⚠️Віталія Суховича, у якого знайшли мільйони доларів готівкою у валізах, засудили до 5 років умовно. Тільки ніхто не пише, хто замовив Суховича!? Відповідаємо: Сашко Кватирко і Юрій Болоховець!
Саша, як тобі з тим живеться? Ти ж в церкву ходиш, невже думаєш, що все забудеться!?
Робіть висновки, шановна лісова спільното. Сашко спочатку дружить, потім в тюрму саджає. Реалії сьогодення.

🔈Нема зашквареного Кватирка і для людей почали робити благі справи....

ДП Ліси України публікує:
Сьогодні тисячі людей мають обмежений доступ до природи через фізичні, соціальні або психологічні бар’єри.

💬 «ДП “Ліси України” це змінює. У межах реалізації Національної стратегії безбар’єрності першої леді Олени Зеленської ми системно впроваджуємо ініціативи, які підтверджують: ліс може бути простором відновлення для кожного».....

У цьому році ідея ДП «Ліси України» масштабується. Підприємство запрошує до співпраці партнерів, готових долучитися до інклюзивного проєкту «Вікно у ліс»: громадські організації, соціально відповідальний бізнес, інформаційних партнерів, психологів, реабілітологів, спортивних тренерів, фахівців з інклюзії та волонтерів.

💵ПОКИ ЛІСОВА ГАЛУЗЬ ЗАДИХАЄТЬСЯ — МАЙНО ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» ЙДЕ З МОЛОТКА

Під контролем Юрія Болоховця та Олександра Кватирка система, яка мала розвивати деревообробку, створювати робочі місця та прибуток для держави, дедалі частіше асоціюється з продажем виробничих активів.

Черговий приклад — аукціон:
https://sale.uub.com.ua/auction/SPE001-UA-20260522-28555

📌 На продаж виставлено комплекс у Волинській області: ▪️ цех стружки — 207,5 м²
▪️ майстерня РММ — 248,2 м²
▪️ їдальня — 371,6 м²
▪️ цех хвойного екстракту — 461,7 м²
Загалом понад 1 289 м² виробничих об’єктів.
💰 Стартова ціна — лише 6,32 млн грн.

Колись ці об’єкти працювали на лісову галузь. Сьогодні вони продаються як майно, що «потребує ремонту».

Виникає питання: хто довів державні виробничі потужності до такого стану, що замість модернізації залишається лише приватизація?

Чому роками не проводилось оновлення? Де стратегія розвитку?
Де інвестиції у переробку?
Чому замість створення доданої вартості держава позбавляється активів?
Поки працівникам розповідають про оптимізацію, ефективність і реформи — цехи, майстерні та виробничі приміщення поступово зникають із державної власності.
Якщо це «реформа», то суспільство має право знати її кінцеву мету: відродження галузі чи розпродаж залишків інфраструктури?

Окремо варто поставити питання Болоховцю і Кватирку: чи не перетворилась політика «ефективності» на політику поступового скорочення державного майна і збагачення окремих осіб?
Бо коли продають не мотлох, а виробничі площі — це вже питання не лише економіки, а й майбутнього всієї галузі.