Ранковий Крим.

Про готовність Путіна закінчити війну і “посередника” Трампа

Володимир Путін може вийти з війни тільки за однієї умови: якщо ризики її продовження будуть вищими за ризики завершення. Ризики для нього особисто, його влади і життя. 

Просто тому, що наразі стан повномасштабної війни - це буквально єдина причина для існування його режиму, єдине його джерело легітимності. Як тільки війна в Україні закінчується - йому треба або починати нову, або пропонувати і оточенню, і населенню якийсь новий “проєкт”, який пояснить це усе. Пояснить не з точки зору демократичної легітимності, а з точки зору логіки існування диктатур. 

Для диктатур найкраще джерело легітимності - це “зовнішня загроза” або підступні “внутрішні вороги”. Звісно, є ще диктатури розвитку, але така модель Росії за Путіна вже не світить.

Вихід з війни це демобілізація того непотребу, який понабирали у російську армію, це конверсія, це необхідність пояснити чи вартували жертви зусиль (не населенню, а опорам режиму). Це необхідність шукати трильйонні інвестиції у нормалізацію життя і економіки. 

Тому війна для режиму Путіна це своєрідний гомеостаз хронічного алкоголіка. Організм поступово слабшає і помирає - економічно, демографічно, військово, з точки зору деградації механізмів управління. Але різко кинути пити не можна, бо може стати гірше. Або мозок (сам Путін і його ядро) так думають. 

Тож існує два сценарії, з якими Росія вийде з війни і не перенесе її, скажімо, у країни Балтії:

1. Режим Путіна виснажується і не встигає вистрибнути з війни до свого очевидного економічного, військового, політичного краху. Тоді і перемовини будуть лише про капітуляцію РФ. 

2. Режим Путіна перебуває на межі і встигає вистрибнути з війни до очевидного економічного, військового, політичного краху. Тобто йде на реалістичні перемовини, але встигає зафіксувати певні “результати”. До остаточного коллапсу, звісно.

Щоб це сталося швидше - потрібен додатковий тиск. В економіці і за допомоги постачань зброї Україні. А Путін на фоні цього просто розраховує пересидіти Україну, Європу, Захід. Довгостроково це все одно його не рятує від наслідків того, що він зробив з Росією, але логіка “сьогодні помреш ти, а завтра я” - його улюблена. 

Тому оце трампівське “Путін втомився від війни” базується або на глибокому нерозумінні того, чому Путін буде тягнути війну скільки може, або на унікальному знанні, що Путін вже у відчаї і шукає миру, або на тому, що Віткофф згодував Трампу друге. Я ставлю на перше.

Те, що Путін не хоче закінчувати війну і не буде це робити швидко без додаткового тиску до Трампа намагаються донести Україна, Франція, Німеччина, Британія, адекватні американці. Поки, як бачимо, Донні заперечує реальність або просто не спроможний її зрозуміти. І нам треба і надалі намагатися примусити його зустрітися з нею. 

Бо оцей перемовний трек, який він сам ініціював, не може закінчитися ніяким миром, якщо Путін спроможний продовжувати воювати. А він поки спроможний. Американський президент може скоротити терміни цієї спроможності і вберегти тисячі життів, про які він на словах думає. Але поки він демонструє себе дуже слабким і дурним. Найтупішим президентом в історії своєї країни. 

Підписатися на Богданова

​​Стамбульский шанс

Общее впечатление от переговоров между делегациями Украины и России в Стамбуле с целью поисков путей прекращения, развязанной Путиным войны, остается достаточно мрачным. Если Украина и ее партнеры настроены на конструктивный лад и действительно готовы вести речь о завершении боевых действий, то в Кремле все видят совершенно в ином ракурсе. Путин рассматривает предложение о диалоге с ним, как проявление слабости его международных оппонентов. Именно по этой причине он использовал контакты в Стамбуле, как площадку для громогласного объявления очередного ультиматума. Рупором для такой цели были использованы совершенно третьесортные политики, вроде Мединского. Он настолько незначимая фигура, что через него можно транслировать буквально любые сюрреалистические хотелки. Нечто вроде Пескова, только более формализованного.

О личных качествах самого Мединского не имеет смысл говорить, ведь «человек с папкой» не гнушается изъяснять позицию РФ фейковыми цитатами Наполеона и Бисмарка. Но разве это может удивлять, ведь он автор агитационного антинаучного школьного учебника по истории, который сшит из неточностей, передергиваний, искажений и недостоверных данных. Похоже маска приросла к лицу Мединского и он уже не может без нее жить и потому его стиль общения со СМИ только ослабляет российскую позицию. Ей просто не верят, и все.

Но Путину наоборот такие холуи дороги для сердца, а потому он дал ему поручение вбросить стамбульский ультиматум. И так для прекращения огня Россия хочет от Украины отказа от курса на членство в НАТО, снятие с повестки дня любых требований о репарациях и компенсациях за ущерб, нанесенный оккупационной армией в ходе вторжения, и отказ Киева от подконтрольных ему территорий Донецкой, Запорожской, Херсонской областей с передачей их в состав России.

Даже для видавших виды историков дипломатии времен Второй Мировой войны буквально отвисает челюсть от столь завышенной планки. Так сторона, настроенная на диалог не говорит. Это явный плевок в Трампа с его миротворческими предложениями и крохами веры в путинский здравый смысл. Хотя Рубио своими словами о том, что переговоры не были пустой тратой времени все еще придерживает окно возможностей для стамбульского канала диалога. Позиция РФ также аргумент всем европейским политикам в пользу бешенства Путина и его недоговороспособности.

Стамбульские переговоры из шанса на мирное решение превратились в вызов миру, стали местом подтверждения намерений Путина достичь полной капитуляции Украины, а в широком смысле Запада. Российский диктатор объявил «вечную войну» за контроль над Украиной единственным смыслом существования его режима. Иных смыслов все его милитаризированное до мозга костей окружение предложить не способно. Идеологическая драма стала посылкой к войне, вырожденчество путинщины – молох, требующий все новых и новых жертв.

Стратегия РФ состоит в продолжении ползучего наступления на фронте, стремление любой ценой откусить новые части украинской территории, хотя никто не понимает какова судьба оккупированных территорий, где царит кромешное опустошение. Весь мир с ужасом взирает, как путинские сатанисты в военной форме несут апокалиптическое разрешение, предвещая такую же судьбу всей Европе, только уже с использование ядерного компонента.

Но в тоже время Путин сам выкатывает такие высокие требования, т.к. вероятно хочет дискредитировать самых наглых ястребов Кремля. Тряпку Мединского выкинут, но потом всегда можно сослаться, что он же по своей природе фейкотворец, также, как и те, кто готовил ему тезисную папку. Путину все же нужен Стамбул 2.0, как шанс для остановки войны, ведь ресурсы России истощены, и «вечная война» – реверанс радикалам перед их изгнанием. ВВП РФ замедляется, страна впадает в состояние экономической депрессии из-за военного перенапряжения и низких цен на нефть. Потому возможно, что идея обмена «1000 на 1000» – важный итог Стамбула перед другими шагами по лестнице деэскалации в ультимативной завесе. Поживем - увидим!

В такій багнюці канєшно шо всі танки застрягли. Рижий ніколи не пиз&ить!

Трамп телефонує Путін: на шляху до правильних рішень. 

Це текстова версія відео. 

Сьогодні очікується телефонна розмова Дональда Трампа з Путіним щодо миру в Україні та стану переговорів. Цей дзвінок, за словами самого Трампа, має на меті "розібратися, що відбувається". Це відбувається на тлі того, як Росія наочно продемонструвала небажання завершувати війну та зневагу до миротворчих ініціатив Трампа. Але він продовжує чіплятися за ілюзорну реальність, в якій він може особисто "все порішати" з Путіним.

Ключова проблема полягає в тому, що Путін не погодиться на припинення вогню, поки ризики від її продовження в його голові менші, ніж ризики від її завершення. На сьогодні Росія економічно та у військовому плані деградує, її спроможність вести війну спадає. Це нагадує цироз печінки при хронічному алкоголізмі – ілюзорна рівновага при постійному підточуванні життєздатності. Проте для Путіна вихід з війни є надто ризикованим політично та соціально: це підірве довіру навіть войовничих росіян ("що ж ти за цар, якщо не можеш ефективно вести війну?") та посилить поляризацію й атомізацію російського суспільства та еліт. Де конфліктуючи угрупування стають все сильнішими і все менше озираються на Кремль. 

Тож єдиний шлях змусити режим Путіна зупинитися – залякати його настільки серйозним скороченням військово-економічного потенціалу РФ, щоб він повірив, що продовження війни несе для нього більші ризики, ніж її завершення. 

На цьому тлі європейці, адекватні представники американської адміністрації та Україна продовжують заганяти Трампа у прокрустове ложе, змушуючи його визнати неприємну реальність. 

Нам допомагає те, що росіяни недооцінили суб'єктність України та готовність Європи опонувати Трампу та координувати спільні позиції. Якщо у лютому 2025 року американці й росіяни хотіли виключити європейців з переговорного процесу, то зараз ЄС, Британія та Україна формують спільну позицію і різними каналами тиснуть на США. 

Сам Трамп симпатизує політичному стилю Путіна, бачить в зразок для наслідування. І його сьогоднішній дзвінок Путіну – це фактично остання спроба втриматися за свою картину світу, продемонструвати свою "велич" і довести, що він може "все порішать". Перший крок до миру, на якому наполягають Європа і адекватні люди в оточенні Трампа - всеосяжне припинення вогню - і має стати темою розмови. 

Якщо Путін відмовить, у Трампа буде три варіанти: знову спробувати перекласти провину на нас (що навряд спрацює надовго), перекласти проблему на Європу, або, зрештою, погодитися на санкції проти Росії. Розуміння, що Путін поважає лише силу, поступово дозріває навіть у його специфічній та фрагментарній свідомості, хоча він до останнього чіплятиметься за можливість не вводити санкції. Під останнє рішення йому вже "стелять солому", пояснюючи, що санкцій вимагає Конгрес і вони (Білий дім) його ледь стримують.

Головне тактичне завдання для України та її партнерів – спробувати втримати євроатлантичну єдність і домогтися від Трампа рішучих дій, зокрема дотримання його ж обіцянки "мир через силу". Апелювання до його неймовірного его та спадщини (як робив Зеленський у Римі, говорячи, що будь-яка угода з Путіним спаплюжить спадщину Трампа) є частиною цієї складної дипломатичної роботи. Навіть невеликі поступки з боку Трампа, як-от дозвіл на продаж зброї чи неблокування допомоги, вже є результатом.

Стратегічне ж завдання України та Європи – не просто припинення війни, а унеможливлення ведення Росією війн на континенті в майбутньому. 

Останній дипломатичний період є доволі позитивним: Україна демонструє себе як конструктивна сторона, є ситуативні партнери в адміністрації Трампа, підтримка зброєю та фінансами від Європи триває динамічно. Санкції від ЄС очікуються точно, від США – цілком ймовірно, але це питання тижнів, а не днів. Поміркований оптимізм щодо цього виправданий, але завищувати очікування від сьогоднішнього дзвінка Трампа Путіну не варто. Варто чекати крінжових твітів про “друга Владіміра”, але тренд це навряд змінить.

Підписатися на Богданова

Мудак, він у всьому мудак.

Кацапська версія підсумку розмови хуйла з рижим.

Ні про шо. Перший нах^й.

Чекаєм версію штатів.

Здається, рижий теж напиз&ів.
Другий нах…

Результатом розмови Трампа і Путіна стало неймовірне нічого. Дуже непогано як для наших часів.

Про дзвінок підсумкове 

Оце люблю аналітику “БОЖЕ ВСЕ ПРОПАЛО” і “НАСПРАВДІ ЦЕ ПРОРИВ”. 

Насправді ж не змінилося приблизно нічого. 

Як я вчора і казав, Трамп після розмови запустив крінжове “ДАРАГОЙ ДРУГ ВЛАДІМІР”. Одночасно з цим публічно каже що може колись введе санкції, а може не введе. Тобто абсолютно звичайний Трамп. Який каже взаємно суперечливі думки в рамках однієї бесіди. 

Лякалки про “ТЕПЕР АМЕРИКАНЦІ ВИЙДУТЬ З ПЕРЕМОВИН” - вони взагалі про що? По-перше, американців в перемовини ніхто і не запрошував. Це Трамп вирішив перетворитися з партнера України в посередника (насправді - партнера Путіна). Тому нам таке посередництво і за дарма не впало. По-друге, на сьогодні справжні перемовини з перспективою закінчити війну є малореальними.

Люди, які кажуть, що участь США у перемовинах це щось цінне, забувають, що Трамп за столом не намагається нам допомогти. Спочатку він хотів примусити нас до капітуляції, а зараз в кращому випадку намагається умовити на поступки. Це не чесний посередник.

Крім того, коли Путін буде готовий до справжніх перемовин - нам і не потрібна буде чиясь допомога за столом. Бо це буде тільки тоді, коли він не зможе продовжити війну через великі ризики. Все, інших варіантів просто не існує. 

Тоді нам знадобиться хіба що медіатор. Але Трамп на цю роль не годиться, для цьогоі набагато ближча Туреччина чи якась країна арабського Близького Сходу (наприклад, ОАЕ чи Катар). Бо вони основні бонуси зберуть саме з посередництва. 

Тому гра продовжиться. 

Україна, Європа, адекватні американці будуть намагатися довести Трампу, що насправді Путін його не любить і не поважає. Щоб підштовхнути цього ницого жалюгідного нарциса до хоч якихось правильних рішень. Хоча б з почуття “ображеної величі”. 

Одночасно з цим тиск на Росію буде посилено доступним на сьогодні інструментарієм. Європейська зброя і гроші на українську продовжать надходити. Пакети Джо Байдена - теж. 

Нас чекає важке літо. Після нього для перемовин буде більше можливостей. Бо Росія буде слабшою.

Підписатися на Богданова

«Трамп, своєю чергою, пригрозив: Іран має "показати швидкий прогрес" у перемовинах, інакше "щось погане може статися".

Його іранський колега, Масуд Пезешкян, відповів, що "в ці слова вірить лише сам Трамп і більше ніхто".

Верховний лідер Ірану, Аятолла Алі Хаменеї, узагалі назвав слова Трампа "не вартими жодної відповіді"».
(С)

Дуже схоже на те, що так Трампа сприймають вже всі. Завсім всерйоз не сприймають. Але сам рижий цього не розуміє, або не хоче розуміти, або робить вигляд шо всьо як треба. Коротше, такими діями якраз сам Трамп і доведе світ до катастрофи.

Нє ну а шо? Він же родич…

На посаду посла США у Франції затверджено Чарльза Кушнера — батька зятя Дональда Трампа.

У грудні 2020 року, незадовго до закінчення першого терміну, Трамп помилував Кушнера. Його судили за податкові махінації та тиск на свідків.

"Трамп, своєю чергою, пригрозив: Іран має "показати швидкий прогрес" у перемовинах, інакше "щось погане може статися".

Його іранський колега, Масуд Пезешкян, відповів, що "в ці слова вірить лише сам Трамп і більше ніхто. Він одночасно каже про мир, небезпеку та кровопролиття".

Верховний лідер Ірану, Аятолла Алі Хаменеї, узагалі назвав слова Трампа "не вартими жодної відповіді"

Ось і весь Great Again. Іран відкрито плює Трампу в обличчя і каже, що він балабол, слова якого навіть не варті відповіді.

Розстроївся Толік.