⚠️ Волинські ліси нещадно вирізаються ...

У Луцькому районі незаконно зрубали понад 120 дерев......

🚨 Допис про «атаку на реформаторів» або як Болоховець починає війну проти влади ....

Олександр Місюра ( ну ми то знаємо його комунікаційні здібності і хто йому пише тексти ( привіт Тарасик Ткачук)) вирішив закинути на платформу економічної правди черговий пост-підримку свого бізнес-партнера Юрія Болоховця....

https://epravda.com.ua/rus/biznes/pochemu-obsuzhdaetsya-smena-rukovodstva-gp-lesa-ukrainy-detali-reformy-821602/

⚠️ Стаття Місюри — це вже не просто захист чинного керівництва ДП «Ліси України». Фактично це пряма публічна критика й постановка під сумнів кадрових підходів Президента.
Автор прямо натякає: якщо Президент ініціює обговорення оновлення керівництва — значить хтось «дезінформує», відбуваються «політичні торги», а країну нібито готують до повернення старих схем.
Тобто логіка проста: Президент ставить питання → Президенту подають «неправильну аналітику». Обговорюють зміни → значить це атака на реформи. Переглядають підходи → значить готують реванш корупції.
Але тоді виникає зустрічне питання:
Хто дав право окремим публічним захисникам нинішньої системи визначати, які кадрові рішення держави допустимі, а які — ні?
Бо якщо будь-яка дискусія про зміну менеджменту автоматично оголошується загрозою реформам, це вже більше схоже не на підтримку галузі, а на захист конкретної вертикалі впливу.
Особливо показово, що у статті майже немає самокритики системи. Є лише одна думка: нинішнє керівництво ефективне, а отже ставити питання до нього не можна.
Саме так і формуються закриті управлінські моделі, де результати починають використовувати як щит від будь-якої критики.

Стаття Місюри подається як захист ефективного менеджменту та реформ у ДП «Ліси України». Основна теза проста: якщо підприємство показує великі фінансові результати й сплачує мільярди дивідендів — змінювати керівництво не можна, а будь-які дискусії про кадрові рішення є загрозою реформам.

Але саме тут починаються головні питання.

📌 Перше. Автор фактично прирівнює фінансові показники до недоторканності керівництва.

Високі надходження до бюджету — це позитивний показник. Але чи автоматично це означає відсутність системних проблем, ризиків концентрації впливу, кадрових питань або претензій до управління?

Ні.

Історія знає чимало державних структур із великими оборотами, де одночасно виникали питання щодо непрозорості, впливів чи управлінських рішень.

📌 Друге. У тексті майже будь-яка критика або перевірка подається як «спроба повернути схеми».

Це небезпечна логіка.

Бо тоді виходить: якщо хтось ставить питання — він автоматично ворог реформ. Якщо обговорюють зміну менеджменту — значить хочуть «повернути корупцію».
І уявіть собі , що Місюрі в заодно й Болоховцю здається що це робить саме Президент України Володимир Зеленський.....

Така аргументація більше схожа на політичний захист персоналій, ніж на аналіз.

📌 Третє. Стаття майже не допускає думки, що реформа може існувати без конкретного керівника.

Справжня реформа — це система.

Якщо після можливої зміни одного менеджера все руйнується, виникає питання: чи була це реформа, чи побудова вертикалі впливу навколо окремих людей?

📌 Четверте. Варто ставити питання і про незалежність публічних коментаторів.
Місюра - відомий друг, бізнес-партнер і захисник Болоховця...
Його статки (Верба ВВ, +) ростуть разом із статками Юрія Болоховця, і це видно по результатах росту доходів, при тому що багато деревообробного бізнесу просто закривається ....
Дивний взаємозв'язок???
Тут все просто Юрій Болоховець забезпечує бізнес Місюри дешевою і доступною деревиною, тому й Місюре рве п'яту точку щоб спробувати втримати на посаді свою бізнес-няньку....

Коли автор роками послідовно підтримує одну сторону управлінських процесів, суспільство має право питати: чи є позиція повністю незалежною, чи можуть існувати професійні, економічні або інші інтереси, які впливають на оцінки?

Такі питання — нормальна частина публічної дискусії.

📌 П’яте. Найдивніше у статті — спроба представити кадрові дискусії як загрозу державі.