша година після сну - без телефону.
Це просте, але надзвичайно важливе правило.
❗️Найбільш негативний вплив на нашу продуктивність, стан усвідомленості, відчуття цілісності життя відбувається саме тоді, коли ми беззмістовно сидимо в телефоні одразу після того, як прокинулися, або прямо перед сном.
Особливо, коли я поїхав до США, кожного ранку (коли вже в Україні майже вечір) руки так і тягнуться, щоб з’ясувати як пройшов день в Україні, які останні новини. Але я знаю ціну цієї помилки.
Тому, перша і остання година дня мають пройти без телефону в руках.
Мої виключення з цього правила - це щоденна ранкова практика планування свого дня, яке я здійснюю за допомогою програм TickTick та Google Calendar, а також вечірнє заповнення чек-листа по звичках (у застосунку Habit) під час підбивання підсумків дня.
2. Вимкнути сповіщення
Протягом дня наш смартфон, напевно, близько сотні разів намагається привернути свою увагу. Пошта, соціальні мережі, месенджери, різні програми конкурують за нашу уваги та шлють нам сповіщення.
❎Я вимкнув практично всі сповіщення за деякими виключеннями.
Серед месенджерів залишив лише Whatsapp, який я використовую виключно у своїх робочих питаннях. Усі інші, включно з Telegram, поставив на беззвучний режим. Тільки коли я туди спеціально заходжу, то бачу повідомлення, які мені залишили.
📍Я керуюсь таким принципом, що якщо у людини буде по-справжньому невідкладне питання і я не відповім на її повідомлення, вона мене набере на мобільний телефон. Усі інші повідомлення можуть почекати й не варті того, щоб переривати мій режим зосередженої роботи.
Теж саме з більшістю застосунків, включно з електронною поштою - я повністю припинив можливість надсилати мені будь-які повідомлення. Виключення – Google календар, а також фінансові повідомлення від банку.
❇️Головний результат цієї діяльності - отримання будь-якої інформації має здійснюватися за моєю ініціативою, а не коли цього “зажадає” програма чи хтось інший.
3. Видалити соціальні мережі
Я видалив усі застосунки соціальних мереж з мого телефону, включно з Facebook та Instagram. Це дуже спокусливі інструменти, особливо в ті моменти дня, коли занудьгували й маємо 3-5 хвилин вільного часу.
За моїм спостереженням загальний негативний вплив цих програм перевищує їх користь. Тому я відмовився від використання більшості з них, залишивши собі лише Facebook як інструмент фіксування та підтримання контактів з іншими людьми. Користуюся Facebook з ноутбука або у випадку крайньої потреби скористатися з телефону - заходжу через браузер.
4. Програма OneSec
Застосунок, який дозволяє взяти паузу перед запуском інших програм, зазвичай не самих корисних.
Як він працює?
Спочатку ви зв’язуєте певні програми з програмою OneSec. Як тільки ви запускаєте одну з таких програм, включається візуалізація вдоху-видоху на 4-8 сек, а наприкінці питання: “чи дійсно ви хочете запустити цю програму?”. Крім цього, є опція запропонувати альтернативну (більш корисну) програму.
Помітив, що досить часто включаю телефон і запускаю якусь програму автоматично, щоб просто щоб трошки відволіктися.
One Sec дозволяє підходити до процесу запуску програм усвідомлено, суттєво скорочуючи час беззмістовного зависання в телефоні.
5. Якщо щось можна зробити не на телефоні - то робимо це не на телефоні
Ми хочемо зробити телефон універсальним помічником, в якому інтегровані всі аспекти нашого життя.
Це неминучий процес, але разом з тим кожен раз як ми вмикаємо телефон десятки відволікаючих факторів будуть спокусливо пропонувати перемикнутися з важливих справ на більш цікаві.
✳️Тому я для себе сформував правило, що якщо я маю можливість ефективно організувати діяльність не в телефоні, я роблю це не в телефоні.
Наприклад, читання. Як би не було зручно читати на телефоні, весь процес читання у мене організований через паперові книги або Kindle.
6. Телефон зворотнім боком
І ще одна маленька фішечка, яка допомагає зменшити залежність від телефону - класти його екраном до столу, а не до себе.
Це просте, але надзвичайно важливе правило.
❗️Найбільш негативний вплив на нашу продуктивність, стан усвідомленості, відчуття цілісності життя відбувається саме тоді, коли ми беззмістовно сидимо в телефоні одразу після того, як прокинулися, або прямо перед сном.
Особливо, коли я поїхав до США, кожного ранку (коли вже в Україні майже вечір) руки так і тягнуться, щоб з’ясувати як пройшов день в Україні, які останні новини. Але я знаю ціну цієї помилки.
Тому, перша і остання година дня мають пройти без телефону в руках.
Мої виключення з цього правила - це щоденна ранкова практика планування свого дня, яке я здійснюю за допомогою програм TickTick та Google Calendar, а також вечірнє заповнення чек-листа по звичках (у застосунку Habit) під час підбивання підсумків дня.
2. Вимкнути сповіщення
Протягом дня наш смартфон, напевно, близько сотні разів намагається привернути свою увагу. Пошта, соціальні мережі, месенджери, різні програми конкурують за нашу уваги та шлють нам сповіщення.
❎Я вимкнув практично всі сповіщення за деякими виключеннями.
Серед месенджерів залишив лише Whatsapp, який я використовую виключно у своїх робочих питаннях. Усі інші, включно з Telegram, поставив на беззвучний режим. Тільки коли я туди спеціально заходжу, то бачу повідомлення, які мені залишили.
📍Я керуюсь таким принципом, що якщо у людини буде по-справжньому невідкладне питання і я не відповім на її повідомлення, вона мене набере на мобільний телефон. Усі інші повідомлення можуть почекати й не варті того, щоб переривати мій режим зосередженої роботи.
Теж саме з більшістю застосунків, включно з електронною поштою - я повністю припинив можливість надсилати мені будь-які повідомлення. Виключення – Google календар, а також фінансові повідомлення від банку.
❇️Головний результат цієї діяльності - отримання будь-якої інформації має здійснюватися за моєю ініціативою, а не коли цього “зажадає” програма чи хтось інший.
3. Видалити соціальні мережі
Я видалив усі застосунки соціальних мереж з мого телефону, включно з Facebook та Instagram. Це дуже спокусливі інструменти, особливо в ті моменти дня, коли занудьгували й маємо 3-5 хвилин вільного часу.
За моїм спостереженням загальний негативний вплив цих програм перевищує їх користь. Тому я відмовився від використання більшості з них, залишивши собі лише Facebook як інструмент фіксування та підтримання контактів з іншими людьми. Користуюся Facebook з ноутбука або у випадку крайньої потреби скористатися з телефону - заходжу через браузер.
4. Програма OneSec
Застосунок, який дозволяє взяти паузу перед запуском інших програм, зазвичай не самих корисних.
Як він працює?
Спочатку ви зв’язуєте певні програми з програмою OneSec. Як тільки ви запускаєте одну з таких програм, включається візуалізація вдоху-видоху на 4-8 сек, а наприкінці питання: “чи дійсно ви хочете запустити цю програму?”. Крім цього, є опція запропонувати альтернативну (більш корисну) програму.
Помітив, що досить часто включаю телефон і запускаю якусь програму автоматично, щоб просто щоб трошки відволіктися.
One Sec дозволяє підходити до процесу запуску програм усвідомлено, суттєво скорочуючи час беззмістовного зависання в телефоні.
5. Якщо щось можна зробити не на телефоні - то робимо це не на телефоні
Ми хочемо зробити телефон універсальним помічником, в якому інтегровані всі аспекти нашого життя.
Це неминучий процес, але разом з тим кожен раз як ми вмикаємо телефон десятки відволікаючих факторів будуть спокусливо пропонувати перемикнутися з важливих справ на більш цікаві.
✳️Тому я для себе сформував правило, що якщо я маю можливість ефективно організувати діяльність не в телефоні, я роблю це не в телефоні.
Наприклад, читання. Як би не було зручно читати на телефоні, весь процес читання у мене організований через паперові книги або Kindle.
6. Телефон зворотнім боком
І ще одна маленька фішечка, яка допомагає зменшити залежність від телефону - класти його екраном до столу, а не до себе.
📱Повернутий до себе екран постійно провокує бажання подивитися хто там що написав, які повідомлення прийшли.
Телефон, який лежить зворотною стороною, значно менше привертає нашу увагу.
***
Тепер твоя черга. Буду вдячний, якщо ти поділишся своїми прийомами та підходами, які дозволяють менше відволікатися на смартфон і бути продуктивним.
Телефон, який лежить зворотною стороною, значно менше привертає нашу увагу.
***
Тепер твоя черга. Буду вдячний, якщо ти поділишся своїми прийомами та підходами, які дозволяють менше відволікатися на смартфон і бути продуктивним.
ДЛЯ ЧОГО Я ГОЛОДУЮ?
Декілька років тому назад я почав практикувати. голодування раз на тиждень - протягом цілого дня 36 годин.
Це було дуже непросто.
Дуже швидко я злетів з цієї практики.
Нещодавно поновив цю практику. Трошки змінивши формат - з обіду до обіду. Так набагато легше: треба тільки пропустити вечерю і потім не поснідати. Почав з одного разу на тиждень. А вже зараз додав навіть другий день.
Заходить практика досить легко. Вже 6 тижнів поспіль без жодних зривів.
Але головне мати відповідь на питання «Для чого я це роблю?»я
Чому я голодую?
1. Духовний аспект. Через голодування я вчуся бути смиренним, вдячним за те, що я маю. Голодування - духовна аскеза. Їжа - величезна спокуса. Я тренуюсь бути «вільним» від цього бажання.
2. Голодування - це моє здоровʼя: убирає будь-які запальні процеси, нормалізує рівень цукру, вливає позитивно на роботу мозку.
3. Голодування - ідеальна фізична форма. Голодування допомагає бути в ідеальній фізичній формі: пришвидшує метаболізм, зменшує кількість споживаних калорій, допомагає бути в оптимальній вазі.
4. Голодування - тригер здорового харчування. Голодування «нагадує» мені щотижнево про необхідність харчуватись здорово. Не має ніякого сенсу голодувати, щоб на наступний день споживати колу з чипсами.
5. Соціальній аспект. Голодування - це мій маленький соціальний внесок Суму яку, я мав би витратити на їжу я доначу, тим на користь тих, хто не має достатньо їжі.
Важливе нагадування - в голодуванні головне регулярність. Справжній результат голодування накопичується з часом.
Що думаєш з цього приводу? Який твій досвід у цій сфері?
Декілька років тому назад я почав практикувати. голодування раз на тиждень - протягом цілого дня 36 годин.
Це було дуже непросто.
Дуже швидко я злетів з цієї практики.
Нещодавно поновив цю практику. Трошки змінивши формат - з обіду до обіду. Так набагато легше: треба тільки пропустити вечерю і потім не поснідати. Почав з одного разу на тиждень. А вже зараз додав навіть другий день.
Заходить практика досить легко. Вже 6 тижнів поспіль без жодних зривів.
Але головне мати відповідь на питання «Для чого я це роблю?»я
Чому я голодую?
1. Духовний аспект. Через голодування я вчуся бути смиренним, вдячним за те, що я маю. Голодування - духовна аскеза. Їжа - величезна спокуса. Я тренуюсь бути «вільним» від цього бажання.
2. Голодування - це моє здоровʼя: убирає будь-які запальні процеси, нормалізує рівень цукру, вливає позитивно на роботу мозку.
3. Голодування - ідеальна фізична форма. Голодування допомагає бути в ідеальній фізичній формі: пришвидшує метаболізм, зменшує кількість споживаних калорій, допомагає бути в оптимальній вазі.
4. Голодування - тригер здорового харчування. Голодування «нагадує» мені щотижнево про необхідність харчуватись здорово. Не має ніякого сенсу голодувати, щоб на наступний день споживати колу з чипсами.
5. Соціальній аспект. Голодування - це мій маленький соціальний внесок Суму яку, я мав би витратити на їжу я доначу, тим на користь тих, хто не має достатньо їжі.
Важливе нагадування - в голодуванні головне регулярність. Справжній результат голодування накопичується з часом.
Що думаєш з цього приводу? Який твій досвід у цій сфері?
Сьогодні наштовхнувся на статтю одного спортсмена щодо дітей.
Ці слова мене надзвичайно вразили й нагадали, як важливо цінувати кожну хвилинку, що ми проводимо зі своїми дітьми і проводити чай час повністю усвідомлено.
Публікую її тут, щоб залишити в першу чергу для самого себе.
Ось ця стаття:
«До того часу, коли вашим дітям виповниться 12 років, ви вже проведете з ними 75% спільного часу.
Коли їм виповниться 18, 90% часу з ними буде позаду. Це гірка правда, яку ми зрозуміємо тільки пізніше.
Все, що вас чекає далі - це періодичні зустрічі, періодичне спілкування. І вже не буде як колись, як зараз. Спільних відпусток і свят, вечорів і вихідних не буде. Щоденних сімейних вечерь і сніданків не буде.
Ваші діти будуть жити своє життя, так як треба. Вони народжуватимуть і виховуватимуть своїх дітей. Будуватимуть свої сімʼї.
Найдорожчим ділитимуться з дружинами та чоловіками, а не з вами. Ви будете бажаними, але все таки гостями у їхньому домі.
Вони не перестануть любити вас, але ви більше не будеш для них найважливішою і потрібною людиною, ви більше не будете центром і серцем їхнього світу. І це абсолютно нормально.
Поки ви поспішаєте жити для себе, для усвідомлення себе, відпочиваючи від дітей, ви втрачаєте найцінніше, те, що вже не повернути. Ні за які гроші світу.
Більше ніколи їм не буде 2 роки, 5 років, 8 років, 11 років. Ви залишитесь частиною їх історії, їх минулого.
І саме тоді треба було б і пожити для себе, усвідомлювати, знаходити інші сенси і нові дороги.
Але якщо ми пропустили золотий час близькості з дітьми, ми будемо чіплятися за них, коли прийде час відпустити. Ми будемо заздрити, шукати уваги, маніпулювати, шантажувати, руйнувати стосунки з дитиною.
Все має бути вчасно. Всьому свій час.
Будьте поряд, коли ви їм потрібні. І з легким серцем відпустіть тоді, коли прийде час.»
Ці слова мене надзвичайно вразили й нагадали, як важливо цінувати кожну хвилинку, що ми проводимо зі своїми дітьми і проводити чай час повністю усвідомлено.
Публікую її тут, щоб залишити в першу чергу для самого себе.
Ось ця стаття:
«До того часу, коли вашим дітям виповниться 12 років, ви вже проведете з ними 75% спільного часу.
Коли їм виповниться 18, 90% часу з ними буде позаду. Це гірка правда, яку ми зрозуміємо тільки пізніше.
Все, що вас чекає далі - це періодичні зустрічі, періодичне спілкування. І вже не буде як колись, як зараз. Спільних відпусток і свят, вечорів і вихідних не буде. Щоденних сімейних вечерь і сніданків не буде.
Ваші діти будуть жити своє життя, так як треба. Вони народжуватимуть і виховуватимуть своїх дітей. Будуватимуть свої сімʼї.
Найдорожчим ділитимуться з дружинами та чоловіками, а не з вами. Ви будете бажаними, але все таки гостями у їхньому домі.
Вони не перестануть любити вас, але ви більше не будеш для них найважливішою і потрібною людиною, ви більше не будете центром і серцем їхнього світу. І це абсолютно нормально.
Поки ви поспішаєте жити для себе, для усвідомлення себе, відпочиваючи від дітей, ви втрачаєте найцінніше, те, що вже не повернути. Ні за які гроші світу.
Більше ніколи їм не буде 2 роки, 5 років, 8 років, 11 років. Ви залишитесь частиною їх історії, їх минулого.
І саме тоді треба було б і пожити для себе, усвідомлювати, знаходити інші сенси і нові дороги.
Але якщо ми пропустили золотий час близькості з дітьми, ми будемо чіплятися за них, коли прийде час відпустити. Ми будемо заздрити, шукати уваги, маніпулювати, шантажувати, руйнувати стосунки з дитиною.
Все має бути вчасно. Всьому свій час.
Будьте поряд, коли ви їм потрібні. І з легким серцем відпустіть тоді, коли прийде час.»