EcoFactor

923 views11:53

🚨 Продовження, Частина 2.
Тобто, у пралісах рубки під будівництво доріг, у будь-якому випадку, – незаконні.
І також закон передбачає, що ці території повинні бути віднесені до природно-заповідного фонду України (через створення пралісових пам’яток природи – ред.)», – пояснює Людмила Сломінська, менеджерка лісових проєктів WWF-Україна.
Експерти WWF-Україна, організації, що діє під егідою Всесвітнього фонду дикої природи, разом з іншими українськими природоохоронцями та науковцями, громадськістю, лісівниками, політиками і іншими зацікавленими сторонами, працювали над законодавчою базою для збереження пралісів, квазіпралісів та природних лісів.
Але зараз лісівники заперечують, що провели вирубку саме у погоджених ними пралісах. Кажуть, що у виділах 1 та 2 кварталу 3 лісництва «Шипот» таких лісів немає.
На фоні скандалу ДП «Ліси України» вийшло із поясненням щодо будівництва дороги і, посилаючись на акт комісійного обстеження, заявили про відсутність пралісів у місцях рубок. «Насадження відводилися в рубку на підставі актів обстеження, складених за результатами роботи комісії, до складу якої входили представники регіонального управління Держлісагентства, місцевої влади тощо. В акті обстеження відсутня інформація щодо належності лісового фонду до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів, а також будь-які інші застереження», – пишуть ДП «Ліси України».
Ще раніше, ніж лісівники, до маніпуляцій із пралісами вдалися депутати Закарпатської обласної ради і у 2021 році двічі провалили голосування за надання статусу пралісових пам’яток природи місцевого значення погодженим лісівниками пралісовим ділянкам. Наразі частина з них – у процесі оголошення статусу пралісової пам’ятки природи загальнодержавного значення.
Праліси лісництва «Шипот»
Чи може бути так, щоб лісівники не знати, що у «Шипоті» під автодорогу вирубують праліси?
Ні, не могли не знати. У структурі Державного агентства лісових ресурсів України зберігаються два оригінали «Висновку про належність лісових ділянок Державного підприємства «Перечинське лісове господарство»: у відповідному територіальному органі, що здійснює управлінську функцію, – це «Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства», та територіальній філії господарського ДП «Ліси України» – «Карпатському лісовому офісі». Ще один оригінал зберігається у ініціатора процесу ідентифікації та заповідання пралісових ділянок – WWF-Україна.
Щоб зрозуміти, слідкуйте за руками.
До реформи Держлісагентство поєднувало у собі дві функції – управлінську та господарську. На місцях управлінську функцію виконували обласні управління лісового та мисливського господарства, а господарську – державні лісогосподарські підприємства, яким і було «Перечинське ЛГ».
Оскільки господарювання – це про заробляння грошей, то лісові господарства були самостійними у прийнятті рішень, які безпосередньо впливають на їхню спроможність заробляти і утримувати галузь, сплачувати податки. Відтак, саме вони, спираючись на матеріали лісовпорядкування, погоджували висновки, будучи точно впевненими: подальший охоронний статус пралісів і, відповідно, обмеження на здійснення на таких ділянках господарських робіт, не вплинуть на спроможність підприємства заробляти для себе і держави гроші.
Тож, оригінал висновку отримали ДП «Перечинське ЛГ» і Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства.
У 2022 році управлінську та господарську функцію Держлісагентства розділили. Для виконання першої були утворені Міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства, для другої – ДП «Ліси України».
Закарпатське ОУЛМГ було укрупнене із Івано-Франківським та Львівським і утворило «Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства», куди й перейшов один із оригіналів висновку.
Підпорядкувати господарську функцію після укрупнення було складніше.

Please open Telegram to view this post