Гарна робота наших воїнів на Добропільському напрямку.

🇺🇦

День української писемності та мови. Ворог хоче все знищити. Але в нього не вийде.

🇺🇦

17 дітей та підлітків вдалося врятувати з тимчасово окупованих територій у межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA. 17-річного хлопця окупанти примусово відправили до військового табору — окопи, стройові навчання, зброя, дрони — усе під контролем російських військових і без згоди батьків. Іншого 17-річного юнака затримали під час обшуку дому: забрали техніку, допитували через рідних у ЗСУ, а потім ще не раз приходили й погрожували його родині. 7-річного хлопчика дідусь і бабуся змушені були ховати вдома, бо окупаційна влада готувала його до “вилучення”. 12-річна дівчинка та її 9-річний брат щодня стикалися з цькуванням у школі, де чули, що їх «треба вбити, бо вони українці». Сьогодні всі ці діти нарешті вдома — у безпеці, у вільній Україні. Вони отримують допомогу, відновлюють документи й повертаються до мирного життя. Вдячний командам Save Ukraine, Helping to Leave, Об’єднаному центру СБУ з координації пошуку й звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб унаслідок збройної агресії проти України, а також усім партнерам, які допомагають повертати українських дітей. Виконуємо завдання Президента — повернути всіх українських дітей. #BringKidsBack

В МЗС відбулося засідання Колегії – обговорили, як зробити нашу зовнішню політику ще ефективнішою. Президент як головний дипломат країни задає напрямок, а Офіс та МЗС разом забезпечують його практичну реалізацію.

- Визначили чіткі критерії партнерства з іншими державами. Це дозволить будувати співпрацю більш ефективно та з урахуванням наших пріоритетів.

- Запустили процес оновлення стратегії зовнішньополітичної діяльності: зберігаємо фокус на ЄС, враховуємо всі виклики війни та нові реалії.

- Окремо – про наші посольства. Від їхньої роботи залежить, наскільки швидко партнери реагують на наші запити, як тримається санкційний тиск на Росію і чи чує світ правду про події в Україні. Дипломатія доповнює фронт: зброя, санкції, інформація – все пов’язано.

Тому вдосконалюємо систему оцінки дипустанов: кращі практики масштабуватимемо, відповідальність кожного – на першому місці.

Працюємо, щоб кожен крок наближав нас до спільної мети.

🇺🇦

🇺🇸 У Сенаті США відбудуться слухання щодо масових викрадень та індоктринації українських дітей росією.

Цей крок стане важливим етапом у викритті злочинів, які Росія чинить проти українських дітей: незаконні переміщення, мілітаризація та позбавлення української ідентичності. Слухання заплановано в Підкомітеті з питань Держдепартаменту, іноземних операцій та пов’язаних програм Сенату США.

Такі ініціативи зміцнюють міжнародну підтримку України та нагадують, що справедливість – неминуча. Подібні процеси є результатом системної міжнародної адвокації в межах ініціативи Президента Bring Kids Back UA, яка зробила повернення наших дітей частиною глобального порядку денного.

Підготовка до слухань у Вашингтоні вже триває.

Вдячний сенаторам Ліндсі Грему, Браяну Шатцу, усім американським колегам і Сполученим Штатам за лідерство, послідовність і підтримку у справі, яка має вирішальне значення – повернення всіх українських дітей додому.

#BringKidsBack

https://thehill.com/homenews/senate/5579178-senate-hearing-russian-ambassador/

Мав продуктивну зустріч із Надзвичайним і Повноважним Послом Канади в Україні пані Наталкою Цмоць.

Традиційно обговорювали ключові напрямки нашої співпраці: захист критичної інфраструктури, відновлення енергетики та гуманітарний трек. Особливий акцент зроблено на зусиллях Міжнародної коаліції з повернення українських дітей, викрадених Росією, де Канада є співголовою разом із Україною. Прогрес є значним: спільними зусиллями нам вдалося повернути понад тисячу сімсот дітей.

У рамках останніх домовленостей Канада передає Україні зимове спорядження, компоненти для ракетних систем і здійснює внесок до фонду «Коаліції дронів».
Висловив щиру вдячність пані Послу та уряду Канади за незмінну солідарність і підтримку України.

🇺🇦 🇨🇦

Ще одного українського підлітка вдалося врятувати з тимчасово окупованої території у межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA. 17-річний хлопець понад два роки жив під постійним тиском і контролем окупантів. Його змушували навчатися за російською програмою, а за найменший прояв української ідентичності погрожували “підвалом”. У школі нав’язували пропаганду, а на вулицях — лише російські прапори й заклики вступати до армії окупантів. Він не раз намагався втекти, але всі спроби закінчувалися невдачами. Завдяки зусиллям Української мережі за права дитини вдалося розробити безпечний маршрут і організувати виїзд. Підлітку довелося вирушати самостійно, залишивши маму, яка поки що не змогла виїхати. Сьогодні він уже поруч із батьком, на вільній українській землі, отримує необхідну допомогу та готується почати нове життя без страху. Виконуємо завдання Президента — повернути всіх українських дітей. #BringKidsBack

Групу українських дітей і підлітків – вихованців Новопетрівської спеціальної школи на Миколаївщині, депортованих до Росії на початку повномасштабного вторгнення, – вдалося повернути у межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA.

Під час окупації частини Миколаївської області у 2022 року російські військові депортували дітей із Новопетрівської спеціалізованої школи на Миколаївщині. Серед викрадених дітей опинилися також сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

Директорка закладу щосили намагалися вберегти дівчат та хлопців від окупантів. Вона відмовилася від переміщення до тимчасово окупованого Криму й шукала шляхи виїзду дітей у бік підконтрольної Україні території. Дізнавшись про це, окупанти прийшли з погрозами та у супроводі спецпідрозділу Росгвардії на військових машинах типу «Тигр» примусово перемістили дітей на лівий берег Херсонщини, а потім через окупований Крим, і потягом до Російської Федерації – у Анапу.

Дякую Офісу Омбудсмана, Міністерству закордонних справ та всім партнерам, які долучилися до цього повернення. Діти подолали великий шлях, щоб нарешті бути в Україні.

Надалі їх чекає процес реінтеграції та навчання в українських закладах освіти.

Виконуємо завдання Президента - повернути всіх українських дітей.

#BringKidsBack

​​«Іноді я думаю про те, як би я міг це все намалювати – війну, операції, все наше життя, але зараз я маю займатися війною, а не її відображенням. Може, колись».

Дмитро Іванович Коцюбайло.
«Да Вінчі».
Людина епохи відродження. Відродження України.

Кажуть, він знав мистецтво війни, як мало хто. Але ще більше — він знав мистецтво життя.
Бо жив чесно. Без страху. Без фальші.
Він умів надихати не словами, а прикладом.
Коли йшов у бій — ішов першим.
Коли сміявся — щиро, як дитина.
Коли втрачав побратимів — мовчав, але в очах світилася клятва помсти.

Для багатьох він був легендою, але для своїх людей — другом.
Людиною, яка завжди підставить плече, підтримає, пожартує, знайде вихід, навіть коли здається, що його немає.
Він був командиром, який не ховався за спинами.
Воїном, який не шукав слави.
Людиною, яка жила так, як мріє жити кожен вільний українець.

«Да Вінчі» — не просто позивний. Це знак епохи. Епохи, коли народжується нова Україна. Смілива, непокірна, вдячна своїм синам і дочкам.

«Наші люди найкращі. Будь-чого навчаться, будь-що зроблять. Тому ми і переможемо». Так казав Дмитро Коцюбайло. І так думаємо і всі ми. Поки жива Україна, живе і його дух — у кожному, хто стоїть, хто бореться, хто не здається.

Вічна слава Герою.
Вічна пам’ять Дмитру Коцюбайлу.

​​Російські нелюди намагаються нищити нас день за днем. Але попри терор Україна продовжує жити. Наші воїни знищують окупантів, рятувальники розбирають завали, лікарі рятують постраждалих, а діти продовжують навчатися між повітряними тривогами.
Цей допис розпочинає нову серію, присвячену нашим прекрасним людям і регіонам України.

І тут справді є про що розповісти: історії героїв серед нас, які заслуговують на визнання; бізнеси, що продовжують працювати, незважаючи на війну; будівельники та інженери, які відновлюють зруйновані об'єкти. Прагнемо розповісти про незламність, силу та звитягу громадян у кожному куточку країни.
Це історія лікаря з Луганська, який у 2022 році добровольцем пішов до ЗСУ.
Андрій Огеренко з дитинства мріяв допомагати людям. Він став лікарем за покликом серця. Починав у лінійній бригаді швидкої. Вже за два роки працював в інфарктному відділенні обласної лікарні.
У 2014-му російське вторгнення повністю зруйнувало буденне життя – Андрій із родиною були змушені покинути рідне місто й поспіхом переїхати до Полтави.
Починати з нуля було надзвичайно важко. Працював в інших галузях. Однак лікарська справа кликала назад. У 2020-му Андрій отримав посаду завідувача відділення невідкладних станів у полтавській міській лікарні.

З початком повномасштабного вторгнення без вагань долучився до війська. На жаль, раніше медиків цивільних лікарень не навчали тактичної медицини. Проте, як він сам каже, «необізнаність і наївність у перші дні служби» дуже допомогли швидко навчатися та адаптуватися до бойових умов. Ризик для життя буває добрим мотиватором, а досвідчені колеги охоче ділилися знаннями. Разом зі своєю 93-ю бригадою «Холодний Яр» Андрій брав участь в обороні Харківщини та Бахмута. Згодом став начальником медпункту батальйону. Бойові товариші говорять про Андрія як про одного з найкращих медиків і прекрасну людину.
Андрій не полишив професію й у цивільному житті. Він повернувся до роботи в невідкладній допомозі.

Наразі лікар разом зі своєю командою працює на деокупованих територіях у межах міжнародної програми Family Health International 360. Його бригада відвідує різні прифронтові населені пункти. У складі – психолог, соцпрацівник, лікар, медична сестра та водій. Намагаються надати всю необхідну допомогу та максимально забезпечити людей ліками й засобами гігієни.

Андрій продовжує рятувати людей.

​​3 листопада — День інженерних військ, коли ми вшановуємо тих, хто будує вирішальну лінію нашої оборони.
Інженери воюють тихо, але наслідки їхньої роботи нерідко бувають гучними.
Під час оборони Києва вони першими виходили на позиції.
Закладали фугаси, копали окопи, створювали пастки для ворога, що дозволило зупинити просування російських колон.
У вересні 2022 року почався контрнаступ на Харківщині.
Інженери знову йшли попереду.
Вони розміновували дороги, закріплювали фортифікаційні споруди — окопи, насипи, протитанкові рови і бетонні блоки — щоб ті витримували удари ворога.
Завдяки їхній роботі техніка рухалась без зупинок.
Ці фахівці відіграють у стримуванні російської агресії. Щодня. Щомиті. На сході. На півночі. На півдні. Кожен елемент сучасної оборони - від розгалужених мереж траншей і бетонних укріплень до протитанкових "зубів дракона" та складних мінних полів - є результатом їхньої титанічної праці. Саме інженерні війська створюють той "сталевий каркас" фронту, який дозволяє зупиняти просування ворога, рятувати життя піхотинців та ефективно відбивати атаки. Їхня робота, що часто виконується під ворожими обстрілами, вимагає не лише глибоких знань, а й надзвичайної сміливості.

​​Сьогодні Президент Зеленський на фронті. Один із найгарячіших напрямків — Добропільський. Оборону тут тримають багато славетних підрозділів, зокрема й 1-й корпус НГУ «Азов». Був радий побачитись з його командиром Редісом, з яким час від часу продовжуємо спілкуватись з часів його звільнення з полону.
Добре пам’ятаю нашу першу зустріч у жовтні 2022. Це було у Туреччині, куди внаслідок надскладної операції ми змогли витягнути наших командирів – Дениса Прокопенка (Редіса), Сергія Волинського (Волину), Святослава Паламаря (Калину), Дениса Шлегу та Олега Хоменка. Колись розповім усі деталі. На жаль, ще багато азовців та бійців інших підрозділів залишаються у полоні, та робота з їхнього звільнення не припиняється. Маємо повернути додому всіх наших людей. Це незмінний пріоритет Президента та нашої команди.
А тоді, у 2022-му, ми з першою леді України Оленою Зеленською організували зустріч нещодавно звільнених героїв з їхніми родинами. Пам’ятаю радість в очах жінок, щастя дітей. Пригадую, як син Святослава Паламаря тоді виголосив «Слава Україні!». Але найбільше запам’ятався внутрішній спокій, який відчувався від Дениса Прокопенка. Упевнений, це допомагає йому керувати одним з найкращих наших підрозділів.

Вісім дітей та підлітків вдалося врятувати з тимчасово окупованих територій у межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA. 11-річний хлопчик чотири роки не виходив із дому, щоб його не виявили й не забрали окупанти, адже родина відмовилася від російської школи. 18-річному юнакові місцеві колаборанти погрожували депортацією та примусовим призовом, якщо він не стане на військовий облік. 17-річний підліток і його 15-річна сестра зазнавали постійного приниження у школі через українську мову, а їхніх батьків штрафували за таку «непокору». 21-річного хлопця окупанти катували після обшуку, вимагаючи зізнання в нібито співпраці з українськими військовими й погрожували його родині насильством. Тепер усі діти у безпеці — вони отримують необхідну допомогу, відновлюють документи та поступово повертаються до мирного життя. Дякую Save Ukraine, Об’єднаному центру СБУ з координації пошуку й звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок збройної агресії проти України та всім партнерам, які допомогли їх врятувати. Виконуємо завдання Президента — повернути всіх українських дітей. #BringKidsBack

​​Президент Зеленський продовжує працювати у фронтових підрозділах. Тепер – Сили безпілотних систем. Цей новий окремий рід сил ЗСУ стрімко набирає обертів під керівництвом Роберта Бровді (Мадяра). Більш ніж 8 тисяч знешкоджених окупантів за жовтень. «Птахи» СБС також нарощують удари по тиловій логістиці ворога та об’єктах паливної інфраструктури.
Президент обговорив із командуванням СБС плани та конкретні завдання. Особлива увага – найгарячішим ділянкам фронту. Також маємо масштабувати позитивний досвід. Бо лише значне збільшення втрат ворога дасть нам змогу повістю зупинити його наступ і згодом примусити до миру. Тож триває набір нових бійців до СБС – загалом понад 15 тисяч вакансій.
Завжди радий зустрітися з командирами підрозділів Сил безпілотних систем.

​​Постійні обстріли, загрози, сирени — усе це стало буденністю для прифронтових громад.
Сумщина не раз ставала мішенню ворожих атак: зруйновані школи від ворожих ударів, поранені діти, але навіть у таких умовах навчання триває.
Громади відновлюють навчальні заклади, а діти знову сідають за парти.
Там, де ворог намагається знищити майбутнє, ми будуємо його знову.
У Сумах запрацювала перша підземна школа.
Сучасна та безпечна, із зручними класами й комфортними просторами.
Тут діти можуть навчатися, спілкуватися, відчувати себе в безпеці.
Тепер сотні учнів повернуться до очного навчання — де чути дитячий сміх, де відчутна єдність і справжній шкільний дух.
Це частина великої стратегії відновлення освіти в умовах війни.
По всій Україні вже реалізується понад 170 подібних об’єктів — у прифронтових і прикордонних областях. У Сумській області вже побудували 5 підземних шкіл у трьох територіальних громадах.
Ще 8 шкіл планують збудувати у п’яти громадах: сім із них відкриють до кінця 2025 року, а одну — у 2026-му.
За два роки держава інвестувала понад 13 мільярдів гривень у створення безпечних шкіл.
І продовжить це робити.
Ми будуємо не просто школи.
Ми відкриваємо простір для знань, мрій і можливостей.
У своїй країні. В Україні.
І ми точно досягнемо справедливого та сталого миру, підкріпленого міцними гарантіями партнерів.

Вийшла моя колонка для The Washington Examiner, присвячена темі, яка болить Україні найбільше — злочинам Росії проти наших дітей.

Сьогодні Сполучені Штати демонструють, що моральна позиція має значення. Рішення Сенату США просунути законопроєкт, який може офіційно визнати Росію державою-спонсором тероризму, якщо вона не поверне викрадених українських дітей, — це чіткий сигнал: світ не закриває очі на варварство.

У колонці я ділюся історією дворічної Ангеліни, яку в серпні 2025 року вбила російська ракета. Вона — одна з понад 600 українських дітей, чиї життя забрала Росія. Понад дві тисячі дітей поранено, ще більше — викрадено. Це не випадковість, а свідомий злочин і частина системної політики Кремля зі знищення української нації.

Ми вдячні нашим американським друзям, які розуміють масштаб трагедії та необхідність рішучих дій. Особлива подяка Першій леді США Меланії Трамп — за її особисту увагу до повернення українських дітей.

Кожна повернена дитина — це врятоване майбутнє. І саме такі дії партнерів, як у США, доводять: ми не самі. Разом ми змусимо Росію повернути наших дітей і відповісти за свої злочини.

📖 https://www.washingtonexaminer.com/op-eds/3874424/russia-ukraine-war-child-deaths-accountability/

#BringKidsBack

​​Працюю сьогодні в Польщі з колегами з польської влади.
Кілька зустрічей, зокрема з моїм добрим знайомим, керівником Бюро міжнародної політики Канцелярії Президента Республіки Польща Марціном Пшидачем, заступником міністра закордонних справ і головним радником Прем’єр-міністра Польщі з питань національної безпеки Робертом Купецьким, а також із заступником голови Бюро національної безпеки Польщі Анджеєм Ковальським.
Був радий також побачити міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського й заступника міністра закордонних справ Марціна Босацького.
Розповів про реальну ситуацію на фронті. Обговорили посилення військової співпраці та напрями взаємодії наших ВПК.
Розглянули можливі формати участі Польщі в Коаліції охочих, взаємодію наших країн на міжнародних дипломатичних майданчиках та засоби примусу РФ до реальних переговорів.
Окремо закликав польську сторону подвоїти зусилля для повернення українських дітей, яких викрала Росія.
Обговорили також важливість спільно протидіяти російській пропаганді.
Висловив велику подяку полякам за підтримку.

​​Сьогодні у Варшаві провів зустріч із провідними польськими аналітиками та лідерами думок – тими, хто формує дискусію про безпеку регіону та європейське майбутнє.
Говорили відверто. Про те, як російські БпЛА перетворили небо над Центральною Європою на зону підвищеного ризику. Про те, що українська оборона важлива й для наших сусідів.
Окрема увага – інформаційним загрозам. Росія вміє розсварювати союзників, підливати олію у вогонь чутливих тем. Протиотрута одна: факти, швидка реакція, спільний фронт проти дезінформації.
Ще одна болюча тема – повернення українських дітей, яких викрала Росія Це необхідна умова мирного процесу, і Москву треба до цього примусити. Шлях лежить через посилення санкцій і міжнародний політичний тиск. І країна, що дала світові Януша Корчака та Івана Павла ІІ, могла б примножити їхній спадок, увійшовши до кола лідерів цього руху.
Відчув, що навіть у складні часи є ті, хто бачить ширшу картину. Польща та Україна – не сентиментальні партнери, а прагматичні союзники в епоху, коли безпека східного флангу Європи вирішується тут і зараз.
Головний висновок? Ми партнери та друзі. І в Києві, і у Варшаві є чітке розуміння: безпека України – це безпека Польщі. А міцний союз України та Польщі – це безпека всієї Європи.
Дякую за діалог.