Непомітна архітектура вибору: як малі зміни керують рішеннями мільйонів
Коли 2008 року Річард Талер і Касс Санстайн опублікували книгу «Підштовхування», вони запропонували світу принципово новий погляд на державне управління. Замість жорстких законів чи марних закликів вони показали, що поведінку людей можна ефективно спрямовувати через продуману організацію середовища вибору — так звану архітектуру вибору. Цей підхід отримав назву «лібертаріанський патерналізм»: держава м’яко підштовхує громадян до кращих рішень, залишаючи за ними повну свободу вибору.
Теорія ґрунтується на сучасній поведінковій економіці. Людина, як довели Деніел Канеман і Амос Тверскі, не є раціональним розрахунковим механізмом. Вона приймає рішення двома системами мислення: швидкою, інтуїтивною та повільною, аналітичною. Перша домінує. Саме на неї діють ключові механізми підштовхування.
Найпотужніший з них — опція за замовчуванням. Через інерцію та страх помилки люди рідко змінюють те, що вже «вибрано» за них. У Великій Британії автоматична участь у пенсійній програмі підвищила кількість працівників, які роблять заощадження, з 61% до 89%. Інший дієвий важіль — соціальні норми. Лист податківцям з фразою «більшість ваших сусідів уже сплатили» збільшив надходження на десятки мільйонів фунтів стерлінгів.
Не менш важливо формулювання (framing) та виділення важливого. Країни з презумпцією згоди на донорство органів (Іспанія — 48 донорів на мільйон населення у 2023 році) демонструють результати в 4–5 разів вищі, ніж країни з системою активної згоди (Німеччина — близько 10). За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, поведінкові інтервенції дають віддачу від 5 до 16 доларів на кожен витрачений — набагато ефективніше, ніж традиційні освітні кампанії, які змінюють поведінку менш ніж у 5% випадків.
Сьогодні у світі працює понад 300 державних підрозділів, що застосовують ці методи — від Сінгапуру до Світового банку. Річард Талер отримав Нобелівську премію з економіки 2017 року.
Водночас теорія має небезпечну зворотну сторону. Критики справедливо вказують: той, хто проектує вибір, фактично володіє владою. Особливо тривожно, коли ті самі інструменти використовують технологічні компанії для прихованого маніпулювання увагою. Без прозорості та етичного нагляду «підштовхування» легко перетворюється на «заштовхування» — sludge.
У світі, втомленому від надмірного регулювання, підштовхування пропонує третій, більш розумний шлях. Воно доводить, що іноді найефективніша влада — це влада, яку майже не помічають.
Коли 2008 року Річард Талер і Касс Санстайн опублікували книгу «Підштовхування», вони запропонували світу принципово новий погляд на державне управління. Замість жорстких законів чи марних закликів вони показали, що поведінку людей можна ефективно спрямовувати через продуману організацію середовища вибору — так звану архітектуру вибору. Цей підхід отримав назву «лібертаріанський патерналізм»: держава м’яко підштовхує громадян до кращих рішень, залишаючи за ними повну свободу вибору.
Теорія ґрунтується на сучасній поведінковій економіці. Людина, як довели Деніел Канеман і Амос Тверскі, не є раціональним розрахунковим механізмом. Вона приймає рішення двома системами мислення: швидкою, інтуїтивною та повільною, аналітичною. Перша домінує. Саме на неї діють ключові механізми підштовхування.
Найпотужніший з них — опція за замовчуванням. Через інерцію та страх помилки люди рідко змінюють те, що вже «вибрано» за них. У Великій Британії автоматична участь у пенсійній програмі підвищила кількість працівників, які роблять заощадження, з 61% до 89%. Інший дієвий важіль — соціальні норми. Лист податківцям з фразою «більшість ваших сусідів уже сплатили» збільшив надходження на десятки мільйонів фунтів стерлінгів.
Не менш важливо формулювання (framing) та виділення важливого. Країни з презумпцією згоди на донорство органів (Іспанія — 48 донорів на мільйон населення у 2023 році) демонструють результати в 4–5 разів вищі, ніж країни з системою активної згоди (Німеччина — близько 10). За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, поведінкові інтервенції дають віддачу від 5 до 16 доларів на кожен витрачений — набагато ефективніше, ніж традиційні освітні кампанії, які змінюють поведінку менш ніж у 5% випадків.
Сьогодні у світі працює понад 300 державних підрозділів, що застосовують ці методи — від Сінгапуру до Світового банку. Річард Талер отримав Нобелівську премію з економіки 2017 року.
Водночас теорія має небезпечну зворотну сторону. Критики справедливо вказують: той, хто проектує вибір, фактично володіє владою. Особливо тривожно, коли ті самі інструменти використовують технологічні компанії для прихованого маніпулювання увагою. Без прозорості та етичного нагляду «підштовхування» легко перетворюється на «заштовхування» — sludge.
У світі, втомленому від надмірного регулювання, підштовхування пропонує третій, більш розумний шлях. Воно доводить, що іноді найефективніша влада — це влада, яку майже не помічають.
❤2👍2
Оприлюднений новий порядок бронювання може значно ускладнити ситуацію для багатьох підприємств, які досі мали право бронювати своїх співробітників.
У новому порядку передбачено, що середня зарплата на підприємстві тепер має бути вищою за середню по країні за минулий рік. Для компаній від 50 осіб — удвічі, для фірм від 20 осіб та представництв нерезидентів — утричі.
Середня зарплата в Україні у 2025 році склала, згідно з даними Держстату, 26,9 тисяч гривень.
Тобто середня зарплата на підприємстві (середня, а не лише заброньованих), щоб воно не втратило право на бронювання, тепер має становити щонайменше 53,8 тисяч гривень для компаній чисельністю від 50 осіб та 80,7 тисяч для фірм від 20 осіб.
Для довідки — середня зарплата в Україні у квітні 2026 року (останні офіційні дані) становила 30,5 тисяч гривень.
У новому порядку передбачено, що середня зарплата на підприємстві тепер має бути вищою за середню по країні за минулий рік. Для компаній від 50 осіб — удвічі, для фірм від 20 осіб та представництв нерезидентів — утричі.
Середня зарплата в Україні у 2025 році склала, згідно з даними Держстату, 26,9 тисяч гривень.
Тобто середня зарплата на підприємстві (середня, а не лише заброньованих), щоб воно не втратило право на бронювання, тепер має становити щонайменше 53,8 тисяч гривень для компаній чисельністю від 50 осіб та 80,7 тисяч для фірм від 20 осіб.
Для довідки — середня зарплата в Україні у квітні 2026 року (останні офіційні дані) становила 30,5 тисяч гривень.
🤬3
📚 Термін дня: Складний відсоток
Відсотки нараховуються на початкову суму + вже нараховані відсотки.
📊 Приклад: 100 000 ₴ під 15% → через 10 років: 404 556 ₴.
💡 Формула 72: 72/ставка = роки для подвоєння.
Відсотки нараховуються на початкову суму + вже нараховані відсотки.
📊 Приклад: 100 000 ₴ під 15% → через 10 років: 404 556 ₴.
💡 Формула 72: 72/ставка = роки для подвоєння.
👍2
🇺🇦 Україна: воєнне виробництво як інновація
Оборонна промисловість зросла з 1% ВВП до 6% за 3 роки.
📊 Що змінюється:
• Дрони — світовий лідер FPV
• Ракети — вітчизняні на фронті
• Захисне ПЗ — для НАТО
✅ Висновок: високотехнологічний сектор для світового ринку.
Оборонна промисловість зросла з 1% ВВП до 6% за 3 роки.
📊 Що змінюється:
• Дрони — світовий лідер FPV
• Ракети — вітчизняні на фронті
• Захисне ПЗ — для НАТО
✅ Висновок: високотехнологічний сектор для світового ринку.
🤔2
📚 Термін дня: Ліквідність
Здатність активу швидко перетворитися на гроші без втрати вартості.
📊 Приклади: готівка = 100%, акції = висока, нерухомість = низька.
✅ Чому це важливо: резерв 3-6 місяців = захист від несподіванок.
Здатність активу швидко перетворитися на гроші без втрати вартості.
📊 Приклади: готівка = 100%, акції = висока, нерухомість = низька.
✅ Чому це важливо: резерв 3-6 місяців = захист від несподіванок.
❤2
📚 Термін дня: Актив vs Пасив
Актив — кладе гроші в кишеню. Пасив — забирає.
📊 Приклади: авто в кредит = пасив. Квартира в оренду = актив. Дивідні акції = актив.
✅ Правило: купуйте активи, зменшуйте пасиви.
Актив — кладе гроші в кишеню. Пасив — забирає.
📊 Приклади: авто в кредит = пасив. Квартира в оренду = актив. Дивідні акції = актив.
✅ Правило: купуйте активи, зменшуйте пасиви.
🤔2
🇺🇦 Україна: чому нерухомість відновлюється
У 2022 році ринок впав на 70%. Зараз — відновлюється.
📊 Цифри:
• Київ: +15% до цін за рік
• Львів, Одеса: +20-25%
• Інвестиції від діаспори: +40%
✅ Висновок: нерухомість — інвестиція в майбутнє.
У 2022 році ринок впав на 70%. Зараз — відновлюється.
📊 Цифри:
• Київ: +15% до цін за рік
• Львів, Одеса: +20-25%
• Інвестиції від діаспори: +40%
✅ Висновок: нерухомість — інвестиція в майбутнє.
🤔2
💭 Цитата дня
«Податки — це ціна, яку ми платимо за цивілізацію.»
— Олівер Венделл Холмс
📊 Контекст: Податки фінансують безпеку, інфраструктуру, освіту.
✅ Практичний висновок: контролюйте не лише скільки платите, а й як витрачаєте.
«Податки — це ціна, яку ми платимо за цивілізацію.»
— Олівер Венделл Холмс
📊 Контекст: Податки фінансують безпеку, інфраструктуру, освіту.
✅ Практичний висновок: контролюйте не лише скільки платите, а й як витрачаєте.
👍2
Економічна ілюзія ПДВ: Як споживач оплачує прибутки магнатів
Для українського пенсіонера чи вчителя буханець хліба — це не лише їжа, а й акт примусового меценатства. Коли громадянин купує хліб за 24 грн, 4 грн з цієї суми — це накопичений ПДВ, який сплачували фермер, млин та пекарня, але фінальний тягар ліквідує саме покупець. Поки чиновники маніпулюють «європейськими стандартами» у 20%, розвинені країни, як-от США, взагалі не оподатковують їжу, а ОАЕ запровадили символічні 5% лише у 2018 році.
Система ПДВ в Україні перетворилася на «легальний пилосос» для викачування бюджету. Поки звичайні люди віддають п’яту частину вартості товарів, великі агрохолдинги отримують мільярдні відшкодування. Через експортну ставку 0% держава повертає магнатам мільярди гривень, фактично вилучених з кишень бідних. Тільки за п'ять місяців бізнесу виплатили 70,9 млрд грн.
Особливим цинізмом є «скрутки» — фінансові махінації, де реальні банани перетворюються у документах на віртуальні «послуги з сушіння зерна». Це дозволяє експортерам отримувати кеш за товар, який вони ніколи не виробляли. Бюджет щомісяця втрачає на цьому до 3 млрд грн. У підсумку, ПДВ стає «податком на дурнів», де додана вартість створюється лише для олігархів, а споживач залишається кінцевою точкою економічного виснаження.
Для українського пенсіонера чи вчителя буханець хліба — це не лише їжа, а й акт примусового меценатства. Коли громадянин купує хліб за 24 грн, 4 грн з цієї суми — це накопичений ПДВ, який сплачували фермер, млин та пекарня, але фінальний тягар ліквідує саме покупець. Поки чиновники маніпулюють «європейськими стандартами» у 20%, розвинені країни, як-от США, взагалі не оподатковують їжу, а ОАЕ запровадили символічні 5% лише у 2018 році.
Система ПДВ в Україні перетворилася на «легальний пилосос» для викачування бюджету. Поки звичайні люди віддають п’яту частину вартості товарів, великі агрохолдинги отримують мільярдні відшкодування. Через експортну ставку 0% держава повертає магнатам мільярди гривень, фактично вилучених з кишень бідних. Тільки за п'ять місяців бізнесу виплатили 70,9 млрд грн.
Особливим цинізмом є «скрутки» — фінансові махінації, де реальні банани перетворюються у документах на віртуальні «послуги з сушіння зерна». Це дозволяє експортерам отримувати кеш за товар, який вони ніколи не виробляли. Бюджет щомісяця втрачає на цьому до 3 млрд грн. У підсумку, ПДВ стає «податком на дурнів», де додана вартість створюється лише для олігархів, а споживач залишається кінцевою точкою економічного виснаження.
🤔2
Девальвація гривні поки на паузі. Тимчасовій.
У червні валютні резерви НБУ збільшились з 45,7 млрд дол у травні і станом на 01 липня становили 51 269,3 млн дол. США.
НБУ отримав:
6 821,1 млн дол. США – від ЄС;
4 495,2 млн дол. США – через рахунки Світового банку.
Ще 4,4 млрд дол ЄС направив на закупівлю зброї в рамках програми Ukraine Support Loan і ці кошти в резерви НБУ не ввійшли.
На обслуговування держборгу витрачено з резервів:
- 211,5 млн дол. США – обслуговування та погашення боргу перед Світовим банком;
- 7,2 млн дол. США – обслуговування валютних ОВДП;
- 51,0 млн дол. США – сплата іншим кредиторам.
- 171,5 млн дол. США - погашення боргу перед МВФ.
На міжбанку НБУ продав у червні 5 147,0 млн дол. США.
Переоцінка активів в резервах - 191,4 млн дол. США.
Поточний обсяг міжнародних резервів - це 5,2 місяця майбутнього імпорту (для достатності резервів в умовах війни потрібно 6 місяців).
Час купувати валюту. Звісно, якщо є гривня.
У червні валютні резерви НБУ збільшились з 45,7 млрд дол у травні і станом на 01 липня становили 51 269,3 млн дол. США.
НБУ отримав:
6 821,1 млн дол. США – від ЄС;
4 495,2 млн дол. США – через рахунки Світового банку.
Ще 4,4 млрд дол ЄС направив на закупівлю зброї в рамках програми Ukraine Support Loan і ці кошти в резерви НБУ не ввійшли.
На обслуговування держборгу витрачено з резервів:
- 211,5 млн дол. США – обслуговування та погашення боргу перед Світовим банком;
- 7,2 млн дол. США – обслуговування валютних ОВДП;
- 51,0 млн дол. США – сплата іншим кредиторам.
- 171,5 млн дол. США - погашення боргу перед МВФ.
На міжбанку НБУ продав у червні 5 147,0 млн дол. США.
Переоцінка активів в резервах - 191,4 млн дол. США.
Поточний обсяг міжнародних резервів - це 5,2 місяця майбутнього імпорту (для достатності резервів в умовах війни потрібно 6 місяців).
Час купувати валюту. Звісно, якщо є гривня.
👍4
Демографічна катастрофа України: війна, еміграція і шлях до зникнення
За свіжими даними «Опендатабот» на основі статистики Міністерства юстиції, у першому півріччі 2026 року в Україні народилося лише 73 292 дитини, тоді як померло 259 853 особи. Смертність перевищує народжуваність майже в 3,5–4 рази. Це перше офіційне зростання кількості померлих за останні п’ять років (+4% до H1 2025). Народжуваність обвалилася на 16% за рік і вдвічі порівняно з довоєнним рівнем. Щомісяця з’являється близько 12 тис. немовлят проти 32 тис. десять років тому. У прифронтових областях — катастрофа: 1 народження на 14–19 смертей.
Населення підконтрольних територій оцінюється в 28–30,5 млн осіб (проти понад 42 млн на початку 2022-го).
Сумарний коефіцієнт народжуваності — близько 0,9 дитини на жінку (історичний антирекорд, удвічі нижче рівня відтворення 2,1).
Війна стала каталізатором колапсу. Сотні тисяч військових загинули або отримали тяжкі поранення (оцінки західних джерел — 100–150+ тис. загиблих військових, загальні втрати 500–600+ тис.), переважно молоді чоловіки — майбутні батьки. Цивільні жертви, руйнування інфраструктури, стрес і відсутність медичної допомоги різко підвищили смертність і обвалили очікувану тривалість життя чоловіків (з ~65 до ~57 років).
Еміграція довершує картину. За кордоном залишаються близько 5,2–5,3 млн біженців (переважно жінки репродуктивного віку та діти). Бажання повертатися стрімко падає: з 74% у 2022-му до ~40–50% нині. Щороку країну залишають додаткові сотні тисяч, особливо молодь. Повернення чоловіків після війни також під питанням.
Розрахунок. Природний спад за поточними темпами — ~370–380 тис. на рік. З урахуванням еміграції (200–300+ тис.) та продовження війни загальні втрати сягають 500–700 тис. щорічно. Від 30 млн: лінійно — до критичних 15 млн за 20–30 років, до 10 млн і нижче — за 30–40. Експоненційно (темп −1,5–2,5% + feedback від старіння та дефіциту молодих) населення скорочується вдвічі кожні 30–40 років. Прогнози Інституту демографії та ООН: 25 млн до 2050–51 рр., 9–23 млн (часто ~15 млн) до 2100-го. Без змін — працездатне ядро зникне раніше, держава втратить життєздатність уже в другій половині століття.
Це класична депопуляційна спіраль, посилена війною: менше молодих → менше народжень → більше старих → вища смертність → ще швидший спад. Якщо влада й далі обмежуватиметься словами без масштабної політики (стимули народжуваності, повернення біженців, захист сімей, закінчення війни), Україна як нація ризикує фактично зникнути протягом 2–3 поколінь. Демографія — математика виживання. Часу катастрофічно мало.
За свіжими даними «Опендатабот» на основі статистики Міністерства юстиції, у першому півріччі 2026 року в Україні народилося лише 73 292 дитини, тоді як померло 259 853 особи. Смертність перевищує народжуваність майже в 3,5–4 рази. Це перше офіційне зростання кількості померлих за останні п’ять років (+4% до H1 2025). Народжуваність обвалилася на 16% за рік і вдвічі порівняно з довоєнним рівнем. Щомісяця з’являється близько 12 тис. немовлят проти 32 тис. десять років тому. У прифронтових областях — катастрофа: 1 народження на 14–19 смертей.
Населення підконтрольних територій оцінюється в 28–30,5 млн осіб (проти понад 42 млн на початку 2022-го).
Сумарний коефіцієнт народжуваності — близько 0,9 дитини на жінку (історичний антирекорд, удвічі нижче рівня відтворення 2,1).
Війна стала каталізатором колапсу. Сотні тисяч військових загинули або отримали тяжкі поранення (оцінки західних джерел — 100–150+ тис. загиблих військових, загальні втрати 500–600+ тис.), переважно молоді чоловіки — майбутні батьки. Цивільні жертви, руйнування інфраструктури, стрес і відсутність медичної допомоги різко підвищили смертність і обвалили очікувану тривалість життя чоловіків (з ~65 до ~57 років).
Еміграція довершує картину. За кордоном залишаються близько 5,2–5,3 млн біженців (переважно жінки репродуктивного віку та діти). Бажання повертатися стрімко падає: з 74% у 2022-му до ~40–50% нині. Щороку країну залишають додаткові сотні тисяч, особливо молодь. Повернення чоловіків після війни також під питанням.
Розрахунок. Природний спад за поточними темпами — ~370–380 тис. на рік. З урахуванням еміграції (200–300+ тис.) та продовження війни загальні втрати сягають 500–700 тис. щорічно. Від 30 млн: лінійно — до критичних 15 млн за 20–30 років, до 10 млн і нижче — за 30–40. Експоненційно (темп −1,5–2,5% + feedback від старіння та дефіциту молодих) населення скорочується вдвічі кожні 30–40 років. Прогнози Інституту демографії та ООН: 25 млн до 2050–51 рр., 9–23 млн (часто ~15 млн) до 2100-го. Без змін — працездатне ядро зникне раніше, держава втратить життєздатність уже в другій половині століття.
Це класична депопуляційна спіраль, посилена війною: менше молодих → менше народжень → більше старих → вища смертність → ще швидший спад. Якщо влада й далі обмежуватиметься словами без масштабної політики (стимули народжуваності, повернення біженців, захист сімей, закінчення війни), Україна як нація ризикує фактично зникнути протягом 2–3 поколінь. Демографія — математика виживання. Часу катастрофічно мало.
😱4🤔1
Дипломатія боргової пастки: хто і як купує країни в борг
У 2017 році Шрі-Ланка віддала Китаю порт Хамбантота на 99 років. Борг за нього перевищив 1,1 мільярда доларів, порт майже не працював, і країна просто втратила контроль. Ця історія відкрила багатьом очі. Але боргова пастка — гра давня, і грають у неї всі великі сили.
З 2013 року Китай через ініціативу «Пояс і шлях» роздав країнам понад трильйон доларів. У Лаосі китайський борг сягнув майже 65 відсотків усього зовнішнього. У Джибуті — понад 40 відсотків економіки, і саме там з’явилася перша китайська військова база за кордоном. Швидкі гроші, великі об’єкти, а потім — ключі від портів і доріг переходять кредитору.
Тепер подивіться глибше. Британія в ХІХ столітті після війн загнала Єгипет і Османську імперію в борги. Лондон отримав контроль над фінансами і Суецьким каналом. Франція так само тримала Африку та Індокитай. Після 1945 року естафету підхопили Сполучені Штати, Міжнародний валютний фонд і Світовий банк. У 1980–90-х вони вимагали приватизації та урізання соціальних витрат в обмін на кредити. Зовнішній борг Африки зріс з 11 мільярдів доларів у 1970 році до понад 300 мільярдів. Країни втрачали право самостійно вирішувати.
Сьогодні Міжнародний валютний фонд дає гроші під жорсткі умови прозорості й реформ. Китай — швидко і без нотацій про демократію, але часто під заставу землі, рудників і портів. Сполучені Штати зберігають вплив через долар і свої банки. Різниця в стилі, результат схожий.
Боргова дипломатія працює просто: слабкий уряд бере легкі гроші на пишні проекти, еліти багатіють, а народ потім віддає суверенітет. Не важливо, хто кредитор — Пекін, Вашингтон чи Лондон. Хто контролює борги, той малює карту світу. Ця правда неприємна, але вона розширює погляд: залежність рідко приходить з танками. Частіше — з усмішкою і кредитною угодою.
У 2017 році Шрі-Ланка віддала Китаю порт Хамбантота на 99 років. Борг за нього перевищив 1,1 мільярда доларів, порт майже не працював, і країна просто втратила контроль. Ця історія відкрила багатьом очі. Але боргова пастка — гра давня, і грають у неї всі великі сили.
З 2013 року Китай через ініціативу «Пояс і шлях» роздав країнам понад трильйон доларів. У Лаосі китайський борг сягнув майже 65 відсотків усього зовнішнього. У Джибуті — понад 40 відсотків економіки, і саме там з’явилася перша китайська військова база за кордоном. Швидкі гроші, великі об’єкти, а потім — ключі від портів і доріг переходять кредитору.
Тепер подивіться глибше. Британія в ХІХ столітті після війн загнала Єгипет і Османську імперію в борги. Лондон отримав контроль над фінансами і Суецьким каналом. Франція так само тримала Африку та Індокитай. Після 1945 року естафету підхопили Сполучені Штати, Міжнародний валютний фонд і Світовий банк. У 1980–90-х вони вимагали приватизації та урізання соціальних витрат в обмін на кредити. Зовнішній борг Африки зріс з 11 мільярдів доларів у 1970 році до понад 300 мільярдів. Країни втрачали право самостійно вирішувати.
Сьогодні Міжнародний валютний фонд дає гроші під жорсткі умови прозорості й реформ. Китай — швидко і без нотацій про демократію, але часто під заставу землі, рудників і портів. Сполучені Штати зберігають вплив через долар і свої банки. Різниця в стилі, результат схожий.
Боргова дипломатія працює просто: слабкий уряд бере легкі гроші на пишні проекти, еліти багатіють, а народ потім віддає суверенітет. Не важливо, хто кредитор — Пекін, Вашингтон чи Лондон. Хто контролює борги, той малює карту світу. Ця правда неприємна, але вона розширює погляд: залежність рідко приходить з танками. Частіше — з усмішкою і кредитною угодою.
😱2
Єменські хусити продовжують наступ у напрямку стратегічно важливої протоки Баб-ель-Мандеб після того, як взяли під контроль порт Моха.
Нагадаємо, що на Баб-ель-Мандебську протоку припадає до 30% усіх контейнерних перевезень у світі, через неї транспортується значна частина нафти та скрапленого природного газу з Близького Сходу до Європи.
✅ На тлі загострення ситуації нафта марки Brent торгується вже дорожче 105 доларів за барель.
✅ Вартість газу в Європі перевищила 1000 доларів за тис. куб. м вперше з грудня 2022 року.
Нагадаємо, що на Баб-ель-Мандебську протоку припадає до 30% усіх контейнерних перевезень у світі, через неї транспортується значна частина нафти та скрапленого природного газу з Близького Сходу до Європи.
✅ На тлі загострення ситуації нафта марки Brent торгується вже дорожче 105 доларів за барель.
✅ Вартість газу в Європі перевищила 1000 доларів за тис. куб. м вперше з грудня 2022 року.
🤔3😱1
Чому бюджет-2027 уже не збігається з реальністю
Затверджений урядом проєкт держбюджету на 2027 рік — класичний приклад «запрограмованої діри». Він ігнорує офіційно визнану Міноборони нестачу 27 млрд доларів (понад 1,2 трлн грн) на оборону вже цього року.
Доходи планують на 5,65 трлн грн (+8,7%, або +452 млрд до плану-2026). Видатки — 7,271 трлн грн (+13,5%, +864–865 млрд). Дефіцит сягне 1,62–1,67 трлн грн (близько 15% ВВП). Потреба в міжнародній допомозі — 52,6 млрд доларів. Держборг на кінець року може перевищити 12,3 трлн грн (понад 105% ВВП). Власними ресурсами Україна покриє менше половини витрат.
Формально видатки зростають. Але якщо додати до цьогорічних витрат ті самі 27 млрд доларів, то бюджет-2027 виявиться на 4,4% (на 336 млрд грн) меншим за реальні потреби 2026-го.
Сектор безпеки й оборони отримає 4,885 трлн грн (43,8% ВВП) — плюс 518 млрд (+12%). Безпосередньо Міноборони — 3,762 трлн грн (+320 млрд, або +9,3%). На озброєння та техніку — майже 2,3 трлн грн (зростання лише на 1,4 млрд грн, тобто близько 0,06–1,5%). На грошове забезпечення військових — близько 1,79 трлн грн (+337 млрд).
З урахуванням діри в 27 млрд витрати на війну в 2027-му виявляються на майже 19% (близько 885 млрд грн) меншими за реальні потреби поточного року. А війна дорожчає щороку: технологічна гонка з дронами, РЕБ, ракетами вимагає дедалі більше коштів — саме це й створило нинішню діру.
Схема перекидання частини 90-мільярдного (євро) кредиту ЄС з 2027-го на 2026-й лише поглибить проблему наступного року. Збільшити податкові надходження складно: удари по енергетиці та бізнесу знищують базу оподаткування.
Кабмін планує соціальне зростання: мінімальна зарплата — 9546 грн (+10,4%, +899 грн), прожитковий мінімум — близько 3559 грн (+10,9%). Освіта — 328,5 млрд грн (+21–21,6%), охорона здоров’я — 292,5 млрд (+14%), соцзахист — 540 млрд (+15,5%). Західні партнери можуть вимагати урізати саме це, щоб зменшити власні витрати на покриття дефіциту. Альтернативи — різка девальвація гривні (для вигіднішої конвертації допомоги) або додаткові десятки мільярдів від союзників з політичними умовами.
Бюджет-2027 свідомо нереалістичний. Якщо війна триватиме весь рік, грошей знадобиться значно більше. Або домовитися про суттєве збільшення допомоги, або різати соціалку й девальвувати валюту — або прискорити завершення війни. Інакше цифри просто не зійдуться.
Затверджений урядом проєкт держбюджету на 2027 рік — класичний приклад «запрограмованої діри». Він ігнорує офіційно визнану Міноборони нестачу 27 млрд доларів (понад 1,2 трлн грн) на оборону вже цього року.
Доходи планують на 5,65 трлн грн (+8,7%, або +452 млрд до плану-2026). Видатки — 7,271 трлн грн (+13,5%, +864–865 млрд). Дефіцит сягне 1,62–1,67 трлн грн (близько 15% ВВП). Потреба в міжнародній допомозі — 52,6 млрд доларів. Держборг на кінець року може перевищити 12,3 трлн грн (понад 105% ВВП). Власними ресурсами Україна покриє менше половини витрат.
Формально видатки зростають. Але якщо додати до цьогорічних витрат ті самі 27 млрд доларів, то бюджет-2027 виявиться на 4,4% (на 336 млрд грн) меншим за реальні потреби 2026-го.
Сектор безпеки й оборони отримає 4,885 трлн грн (43,8% ВВП) — плюс 518 млрд (+12%). Безпосередньо Міноборони — 3,762 трлн грн (+320 млрд, або +9,3%). На озброєння та техніку — майже 2,3 трлн грн (зростання лише на 1,4 млрд грн, тобто близько 0,06–1,5%). На грошове забезпечення військових — близько 1,79 трлн грн (+337 млрд).
З урахуванням діри в 27 млрд витрати на війну в 2027-му виявляються на майже 19% (близько 885 млрд грн) меншими за реальні потреби поточного року. А війна дорожчає щороку: технологічна гонка з дронами, РЕБ, ракетами вимагає дедалі більше коштів — саме це й створило нинішню діру.
Схема перекидання частини 90-мільярдного (євро) кредиту ЄС з 2027-го на 2026-й лише поглибить проблему наступного року. Збільшити податкові надходження складно: удари по енергетиці та бізнесу знищують базу оподаткування.
Кабмін планує соціальне зростання: мінімальна зарплата — 9546 грн (+10,4%, +899 грн), прожитковий мінімум — близько 3559 грн (+10,9%). Освіта — 328,5 млрд грн (+21–21,6%), охорона здоров’я — 292,5 млрд (+14%), соцзахист — 540 млрд (+15,5%). Західні партнери можуть вимагати урізати саме це, щоб зменшити власні витрати на покриття дефіциту. Альтернативи — різка девальвація гривні (для вигіднішої конвертації допомоги) або додаткові десятки мільярдів від союзників з політичними умовами.
Бюджет-2027 свідомо нереалістичний. Якщо війна триватиме весь рік, грошей знадобиться значно більше. Або домовитися про суттєве збільшення допомоги, або різати соціалку й девальвувати валюту — або прискорити завершення війни. Інакше цифри просто не зійдуться.
❤1👍1