3 НАЙВАЖЛИВІЩІ СФЕРИ, ЯКІ РОБЛЯТЬ МЕНЕ ЩАСЛИВИМ
Кожний з нас шукає щастя.
Але досить часто ми ставимо перед собою цілі, слідуючи певним шаблонам - будинок, машина, шуба, відпустка. Проте, досягнення таких цілей насправді не робить нас щасливішим.
Я прийшов до висновку, що маю встановлювати рівень кореляції між моїми цілями і щастям:
наскільки я стану щасливішим, якщо я буду працювати над цією ціллю або коли її досягну?
Я уважно проаналізував своє життя і зрозумів, що є 3 найважливіші сфери, розвиток яких наповнює мене і робить мене по-справжньому щасливим:
Самореалізація
Відносини
Емоції
Самореалізація.
Не пам’ятаю, хто з відомих бізнесменів автор цієї фрази, але суть її в тому, що найбільше задоволення ми отримуємо, коли якісно виконуємо свою роботу. Цей баланс між задоволенням від процесу і задоволенням від отриманих робочих результатів створює відчуття потоку, коли ми маємо перед собою завдання, яке нам по силу і водночас, яке потребує максимального зосередження і напруження наших сил. Час летить непомітно, і при цьому, ми отримуємо максимальний кайф.
Саме тому я обов’язково маю в списку цілей декілька цікавих проєктів з викликом.
Відносини.
Люди роблять нас щасливими.
Я іноді люблю побути насамоті і подумати про щось своє. Але якщо уважно окинути увагою своє минуле, то найбільш щасливим я себе відчував, коли перебував поруч з близькими та дорогими мені людьми.
Для себе я вирішив свідомо вибудовувати відносини зі своєю дружиною, своїми дітьми, з друзями та колегами.
Як тільки я починаю з подвищеною увагою ставитися до відносин, я відчуваю як моє життя наповнюється.
Емоції.
Яскраві емоційні сплески розфарбовують наше щоденне життя.
Пам’ятаю 2014 рік, коли тільки почалася війна … Весь рік був зайнятий купою різних справ. В той час було не до відпочинку. Але все ж таки всередині літа вдалося на 4 дні вибратися в Карпати, подихати свіжим повітрям, побути в компанії близьких людей. Наприкінці того року, коли я підводив підсумки року, пам’ятаю з яким задоволенням згадував ту єдину маленьку подорож, яка зробила весь рік набагато кращим та світлішим.
Сьогодні маючи можливість обрати між придбанням предметів матеріального світу та отриманням нових емоцій - я обираю емоції.
Кожний з нас шукає щастя.
Але досить часто ми ставимо перед собою цілі, слідуючи певним шаблонам - будинок, машина, шуба, відпустка. Проте, досягнення таких цілей насправді не робить нас щасливішим.
Я прийшов до висновку, що маю встановлювати рівень кореляції між моїми цілями і щастям:
наскільки я стану щасливішим, якщо я буду працювати над цією ціллю або коли її досягну?
Я уважно проаналізував своє життя і зрозумів, що є 3 найважливіші сфери, розвиток яких наповнює мене і робить мене по-справжньому щасливим:
Самореалізація
Відносини
Емоції
Самореалізація.
Не пам’ятаю, хто з відомих бізнесменів автор цієї фрази, але суть її в тому, що найбільше задоволення ми отримуємо, коли якісно виконуємо свою роботу. Цей баланс між задоволенням від процесу і задоволенням від отриманих робочих результатів створює відчуття потоку, коли ми маємо перед собою завдання, яке нам по силу і водночас, яке потребує максимального зосередження і напруження наших сил. Час летить непомітно, і при цьому, ми отримуємо максимальний кайф.
Саме тому я обов’язково маю в списку цілей декілька цікавих проєктів з викликом.
Відносини.
Люди роблять нас щасливими.
Я іноді люблю побути насамоті і подумати про щось своє. Але якщо уважно окинути увагою своє минуле, то найбільш щасливим я себе відчував, коли перебував поруч з близькими та дорогими мені людьми.
Для себе я вирішив свідомо вибудовувати відносини зі своєю дружиною, своїми дітьми, з друзями та колегами.
Як тільки я починаю з подвищеною увагою ставитися до відносин, я відчуваю як моє життя наповнюється.
Емоції.
Яскраві емоційні сплески розфарбовують наше щоденне життя.
Пам’ятаю 2014 рік, коли тільки почалася війна … Весь рік був зайнятий купою різних справ. В той час було не до відпочинку. Але все ж таки всередині літа вдалося на 4 дні вибратися в Карпати, подихати свіжим повітрям, побути в компанії близьких людей. Наприкінці того року, коли я підводив підсумки року, пам’ятаю з яким задоволенням згадував ту єдину маленьку подорож, яка зробила весь рік набагато кращим та світлішим.
Сьогодні маючи можливість обрати між придбанням предметів матеріального світу та отриманням нових емоцій - я обираю емоції.
ПРО МОВУ
У цьому дописі я розкажу свою історію про те, як я перейшов на спілкування на українською мовою (до цього розмовлявши понад 35 років на російській), що мене до цього спонукало і як відбувався весь процес. Також я поділюся дуже крутими, як на мене, словами українського військового Валерія Маркуса чому сьогодні так важливо почати спілкуватися українською мовою.
***
Часто всередині виникає внурішній імпульс, що треба робити саме так, а не інакше. Пояснити чому саме так, які підстави для цього не одразу виходить. Але точно розумієш, що так буде краще.
Потім, з часом, почуєш від когось влучні слова з цього приводу і ловиш себе на думці, що ось саме це і хотілося сказати. Просто якось рініше ці слова ніяк не виходило так влучно підібрати, щоб пояснити, чому прийняв рішення так зробити.
Така ж ситуація відбулась нещодавно, коли я читав книгу українського військового Валерія Маркуса “Сліди на дорозі” і наштовхнувся на його коментар з питання укаїнської мови.
Ще б років 9 назад, якби мене хтось запитав про мову, я б напевно відповів “А какая разница на каком язике говорить?”. Проте з 2014 року ситуація почала змінюватися, досягши своєї кульмінації зовсім нещодавно.
Розкажу про все по-порядку…
***
Народився я в російськомовній сім’ї і перші шістнадцять років зростав майже повністю в російськомовному середовищи, за виключенням маленького (але можливо і дуже значного) виключення. Протягом трьох років поспіль, з 3 до 6 років, я взимку, на місяці 3-4 їздив до своєї бабусі (теж російськомовної) у Львів. Але там я ходив в садочок, де досить непогано опанував українську мову.
В школі, яку я відвідував в м.Сімферополь, українську мову і літературу у мене викладала досить похилого віку бабуся. Будь якого інтересу до цих предметів їй пробудити в нас не вдалося. Тим більше, що оцінки з української мови і літератури можна було здобути просто виправивши під час перерви в класному журналі отриману на уроці одиницю на десять чи одинадцять балів.
Десь у класі 10 я вже прийняв рішення, що буду поступати вчитися Юридичної академії у Харкові і тому останні два роки шкільного навчення досить активно налягав на українську мову і читання. Хоча мушу відзначити, що при вступних іспитах був чи не єдиний хто історію України і правознавство здавав на російській мові.
Будучи студентом вчився на українській мові, а в повсякденному житті розмовляв російською. Ба більше, в той час досить часто траплялось, що студенти, які приїзджали з українськомовних сімей, починали говорити російською. Скоріш за все, на той момент їм це видавалося більш сучасним.
Вперше мій світогляд піддався суттєвій встрясці під час революційних подій 2013-2014 років. До цього я тривалися час відмежовувся не тільки від участі у суспільного-політичному житті, а навіть від будь-якої інформації, будучи повіністю сконцентрований лише на самому собі. Багато в чому ті події змінили мої погляди …
І коли вже у 2017 році я починав свій блог 5 AM SYSTEM, то абсолютно точно розумів, що, незважаючи на те, що моєю основною мовою на той час була саме російська мова, маю розміщувати обов’язково статті й українською мовою.
Але внутрішня робота та роздуми не припинялися. Напевно, не тільки триваючи з 2014 року війна, але й власне переосмислення багатьох речей остаточно привели мене до думки, що блог варто вести українською мовою. Навіть, якщо це матиме наслідком зменшення його відвідуваності.
Приблизно за рік до початку повномасштабної війни я повністю перевів блог і Телеграм-канал на українську мову. Як і передбачалося, відвідуваність впала (більш ніж у 5 разів). Біля 300 людей з 700 читачів Телеграм відписалося. Але я відчував якесь внутрішнє задоволення. Відчуття, що я зробив все правильно (і згодом час лише тільки підтвердив правильність мого кроку).
В той самий період усі свої робочі питання були переведені тільки на українську мову. Так само роботу в середині групи МастерМайнд ми стали організовувати на українській мові.
У цьому дописі я розкажу свою історію про те, як я перейшов на спілкування на українською мовою (до цього розмовлявши понад 35 років на російській), що мене до цього спонукало і як відбувався весь процес. Також я поділюся дуже крутими, як на мене, словами українського військового Валерія Маркуса чому сьогодні так важливо почати спілкуватися українською мовою.
***
Часто всередині виникає внурішній імпульс, що треба робити саме так, а не інакше. Пояснити чому саме так, які підстави для цього не одразу виходить. Але точно розумієш, що так буде краще.
Потім, з часом, почуєш від когось влучні слова з цього приводу і ловиш себе на думці, що ось саме це і хотілося сказати. Просто якось рініше ці слова ніяк не виходило так влучно підібрати, щоб пояснити, чому прийняв рішення так зробити.
Така ж ситуація відбулась нещодавно, коли я читав книгу українського військового Валерія Маркуса “Сліди на дорозі” і наштовхнувся на його коментар з питання укаїнської мови.
Ще б років 9 назад, якби мене хтось запитав про мову, я б напевно відповів “А какая разница на каком язике говорить?”. Проте з 2014 року ситуація почала змінюватися, досягши своєї кульмінації зовсім нещодавно.
Розкажу про все по-порядку…
***
Народився я в російськомовній сім’ї і перші шістнадцять років зростав майже повністю в російськомовному середовищи, за виключенням маленького (але можливо і дуже значного) виключення. Протягом трьох років поспіль, з 3 до 6 років, я взимку, на місяці 3-4 їздив до своєї бабусі (теж російськомовної) у Львів. Але там я ходив в садочок, де досить непогано опанував українську мову.
В школі, яку я відвідував в м.Сімферополь, українську мову і літературу у мене викладала досить похилого віку бабуся. Будь якого інтересу до цих предметів їй пробудити в нас не вдалося. Тим більше, що оцінки з української мови і літератури можна було здобути просто виправивши під час перерви в класному журналі отриману на уроці одиницю на десять чи одинадцять балів.
Десь у класі 10 я вже прийняв рішення, що буду поступати вчитися Юридичної академії у Харкові і тому останні два роки шкільного навчення досить активно налягав на українську мову і читання. Хоча мушу відзначити, що при вступних іспитах був чи не єдиний хто історію України і правознавство здавав на російській мові.
Будучи студентом вчився на українській мові, а в повсякденному житті розмовляв російською. Ба більше, в той час досить часто траплялось, що студенти, які приїзджали з українськомовних сімей, починали говорити російською. Скоріш за все, на той момент їм це видавалося більш сучасним.
Вперше мій світогляд піддався суттєвій встрясці під час революційних подій 2013-2014 років. До цього я тривалися час відмежовувся не тільки від участі у суспільного-політичному житті, а навіть від будь-якої інформації, будучи повіністю сконцентрований лише на самому собі. Багато в чому ті події змінили мої погляди …
І коли вже у 2017 році я починав свій блог 5 AM SYSTEM, то абсолютно точно розумів, що, незважаючи на те, що моєю основною мовою на той час була саме російська мова, маю розміщувати обов’язково статті й українською мовою.
Але внутрішня робота та роздуми не припинялися. Напевно, не тільки триваючи з 2014 року війна, але й власне переосмислення багатьох речей остаточно привели мене до думки, що блог варто вести українською мовою. Навіть, якщо це матиме наслідком зменшення його відвідуваності.
Приблизно за рік до початку повномасштабної війни я повністю перевів блог і Телеграм-канал на українську мову. Як і передбачалося, відвідуваність впала (більш ніж у 5 разів). Біля 300 людей з 700 читачів Телеграм відписалося. Але я відчував якесь внутрішнє задоволення. Відчуття, що я зробив все правильно (і згодом час лише тільки підтвердив правильність мого кроку).
В той самий період усі свої робочі питання були переведені тільки на українську мову. Так само роботу в середині групи МастерМайнд ми стали організовувати на українській мові.
І ось коли 24 лютого 2022 року розпочалася повномаштабна війна, я остаточно зрозумів, що дороги назад вже немає і відтепер необхідно повністю перейти на українську мову в усіх сферах моєї життєдіяльності, включаючи спілкування всередині сім’ї.
***
І ось зараз, рік потому, я читаю книгу Валерія Маркуса, слухаю його роздуми з цього питання. І розумію що це саме те, що я хочів би сказати своїм читачам і просто оточуючим людям, як би мене запитали чому я перейшов на українську мову.
“Україна є вільна країна, але є дуже важливий ньюанс - війна. 300-річна війна росії з українською мовою. Війна, яку зараз веде Україна не стільки за землю, скільки за думки людей, за їхні душі. Це війна майбутнього і минулого, в яке нас хочуть затягти, війна розвитку, якого нас хочуть позбавити, зі стангцією.
Ми можемо закінчити війну за землі, усе повернути, але якщо ми не припинемо русифікацію, то це насправді буде поразкою. Паразиту потрібна не земля, а душа.
Зброя в цій війні також специфічна, оскільки одразу війна ведеться на декілької рівнях. Будучі на фронті з 2014 по 2016 роки з усією відповідальністю ставлю мову на рівень вище за автомат у ролі зброї.
Спочатку ми програли війну за думки людей, а потім почали втрачати місто за містом.
Для української держави важлива ідентичність. Перед окупацюєю географічною, відбулася культурна окупація України. Ми дозволили їм окупувати нашу культуру, стати частиною їх світу.
Ми тривалий час свідомо себе відгороджували від цих фактів, щоб нашу зону комфорту нічого не бентежило. І кожен з нас вносив свій маленький внесок, щоб сьогоднішня війна стала можливою.
Сьогодні мода в Україні на російську те саме, як би у чорношкірих в США сьогодні було б модно носити кадани на руках і ногах. Російська в Україні - це наслідок 300-річної окупації.
Нам необхідно максимально віддалитися від тієї культури, яка воює з нами більш ніж як 300 років. Не просто так вони боролися з нашою мовою, забороняли її, створювали образ діалекту, притаманного виключно малоосвіченому люду.
Українська мова не зробить погану людину кращою. Але всі, хто перейдуть, обов’язково зроблять свій невеликий внесок у майбутнє.
Сьогодні мова має вплив на ситуацію набагато суттєвіше ніж летальна зброя.
Дякую.”
І я дякую тобі, що прочитав мої думки. Буду радий почути твої думки з цього питання у коментарях до цієї публікації.
***
І ось зараз, рік потому, я читаю книгу Валерія Маркуса, слухаю його роздуми з цього питання. І розумію що це саме те, що я хочів би сказати своїм читачам і просто оточуючим людям, як би мене запитали чому я перейшов на українську мову.
“Україна є вільна країна, але є дуже важливий ньюанс - війна. 300-річна війна росії з українською мовою. Війна, яку зараз веде Україна не стільки за землю, скільки за думки людей, за їхні душі. Це війна майбутнього і минулого, в яке нас хочуть затягти, війна розвитку, якого нас хочуть позбавити, зі стангцією.
Ми можемо закінчити війну за землі, усе повернути, але якщо ми не припинемо русифікацію, то це насправді буде поразкою. Паразиту потрібна не земля, а душа.
Зброя в цій війні також специфічна, оскільки одразу війна ведеться на декілької рівнях. Будучі на фронті з 2014 по 2016 роки з усією відповідальністю ставлю мову на рівень вище за автомат у ролі зброї.
Спочатку ми програли війну за думки людей, а потім почали втрачати місто за містом.
Для української держави важлива ідентичність. Перед окупацюєю географічною, відбулася культурна окупація України. Ми дозволили їм окупувати нашу культуру, стати частиною їх світу.
Ми тривалий час свідомо себе відгороджували від цих фактів, щоб нашу зону комфорту нічого не бентежило. І кожен з нас вносив свій маленький внесок, щоб сьогоднішня війна стала можливою.
Сьогодні мода в Україні на російську те саме, як би у чорношкірих в США сьогодні було б модно носити кадани на руках і ногах. Російська в Україні - це наслідок 300-річної окупації.
Нам необхідно максимально віддалитися від тієї культури, яка воює з нами більш ніж як 300 років. Не просто так вони боролися з нашою мовою, забороняли її, створювали образ діалекту, притаманного виключно малоосвіченому люду.
Українська мова не зробить погану людину кращою. Але всі, хто перейдуть, обов’язково зроблять свій невеликий внесок у майбутнє.
Сьогодні мова має вплив на ситуацію набагато суттєвіше ніж летальна зброя.
Дякую.”
І я дякую тобі, що прочитав мої думки. Буду радий почути твої думки з цього питання у коментарях до цієї публікації.
ПРАКТИКА СПОСТЕРІГАЧА
У цьому дописі розкажу про одну цікаву практику, яку віднедавна я запровадив в своє життя - “практику спостерігача”. Вона особливо корисна в тому сенсі, що допоможе подолати звичку у першу ж вільну хвилину брати телефон та займатись якоюсь єрундою. Натомість в житті з’являється більше спокою і рівноваги.
***
Уважно спостерігав за своєю поведінкою. Помітив у себе одну вкрай негативну звичку, яка має вплив на мій стан і як наслідок в подальшому - на весь мій день. Як тільки звільняється навіть одна хвилинка під час очікування - одразу хапаю в руки телефон і починаю щось там робити: перевіряти повідомлення, електронну пошту, читати Телеграм-канали …
Питання до цієї діяльності не тільки в тому, що вона насправді не несе користі, а й до всього краде хвилини нашого життя, краде наш внутрішній спокій і можливість жити і насолоджуватися, тим, що є навколо нас.
Коли я підмітив в собі цю звичку, то зрозумів, що на противагу цьому треба запровадити щось нове. Виникла ідея практикувати 3 хвилини спостереження.
Суть досить проста: як тільки ми перебуваємо в режимі очікування, перший імпульс взяти в руки телефон необхідно замінити уважним спостереження за усім, що відбувається навколо: побачити, почути, відчути, понюхати, спробувати.
Сьогодні я бігав вранці разом з моїм товаришем. Я прийшов на декілька хвилин раніше. Поки чекав, перша думка - взяти телефон і щось там подвитися. Але встиг зупинитися. Зробив три глибоких вдохи-видохи і почав спостерігати за всім, що мене навколо оточувало. Побачив дуже гарні весняні дерева, засипані тисячами квіточок. Побачив якими неймовірними кольорами природа “розмалювала” ранкове небо перед сходом сонця. Чую як спів пташок пробивається через шум міста, яке от-от починає прокидатися. Аж ось вдалеку чутно шум поїзда і довгий гудок клаксона, яким, здається, машиніст сповіщає всім, що вже час вставати.
Ця практика дозволила мені позбутися роздратування, яке так притаманне нашому невпинному світу. Здобути спокій. Насолоджуватися і відчувати. Як тільки я почав практикувати цю практику, то зрозумів скільки багато життя проходить повз мене.
Мені видається, що які не були б обставини кожен наш день має бути схожим не на поспіх випитий бридкий холодний чай, а на філіжаночку запашної кави, з якої ми неспішно, з насолодою відпиваємо ковточок за ковточком.
У цьому дописі розкажу про одну цікаву практику, яку віднедавна я запровадив в своє життя - “практику спостерігача”. Вона особливо корисна в тому сенсі, що допоможе подолати звичку у першу ж вільну хвилину брати телефон та займатись якоюсь єрундою. Натомість в житті з’являється більше спокою і рівноваги.
***
Уважно спостерігав за своєю поведінкою. Помітив у себе одну вкрай негативну звичку, яка має вплив на мій стан і як наслідок в подальшому - на весь мій день. Як тільки звільняється навіть одна хвилинка під час очікування - одразу хапаю в руки телефон і починаю щось там робити: перевіряти повідомлення, електронну пошту, читати Телеграм-канали …
Питання до цієї діяльності не тільки в тому, що вона насправді не несе користі, а й до всього краде хвилини нашого життя, краде наш внутрішній спокій і можливість жити і насолоджуватися, тим, що є навколо нас.
Коли я підмітив в собі цю звичку, то зрозумів, що на противагу цьому треба запровадити щось нове. Виникла ідея практикувати 3 хвилини спостереження.
Суть досить проста: як тільки ми перебуваємо в режимі очікування, перший імпульс взяти в руки телефон необхідно замінити уважним спостереження за усім, що відбувається навколо: побачити, почути, відчути, понюхати, спробувати.
Сьогодні я бігав вранці разом з моїм товаришем. Я прийшов на декілька хвилин раніше. Поки чекав, перша думка - взяти телефон і щось там подвитися. Але встиг зупинитися. Зробив три глибоких вдохи-видохи і почав спостерігати за всім, що мене навколо оточувало. Побачив дуже гарні весняні дерева, засипані тисячами квіточок. Побачив якими неймовірними кольорами природа “розмалювала” ранкове небо перед сходом сонця. Чую як спів пташок пробивається через шум міста, яке от-от починає прокидатися. Аж ось вдалеку чутно шум поїзда і довгий гудок клаксона, яким, здається, машиніст сповіщає всім, що вже час вставати.
Ця практика дозволила мені позбутися роздратування, яке так притаманне нашому невпинному світу. Здобути спокій. Насолоджуватися і відчувати. Як тільки я почав практикувати цю практику, то зрозумів скільки багато життя проходить повз мене.
Мені видається, що які не були б обставини кожен наш день має бути схожим не на поспіх випитий бридкий холодний чай, а на філіжаночку запашної кави, з якої ми неспішно, з насолодою відпиваємо ковточок за ковточком.
МІЙ РАНОК
У цій публікація я розповім про те, як я проводжу свій ранок. Це адаптований варіант ранкових ритуалів і практик, яким я слідую у період високого робочого навантаження.
***
О восьмій ранку цілую кохану сім’ю і сідаю в автомобіль. За десять хвилин я вже на робочому місці.Починається черговий активний робочий день: 50 електронних листів вже чекають з самого ранку. На кожен маю не більше однієї хвилини. О 9 ранку необхідно провести 30-40 інтерв’ю. Після цього 2-3 робочих зустрічі. Паралельно дзвонить телефон. Жіночка, дивлячись на цей безперервний процес, на те, як я приймаю у неї документи, паралельно відповідаю на телефоний дзвінок і консультую із здивуванням каже “Я раніше думала, що це в мене на роботі багатозадачність. Тепер я бачу, що таке насправді мультітаскінг”. Вже день підходить до завершення, а основна робота ще не робилася. Сідаю за неї. Намагаюсь видавити максимум з кожної хвилини, оптимізувати кожен процес, щоб встигнути прийти додому і приділити хоча б годинку часу дітям, доки вони не лягли спати.
І так день за днем.
Скажу відверто, коли я вимушений був перейти на такий режим, то зрозумів, що він ніяк не сприяє раннім підйомам. Починаєш більше, особливо ввечері, “зависати” в поверхневій єрунді, особливо в телефоні, бо ні на що більше сил не вистачає. Пізніше лягаєш спати. Вранці вже не можеш встати і прокидаєшся настільки пізно, щоб тільки встигнути прийняти душ, з’їсти швидкий сніданок.
Проходить декілька тижнів в такому режимі і ти розумієш, що життя перейшло на режим “робота - дом - робота - дом”. Суцільні щурячі перегони. Швидко наступає внутрішнє вигорання, не має часу на духовне, ніде взяти внутрішній спокій.
В один з наступних днів збираю силу волі і прокидаюсь, незважаючи ні на що, о 5 ранку, хоч і ліг спати ближче до 23 години. Перший день ще нічого. Другий день тримаюсь. Але вже на наступний день енергія майже на нулі. Продуктивність ніяка.
Ці обставини змусили мене оптимізувати свій ранковий режим. Організувати все таким чином, щоб навіть при дуже високій інтенсивності на роботі я міг прокидатися рано, виконувати ранкові ритуали і при цьому бути продуктивним протягом усього дня.
У цій публікація я розповім про те, як я проводжу свій ранок. Це адаптований варіант ранкових ритуалів і практик, яким я слідую у період високого робочого навантаження.
***
О восьмій ранку цілую кохану сім’ю і сідаю в автомобіль. За десять хвилин я вже на робочому місці.Починається черговий активний робочий день: 50 електронних листів вже чекають з самого ранку. На кожен маю не більше однієї хвилини. О 9 ранку необхідно провести 30-40 інтерв’ю. Після цього 2-3 робочих зустрічі. Паралельно дзвонить телефон. Жіночка, дивлячись на цей безперервний процес, на те, як я приймаю у неї документи, паралельно відповідаю на телефоний дзвінок і консультую із здивуванням каже “Я раніше думала, що це в мене на роботі багатозадачність. Тепер я бачу, що таке насправді мультітаскінг”. Вже день підходить до завершення, а основна робота ще не робилася. Сідаю за неї. Намагаюсь видавити максимум з кожної хвилини, оптимізувати кожен процес, щоб встигнути прийти додому і приділити хоча б годинку часу дітям, доки вони не лягли спати.
І так день за днем.
Скажу відверто, коли я вимушений був перейти на такий режим, то зрозумів, що він ніяк не сприяє раннім підйомам. Починаєш більше, особливо ввечері, “зависати” в поверхневій єрунді, особливо в телефоні, бо ні на що більше сил не вистачає. Пізніше лягаєш спати. Вранці вже не можеш встати і прокидаєшся настільки пізно, щоб тільки встигнути прийняти душ, з’їсти швидкий сніданок.
Проходить декілька тижнів в такому режимі і ти розумієш, що життя перейшло на режим “робота - дом - робота - дом”. Суцільні щурячі перегони. Швидко наступає внутрішнє вигорання, не має часу на духовне, ніде взяти внутрішній спокій.
В один з наступних днів збираю силу волі і прокидаюсь, незважаючи ні на що, о 5 ранку, хоч і ліг спати ближче до 23 години. Перший день ще нічого. Другий день тримаюсь. Але вже на наступний день енергія майже на нулі. Продуктивність ніяка.
Ці обставини змусили мене оптимізувати свій ранковий режим. Організувати все таким чином, щоб навіть при дуже високій інтенсивності на роботі я міг прокидатися рано, виконувати ранкові ритуали і при цьому бути продуктивним протягом усього дня.
***
Сон
Хочеш рано вставати? - Повинен обов’язково приділяти достатньо часу для сну. Не має ніякого сенсу прокидатися рано і потім весь день ходити сонним та розбитим.
Я практичним шляхом для себе вивів правило, що для того, щоб почуватися бадьоро протягом дня, то маю спати 7,5 годин. 7 годин – це абсолютний мінімум.
Більше того, сон визначив одним з головних пріоритетів. Які б завдання ввечері не були, я маю вчасно лягати спати.
Саме тому слідую такому алгоритму: о 9 годині вечора починати вкладати спати дітей, о 10 годині лягати спати самому. О 5:30 підйом. В підсумку маю повних 7,5 годин нічного сну, що є достатнім для відновлення сил і проведення активного дня.
Усвідомленість
Одним з найголовніших завдань ранкових ритуалів - знайти стан внутрішнього спокою та усвідомленості, який в подальшому намагатися зберігати протягом всього дня.
Тому, як тільки прокидаюсь, роблю три вдохи-видохи і дякую Богу за сьогоднішній день і практикую напівпосмішку (практика з книги Тіт Нат Хана).
Після того, як я умився холодною водою, сідаю і 10 хвилин медитую. Ніяких спеціальних техник не застосовую, просто слідкую за кожним своїм вдохом-видохом.
Після закінчення медитації намагаюся в стані усвідомленості продовжити ранок.
Орієнтовний час - 15 хвилин (5:30 - 5:45)
Плани і цілі
Наступним кроком передивляюсь цілі на найближчий місяць/квартал. Це дозволяє мені тримати цілі завжди в фокусі уваги і подумати над тим, що я можу сьогодні зробити, щоб наблизити їх досягнення.
Після цього перехожу до планування свого дня.Багато разів експериментував, коли краще планувати свій день: вранці чи ввечері. Особисто для мене, краще це робити рано вранці, на свіжу голову, коли вдається більш об’єктивно і якісно оцінити та розподілити часові та інші ресурси.
Всі свої списки справ я веду у TickTick, які систематизовані за мітками відповідно до етапу дня, а всі події і зустрічі – в Google Календар.
Орієнтовний час - 15 хвилин (5:45 - 6:00)
Мислення та читання
Вважаю надзвичайно важливим мати час для роздумів, аналізу, а також для насичення свого мозку правильною та корисною інформацією.
Протягом цього ранкового етапу я приділяю увагу неспішному читанню нон-фікшн літератури, протягом якого я роблю відповідні помітки та виписки (для цього використовую застосунок Notion) або просто розмірковую над різними питаннями заносячи свої думки та висновки до щоденника.
Досить часто саме читання провокує різного роду роздуми, навіюючи цікаві теми.
Орієнтовний час - 30 хвилин (6:00 - 6:30)
Спорт
Завершую ранковий блок сесією фізичної активності.
Колись читав дослідження, що доросла людина повинна кожен день займатися мінімально 40 хвилин фізичною активністю.
Я для себе асоціюю заняття спортом з можливістю довго і активно жити.
Наразі я практикую ранкові пробіжки 3-4 рази на тиждень, один раз на тиждень граю у футбол та 2 рази самостійно займаюся йогою.
Орієнтовний час - 45 хвилин (6:30 - 7:15).
Душ і сніданок
І наостанок, практикую контрасний душ. Після душ налаштування перед дзеркалом - декілька важливих слів, які говорю собі дивлячись собі в очі.. І смачний здоровий сніданок - зазвичай каша та велика порція салату.
***
Слідування зазначеної системи дозволяє мені краще відчувати кожен день,, щоденно починати свій день усвідомлено, тренуючи свої тіло, дух та розум.
Буду вдячний, якщо у коментарях до цієї публікації ти поділишся своїми ранковим ритуалами (одним чи декількома), яким та слідуєш і які для тебе мають найбільше значення.
На зв’язку @fiveamsystem
Сон
Хочеш рано вставати? - Повинен обов’язково приділяти достатньо часу для сну. Не має ніякого сенсу прокидатися рано і потім весь день ходити сонним та розбитим.
Я практичним шляхом для себе вивів правило, що для того, щоб почуватися бадьоро протягом дня, то маю спати 7,5 годин. 7 годин – це абсолютний мінімум.
Більше того, сон визначив одним з головних пріоритетів. Які б завдання ввечері не були, я маю вчасно лягати спати.
Саме тому слідую такому алгоритму: о 9 годині вечора починати вкладати спати дітей, о 10 годині лягати спати самому. О 5:30 підйом. В підсумку маю повних 7,5 годин нічного сну, що є достатнім для відновлення сил і проведення активного дня.
Усвідомленість
Одним з найголовніших завдань ранкових ритуалів - знайти стан внутрішнього спокою та усвідомленості, який в подальшому намагатися зберігати протягом всього дня.
Тому, як тільки прокидаюсь, роблю три вдохи-видохи і дякую Богу за сьогоднішній день і практикую напівпосмішку (практика з книги Тіт Нат Хана).
Після того, як я умився холодною водою, сідаю і 10 хвилин медитую. Ніяких спеціальних техник не застосовую, просто слідкую за кожним своїм вдохом-видохом.
Після закінчення медитації намагаюся в стані усвідомленості продовжити ранок.
Орієнтовний час - 15 хвилин (5:30 - 5:45)
Плани і цілі
Наступним кроком передивляюсь цілі на найближчий місяць/квартал. Це дозволяє мені тримати цілі завжди в фокусі уваги і подумати над тим, що я можу сьогодні зробити, щоб наблизити їх досягнення.
Після цього перехожу до планування свого дня.Багато разів експериментував, коли краще планувати свій день: вранці чи ввечері. Особисто для мене, краще це робити рано вранці, на свіжу голову, коли вдається більш об’єктивно і якісно оцінити та розподілити часові та інші ресурси.
Всі свої списки справ я веду у TickTick, які систематизовані за мітками відповідно до етапу дня, а всі події і зустрічі – в Google Календар.
Орієнтовний час - 15 хвилин (5:45 - 6:00)
Мислення та читання
Вважаю надзвичайно важливим мати час для роздумів, аналізу, а також для насичення свого мозку правильною та корисною інформацією.
Протягом цього ранкового етапу я приділяю увагу неспішному читанню нон-фікшн літератури, протягом якого я роблю відповідні помітки та виписки (для цього використовую застосунок Notion) або просто розмірковую над різними питаннями заносячи свої думки та висновки до щоденника.
Досить часто саме читання провокує різного роду роздуми, навіюючи цікаві теми.
Орієнтовний час - 30 хвилин (6:00 - 6:30)
Спорт
Завершую ранковий блок сесією фізичної активності.
Колись читав дослідження, що доросла людина повинна кожен день займатися мінімально 40 хвилин фізичною активністю.
Я для себе асоціюю заняття спортом з можливістю довго і активно жити.
Наразі я практикую ранкові пробіжки 3-4 рази на тиждень, один раз на тиждень граю у футбол та 2 рази самостійно займаюся йогою.
Орієнтовний час - 45 хвилин (6:30 - 7:15).
Душ і сніданок
І наостанок, практикую контрасний душ. Після душ налаштування перед дзеркалом - декілька важливих слів, які говорю собі дивлячись собі в очі.. І смачний здоровий сніданок - зазвичай каша та велика порція салату.
***
Слідування зазначеної системи дозволяє мені краще відчувати кожен день,, щоденно починати свій день усвідомлено, тренуючи свої тіло, дух та розум.
Буду вдячний, якщо у коментарях до цієї публікації ти поділишся своїми ранковим ритуалами (одним чи декількома), яким та слідуєш і які для тебе мають найбільше значення.
На зв’язку @fiveamsystem
ЯК ЕФЕКТИВНО ЧИТАТИ КНИГИ
У цій публікації я розповім про свій підхід як ефективно читати книги. Ці декілька ідей допомагають мені якісно пропрацьовувати нехудожню літературу, витягувати з неї більше корисних ідей і в подальшому імплементувати їх в своє життя.
***
Відповідно до статистики Goodreads, відтоді як я почав відмічати там прочитані книги, я прочитав близько 100 книг. Якщо мені б довелося про кожну книгу розказати принаймні у 5-10 реченнях, я не впевнений що це зміг би зробити.
↪Пам’ятаю, як я вчився у Харкові в Юридичній академії. Був у нас викладач з предмету “Теорія держави і права” (один з фундаментальних предметів для юристів), який кожну лекцію і кожен семінар не давав нам спокійно вдихнути. У свій перший рік студентства єдине, що мені здавалося, ми вчили, була теорія держави і права. Його конспекти та підручиник ми знали майже напам’ять … Вже пройшло майже 20 років з того часу, а я чудово пам’ятаю важливі тези, окремі приклади, які застосовую в своїй професійній діяльності.
Був і трохи інший приклад. Пари з фінансового права. Вони в нас йшли тільки один семестр по суботах. Кожен раз вся наша група придумувала нову причину, чому нам треба піти раніше або взагалі пропустити пару. Жіночка-викладач з усією серйозністю переймалася з усіма нашими “проблемами” і ми швидко домовлялися зустрітися за тиждень. В підсумку, за весь семестр якщо у нас було з десяток повноцінних занять, то це чудово. Зрозуміло, що й результати відповідні. Якщо хтось мене попросить щось розповісти з фінансового права, на жаль я нічим допомогти не зможу.
🌞Таким чином, стало зрозуміло, що якісна старанна робота над здобуттям крупиць знань у підсумку визначає результат.
Те саме відбувається і з книжками. Або ми якісно пропрацьвуємо та опановуємо матеріл, або в найкращому випадку лише трохи розширюємо свій кругозір. Книгу потрібно не просто прочитати і запам’ятати інформацію. Необхідно ще й імплементувати хоча б деякі ідеї у своє життя, щоб відбулась трансформація.
🧷Якщо звичайне, поверхневе читання це маленька наждачка яка зовсім трошки знімає з нас маленькі “ворсинки”. То вдумливе, неспішне читання – це робота грубим наждаком, який дозволяє суттєво змінити форму “заготовки”.
Поділюсь думками, які прийоми і стратегії дозволяються мені читати ефективно.
У цій публікації я розповім про свій підхід як ефективно читати книги. Ці декілька ідей допомагають мені якісно пропрацьовувати нехудожню літературу, витягувати з неї більше корисних ідей і в подальшому імплементувати їх в своє життя.
***
Відповідно до статистики Goodreads, відтоді як я почав відмічати там прочитані книги, я прочитав близько 100 книг. Якщо мені б довелося про кожну книгу розказати принаймні у 5-10 реченнях, я не впевнений що це зміг би зробити.
↪Пам’ятаю, як я вчився у Харкові в Юридичній академії. Був у нас викладач з предмету “Теорія держави і права” (один з фундаментальних предметів для юристів), який кожну лекцію і кожен семінар не давав нам спокійно вдихнути. У свій перший рік студентства єдине, що мені здавалося, ми вчили, була теорія держави і права. Його конспекти та підручиник ми знали майже напам’ять … Вже пройшло майже 20 років з того часу, а я чудово пам’ятаю важливі тези, окремі приклади, які застосовую в своїй професійній діяльності.
Був і трохи інший приклад. Пари з фінансового права. Вони в нас йшли тільки один семестр по суботах. Кожен раз вся наша група придумувала нову причину, чому нам треба піти раніше або взагалі пропустити пару. Жіночка-викладач з усією серйозністю переймалася з усіма нашими “проблемами” і ми швидко домовлялися зустрітися за тиждень. В підсумку, за весь семестр якщо у нас було з десяток повноцінних занять, то це чудово. Зрозуміло, що й результати відповідні. Якщо хтось мене попросить щось розповісти з фінансового права, на жаль я нічим допомогти не зможу.
🌞Таким чином, стало зрозуміло, що якісна старанна робота над здобуттям крупиць знань у підсумку визначає результат.
Те саме відбувається і з книжками. Або ми якісно пропрацьвуємо та опановуємо матеріл, або в найкращому випадку лише трохи розширюємо свій кругозір. Книгу потрібно не просто прочитати і запам’ятати інформацію. Необхідно ще й імплементувати хоча б деякі ідеї у своє життя, щоб відбулась трансформація.
🧷Якщо звичайне, поверхневе читання це маленька наждачка яка зовсім трошки знімає з нас маленькі “ворсинки”. То вдумливе, неспішне читання – це робота грубим наждаком, який дозволяє суттєво змінити форму “заготовки”.
Поділюсь думками, які прийоми і стратегії дозволяються мені читати ефективно.
***
📚Потрібно читати
Багато людей розуміють важливість читання, але майже не читають. Завжди знаходяться якісь інші справи, які не залишають час на читання.
Якщо подивитися наш екранний час на смартфоні, то ми з легкістю знаходимо 30 хвилин на Facebook, 30 хвилин на Telegram-канали, 30 хвилин на YouTube і не маємо 15 хвилин для читання книги.
Я розглядаю читання для мозку, як їжу для шлунку. Читання наповнює інформацією, примушує мозок працювати. Ідеї, що виникають під час приймання душу - це результат інформації, яка під впливом процесу мислення трансформується у щось нове.
📚Читати щоденно
Для себе визначив, що читання має бути одним з найважливіших щоденних ритуалів. 15 хвилин читання - абсолютний мінімум.
Якщо ми пропускаємо день, то ми з легкістю пропускаємо два. Пропускаємо два - пропускаємо потім тиждень. І так перестаємо читати взагалі.
Для того, що читати щоденно потрібно чітко визначати час для вдумливого читання. В своєму попередньому пості про ранкові ритуали я розказував, що кожного ранку виділяю 30 хвилин для вдумливого читання.
Також, якщо вчасно встигаю зробити всі вечірні ритуали, то читаю перед сном.
Якщо часу зовсім мало, то я практикую читання в проміжках між справами, під час очікування. Але для ефективного читання все ж таки потрібен спеціально виділений час, коли ми спокійно і уважно можемо працювати з книгою.
📚Система ефективного читання
Тепер перейду до головного – алгоритму як читати книги ефективно.
Я читаю книгу розділ за розділом. Під час читання роблю помітки, виділяю важливі або просто цікаві думки автора, відмічаю змістовні цитати.
Як тільки я дочитую до кінця розділу, я повертаюсь на його початок і повторно перечитую такі замітки.
Але просто робити помітки, як на мене, виявилось досить неефективно. В підсутмку, я дуже рідко повертаюсь до них, щоб перечитати. Як наслідок, більшість ідей з часом забуваються.
Тому я йду трохи далі. У мене в Notion є окремий шаблон для самарі книги. В цьому самарі є два розділи “Ключові ідеї” та “Практичний аспект”. За результатами прочитання кожної глава книги я одразу заношу найголовніші думки автора у розділ “Ключові ідеї” конспекту. Якщо якісь ідеї є корисними щоб їх впровадити в життя, то я заношу їх до розділу “Практичний аспект”.
Вказане трохи уповільнює процес читання, але сам процес фіксування дозволяє глибше зрозуміти і пропрацювати ідеї автора, краще зрозуміти та запам’ятати зміст прочитаних слів.
📚Самарі книги
Після того, як я закінчив читати книгу я пишу самарі книги, перед цим перечитавши усі мої замітки.
📍Структура самарі:
✔️моя оцінка книги (від 1 до 10)
✔️чому я почав читати цю ✔️книгу і кому вона може бути цікавою
✔️про що ця книга (у 3 реченнях)
✔️головна теза книги
✔️ключові ідеї
✔️практичний аспект
✔️моє загальне враження
Написання самарі дозволяє повторно зануритися в книгу, структурувати ідеї, зробити свої висновки, тобто робить наше читання ефективним..
Дуже важливим є те, що завжди є можливість повернутись до свого самарі і нагадати собі основні моменти з книги.
***
🔄Тепер ваша черга поділитися своїм досвідом. Напишіть як ви читаєте нехудожню літературу, які прийоми використовуєте, як робите своє читання ефективним.
Дякую, що читаєте, коментуєте та ділитесь🙏. Слава Україні!
📚Потрібно читати
Багато людей розуміють важливість читання, але майже не читають. Завжди знаходяться якісь інші справи, які не залишають час на читання.
Якщо подивитися наш екранний час на смартфоні, то ми з легкістю знаходимо 30 хвилин на Facebook, 30 хвилин на Telegram-канали, 30 хвилин на YouTube і не маємо 15 хвилин для читання книги.
Я розглядаю читання для мозку, як їжу для шлунку. Читання наповнює інформацією, примушує мозок працювати. Ідеї, що виникають під час приймання душу - це результат інформації, яка під впливом процесу мислення трансформується у щось нове.
📚Читати щоденно
Для себе визначив, що читання має бути одним з найважливіших щоденних ритуалів. 15 хвилин читання - абсолютний мінімум.
Якщо ми пропускаємо день, то ми з легкістю пропускаємо два. Пропускаємо два - пропускаємо потім тиждень. І так перестаємо читати взагалі.
Для того, що читати щоденно потрібно чітко визначати час для вдумливого читання. В своєму попередньому пості про ранкові ритуали я розказував, що кожного ранку виділяю 30 хвилин для вдумливого читання.
Також, якщо вчасно встигаю зробити всі вечірні ритуали, то читаю перед сном.
Якщо часу зовсім мало, то я практикую читання в проміжках між справами, під час очікування. Але для ефективного читання все ж таки потрібен спеціально виділений час, коли ми спокійно і уважно можемо працювати з книгою.
📚Система ефективного читання
Тепер перейду до головного – алгоритму як читати книги ефективно.
Я читаю книгу розділ за розділом. Під час читання роблю помітки, виділяю важливі або просто цікаві думки автора, відмічаю змістовні цитати.
Як тільки я дочитую до кінця розділу, я повертаюсь на його початок і повторно перечитую такі замітки.
Але просто робити помітки, як на мене, виявилось досить неефективно. В підсутмку, я дуже рідко повертаюсь до них, щоб перечитати. Як наслідок, більшість ідей з часом забуваються.
Тому я йду трохи далі. У мене в Notion є окремий шаблон для самарі книги. В цьому самарі є два розділи “Ключові ідеї” та “Практичний аспект”. За результатами прочитання кожної глава книги я одразу заношу найголовніші думки автора у розділ “Ключові ідеї” конспекту. Якщо якісь ідеї є корисними щоб їх впровадити в життя, то я заношу їх до розділу “Практичний аспект”.
Вказане трохи уповільнює процес читання, але сам процес фіксування дозволяє глибше зрозуміти і пропрацювати ідеї автора, краще зрозуміти та запам’ятати зміст прочитаних слів.
📚Самарі книги
Після того, як я закінчив читати книгу я пишу самарі книги, перед цим перечитавши усі мої замітки.
📍Структура самарі:
✔️моя оцінка книги (від 1 до 10)
✔️чому я почав читати цю ✔️книгу і кому вона може бути цікавою
✔️про що ця книга (у 3 реченнях)
✔️головна теза книги
✔️ключові ідеї
✔️практичний аспект
✔️моє загальне враження
Написання самарі дозволяє повторно зануритися в книгу, структурувати ідеї, зробити свої висновки, тобто робить наше читання ефективним..
Дуже важливим є те, що завжди є можливість повернутись до свого самарі і нагадати собі основні моменти з книги.
***
🔄Тепер ваша черга поділитися своїм досвідом. Напишіть як ви читаєте нехудожню літературу, які прийоми використовуєте, як робите своє читання ефективним.
Дякую, що читаєте, коментуєте та ділитесь🙏. Слава Україні!
ЧУДО УСВІДОМЛЕНОСТІ (MIRACLE OF MINDFULNESS) - ТІТ НАТ ХАН [Книга]
***
Після того, як я поділився своїми ідеями про те, як я намагюся ефективно читати книги, я подумав, що мої конспекти прочитанних книг, можливо, будуть корисними також читачам 5 AM SYSTEM.
По-перше, це може бути цікава підборка рекомендацій для читання.
А по-друге, деякі із занотованих мною ідей знайдуть цікавими і мої читачі.
Тому приблизно раз на місяць буду ділитися одним конспектом прочитанної книги.
А сьогодні - “Чудо усідомленості”, Тіт Нат Хан.
***
⭐Моя оцінка книги (1-10)
7 з 10
↪Чому я почав читити цю книгу і кому вона буде цікава
Пошук стану “майндфулнес” завжди був для мене в пріорітеті. Книги Тіт Нах Хана вже неодноразово читав і вони мені завжди подобалися. Коли прийшов внутрішній запит на цю тему, ця книга виявилася першою перед очима.
Вона буде корисна усім, хто шукає баланс в своєму житті, особливо коли відчувається життєвий перекос, спричинений високим темпом щоденного життя.
📍Про що ця книга (у 3 реченнях)
Ця книга про те, як знаходити спокій і внутрішню рівновагу, незважаючи на те, що відбувається навколо. У цій книзі робиться акцент щоб навчитися концентруватися на тому, що ми робимо саме зараз (бути “тут і зараз”). Мова про те, щоб медитація була присутня у кожній справі 24 години на добу.
📌Головна теза книги
Майндфулнес - це чудо, яке дозволяє повернути у стан спокою наш депресивний ум, а також допомогти йому повернутися у стан, щоб ми могли по-справжньому проживати кожну хвилину нашого життя.
▶Цікаві ідеї/цитати
✔Люди часто розглядають ходіння по воді як чудо. Але я вважаю, що справжнє чудо це не ходіння по воді, а по землі. Кожен день ми залучені до чудес, які ми навіть не усвідомлюємо: блакитне небо, білі хмари, зелене листя, чорні допитливі очі дитини - наші власні очі. Все це чудо.
✔Дихання - це міст, який з’єднує наше життя з усвідомленістю, єднає тіло з думками. Коли твій ум стає сумбурним, використовуй дихання як інструмент заспокоєння свого ума. Щоб збергіати усвідомленість протягом тривалого періоду ми повинні продовжувати спостерігати за нашим диханням.
✔Вже осінь. Надзвичайно гарно падають один за одним золоті листочки. 10-хвилинна прогулянка серед дерев, спостереження за моїм диханням у стані усвідомленості - і я відчуваю себе оновленим і повним енергії.
✔Коли ти миєш посуд, миття посуду має бути найбільш важливим заняттям у твоєму житті. Так само коли ти п’єш чай, пиття чаю має бути найбільш важливим заняттям у твоєму житті. І так далі.
✔Будь у стані усвідомленості 24 години на добу, а не одну годину протягом практики медитації. Кожна дія має виконуватися у стані усвідомленості. Кожна дія - це ритуал, церемонія.
✔Якщо ти не можеш знайти радість і задоволення у теперішньому моменті, тоді майбутнє просто пройде повз нас, як пропливає повз нас ріка, яку ми не взмозі стримати. Ми не зможемо жити у майбутньому, коли цей момент стане теперішнім.
✔В сім’ї, якщо один практикує усвідомленість, вся сім’я буде більш усвідомлена.
✔Пам’ятай, що єдиний важливий момент, це зараз. Найбільш важлива людина, це людина, з якою ти знаходишся прямо зараз. Найбільш важливе прагнення - це зробити людину, яка стоїть поруч з тобою найбільш щасливою.
🔥Практичний аспект
✔Практикувати практику напівпосмішки протягом усього дня. Практикувати напівпосмішку першою справою після прокидання, протягом вільних моментів. Всюди, де стоїш чи сидиш, практикуй навпівпосмішку.
✔Практикувати усвідомлену прогулянку на природі.
✔Проводити день усвідомленості. Вранці - у ліжку почати повільно слідкувати за диханням. Ранковий душ, але у дуже повільному та неспішному темпі у стані усвідомленості. Не менше півдогодини на неспішну ванну. Далі приступити до наведення порядку вдома, але кожне завдання робити удвічі повільніше, ніж робиться зазвичай. Не робити завдання, просто щоб його завершити. Просто насолоджуватися і бути єдиним зі своїм завданням. Після цього приготувати чайничок чаю і посидіти і випити його у стані усідомленості. Пити чай повільно і з насолодою. Проживати кожний момент дня. Не бути прив’язаним до майбутнього.
***
Після того, як я поділився своїми ідеями про те, як я намагюся ефективно читати книги, я подумав, що мої конспекти прочитанних книг, можливо, будуть корисними також читачам 5 AM SYSTEM.
По-перше, це може бути цікава підборка рекомендацій для читання.
А по-друге, деякі із занотованих мною ідей знайдуть цікавими і мої читачі.
Тому приблизно раз на місяць буду ділитися одним конспектом прочитанної книги.
А сьогодні - “Чудо усідомленості”, Тіт Нат Хан.
***
⭐Моя оцінка книги (1-10)
7 з 10
↪Чому я почав читити цю книгу і кому вона буде цікава
Пошук стану “майндфулнес” завжди був для мене в пріорітеті. Книги Тіт Нах Хана вже неодноразово читав і вони мені завжди подобалися. Коли прийшов внутрішній запит на цю тему, ця книга виявилася першою перед очима.
Вона буде корисна усім, хто шукає баланс в своєму житті, особливо коли відчувається життєвий перекос, спричинений високим темпом щоденного життя.
📍Про що ця книга (у 3 реченнях)
Ця книга про те, як знаходити спокій і внутрішню рівновагу, незважаючи на те, що відбувається навколо. У цій книзі робиться акцент щоб навчитися концентруватися на тому, що ми робимо саме зараз (бути “тут і зараз”). Мова про те, щоб медитація була присутня у кожній справі 24 години на добу.
📌Головна теза книги
Майндфулнес - це чудо, яке дозволяє повернути у стан спокою наш депресивний ум, а також допомогти йому повернутися у стан, щоб ми могли по-справжньому проживати кожну хвилину нашого життя.
▶Цікаві ідеї/цитати
✔Люди часто розглядають ходіння по воді як чудо. Але я вважаю, що справжнє чудо це не ходіння по воді, а по землі. Кожен день ми залучені до чудес, які ми навіть не усвідомлюємо: блакитне небо, білі хмари, зелене листя, чорні допитливі очі дитини - наші власні очі. Все це чудо.
✔Дихання - це міст, який з’єднує наше життя з усвідомленістю, єднає тіло з думками. Коли твій ум стає сумбурним, використовуй дихання як інструмент заспокоєння свого ума. Щоб збергіати усвідомленість протягом тривалого періоду ми повинні продовжувати спостерігати за нашим диханням.
✔Вже осінь. Надзвичайно гарно падають один за одним золоті листочки. 10-хвилинна прогулянка серед дерев, спостереження за моїм диханням у стані усвідомленості - і я відчуваю себе оновленим і повним енергії.
✔Коли ти миєш посуд, миття посуду має бути найбільш важливим заняттям у твоєму житті. Так само коли ти п’єш чай, пиття чаю має бути найбільш важливим заняттям у твоєму житті. І так далі.
✔Будь у стані усвідомленості 24 години на добу, а не одну годину протягом практики медитації. Кожна дія має виконуватися у стані усвідомленості. Кожна дія - це ритуал, церемонія.
✔Якщо ти не можеш знайти радість і задоволення у теперішньому моменті, тоді майбутнє просто пройде повз нас, як пропливає повз нас ріка, яку ми не взмозі стримати. Ми не зможемо жити у майбутньому, коли цей момент стане теперішнім.
✔В сім’ї, якщо один практикує усвідомленість, вся сім’я буде більш усвідомлена.
✔Пам’ятай, що єдиний важливий момент, це зараз. Найбільш важлива людина, це людина, з якою ти знаходишся прямо зараз. Найбільш важливе прагнення - це зробити людину, яка стоїть поруч з тобою найбільш щасливою.
🔥Практичний аспект
✔Практикувати практику напівпосмішки протягом усього дня. Практикувати напівпосмішку першою справою після прокидання, протягом вільних моментів. Всюди, де стоїш чи сидиш, практикуй навпівпосмішку.
✔Практикувати усвідомлену прогулянку на природі.
✔Проводити день усвідомленості. Вранці - у ліжку почати повільно слідкувати за диханням. Ранковий душ, але у дуже повільному та неспішному темпі у стані усвідомленості. Не менше півдогодини на неспішну ванну. Далі приступити до наведення порядку вдома, але кожне завдання робити удвічі повільніше, ніж робиться зазвичай. Не робити завдання, просто щоб його завершити. Просто насолоджуватися і бути єдиним зі своїм завданням. Після цього приготувати чайничок чаю і посидіти і випити його у стані усідомленості. Пити чай повільно і з насолодою. Проживати кожний момент дня. Не бути прив’язаним до майбутнього.
Не турбуватися про справи, які необхідно зробити. В обід - приготувати усвідомлено обід і неспішно насолодись кожною порцією їжі. У вечорі - почитати духовну літературу. Поїсти зовсім трошки. Зробити вечірну прогулянку, спостерігаючи за кожним своїм вдихом та видихом. Помедитувати годину. І наприкинці лягти спати у стані усвідомленості.
ПРІОРИТЕТИ
У цій публікації я розповім про життєві пріоритети та чому їх важливо розставити. Я поділюся своїм досвідом, як визначення життєвих пріоритетів допомогло мені краще організувати повсякденну діяльність.
***
Напевно, років 17 назад, я перший раз свідомо прочитав першу нон-фікшн книгу, витягнувши з неї поради, як покращити життя. Потім була друга, третя … п’ята – і знову новий список цікавих практик та ідей.
Крім цього, з самого раннього дитинства я завжди цікавився самими різними речами, починаючи від футболу, більярду, шахів, походів і закінчуючи бігом, читанням, малюванням, грою на гітарі.
Трошки згодом з’явилася сім’я, народилися діти, що теж додало додаткових справ.
В результаті: протягом одного дня я мав помедитувати, почитати, приділити час дружині, час дітям, написати на блог, зайнятися спортом, зустрітися з друзями, сходити на пробіжку, пограти на гітарі, пройти новий навчальний курс і ще зробити десяток різних речей. Справ, зайнять, практик стало в рази більше ніж було вільного часу.
Розібратися з такою ситуацією мені допомогло виконання однієї простої вправи – сформувати список пріоритетів: від найважливішого до найменш важливого - і в подальшому планувати цілі, день, враховуючи такий список.
Я почав в першу чергу приділяти час основним пріоритетам, а речі, які опинилися в ніжній частині списку отримали другорядну увагу. Навіть, якщо у мене не вистачає часу на це, я перестав хвилюватися з цього приводу. Просто це значить, що наразі це не відноситься до топ-пріоритетів.
Формування пріоритетів я зробив як на самому високому рівні, по суті, визначивши пріоритетні сфери життя, так і на проектному (більш детально). При цьому, виставлення пріоритетів на найвищому рівні допомогло з пріорітетами на нижчому рівні.
***
Зараз хочу, в якості прикладу, поділитися своїми списками пріоритетів найвищого рівня.
Життєві сфери в порядку пріоритету:
✹Сім’я - мої діти, їх виховання і побудова довірливих відносин; моя дружина, турбота про неї, створення атмосфери взаєморозуміння всередині сім’ї.
✹Здоров’я та енергія - тривале, здорове життя, активний та енергійний спосіб життя, насолода від чудового стану свого тіла.
✹Відносини з оточуючими - теплі довірливі відносини з близькими, друзям, колегами, хорошими знайомими, розширення кола та покращення якості спілкування.
✹Фінансова безпека - забезпечення потреб своєї сім’ї на якісному високому рівні: житло, харчування, розвиток, подорожі, відпочинок тощо.
✹Особистий розвиток та трансформація - ставати кращим, ніж я був вчора, щоденно отримувати нові знання та досвід і імплементовувати його в щоденне життя.
✹Самореалізація (проєкти) - реалізація внутрішнього потенціалу через різноманітні проєкти.
✹Вклад та лідерство - благодійні проєкти, вплив на життя інших людей.
Доречи, проєкт 5 AM SYSTEM я частково відношу до цієї категорії пріоритетів, оскільки на меті маю виключно здійснювати позитивний вплив на тих людей, які вирішили мене читати.
Окремі сфери залишилися поза списком. Що означає, що наразі вони мають для мене другорядну роль.
До цього списку можуть бути питання: чогось не має взагалі, щось мало б бути вище. В мене і у самого вони є. Сферу “вклад і лідерство”, наприклад, можливо варто розмістити було б вище. Але наразі з урахуванням, того, що я реально роблю її місце поки таке.
У цій публікації я розповім про життєві пріоритети та чому їх важливо розставити. Я поділюся своїм досвідом, як визначення життєвих пріоритетів допомогло мені краще організувати повсякденну діяльність.
***
Напевно, років 17 назад, я перший раз свідомо прочитав першу нон-фікшн книгу, витягнувши з неї поради, як покращити життя. Потім була друга, третя … п’ята – і знову новий список цікавих практик та ідей.
Крім цього, з самого раннього дитинства я завжди цікавився самими різними речами, починаючи від футболу, більярду, шахів, походів і закінчуючи бігом, читанням, малюванням, грою на гітарі.
Трошки згодом з’явилася сім’я, народилися діти, що теж додало додаткових справ.
В результаті: протягом одного дня я мав помедитувати, почитати, приділити час дружині, час дітям, написати на блог, зайнятися спортом, зустрітися з друзями, сходити на пробіжку, пограти на гітарі, пройти новий навчальний курс і ще зробити десяток різних речей. Справ, зайнять, практик стало в рази більше ніж було вільного часу.
Розібратися з такою ситуацією мені допомогло виконання однієї простої вправи – сформувати список пріоритетів: від найважливішого до найменш важливого - і в подальшому планувати цілі, день, враховуючи такий список.
Я почав в першу чергу приділяти час основним пріоритетам, а речі, які опинилися в ніжній частині списку отримали другорядну увагу. Навіть, якщо у мене не вистачає часу на це, я перестав хвилюватися з цього приводу. Просто це значить, що наразі це не відноситься до топ-пріоритетів.
Формування пріоритетів я зробив як на самому високому рівні, по суті, визначивши пріоритетні сфери життя, так і на проектному (більш детально). При цьому, виставлення пріоритетів на найвищому рівні допомогло з пріорітетами на нижчому рівні.
***
Зараз хочу, в якості прикладу, поділитися своїми списками пріоритетів найвищого рівня.
Життєві сфери в порядку пріоритету:
✹Сім’я - мої діти, їх виховання і побудова довірливих відносин; моя дружина, турбота про неї, створення атмосфери взаєморозуміння всередині сім’ї.
✹Здоров’я та енергія - тривале, здорове життя, активний та енергійний спосіб життя, насолода від чудового стану свого тіла.
✹Відносини з оточуючими - теплі довірливі відносини з близькими, друзям, колегами, хорошими знайомими, розширення кола та покращення якості спілкування.
✹Фінансова безпека - забезпечення потреб своєї сім’ї на якісному високому рівні: житло, харчування, розвиток, подорожі, відпочинок тощо.
✹Особистий розвиток та трансформація - ставати кращим, ніж я був вчора, щоденно отримувати нові знання та досвід і імплементовувати його в щоденне життя.
✹Самореалізація (проєкти) - реалізація внутрішнього потенціалу через різноманітні проєкти.
✹Вклад та лідерство - благодійні проєкти, вплив на життя інших людей.
Доречи, проєкт 5 AM SYSTEM я частково відношу до цієї категорії пріоритетів, оскільки на меті маю виключно здійснювати позитивний вплив на тих людей, які вирішили мене читати.
Окремі сфери залишилися поза списком. Що означає, що наразі вони мають для мене другорядну роль.
До цього списку можуть бути питання: чогось не має взагалі, щось мало б бути вище. В мене і у самого вони є. Сферу “вклад і лідерство”, наприклад, можливо варто розмістити було б вище. Але наразі з урахуванням, того, що я реально роблю її місце поки таке.
***
Як чітка розстановка пріоритетів мені допомагає?
По-перше, я завжди можу дати оцінку своїм діям. Чи те, що я роблю прямо зараз, відповідає моїм пріоритетам чи я займаюсь чимось другорядним?
Коли я помічаю, що вже майже півгодини дивлюсь в Ютуб чергове розважальне відео, то розумію, що, напевно, зв’язку цієї активності з моїми пріоритетами мало.
По-друге, приймати рішення, що мені робити і як будувати день стало набагато легше. Діє простий принцип: основним справам - основний час, другорядним справам - другорядне. Я не приступаю до другорядного, якщо не було зроблено основне.
Також, список пріоритетів дозволяє мені фільтрувати вхідний потік пропозицій і своєчасно говорити “Ні” другорядному.
Ось на днях на електронну пошту прийшла пропозиція на підписку на досить цікавий журнал. Наче рука вже була натиснути “Підписатися”, як я одразу згадав про свої пріоритети і одразу зрозумів, що зв’язок між читанням журналу і моїми пріоритетами наразі мінімальний.
Але є ще один цікавий аспект пріоритетів, який мені дуже подобається.
Не тільки пріоритети впливають на нашу діяльність. Але й наша щоденна робота дає чесну відповідь, які у нас насправді пріоритети.
Якщо ми для себе анонсуємо, що сім’я є нашим головним пріоритетом, а при цьому з ранку до ночі зайняті роботою чи бізнесом і боїмося сказати “Ні” черговому завданню, то це означає, що робота чи бізнес насправді для нас мають вищий пріоритет.
Якщо ми поставили здоров’я на найвищий щабель приотетів, але все, що робимо для цього, так це піднімаємо чарку “за здоров’я”, то це теж означає, що бути здоровим, насправді, не належить до топ-пріоритетів.
Як я згадав вище, мені теж дуже б хотілось сферу “вклад і лідерство” записати у топ-пріоритети, але чесно аналізуючи свою діяльність, наразі цього зробити ще не можу.
***
Якщо ти прочитав весь пост, аж до самого кінця, щиро дякую тобі за увагу.
Хочу попросити написати в коментарях поділитися своїм основним, головним життєвим пріоритетом.
Як чітка розстановка пріоритетів мені допомагає?
По-перше, я завжди можу дати оцінку своїм діям. Чи те, що я роблю прямо зараз, відповідає моїм пріоритетам чи я займаюсь чимось другорядним?
Коли я помічаю, що вже майже півгодини дивлюсь в Ютуб чергове розважальне відео, то розумію, що, напевно, зв’язку цієї активності з моїми пріоритетами мало.
По-друге, приймати рішення, що мені робити і як будувати день стало набагато легше. Діє простий принцип: основним справам - основний час, другорядним справам - другорядне. Я не приступаю до другорядного, якщо не було зроблено основне.
Також, список пріоритетів дозволяє мені фільтрувати вхідний потік пропозицій і своєчасно говорити “Ні” другорядному.
Ось на днях на електронну пошту прийшла пропозиція на підписку на досить цікавий журнал. Наче рука вже була натиснути “Підписатися”, як я одразу згадав про свої пріоритети і одразу зрозумів, що зв’язок між читанням журналу і моїми пріоритетами наразі мінімальний.
Але є ще один цікавий аспект пріоритетів, який мені дуже подобається.
Не тільки пріоритети впливають на нашу діяльність. Але й наша щоденна робота дає чесну відповідь, які у нас насправді пріоритети.
Якщо ми для себе анонсуємо, що сім’я є нашим головним пріоритетом, а при цьому з ранку до ночі зайняті роботою чи бізнесом і боїмося сказати “Ні” черговому завданню, то це означає, що робота чи бізнес насправді для нас мають вищий пріоритет.
Якщо ми поставили здоров’я на найвищий щабель приотетів, але все, що робимо для цього, так це піднімаємо чарку “за здоров’я”, то це теж означає, що бути здоровим, насправді, не належить до топ-пріоритетів.
Як я згадав вище, мені теж дуже б хотілось сферу “вклад і лідерство” записати у топ-пріоритети, але чесно аналізуючи свою діяльність, наразі цього зробити ще не можу.
***
Якщо ти прочитав весь пост, аж до самого кінця, щиро дякую тобі за увагу.
Хочу попросити написати в коментарях поділитися своїм основним, головним життєвим пріоритетом.
ПОХІД 50 КМ
#подорожі
В першу Неділю червня пішов у похід на 50 км. Протягом одного дня ми мали здолати цю дистанцію, споживаючи тільки воду і маючи для підкріплення лише декілька горіхових снеків.
Взагалі, такий 50 км похід є лайтовою версією походу на 100 км, що організовується на регулярній основі проєктом Hike100 на чолі з Максимом Пучіним.
У нас зібралась дуже дружня команда з шести “американських” українців, а також одного відважного американця Брайана.
🌊Маршрут пролягав вздовж порогів річки Потомак, що утворюють серію дуже гарних каскадів під назвою Great Falls.
🕗Стартанули о 8 ранку. Перші 25 км взагалі повний кайф і задоволення. Багато розмовляли, розпитували один про одного, ділилися думками та ідеями.
✔Зазвичай в такі походи відправляються дуже цікаві люди. Бо як то кажуть учасники таких походів, де це таке видано, що б у 21 cторіччі люди знаходили собі таку розвагу, щоб голодними ходити по лісу 50 км?! Але як виявляється така собі трошки божевільна ідея сама по собі виступає фільтром, який відсіює багатьох людей. В такий поход зазвичай ідуть люди, які дуже мотивовані, амбіційні, сильні духом й тілом.
🦌Маршрут був супер, природа надзвичайно гарна. По дорозі зустріли багато тварини: гарних лелек, пару граціозних оленів, лисицю, яка вибігши з кущів на дорогу безсором’язово бігла повз людей, декілька маленьких гадючек, які грілися на сонечку …
Після 25 км починають з’являтися перші ознаки втоми, дають знати про себе слабкі місця - в мене почало тягнути сухожилля на лівому коліні.
‼️Але справжній поход починається десь після 40-го кілометру: коли йти вже важко, але й зупинятися ще складніше. Після навіть двох-трьох хвилин відпочинку почати рух надзвичайно складно - ноги просто не хочуть йти.
Подолати останні кілометри дуже допомагало спілкування, а також музика, яку ми запускали на портативній колонці.
Останній кілометр наповнений відчуттям “я вже більше не можу” і водночас радісним передчуттям, що ось-ось буде фініш.
🥇Залишається 500 метрів, ми вмикаємо гімн України і нарешті добираємося до нашої фінальної точки.
🍉Головною нашої винагородою в той день був кавун, який я спеціально приберіг для моїх друзів. Соковитий, цукровий кавунчик зайшов як “діти в школу”.
🥴Але найбільш складний момент того вечора для мене був, коли я приїхав на авто до дому. Після того, як м’язи охололи, я ледве міг рухати ногами. Просто встати і вийти з машини було майже невирішуваним завданням. Шкутельгаючи та ковиляючи я ледве дійшов до дому.
Усе, що я в той момент хотів, це поїсти, прийняти гарячу ванну і спати.
Гаряча ванна допомогла розслабити м’язи і наче дитина я заснув, тільки голова доторкнулася до подушки.
🤪На наступний ранок я проснувся щасливим, з великою купою емоцій, хоч і з невеликою крепатурою у всьому тілі.
Цей поход вчергове підтвердив правило, що який би складний не був похід, і як би не було важко під час походу, вже на наступний день всі походні “страждання” забуваються, а яскраві емоції залишаються надовго в наших спогадах.
#подорожі
В першу Неділю червня пішов у похід на 50 км. Протягом одного дня ми мали здолати цю дистанцію, споживаючи тільки воду і маючи для підкріплення лише декілька горіхових снеків.
Взагалі, такий 50 км похід є лайтовою версією походу на 100 км, що організовується на регулярній основі проєктом Hike100 на чолі з Максимом Пучіним.
У нас зібралась дуже дружня команда з шести “американських” українців, а також одного відважного американця Брайана.
🌊Маршрут пролягав вздовж порогів річки Потомак, що утворюють серію дуже гарних каскадів під назвою Great Falls.
🕗Стартанули о 8 ранку. Перші 25 км взагалі повний кайф і задоволення. Багато розмовляли, розпитували один про одного, ділилися думками та ідеями.
✔Зазвичай в такі походи відправляються дуже цікаві люди. Бо як то кажуть учасники таких походів, де це таке видано, що б у 21 cторіччі люди знаходили собі таку розвагу, щоб голодними ходити по лісу 50 км?! Але як виявляється така собі трошки божевільна ідея сама по собі виступає фільтром, який відсіює багатьох людей. В такий поход зазвичай ідуть люди, які дуже мотивовані, амбіційні, сильні духом й тілом.
🦌Маршрут був супер, природа надзвичайно гарна. По дорозі зустріли багато тварини: гарних лелек, пару граціозних оленів, лисицю, яка вибігши з кущів на дорогу безсором’язово бігла повз людей, декілька маленьких гадючек, які грілися на сонечку …
Після 25 км починають з’являтися перші ознаки втоми, дають знати про себе слабкі місця - в мене почало тягнути сухожилля на лівому коліні.
‼️Але справжній поход починається десь після 40-го кілометру: коли йти вже важко, але й зупинятися ще складніше. Після навіть двох-трьох хвилин відпочинку почати рух надзвичайно складно - ноги просто не хочуть йти.
Подолати останні кілометри дуже допомагало спілкування, а також музика, яку ми запускали на портативній колонці.
Останній кілометр наповнений відчуттям “я вже більше не можу” і водночас радісним передчуттям, що ось-ось буде фініш.
🥇Залишається 500 метрів, ми вмикаємо гімн України і нарешті добираємося до нашої фінальної точки.
🍉Головною нашої винагородою в той день був кавун, який я спеціально приберіг для моїх друзів. Соковитий, цукровий кавунчик зайшов як “діти в школу”.
🥴Але найбільш складний момент того вечора для мене був, коли я приїхав на авто до дому. Після того, як м’язи охололи, я ледве міг рухати ногами. Просто встати і вийти з машини було майже невирішуваним завданням. Шкутельгаючи та ковиляючи я ледве дійшов до дому.
Усе, що я в той момент хотів, це поїсти, прийняти гарячу ванну і спати.
Гаряча ванна допомогла розслабити м’язи і наче дитина я заснув, тільки голова доторкнулася до подушки.
🤪На наступний ранок я проснувся щасливим, з великою купою емоцій, хоч і з невеликою крепатурою у всьому тілі.
Цей поход вчергове підтвердив правило, що який би складний не був похід, і як би не було важко під час походу, вже на наступний день всі походні “страждання” забуваються, а яскраві емоції залишаються надовго в наших спогадах.
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.