📑 Лише третина українських військових у різних опитуваннях каже, що звернулася б до психолога. У відповідях захисників простежується загальноукраїнська тенденція: упередження, що психологічна допомога – «прояв слабкості». І завдання всього суспільства – подолати цю стигму, пояснити (і самому усвідомити), що вміння приймати допомогу, навпаки, є проявом сили.
Ми часто говоримо, що Україна боронить від нападника свої цінності. Серед них не лише життя людей, а і його якість, його гідність, його можливості. Саме тому наше «дякую» військовим має виражатися в конкретних діях, які теж поліпшать якість їхнього життя та здоров’я – і фізичного, і ментального.
📍 Як це зробити, медики, експерти, громадські активісти й державні діячі обговорювали сьогодні на першому міжнародному конгресі з військової медицини та ментального здоров'я «Воїн: життя, здоров’я, боєздатність», який організувало Міноборони.
Говорили, наприклад, про те, що найбільше військові довіряють психологам із бойовим досвідом – за принципом «рівний рівному». Отже, таких фахівців має ставати більше.
🧑🧑🧒🧒 Іще один виклик – комплексність: разом із військовим психологічна підтримка повинна охоплювати його близьких. Мобілізація однієї людини фактично означає «мобілізацію» всієї його чи її родини. Кожен воїн – це не просто частина війська. Це батько, чоловік, мама, дочка... Тому важливо, щоб родини опанували навички самодопомоги й дізналися, як підтримати близьку людину, яка захищає країну на фронті.
Як завжди, необов’язково вигадувати рішення з нуля. Багато корисного вже є у світі. І наші партнери готові не просто ділитися досвідом – а й активно допомагати нам розбудовувати якісні сервіси.
🫂 Ми всі знаємо, що стійкість однієї людини значною мірою підживлюється стійкістю інших. Тому плекаймо стійкість одне одного. Дбаймо про ментальний добробут наших захисників і захисниць. Адже від того, наскільки стійкими є наші військові, залежить, наскільки стійкою є й буде Україна. Кожен із нас.
Ми часто говоримо, що Україна боронить від нападника свої цінності. Серед них не лише життя людей, а і його якість, його гідність, його можливості. Саме тому наше «дякую» військовим має виражатися в конкретних діях, які теж поліпшать якість їхнього життя та здоров’я – і фізичного, і ментального.
📍 Як це зробити, медики, експерти, громадські активісти й державні діячі обговорювали сьогодні на першому міжнародному конгресі з військової медицини та ментального здоров'я «Воїн: життя, здоров’я, боєздатність», який організувало Міноборони.
Говорили, наприклад, про те, що найбільше військові довіряють психологам із бойовим досвідом – за принципом «рівний рівному». Отже, таких фахівців має ставати більше.
🧑🧑🧒🧒 Іще один виклик – комплексність: разом із військовим психологічна підтримка повинна охоплювати його близьких. Мобілізація однієї людини фактично означає «мобілізацію» всієї його чи її родини. Кожен воїн – це не просто частина війська. Це батько, чоловік, мама, дочка... Тому важливо, щоб родини опанували навички самодопомоги й дізналися, як підтримати близьку людину, яка захищає країну на фронті.
Як завжди, необов’язково вигадувати рішення з нуля. Багато корисного вже є у світі. І наші партнери готові не просто ділитися досвідом – а й активно допомагати нам розбудовувати якісні сервіси.
🫂 Ми всі знаємо, що стійкість однієї людини значною мірою підживлюється стійкістю інших. Тому плекаймо стійкість одне одного. Дбаймо про ментальний добробут наших захисників і захисниць. Адже від того, наскільки стійкими є наші військові, залежить, наскільки стійкою є й буде Україна. Кожен із нас.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🛡Взяла участь у міжнародному конгресі з військової медицини та ментального здоров’я «Воїн: життя, здоров’я, боєздатність».
🫂 Рада, що поруч з такими темами, як фізична реабілітація, евакуація, медицина на полі бою, величезну увагу приділили ментальному здоровʼю захисників та захисниць. Бо важливо зреагувати на цей виклик вчасно. Адже в психологічній допомозі «вчасно» означає пропрацювати травматичний досвід якнайраніше, до того, як він вкоріниться, стане хронічним і вразить усе суспільство.
Тож маю надію, що конгрес, який цього року відбувся вперше, стане щорічним і щороку демонструватиме наш прогрес як держави й суспільства в цій царині.
🫂 Рада, що поруч з такими темами, як фізична реабілітація, евакуація, медицина на полі бою, величезну увагу приділили ментальному здоровʼю захисників та захисниць. Бо важливо зреагувати на цей виклик вчасно. Адже в психологічній допомозі «вчасно» означає пропрацювати травматичний досвід якнайраніше, до того, як він вкоріниться, стане хронічним і вразить усе суспільство.
Тож маю надію, що конгрес, який цього року відбувся вперше, стане щорічним і щороку демонструватиме наш прогрес як держави й суспільства в цій царині.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні взяла участь у першому міжнародному конгресі з військової медицини та ментального здоров'я.
Подякувала міжнародним партнерам за їхню готовність ділитися досвідом і закликала українських посадовців турбуватися про ментальний добробут захисників і захисниць України.
Подякувала міжнародним партнерам за їхню готовність ділитися досвідом і закликала українських посадовців турбуватися про ментальний добробут захисників і захисниць України.
🦸♂️ На місці зруйнованого корпусу «Охматдиту» працював освітній простір «Школа супергероїв». Сьогодні під завалами стійко стоїть стіна з побажаннями та словами тих, хто відвідував заклад і бачив, як діти продовжують навчатися попри хвороби.
💪 Так само стійкою залишається неймовірна команда «Школи супергероїв». Серед уламків на фото – заступник директорки ДУ «Школа супергероїв» Віктор та завідувачка саме цього освітнього осередку в «Охматдиті» Галина. У день атаки вони разом із медиками та всіма небайдужими розбирали завали. А вже на наступний день після цього команда відновила роботу в лікарні. Сьогодні ж вчителі навчають маленьких пацієнтів індивідуально в палатах, дистанційно та в групах у збережених класах. Вони також обговорюють з адміністрацією лікарні виділення додаткових приміщень для класів і педагогів.
«Школа супергероїв» в «Охматдиті», яку агресор знищив під час атаки 8 липня 2024 року, була першою із 17 осередків по всій Україні. За весь час у цих класах відбулось більше 12 тисяч уроків для понад 1500 дітей.
🏥 Ми на власні очі бачили, як раніше тут займалися діти. Тепер же побачили, які наслідки від російської агресії маємо. Після атаки Фундація Олени Зеленської взяла на себе повне відновлення всіх приміщень цього освітнього простору. Наразі готуються висновки щодо пошкоджень зруйнованих приміщень.
Вже сьогодні, разом з командою «Школи супергероїв» та «Small Heart with Art», ми працюємо над тим, щоб нова «Школа» була ще кращою! А пам’ять про день атаки по лікарні збережуть вцілілі стіни та команда Супергероїв. «Школа супергероїв» буде жити та працювати.
💪 Так само стійкою залишається неймовірна команда «Школи супергероїв». Серед уламків на фото – заступник директорки ДУ «Школа супергероїв» Віктор та завідувачка саме цього освітнього осередку в «Охматдиті» Галина. У день атаки вони разом із медиками та всіма небайдужими розбирали завали. А вже на наступний день після цього команда відновила роботу в лікарні. Сьогодні ж вчителі навчають маленьких пацієнтів індивідуально в палатах, дистанційно та в групах у збережених класах. Вони також обговорюють з адміністрацією лікарні виділення додаткових приміщень для класів і педагогів.
«Школа супергероїв» в «Охматдиті», яку агресор знищив під час атаки 8 липня 2024 року, була першою із 17 осередків по всій Україні. За весь час у цих класах відбулось більше 12 тисяч уроків для понад 1500 дітей.
🏥 Ми на власні очі бачили, як раніше тут займалися діти. Тепер же побачили, які наслідки від російської агресії маємо. Після атаки Фундація Олени Зеленської взяла на себе повне відновлення всіх приміщень цього освітнього простору. Наразі готуються висновки щодо пошкоджень зруйнованих приміщень.
Вже сьогодні, разом з командою «Школи супергероїв» та «Small Heart with Art», ми працюємо над тим, щоб нова «Школа» була ще кращою! А пам’ять про день атаки по лікарні збережуть вцілілі стіни та команда Супергероїв. «Школа супергероїв» буде жити та працювати.