Усім бажаю міцного здоровʼя.

Був у відпустці - дав інтервʼю Українська правда

Радий поділитись з вами думками


https://youtu.be/H2_T5jW48NU?si=dO8jvy2F_fPUx9nc

Нещодавна робота нашої групи Мурамаса.

Знищено далекобійну самохідну артилериську установку «Коксан» і багато того, що рухається.

Як бачите, на фронті вже усе в зелені. І важко знаходити цілі - але «Птахи Мадяра» нам допомогли з розвідкою.

Будемо вдячні і вам за допомогу, тому що потрібні спеціальні модулі, щоб долати ворожий РЕБ, насичення якого зараз на нашому напрямку дуже багато.

send.monobank.ua/jar/4qRggsthYe

💳Номер картки банки
4441 1111 2356 2286

Сьогодні святкує День народження мій друг та побратим - Макс «Бумер».

Архітектор за освітою.
І один з на кращих пілотів FPV дронів на рахунку якого вражено - більше тисячі цілей!

Більше тисячі - уявіть собі!

Скільки Уралів з окупантами не доїхало до позицій.
Скільки знищених танків і САУ зберегли життів нашої піхоти.

В підрозділі ми заздримо його майстерності.
А ви заздріть , що в нас є такий друг.
По факту, майже усі відео які я публікую з наших вражень - це його рук справа. В прямому і переносному сенсі слова.

Попри те, що служба для нас скоро буде вже четвертий рік і інколи підкошуються ноги, - ми продовжуємо нашу боротьбу!

Привітати Макса можна за посиланням, щоб допомогти нашому підрозділу! Для нас зараз це дуже важливо!

PS З друзів мою доньку на руках не тримав ніхто. Окрім Макса, бо в ньому я впевнений більш ніж у собі.

З Днем народження друже!

send.monobank.ua/jar/4qRggsthYe

💳Номер картки банки
4441 1111 2356 2286

Не шукайте ключ до миру ані в Лондоні, а ні у Вашингтоні.
Якщо ми хочемо миру, то план має бути таким.

Перше - Протриматись 6-8 місяців, а можливо рік - без втрати території. Не беру до уваги тактичну втрату посадок і тактичні відступи на 100 метрів. Мова йде про населені пункти, та стратегічні пункти (підходи до трас, терикони) які неможна віддавати ворогу.

Друге - Щоб російські війська втрачали 40-60 тис особового складу на місяць. Тобто, більше, ніж вони вербують (приблизно 30-40 тис на місяць).
Звідси третій пункт, - як це зробити.

Дрони!
Головна зброя війни!
Треба щоб дронів було вдосталь. Різних типів. І організація процесу де змагаються інженери, вигадують нові кроки, як долати ворожий РЕБ.
Фінансування має йти безпосередньо на військові частини, щоб корпуси та бригади самі могли дуже швидко замовити усе що потрібно, а не чекати з Києва стандартний дрон, який їм не підходить.

Четвертий пункт - життя бійця.
мислення командування треба адаптувати до нових реалій фронту, де дрони ворога стали нищити усе що рухається.

Щоб зберігати життя бійців, головними умовами відправки людей на бойові позиції має бути наявність усіх антидронових засобів! Просто взяти за правило: бійців не женуть на позиції без РЕБу, рушниці, спектру аналізатору.
Не женуть серед білого дня, щоб привести батарейки екіпажу на Мавік.

Ось такі 4 пункти.

Які, нажаль, не розуміє ні в Києві, ні в інших столицях світу.
Усе інше - не пра-цю-є!
Така сувора реальність.

Сьогодні рік, як з нами не має нашого друга та побратима - «Буби» Віталія Шнуренко.

Він не просто був нашим побратимом - він був частиною нашої родини.

Коли всі втомлювались - він міг словом розрядити обстановку так, що усі сміялись.

Щира посмішка, безпосередній та сміливий хлопець з Донбасу.

Якось в мене в руках загорівся газовий балон, я розгубився і не знав що робити - полумʼя швидко переходило на бліндаж - рука Буби яка спокійно пройшла через вогонь і просто перекрила вєнтель.

«Я ж газозварювальник, друже», через посмішку сказав він мені.

В цьому спокої був весь Віталій. Ми часто згадуємо його згадуємо.
Сміємось. Як він нервував коли не міг вночі посадити дрон, через високу траву на землі.

Допомогти дружині Віталіка та двом діткам можна тут.

Малий Давідік народжувався у 23 році, як раз, коли ми працювали на позиціях.

Наш невеликий фільм про «Бубу» нижче.

Спочивай з миром друже!

4576369999754505

Мої друзі з VELTA Medical роблять важливу справу!
Вони виготовляють імплантати (не протези).
Як правило це кістки, що повторюють унікальну форму суглобів / кісток анатомічних.

Це дуже важлива історія, де бійці після операцій зможуть повертаються у стрій. Здатні виконувати фізичні функції попри те, що могла бути знищена кістка, а замість неї - стоїть титановий імплант.

Маргарита Рівчаченко збирає на 10 таких імплантів, 2 вже є.
З вашою допомогою буде 10.

Ціль: 500 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/8qQK2vKhQ5

💳Номер картки банки
4441 1111 2350 7828


Посилання на соцмережі Медікал: 
Фейсбук: https://www.facebook.com/share/16RAkUx9De/?mibextid=wwXIfr 
Інстаграм: https://www.instagram.com/veltamedical?igsh=MTY2aDBsaTJzZHBxYQ== 

Не хочеться це визнавати , але противник суттєво просунувся у галузі застосування дронів.
Якщо раніше це було декілька підрозділів, то зараз - все масштабно.

Наші датчики фіксують величезну кількість дронів у повітрі.
Якщо раніше ми підєднювались до відео противника, сміялись, як недолуго літають окупанти. Хаотично та на декілька кілометрів.
То системні польоти противника на глибину 10-15 кілометрів, це вже даність.
І мова не про 1-2 зафіксовані польоти, мова про рої дронів.
@
Момент другий.
Засоби РЕБ почали нам дошкуляти ще сильніше.
Новина хороша, - їх можна долати. Але змагатись мають інженерні кімнати і rnd групи.
Щоб здолати ворожу «штору» (РЕБ на наше відео), треба час, експеременти, закупки, індинеринг і пайка.
Ор, нерви і гучні командування тут не допомагають.

Ми раділи дроновій революції. Радіємо, коли наші дрони палять танки, піхоту, техніку.
Але відео, де палять нас - стає, на жаль, все більше.
Дронів в противника, також стає все більше.
Думаю зараз в сотні разів більше чим, наприклад; в минулому році.

Тому, головна наша битва має загострюється в запровадженні технологій.
Вже мало мати просто дрон. Потрібно мати дрон, з потом інженерів, які зробили його стійким до РЕБу.
В той же час, Потрібно мати РЕБ, який давить технологічні рішення дронів окупантів.

Це щоденні і складні шахи.
Але перевагу отримає той, хто стане кращим в цій організації.

Не хотів публікувати цей текст. Бо він про сприйняття суворої реальності.
Інколи треба заплющити очі і подумати, що про нас думає ворог.

проблема  відсутності результатів перемовин  в одному: Путін впевнений, що може дотиснути Україну. Захопивши її разом з Києвом.
Ось і все.
Він просто в це вірить, що це рано чи пізно станеться наша повна капітуляція.

Основний фактор, який підживлює його віру - це несталість наших союзників, зокрема США. Путін вірить:ось-ось і Штати можуть зупинити допомогу. Європу він вважає слабкою й нерішучою. До того ж, у нього є Угорщина, яка може заблокувати будь які рішення ЄС та НАТО.

І без Орбана… у Франції скоро вибори, у Німеччині хитка коаліція, Британія сама допомогу не витягне. Після Президенських виборів навіть з Польщею можуть бути проблеми.
Європейські лідери можуть  збиратись в Києві, демонструючи єдність. Але, Путін знає, що вже  наступного року, це можуть бути інші лідери. А разом з ними зміниться і політична позиція їхніх країн.

Заклики світових лідерів до миру Путін сприймає як прояв слабкості, як нестачу кисню у борця під час удушення –ось-ось він почне хлопати по підлозі рукою.

Підживлюють віру Путіна і наші втрати території. Кожного разу після доповідей що російська армія взяла Торецьк чи Часів яр, він сподівається що ось-ось і впадуть ще Покровськта Мирноград, фронт обвалиться, і можна буде просунутись  кілометрів на 50-100.  Рік тому вони так пройшли з Авдіївки до Покровська.

Путін сподівається що наша мобілізація провалиться остаточно; що фактів СЗЧ та дезертирства буде все більше; на психологічну втому наших людей; на те, що в окопах не залишиться нікого.
Власне всі його сподівання не безпідставні. І в багатьох моментах ми не допрацьовуємо і самі підживлюємо його віру.

І тому війна буде продовжуватись.
В цьому році точно.

А тепер головне питання - у що віримо ми?
У те що війна скоро закінчиться і настане 22 рік, ми провернемось до колишнього життя?...

В чому полягає наша віра і наша мета? Ми вже «вірили в ЗСУ», вірили в Трампа… Але дива бувають лише в казках: молитись за ЗСУ і нічого не робити для перемоги – не працює!
Наша мета зараз має бути в мобілізації країни. У ставці на технології. У вибудові  ешелованої оборони. У наведенні ладу в дроновій галузі. І у сприйнятті народом реальності.
Наша мета - зробити все, щоб знищити віру росіян, що нас можна перемогти.
Це справді складно. Але це єдиний шлях вижити.

ані Трамп, ані дива, ані «саме якось пройде» - не врятують нас від ворога. Настав час подивитись реальності у вічі. Пропагандистський оптимізм,  надії на «коаліцію рішучих»,  фейсбучна боротьба один з одним – все це лише відволікає від реальності і віддаляє мир.

Нашу долю і нашу свободу визначаємо ми. Тут і зараз. Як би пафосно це не звучало.
І все що я хочу сказати - нам треба налаштовувати країну на довгу асиметричну боротьбу.

Скільки буде тривати боротьба ?
Поки ми не зламаємо віру росіян.
Іншого варіанту немає.

У ці дні ми святкуємо річницю створення нашого підрозділу «Muramasa”.

Рівно два роки тому відбувся перший наш політ. А до цього - довга підготовка.

З групи інтузіастів був створений один з найефективніших FPV взводів у збройних силах.
Багато хто думає, що ми це полк чи батальон
Скажу чесно - ця думка нас тішить.

І тішить те, що ми свого часу не засали…
Їздили, навчались, робили помилки, але головне - рухались.
Ми своїм ділом також доклалися до сучасного літопису.

Попереду багато справ.
Важко. Але ми не плануємо зупинятись.

Наші результати.

РСЗВ - 12 од.
Танк - 32 од.
САУ- 34 од.
ВАТ - 136 од.
ЛАТ - 645 од.
РЕБ - 9 од.
ББМ - 76 од.
Гармата - 16 од.
ЗРК - 4 од.
IMP - 1 од.
Жива сила: знищено 1135, покалічено 1724

Дякуємо усим хто нам допомагав і допомогає!
Ми пишемо історію разом!

Найбільше під дроновим пресом зараз логістика.
Страждають усі: і піхота, і екіпажі БПЛА.
І власне - найбільший запит зараз на авто.
Не хочу розкривати цифри, скільки ми втратили за останні 3 місяці, але втрати перетворили авто в справжній дефіцит.

Дійшло до того, що місяці 2 тому, о другій годині ночі мені зателефонував сам комбриг.

- потрібне твоє авто.
(Він знав, що я їзжу на резервному авто роти. Яке мало працювати на випадок у еваку, або запасне).
- Чому саме моє? запитав я з просоня.
- Бо своє я вже віддав. Треба через 20 хвилин. Набере розвідка.

І поклав трубку.

Моє авто згоріло. На тому ж самому тижні.
Разом з ним загинув хлопець з розвідки…

Вічна йому памʼять!
За нього ми збираємось помститись!
Я особисто його не знав. Він був з підрозділу батальона. Але мої хлопці кажуть що він був з самого початку боротьби - гідний воїн!

Відео палаючого пікапа я виставляти не буду. З етичних міркувань.
Але виставлю ще одне наше авто, Нісан Падфайдер На якому я проїздив тис 50. Воно також сгоріло, але вижили усі.

Отже, збираю на авто. Пікап, або Т4 бус , ще не вирішили що будемо купувати, бо потрібно і те, і те. Потрібно - чим більше тим краще. Можливо десь пів мільйона, бо ще треба фарбувати, і ставити засоби РЕБ.
Чому так, бо є старі за 300 тис - питати не треба.
Самі купуйте, і морочтесь щотижня з ремонтами.
Що власне я і так роблю кожен тиждень.
Ремонтуючи кожному екіпажу авто по колу.

Буду вдячний будь-яким донатам.
Нашу діяльність ви знаєте.
Зупинятись ми не збираємось!

https://send.monobank.ua/jar/4HYc3p87BB

4441111121065357

Пройшло декілька діб з блискучої операції ураження стратегічної авіації РФ дронами-камікадзе.

Усі пораділи, а тепер - серйозна розмова.
Вся війна технологій полягає в тому, що ми щось вигадуємо, а згодом противник копіює нас, тільки більшим масштабом і з урахуванням помилок.

Тому наступні наші дії мають бути спрямовані на захист вже української інфраструктури від подібних операцій. Аеродроми де стоять F16, ТЕС, важливі військові в не військові обʼєкти.

Кожен критичний обʼєкт повинен мати спектри аналізатори дронів, чергових з рушницями проти дронів; спеціальні захисні сітки.
Я вже не кажу про адекватну реакцію держави на використання ворогом українських сім-карт.

Росіяни не надто вигадливі. Ми ще більше року тому, ми з хлопцями з мого підрозділу прогнозували, що вони будуть намагатись fpv-дронами знищити наші системи patriot, або хаймарс. На щастя цього ще не сталось. Але я переконаний, що такі операції в розробці.

Росіяни будуть намагатись плести вже своє «павутиння»,причому не тільки в Україні, але, можливо, і в інших країнах.

Уявіть собі: раптом десь на території країн Прибалтики зʼявляються fpv-дрони і починають нищити інфраструктуру.Як кажуть, - «без оголошення війни». Наслідок – серйозна внутрішньо-політична дестабілізація в цих державах, зупинка постачань озброєнь (які потрібні вже самим країнам НАТО) Україні…

Отже, ми і країни-союзники маємо готуватись до протидіїдроновим атакам. І український досвід може сильно допомогти світу у відповіді на такі виклики майбутнього!

…

Збір на автівки для нас

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/4HYc3p87BB

💳Номер картки банки
4441 1111 2106 5357

Раніше ми думали що сіра зона, через контроль неба дронами,буде 10-15 кілометрів, від лінії фронту.
Ми помилялись.
Така зона буде 30-50 кілометрів.

В кінці цього року кружляння fpv в Краматорську , Словʼянську, Добропіллі (20-25 км від лінії) стануть нормою.
Вони вже залітають. Але це поодинокі випадки, які згодом можуть стати буденністю.

Дрони будуть шукати вантажівки на трасах, і цим ускладнювати нашу логістику.

Сервіси, на кшталт Нової пошти, можуть обмежити свою роботу.

Під хвилю атак високоточних дронів підпадуть усі міста Донецької області , Запоріжжя, Ізюм , Херсон , Миколаїв, Суми, навіть Харків.

Не виключаю, що і навіть передмістя Києва з часом все більше будуть бачити fpv дрони-камікадзе літакового типу.

Головна їх небезпека в тому, що вони  руйнують логістику,нищать рухомі незахищені цілі. Тож, почастішають атакиобʼєктів інфраструктури. Де Класична ППО буде безсила.

Але протидіяти можна, треба лише готуватись і діяти на випередження.

Силам оборони і місцевим адміністраціям треба вже зараз створювати загони боротьби з дроновою загрозою з тих хто не підлягає призову: чоловіки 60+ , жінки, громадяни  віком до 25 років, ветерани. Уряд вже дав добро на створення таких ДФТГ.,

Людей-добровольців треба навчати, як виявляти та збивати дрони. Треба розробити систему їх взаємодії та підпорядкування.
Треба закуповувати антидронову зброю, спектри аналізатори дронів, влаштовувати спеціальні курси стрільби.

І повторюсь - все це вже зараз!

Необхідно створювати тунелі на підʼїздах до міст. Або тунелі із спеціальних захисних сіток. До речі, противник вже давно так робить - бо навчили. Почали робити і ми але у пред фронтових містах.

Раніше ми думали, що відбулась революція дронів. Насправді- це масштабна еволюція, яка буде динамічно розвиватись новими технологічними кроками і протидією їм.
І цю технологічну війну можна виграти якщо будемо на крок попереду.

Допомогти нам можна тут.
Ми збираємо на автівки.

Збір на автівки для нас

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/4HYc3p87BB

💳Номер картки банки
4441 1111 2106 5357

Я не знаю як правильно підібрати аргументи для цього тексту.

Тому напишу просто як відчуваю.

Настав час великому бізнесу інвестувати 10% у військове RnD. Цифра, звичайно, умовна. Головне – забезпечити технічний розвиток війська необхідними ресурсами.

Воювати тим, що є – сьогодні вже недостатньо. Якою б могутньою не була ця зброя. На всяку отруту з часом завжди знаходиться протиотрута.

Тому для перемоги недостатньо зброї чи сміливості - потрібні інновації, технічні рішення, яких ще немає в противника.

Це колись була гонка озброєнь. Зараз – гонка ідей і спроможності іх реалізувати.

А для неї потрібні гроші. І не тільки гроші, а й досвід великого бізнесу. Бо армія все ж таки механізм бюрократичний. Те що не можна швидко виміряти й доповісти – тут не в пошані. Тому до сфери військового RnD потрібен саме бізнес-підхід.

Коли в мене питають: а чи можна fpv-дронами ефективно збивати шахеди? А чи можливо це… А чи можемо інше…
Скажу так: можливо усе!
Але є один нюанс - щоб вигадати протиотруту потрібні досліди та експерименти з отрутою. Тисячі проб і помилок, вдосконалення засобів, підбір дешевших комплектуючих… І знову експерименти.
Лише так це працює.

Тому військовим виробництвам потрібне RnD.
Щоб далі вдосконалювати те що є, та покращувати протидію шахедам - потрібні вкладення не просто у виробництва, а в їхній розвиток, в пошук проривних ідей.

Подібні вкладення - найкраща інвестиція в майбутнє. Тому що в цій галузі ми не просто активний гравець – ми законодавці. Якщо не втратити цей тренд – весь світ буде купувати саме в «українського виробника»…

Бізнесу потрібно вкладатись в існуючі виробництва. Приносити в молоді компанії ВПК свій досвід і філософію ефективності.
Якщо цього не робити, - з часом доведеться переносити офіси з Києва у Львів, зі Львова - у Краків, ну і, можливо, навіть далі.
Я тут не жартую. Саме так переїздами рухаються командні пункти бригад, які відступають.

Тому, якщо відступати ми не хочемо, - нам потрібна країна військових стартапів і найкращих технологій.
Це питання не тільки виживання, а й розвитку, пошуку свого місця у цьому войовничому світі.
Та і врешті, - захисту своєї квартирі чи дома під Києвом.

Усім бажаю міцного здоровʼя.

Моє свіже інтервʼю Українська правда

Останнім часом ми багато чуємо, що саме екіпажі безпілотників починають більше і більше страждати і ставати цілями для полювання ворога. Що саме змінилося на фронті? Чому з'явилося таке відчуття, що екіпажам безпілотників стало реально важче?

– Я розкажу тобі свою версію. Я не кажу, що це так, але це те, що я бачу своїми очима. Історія наступна.

Дефіцит і бідність нас змусили шукати певні рішення, і це призвело до FPV-дронів. Ми набагато більш креативні, творчі, ніж противник, і ми змогли створити такі острівки, де ми самостійно паяли ці дрони, пробували. Нас ніхто не заставляв, але ми хотіли себе реалізувати отут.

Дрони, зокрема FPV, стали певним гейм-чейнджером, в який також і противник не вірив. Але коли він почав на своїй території знаходити наші FPV, які впали, то почав віддавати своїм технікам, які так само почали майструвати і копіювати наші рішення. І довгий час, незважаючи на те, що вони копіювали, масштабували, переважали за кількістю, в них мало що виходило.

Чому не виходило? Тому що вся доктрина, і наша, і їхня, була з огляду на домінацію в командуванні сухопутних військ, і будь-який дронщик, який літав на FPV-дроні, завжди намагався обслуговувати саме піхоту. Умовно кажучи, ганявся за піхотинцями противника або був прив'язаний до задач піхоти.

Поки в противника не виникла політична воля створити сильні підрозділи, які не обслуговують піхоту, а які самостійно працюють. Вони виділили серйозне фінансування, розгорнули серйозні табори для підготовки. У них з'явилася матеріальна база для цього. Весь цей процес зі створення цього підрозділу, який дуже сильно зараз нам дошкуляє, взяв особисто їхній міністр оборони під своє керівництво.

І росіяни, вийшовши з цієї доктрини сухопутних військ, змогли переламати ситуацію і зараз дуже сильно нам треплять нерви. Це дуже м'яко кажучи.
Що вони роблять? Вони почали залітати на 15, 20, 25, 30 кілометрів. Вони почали бити нашу логістику. Ті траси, які здавалися глибоким тилом, почали прострілюватися. І, на жаль, противник робить все те саме, що ми робили півтора року тому, тільки набагато масштабніше.

І якщо ми випускали 10 дронів, то він випускає 300 дронів. Раніше ми не могли собі дозволити 300 дронів з різних причин; в першу чергу через те, що їх фізично не було. А зараз у противника така можливість з'явилася.

Тому все це віддзеркалення: ми щось вигадали, вони у нас це фактично вкрали, але масштабували. У них система налагоджена краще, це треба визнати, але ми завжди були кращі в креативі. І ось зараз маємо те, що маємо.

Продовження

https://www.pravda.com.ua/rus/articles/2025/06/23/7518268/

Зміни в армії мають відбуватись не тільки в технологіях. Ми маємо бути на крок попереду в усьому.

Перше. Старі статути треба залишити в музеях. Навіщо нам те, що не працює? Сучасний статут має бути коротким, з технологічною інформацією - як коротка памʼятка, з усіма робочими правилами останніх років. Статут має допомагати військовому вижити та полегшувати його життя, а не бути просто формальністю, за невиконання якої можна покарати.

Друге. Креатив має бути не тільки в галузі безпілотників. Будівництво позицій та їх маскування - це галузь яка також суттєво змінилась за останні роки. Перевагу має саме маскування, а не міцність або ємність. Вже не існує поняття «опорні пункти підрозділів». Є позиції. І першим критерієм їх будівництва та функціонування має бути маскування.

Якщо тебе не можуть знайти - це набагато краще ніж коли не можуть пробити захист того місця де ти знаходишся.

Третє. Змінився «mast have». Раніше здіймали скандал коли поранений боєць вмирав через відсутність турнікетів.

Тепер пріоритет має бути в тому, щоб не допускати поранень. А для цього зараз, разом з турнікетом, в кожного має бути РЕБ - хоч на нулі, хоч їздиш за 20 кілометрів від лінії фронту. Це необхідність!

Аналізатор дронів – взагалі річ першої необхідності, як зубна щітка.

Рушниця проти дронів - не менш важливіша за турнікет.

Ба більше - якщо б мені перед поїздкою на нуль дали на вибір: турнікет, чи РЕБ з рушницею – я б обрав останнє.

Четверте. Нам треба нарешті запускати післяопераційний аналіз.

У випадку провалу, треба вчитись на помилках. Аналізувати, чому так сталось, які заходи вжити, щоб такого не було. А не просто звільняти з посади, щоб винний з часом опинився на іншій посаді. Армія - не політика, командир звільнений з однієї посади, отримує іншу. А повторення ним фатальних помилок – це життя солдатів…

Пʼяте. Раніше ми думали що сіра зона буде 10-20 кілометрів. Ми помилялись. Сіра, зона в майбутньому може збільшуватись до 40-50 кілометрів. Дронів буде все більше, літати вони будуть все далі.

Тому треба вже зараз планувати оборону міст, враховуючи це. Робити підземні сховища, бункери, тунелі. Комунікації і пересування - в тунелях, щоб ворог не міг контролювати нашу логістику.

І найголовніше - необхідно стимулювати ініціативу в армії, тих, хто генерує нові ідеї. Енергії зараз стає менше. Втомлюються усі - від піхоти до бплашників. А ідея - це завжди енергія, вона дає надію, а отже й стимул до руху. Але, якщо ідеї починають впиратись в непробивні стелі військової бюрократії - ми приречені.

Ті ж дрони fpv колись були чиєюсь ідеєю. Група ентузіастів дуркувала, і вигадала зброю, яка перевернула хід війни.

Зараз конче потрібні нові проривні ідеї. І вони є, вони в повітрі. Але треба мати гострий нюх і сильну волю, щоб їх відчути і почати запроваджувати.

Сил усім

Тут ми збираємо на автівки

https://send.monobank.ua/jar/4HYc3p87BB

Випадок із Шабуніним показав, що кожний військовий сьогодні є вразливим, якщо має сміливість критикувати владу. «Була б людина, а стаття в Кримінальному кодексі для неї завжди знайдеться».
Статей з десяток в діючому Кримінальному кодексі. Ми з хлопцями якось рахували, за що можна нас усіх легко «закрити».

Ми воюємо, втрачаємо життя та здоровʼя. Це найскладніші часи для українського народу, з часів сталінських репресій та голодомору.
Все це задля того, щоб НЕ стати Росією чи Біларуссю, де опозиції де-факто нема, а за лайк в соцмережі позбавляють волі.

Колись воювали «за партію!», «за Сталіна!». Сьогодні часи змінились: ми воюємо не за президента чи «парламентську більшість», ми воюємо за збереження демократії і свободи – те, через що власне Путін і напав на Україну.

А якщо демократії і свободи в країні стає менше, то виникає питання мотивації. Від якого залежить і хід бойових дій, і ситуація в тилу.
Постає питання цілі? За що ми маємо страждати або вмирати? За чиновників, які вдаються до репресій, щоб не було критики їхньої влади? – Точно -НІ…

Можна бути прихильником Віталія Шабуніна, можна його критикувати - це власне і є свобода і демократія, як цінності.

Але те що сталось – схоже на відверте політичне переслідування, яке завтра може перерости у систему.
Власне, чому схоже.
Це і є - пряме політичне переслідування!

Після Майдану й війни я в перше відчуваю , що люди бояться висловлюватись публічно, ставити лайки та робити репости…
Це перший симптом авторитаризму, і тривожна тенденція суспільства - коли починаєш боятись проявляти свою позицію. І претензія тут не до тих хто саджає (бо вони завжди діють за умови мовчазної згоди більшості), а до тих хто мовчить.

Природа влади така, що тим, хто в ній, її завжди мало. І саме громадянське суспільство є запобіжником від сповзання політиків до автократії. Не Путін створив російський народ таким яким він є. Це російський народ створив убивцю Путіна, надав легітимність його діям.

Але ми ж - не вони!…
Власне, за це і боротьба.

Це не питання НАБУ чи САП. Це питання дикухи — коли тобі прямо в обличчя кажуть: «ну нарешті можна грабувати, і нам за це нічого не буде».

А потім додають:
«А що ви нам зробите? Ті, хто можуть щось зробити — на фронті.
Тих, хто вийдуть на активні протести — теж скоро туди поїдуть»

Вчора мені один чиновник, який підпадає під юрисдикцію НАБУ, скинув фото з мітингу.

- Що ти там робиш? Кажу. Ти ж їх не любиш.

— Тут справа не в любові. Просто з цими, якщо в мене й будуть проблеми, то аргументами, фактами — я зможу довести, що невинний. А от якщо прийдуть інші, — то, відчуваю, що вже й доводити не буде сенсу… Наступним буде ВАКС, от побачиш!

За весь час служби я зрозумів одне: якщо серед військових і є єдиний запит на щось, то це на справедливість. Хочеться нарешті жити у світі об’єктивності, законності, порядку.
Ніщо так не демотивує, як бачити, що поки ти сидиш в окопі, хтось грабує країну за яку гинуть твої побратими. Виходить, - ми вмираємо, щоб вони грабували? Причому – нас же…

В кінцевому рахунку, я боюсь, що с такими новинами, військові… ні, не захоплять владу. Не створять хунту чи навіть партію. На все це просто немає сил.

Вони вирішать - все! Нахуй треба за це воювати! І все швидко закінчиться: і Рада, і Президент, і …

Радий повідомити, що вже тривалий час я боєць окремого новоствореного 21 полку безпілотних систем.
Служу тут в статусі заступника командира полку по військово-цивільному співробітництву та розвитку технологій.

Ми перейшли усім нашим підрозділом «Мурамаса» в 21 полк, до речі, який створений у складі третього армійського корпусу.
Того самого корпусу, що створено на базі 3 штурмової бригади.

Ми брали участь у різних бойових операціях , але операція по нашому переходу з бригади до полку була найскладнішою і найдовшою.
Тим не менше, через місячні бюрократичні битви - вона вдалась і ми тут.

Тепер для нас:

зона відповідальності - це новий для нас, Харківський напрям.

Голови ОТГ бережіться, будемо вас штурмувати, бо потрібна ваша допомога в ресурсах. Значні додаткові ресурси для зміцнення підрозділів зараз залишились тільки в громадах.

Мурамаса була і є чемпіонами у fpv дронах, але тепер для нас розширились задачі. Тепер потрібно обирати найкращі технології з усіх засобів безпілотних комплексів і запроваджувати їх по всій лінії нашої відповідальності. Щоб літати системно, масштабно і результативно!

Але я думаю, що ми впораємось.
Відверто, зараз інколи страшно не від прильотів, до них всі звикли, а від кількості роботи, яка попереду.
Тож побажайте не тільки удачі, але і сил все витримати.


*Мурал на одній зі стін у Києві. На нашу честь.