Вибори до Європарламенту і як це вплине на Україну?

З новим складом Європарламенту після виборів 6-9 червня шанси України на реальну євроінтеграцію, підтримку та перемогу є обнадійливими.
Більшість місць у виборному органі ЄС отримала Європейська народна партія, програма якої містить чіткі положення щодо підтримки суверенітету та територіальної цілісності України, а також євроатлантичної інтеграції нашої країни.

Яка парламентська коаліція чекає ЄС? Чи будуть там праві та ультраправі? Які партії пройшли і які залишились «за бортом» цього цього разу?

Після цих виборів спостерігаємо певну політичну турбулентність в Європі: відставка Премʼєр-міністра Бельгії, розпуск Президентом Франції національного парламенту.

Про ці питання та політичну ситуацію в окремих країнах ЄС, зокрема в Німеччині, Угорщині, Італії говорили на Радіо НВ, дивіться у відео: https://www.youtube.com/watch?v=NI8i5Czvg_Y

Чому Саміт миру у Швейцарії став фактично Самітом про переговори з російським агресором? Які висновки за його підсумками можна зробити, які уроки слід винести для української дипломатії? Як посилити переговорні позиції України? Який Саміт здатен зробити більший внесок у справу миру, ніж швейцарський форум у Бюргенштоку? Які зовнішньополітичні виклики нас чекають у наступні місяці і як їх повернути на нашу користь? Цікаві нюанси червневого Саміту Сімки і пост-виборчих процесів ЄС?

Все це дивіться в моєму інтерв’ю на Прямому https://youtu.be/W4vF9tY4voE?si=uAfZqTHAYDp09SXf

Які очікування від саміту НАТО у Вашингтоні?
Незважаючи на перешкоди, українська дипломатія має продовжувати працювати над позитивними результатами саміту - запрошення приєднатися до НАТО.
Минулі 10 днів були дуже позитивними для України з точки зору зовнішньої політики:
- початок переговорного процесу про вступ України в ЄС;
- 14-й пакет санкцій ЄС проти рф, куди увійшли заходи проти російського газу, проти тіньового флоту.
- санкції ЄС проти Білорусі.
- Україна отримала перший грошовий транш від прибутків заморожених активів рф в розмірі 1,4 млрд доларів.
- черговий пакет макрофінансової допомоги ЄС.
- рішення Європейського суду з прав людини про визнання відповідальною владу російської федерації за брутальне порушення прав людини на території окупованого Криму та Севастополя.
- ордер Міжнародного кримінального суду на арешт для Шойгу та Герасимова.
- призначення нового Генерального секретаря НАТО.
- призначення нового Президента Ради Європи, для якого Україна є пріоритетом №1.
- досягнення консенсусу щодо керівництва Євросоюзу, які також є прихильні до України.

Яка має бути глобальна філософія підтримки України?
Яка роль США?
Як вплинуть на ситуацію в України майбутні вибори в США? Чому Зеленському варто починати грати у гольф? Чому не слід демонізувати Трампа?
Скільки триватимуть переговори з ЄС про наше членство? Візит Орбана в Україну? Чому 11 умов Будапешта небезпечні для України?

Про всі ці питання дивіться у відео https://www.youtube.com/watch?v=Yv3H3GViCgo

Чим важливий візит в Україну Премʼєр-міністра Угорщини Віктора Орбана?

Для угорського лідера візит був вагомий з політичної точки зору, оскільки:
⁃ Це намагання продемонструвати свою лідируючу позицію в ЄС в умовах формування нового складу Європейського Парламенту. Орбан намагається сформувати свою політичну групу в ЄП з ультраправих партій і стати центром політичного тяжіння для близьких за ідеологією політичних рухів.
⁃ Це з одного боку намагання показати світу, що він незалежний від путіна політик і в той же час сигнал москві про готовність просувати російський миротворчий наратив. Тому вкрай важливо запобігти використанню цієї зустрічі як пропагандистської спецоперації рф.
Разом з тим під час зустрічі не прозвучало відповідей на питання, що стосуються України:
⁃ Чи підтримує Угорщина суверенітет і територіальну цілісність України?
⁃ Чи підтримує членство України в НАТО?
⁃ Чи розблокує Орбан нарешті Європейський фонд миру для України? (А це понад 5 млрд євро)
⁃ Чи підтримує він використання прибутків від заморожених російських активів для допомоги Україні?
⁃ Чи підтримує запровадження та посилення санкцій проти рф, наприклад, проти російського Енергоатому?

Як підсумок: цей візит став плюсом для Орбана, але що він дав Україні?

Більш докладно про візит дивіться у відео на Радіо Свобода https://youtu.be/jNwCrRTdrYI?t=1000

Перші висновки з сепаратної дипломатії Орбана

Дивовижна дипломатична активність премʼєр-міністра Угорщини Віктора Орбана спричинила справжній землетрус в європейській (і не лише) політиці на українському треку. Якщо для багатьох ці дії стали несподіваними, то цілком очевидно, що Будапешт до них готувався давно. Саме тому сьогодні треба зробити правильні висновки з дій, до яких Орбан вже вдався, і до яких ще вдасться. Це допоможе підготуватися до наступних несподіванок.

Отже:

- План Орбана - це результати недопрацювань української сторони, адже відсутність справжнього діалогу між Києвом та Будапештом занадто затягнувся і контактів останнім часом у авральному режимі явно не вистачило.

- Попри півроку активізованих контактів та підготовку до потенційної зустрічі з Орбаном, Зеленський так і не знайшов дієвих і переконливих аргументів, щоб якщо не переконати, то бодай змусити угорську сторону сумніватися в своїх підходах та занадтій довірі до Москви.

- У дипломатичному матчі Україна-Угорщина поки що рахунок 0:2, адже Київ не лише піддався на 11 вкрай небезпечних умов Угорщини у справах нацменшин, але і не убезпечив негативного сценарію розвитку подій у контактах Будапешта з Москвою.

- Путін скористався можливістю для представлення Заходу в особі головуючої в ЄС країни власного плану капітуляції України та припинення війни; натомість, Орбан уникнув будь-якої публічної згадки про українську «формулу миру» перед російським лідером, засудження агресивної війни.

- Для збереження принципу “нічого про Україну без України” Київ має отримати звіт за результатами розмов Орбана з Путіним та використати принаймні цю нагоду для того, щоб знайти правильні слова і аргументи для подальших дій Угорщини в інтересах України, перемоги та відповідальності агресора.

- Зупинка у Москві не стане останньою у миротворчому турне Орбана. Можна припустити бажання поговорити з Ердоганом та Сі перед приїздом до Вашингтону на ювілейний саміт НАТО і представлення лідерам Заходу результатів миротворчих зусиль. Вочевидь, у США Орбан захоче звірити годинники з Трампом.

- Візити до Києва та Москви - лише початок дипломатичної кампанії Орбана, для якого не є перешкодами ані роль головування в Раді ЄС, ані підпис під Комюніке саміту миру.

Ініціативи Орбана - виклик консолідованій позиції ЄС і НАТО щодо підтримки України та ізоляції агресора. Це ще один привід активувати застосування статті 7 Лісабонського договору з метою покарання Будапешта і недопущення подібних сепаратних дій у майбутньому.

Чого не вистачає на цьогорічному саміті НАТО в Вашингтоні? Як Байден міг би зробити саміт історичним (але не зможе)?
Коли Україна отримає запрошення до Північноатлантичного альянсу?
Які рішення будуть ухвалені на саміті?

Про це говорили сьогодні на Радіо Свобода https://youtu.be/XVXn2SHbyg4?t=2171

Про «історичність», «мужність» та «незворотні мости» Саміту НАТО

Ювілейний саміт НАТО у Вашингтоні став важливою символічною подією для Північноатлантичного альянсу та президента Байдена напередодні президентських виборів. У складних кризових умовах як на європейському континенті, так і світі, країни Альянсу надіслали потужний сигнал міжнародному співтовариству щодо незламної єдності та солідарності, а також готовності захищати спільні демократичні цінності та свободу.

Водночас, потенційно «історично важливий» саміт не приніс по-справжньому історичних стратегічних рішень ані для Альянсу, ані для України.

У загальному плані НАТО підтвердило свою міцність та дієвість, зокрема продовженням розширення Альянсу через вступ Фінляндії та Швеції; поступовим виходом на фінансування колективної оборони на рівні 2 відсотків ВВП (наразі у 2/3 країнах-членах); посиленням військових спроможностей для стримування та відсічі можливої агресії проти членів Альянсу; а також імпульсом для поглиблення військово-промислової кооперації між країнами Альянсу.

Ухвалили союзники і низку справді важливих рішень на підтримку України, серед яких:

- консолідація військової допомоги Україні з боку Альянсу. Союзники досягли рішення про створення NATO Security Assistance and Training for Ukraine (NSATU), що покликано покращити надання Україні необхідних озброєнь та навчання;
- оголошення Зобов'язання щодо довгострокової безпекової допомоги Україні щодо надання військового обладнання, допомоги та тренувань з метою підтримки України у розбудові сил, здатних перемогти російську агресію. Те, що союзники мають намір забезпечити мінімальне базове фінансування в розмірі 40 мільярдів євро протягом наступного року, слід вітати;
- суттєве посилення систем протиповітряної оборони України у найближчому майбутньому, а також перехід у завершальну стадію процесу передачі Україні літаків F-16;
- створення Спільного аналітичного, тренувального та освітнього центру Україна - НАТО (JATEC) як важливого елементу практичної співпраці, покликаного визначити і застосувати уроки війни Росії проти України і підвищити рівень оперативної сумісності України з НАТО;
- рішення Генерального секретаря призначити Старшого представника НАТО в Україні (NATO Senior Representative in Ukraine).

Вашингтонський саміт зафіксував роль росії як найбільшої безпосередньої загрози безпеці Альянсу на довгострокову перспективу та підтвердив рішучу налаштованість протидіяти агресивним та підривним діям росії проти Альянсу та союзників. Важливим рішенням саміту стала підготовка до наступного Саміту в Гаазі рекомендацій до оновлення стратегії НАТО щодо росії, у підготовці яких має грати активну роль українська дипломатія.

Країни Альянсу також дали жорстку характеристику політиці білорусі, КНДР, Ірану та Китаю щодо підтримки агресивним діям росії проти України. Крім цього, Альянс визначив, що Китай продовжує створювати системні виклики для євроатлантичної безпеки. Тут варто відзначити все чіткіше позиціювання Китаю як зацікавленої сторони попри намагання Пекіна представляти себе як потенційного посередника між Києвом та москвою.

Водночас, ми так і не побачили у публічному просторі ані обіцяної Конгресу Стратегії Білого дому щодо підтримки України, ані бачення з боку США шляхів досягнення перемоги та відновлення миру в Україні. На фоні ракетних ударів по містах України та Охматдиту, на фоні блідого саміту миру, обіймів Моді з Путіним, вояжів Орбана самозаспокоюючі мантри Байдена про те, що «я керую світом, я зупинив путіна, я обʼєднав НАТО» звучали певним дисонансом.

В Україні покладали особливі очікування на цей ювілейний саміт НАТО у Вашингтоні. Здавалося, що 75 років Альянсу стане для всіх ідеальною нагодою для ухвалення рішення запросити Україну до початку перемовин про членство в Альянсі. Без такого рішення цей “історичний саміт” історичним стати не міг. І, на превеликий жаль, не став.

Українська влада так і не знайшла дієвих аргументів та не змогла мобілізувати всі ресурси для того, щоб домогтися потрібного рішення. Це як вийти віч-на-віч з воротарем і не забити гол. Такої гольової ситуації, яка існує сьогодні, може не виникнути в майбутньому. Прикро, що ювілейним самітом не скористалися і цього разу.

Жодна країна НАТО не зробила більше для зміцнення Альянсу, ніж це зробила Україна та її героїчні Збройні Сили. Ключовим у заявах лідерів країн-членів Альянсу є те, що НАТО сьогодні залишається найбільш згуртованим та найбільш дієвим за всю історію. Натомість, замовчується той факт, що ця сила Альянсу, його ефективність і дієвість, трансатлантична єдність сьогодні тримаються на плечах України та мужності і самопожертві нашого війська.

Лідери не продемонстрували справжнє лідерство, стратегічне бачення перемоги України та поразки путіна, а також шляхи досягнення миру, безпеки і стабільності у світі. Яскравим проявом такої «сміливості» стала відсутність рішень про дозвіл застосовувати американську зброю проти легітимних цілей на російській території та можливість застосування за ізраїльським прикладом ППО сусідніх країн НАТО для збиття російських ракет над територією України.

Варто відзначити, що за сильними положеннями декларації стосовно підтримки України і розбудови її оборонних спроможностей проглядається один тривожний дзвіночок. Ізоляція російсько-української війни залишається пріоритетом для євроатлантичної спільноти. Звідси і коментарі про небажаність збиття Польщею ракет як ймовірний ризик ескалації. В умовах війни на виснаження та обмеженого мобілізаційного ресурсу нам критично важливо змінити цей підхід. На жаль, це демонструє, що ставка москви на погрози ескалації продовжує працювати і впливати на рішення Заходу. Навіть після звільнення Харківської області, Херсону, ударів по Криму. Очевидно, що розрахунки ризиків та переваг стратегів НАТО поки не на нашу користь.

Мабуть тепер союзники будуть пишатися власною креативністю щодо “незворотного шляху” України до членства в НАТО. Проте, за духом принцип незворотності був закріплений ще у відповідних рішеннях Бухарестського саміту 2008 року. Незворотність нашого курсу на вступ до НАТО є також і невід’ємним елементом Конституції України з 2019 року. От і виходить , що без запрошення до членства в Альянсі для України єдине, що є і залишатиметься дійсно “незворотнім”, так це війна Росіі проти України, НАТО та Заходу загалом.

Не можна оминути увагою і вигадане союзниками для України нове випробування на шляху до НАТО - тепер це “міст”. Україна вже роками стоїть “на порозі” НАТО. Нам роками кажуть про “відкриті двері”. На минулому саміті НАТО союзники проголосили як ключове досягнення зняття вимоги щодо Плану дій щодо членства для України на шляху до НАТО, стверджуючи, що тепер потрібно зробити лише один крок, а не два. Цей крок - запрошення, якого на сьогоднішньому ювілейному саміті Україна знов не отримала. І от тепер за відкритими дверима виникає цілий новозбудований “міст”, яким можна йти дуже довго під обстрілами російських ракет. Цей міст для України НАТО будує на страху Росії. Натомість, запрошення до переговорів про членство України здатне було б зробити більше для перемоги, ніж будь-який “міст”, “двері”, “вікно” чи “незворотній шлях”. Таке запрошення і стало б проявом справжнього глобального лідерства Байдена і стратегічної могутності НАТО.

На жаль, наразі знов стикнулися з проявом монополізації владою міжнародних контактів - делегації депутатів партії ЄС на чолі з Петром Порошенком відмовлено у відрядженні до Мілуокі для участі у виборчому Конвенті Республіканської партії США. Європейська солідарність - єдина політична сила України, яку було запрошено на цей престижний захід, оскільки саме вона є членом глобальної сімʼї Міжнародного демократичного союзу. Встановлення контактів з американською політичною партією, кандидатом на вибори в Президенти США якої є Дональд Трамп, для України є критично важливим.
Шкода, але в той час, коли налагодження конструктивних звʼязків з оточенням Трампа могло піти на користь Україні, дії влади лише підтверджують ерозію демократичних стандартів у державі.
Про американський та інші актуальні напрямки роботи української дипломатії говорили в ефірі телеканалу «Прямий».

Дивіться у відео https://youtu.be/tOXj9--yb90?si=kQRrB0TP6qsNrzhS

Угорщина вчергове блокує важливе для України рішення. Цього разу про виділення 6,5 млрд євро з Європейського фонду миру на компенсацію поставок зброї нашій державі.
Чому це сталося?
Чим це погано для Євросоюзу?
Яка країна підтримує угорську позицію?
Як вплинути на позицію Угорщини? Чому Будапешт розуміє лише мову сили? Як Угорщина намагається розширити коло своїх союзників у ЄС?

Про це, а також спільний лист-скаргу глав МЗС Угорщини і Словаччини на адресу Єврокомісії з приводу припинення транзиту російської нафти компанії Лукойл говорили на Радіо НВ https://youtu.be/w2-nTn9sqzo?si=MqofghHsHDyJEnGG

Наразі спостерігаємо появу та конкуренцію «мирних планів». Скільки їх? Чому відбувається така «миролюбна какофонія»? В чому проблема таких мирних ініціатив?
На мою думку, мирний план має бути один, диктувати його має Україна і він повинен грунтуватися на таких базових принципах:
⁃ нічого про Україну без України;
⁃ жодних територіальних поступок в обмін на мир;
⁃ забезпечення незалежності, суверенітету і національної ідентичності України;
⁃ створення умов для зміцнення обороноздатності українських збройних сил;
⁃ заходи санкційного характеру для покарання агресора;
⁃ жодних компромісів щодо членства України в ЄС і НАТО.

Майбутній візит Премʼєр-міністра Індії в Україну. Яким він буде і чому саме зараз? Що можна від нього очікувати? Яка насправді була реакція Моді на обстріл агресором дитячої лікарні Охматдит?

Вибори в США. Що має робити українська дипломатія, влада і політикум, аби забезпечити двопартійну підтримку?

Безпекові угоди. Навіщо вони? Яка їх якість? Нам потрібні не т.зв. “гарантії безпеки”, які не містять ані гарантій, ані безпеки. А гарантії членства в НАТО! Десятки договорів про співпрацю у сфері безпеки і оборони з Україною не зроблять для миру, безпеки і стабільності у світі того, що здатен зробити один єдиний документ - Вашингтонський договір 1949 року. Чому?

Про ці та інші питання говорили на Прямому, дивіться у відео: https://youtu.be/f77G4Ex-rSM?t=3042

В інтерв’ю для LIGA.net говорили на такі теми:

- обмін вʼязнями між США та росією: кому це вигідно? В чому небезпека цього обміну? Про що свідчить ця подія?
- російська опозиція: чи вона існує?
- вибори Президента США: що є найважливішим для України? як може вплинути на Україну обрання Дональда Трампа або Камали Гарріс?
- мирні переговори: які «червоні лінії» можуть бути? Чи готова Україна до перемовин? Чи є належні умови для їх проведення? Чи можливо відновити територіальну цілісність України політико-дипломатичним шляхом?
- НАТО: наскільки євроатлантична інтеграція може бути стримуючим фактором для агресора?
- двосторонні безпекові угоди: в чому їх суть? Що вони включають?
- Угорщина: які мотиви Орбана? Які наслідки можуть бути для Угорщини? Чи позбавлять її права голосу в ЄС?

Дивіться у відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=-1qBFp4_7MQ

Надання Україні допомоги з боку західних країн є критично важливим для нашої держави. Тут є безліч питань, і передусім, як ми працюємо з партнерами для досягнення позитивної для нас відповіді?

Питання залучення коштів було одним з пріоритетів під час наради послів в Києві. Але чи була надана українським послам аргументована інформація про те, як контролюються вже надані кошти, як Україна бореться з корупцією, як рухаються реформи, як гарантується верховенство права?

50 млрд євро (доходи від заморожених російських активів)- наскільки реально їх отримати до кінця року?

Скорочення допомоги з боку Німеччини - це вже реальність. Наскільки врахована допомога Україні у бюджетах інших держав? Що робиться для врахування українських інтересів під час бюджетних процесів в європейських країнах?

Які є слабкі місця в санкційній політиці США та ЄС?

Про ці та інші питання дивіться у відео https://youtu.be/S9rtCDsJavM?si=HJrtVP2c2MOBexp-

У новому випуску токшоу Суспільного «Новий відлік» говорили про плани перемоги України.

Обговорювали такі питання:
Чи готова росія до переговорів з Україною?
Чи готова Україна до переговорів з росією?
План перемоги Зеленського - який він? Що він включає? Чи реалістичний? Чи є план Б?
Наскільки ефективними є дії Зеленського та його команди для досягнення перемоги України? Наскільки ефективною є дипломатія сьогодні? Чи заважає політична лояльність в дипломатії досягненню перемоги України?

Вчергове озвучив 5 червоних ліній, які мають бути витримані у будь-яких планах:
⁃ Ніяких компромісів щодо суверенітету, незалежності та національної ідентичності України;
⁃ Жодних компромісів щодо територіальної цілісності в обмін на мир;
⁃ Жодних компромісів щодо зміцнення обороноздатності української держави;
⁃ Жодних компромісів щодо відповідальності та застосування санкцій проти агресора;
⁃ Ніяких компромісів щодо членства України в ЄС та НАТО.

Наші головні тактичні завдання на зараз - це припинити втрачати території, людей та час.

Дивіться повний випуск за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=JUKrzfaQ89o&t=1671s

Нова Європейська Комісія: що чекати Україні?

Наразі мова йде про перелік кандидатур на посади членів нової Європейської Комісії, внесений сьогодні Президенткою Урсулою фон дер Ляєн після консультацій з державами-членами Євросоюзу.
Тепер м’яч на боці Європейського Парламенту, який має заслухати та схвалити запропоновані кандидатури як з точки зору особистих якостей, так і їх відповідності запропонованому досьє.

Нагадаємо, що у попередні рази Європарламент блокував 2-3 внесені кандидатури, яким очільники Комісії та уряди держав-членів мали шукати заміни. Тому чи отримають всі фігуранти цього списку кандидатів «зелене світло» євродепутатів покажуть результати слухань.

Для нас очевидним є те, що Урсула фон дер Ляєн робить ставку на ефективний технократичний європейський уряд. У списку дуже обмаль гучних політичних імен, які могли б працювати більше на власний політичний імідж, ніж на результат. Тому вочевидь є ставка на командну роботу та досягнення поставлених цілей.

Важливо, щоб вже з перших днів спрацював дует Урсули фон дер Ляєн та її «правої руки», колишньої прем’єр-міністерки Естонії, а тепер Віце-президента-Високого представника ЄС із закордонних справ та безпекової політики Каї Каллас. Політична вага Ляєн та потужна енергія Каллас мають працювати в унісон та синергії одна до одної, уникаючи можливої політичної конкуренції.

Є всі підстави стверджувати, що позиція нового складу Європейської Комісії щодо України залишатиметься сприятливою та конструктивною.

По-перше, Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн розглядає підтримку України та успіх нашої держави на треку відсічі російської агресії та вступу до ЄС як глибоко особисте політичне завдання та ключовий елемент власного політичного та історичного спадку. Тому і роботу Єврокомісії Президентка спрямовуватиме на просування «українського досьє».

По-друге, очікуємо, що всі кандидати пройдуть ретельну перевірку на проукраїнську позицію під час слухань у стінах Європарламенту.

По-третє, кандидати на ключові важливі для України посади з точки зору політико-безпекової підтримки обрані з традиційно союзницьких для нашої держави країн із урахуванням їхньої потенційної доданої вартості. Це і Андріус Кубіліус від Литви, який є автором і промоутером стратегії ЄС щодо перемоги України та виділення гарантованих 0.25 відсотків ВВП на військову допомогу нашій державі. Це і Валдіс Домбровскіс від Латвії, який вже багато років є своєрідним янголом-охоронцем української макрофінансової допомоги з боку ЄС. І власне Кая Каллас з Естонії, щирий друг України та ворог путінського режиму.

З точки зору політики розширення та переговорів про вступ заслуговують на увагу два моменти.

Перший - символічним є виведення «середземноморського досьє» з портфеля комісара з питань розширення. Чи можна вважати це рішення завершенням епохи так званої «європейської політики сусідства», а з нею і Східного партнерства та Союзу для Середземномор’я, стане зрозумілим вже скоро, але це точно вивільнить час для профільного комісара для зосередження на прискоренні процесу вступних переговорів і для України, і для Молдови, і для країн Західних Балкан, представниця яких власне і може обійняти цю посаду - Марта Кос із Словенії.

Другий - переговори про вступ та їх динаміка залежатимуть не лише від комісара з питань розширення. Вступні переговори - це наближення до всього комплексу політик ЄС, а відтак позиція кожного члена Єврокомісії має значення. Тому в пріоритеті має зберігатись активна робота та діалог з усім складом Єврокомісії.

Українській владі слід повчитися в ЄС у питанні щодо засад формування владної команди. В ЄС бачимо відкритість, системність, детальні обговорення та аргументи на користь підходів та стратегії. Українським урядовцям слід було б вибудовувати контакти з профільними комісарами. Це стосується і міністра закордонних справ України, який свій перший закордонний візит мав би здійснити до Брюсселя.

План перемоги Зеленського схожий на план перемоги Трампа: розмов багато, а в очі ніхто не бачив. Виникає багато питань:
Коли план презентують українському народу?
Що робити з «формулою миру», дорожніми картами з її виконання?
Чому ми веземо його нашим партнерам в США напередодні виборів?
Чому не презентуємо іншим нашим партнерам та союзникам?

Наскільки реальним є отримання до кінця року допомоги за рахунок прибутку від заморожених активів росії в ЄС?

Питання реформи ООН і наскільки реально змінити існуючу систему?
Чого очікувати від цьогорічної Генеральної асамблеї ООН?

Про ці теми говорили сьогодні на 5 каналі, дивіться за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=A48TTg9E8RA

Сьогодні на Радіо НВ говорили про:
⁃ візит Зеленського до США і те, яким він буде. Що можемо очікувати від зустрічей з Джо Байденом, Камалою Гарріс, Дональдом Трампом і про що буде розмова з Трампом.
⁃ другий український Саміт миру, де і коли він відбудеться, і що саме буде обговорюватися на цьому заході.
⁃ план перемоги України і що він може включати.

Дивіться у відео https://www.youtube.com/watch?v=UcV7kGnzA_o

Розпочався візит Зеленського до США.
Що нас чекає?
Одна з ключових подій візиту - це презентація так званого «плану перемоги» Зеленського як діючому Президенту США, так і обом кандидатам на цю посаду. Досі про зміст документа нічого, крім чуток в пресі, невідомо. Складається враження, що переговори ведуться через ЗМІ. А тим часом відкритих питань щодо цього документу багато.
Чи корелюється цей план миру із Стратегією перемоги України, яку раніше Байден передав на розгляд Конгресу США?
Як він співвідноситься з «формулою миру»? Навіщо цей план Харріс і Трампу напередодні виборів?
Чи отримає Україна запрошення щодо членства в НАТО вже цієї осені?

Про ці та інші питання говорили на Прямому, дивіться у відео: https://www.youtube.com/watch?v=1k6-o6bk19c

Яким може бути алгоритм вступу України до НАТО? - головна тема, яку обговорювали в етері Прямого. Декілька  ключових позицій:

⁃ Ми поступово підходимо до можливості застосування так званого «німецького сценарію».

⁃ Зараз багато говорять про те, що нібито на зустрічі «Рамштайн» Україні можуть дати запрошення в НАТО. Однак, ця структура не вповноважена вирішувати такі питання. Такі рішення ухвалюються лише в рамках НАТО. Мої очікування від саміту в форматі Рамштайн: ухвалення комплексного документа щодо підтримки оборонно-промислового комплексу України. Ми маємо самі виробляти зброю, в тому числі далекобійну, і не залежити від політичної конʼюнктури в інших країнах.

⁃ Прикро, що багато часу та зусиль було витрачено владою на укладення двосторонніх так званих «безпекових угод», які насправді нічого не гарантують. На жаль, ці угоди не допомогли ані у Вугледарі, ані у Красногорівці, і зараз не допомагають в районі Покровська. Найкращою та єдиною дієвою гарантією безпеки є членство України в НАТО.

⁃ Чи може бути питання запрошення до вступу в НАТО предметом торгу з путіним? Так, але ми маємо розуміти, що це питання глобального лідерства і ми маємо відстоювати позицію, що запрошення України до Альянсу є елементом примусу путіна до миру, а членство - ключовим елементом перемоги України. 

⁃ Окремі країни-скептики не можуть поставити «шлагбаум» на нашому шляху як до НАТО, так і до ЄС.

⁃ Наміри Генсека ООН Гутерреша відвідати саміт БРІКС у росії в жовтні - це ганьба. Українська дипломатія не повинна цього допустити.

Дивіться відео за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=wQMsjiz6upw

В ефірі РадіоНВ говорили про підсумки дипломатичного турне Президента України і презентації "Плану Перемоги", подальші кроки української дипломатії для його просування та шляхи еволюції формату "Рамштайн" в залежності від результатів американських виборів.

Дивіться у відео: https://youtu.be/zFivmT2au4Q?si=uNmxPa8sVVSSK9NZ

«План Перемоги» - основна тема етеру на Прямому.

Нарешті через півтора місяця «підігріву» він був презентований українському суспільству. Документ, який містить багато пунктів і в основному завдання для наших союзників. Тішить, що першим пунктом та його серцевиною є запрошення України до НАТО.

На жаль, в плані немає, що Україна має зробити, аби цю перемогу здобути. Які ж дії ми могли би включити:
⁃ дієва боротьба з корупцією;
⁃ дії для стабілізації ситуації на фронті;
⁃ інтеграція оборонно-промислового комплексу України до Євроатлантичної системи ОПК, залучення інвестицій та розбудова власного виробництва;
⁃ економічні заходи, які мають бути спрямовані на мобілізацію економіки для перемоги. А це не лише скорочення витрат, що не повʼязані з підтримкою ЗСУ, але й реформи для розвитку держави (наприклад, продовження проведення реформи корпоративного управління, децентралізації);
- зміцнення демократичної стійкості держави (верховенство права, парламентський плюралізм, свобода слова, незалежність антикорупційних структур);
⁃ нейтралізація російської «пʼятої колони», боротьба з дезінформацією;
⁃ активізація роботи з українцями за кордоном, турбота про українців, які постраждали від війни;
⁃ посилення міжнародної довіри до України;
⁃ членство в ЄС та НАТО. Запрошення України до Північноатлантичного альянсу - це лише перший обовʼязковий крок на цьому шляху.

Більше дивіться відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=YPOQ7dhb1cc