⚠️ Світлана Ісаченко пише, Частина 2
Перед тим, нагадаю, «Ліси України» в рамках лісової реформи забрало собі усе майно і кошти державних лісгоспів, ліквідованих реформаторами, перетворившись на створеному чужими руками багатстві і на зароблених чужими мозолями грошах на найбільше і найбагатше галузеве підприємство Європи, чим дуже вихваляється.
Увесь експлуатаційний лісовий ресурс нашої області, а це 234 146,0386 га, опинився в безроздільному і, головне, абсолютно безконтрольному розпорядженні столичних хапужок та їх регіональних васалів.
Але їм цього замало. Лісівники вирішили рейдерити комунальну і приватну землю. Мало не в кожній громаді області це підтвердять.

В серпні минулого року Чернівецька ОВА в інтересах столичного монополіста іде в суд проти Кам’янецької сільської ради з вимогою скасувати державну реєстрацію за громадою 11 земельних ділянок, розкиданих невеликими клаптями в межах і за межами населених пунктів. А це, що важливо, колишні приватні людські землі до приходу сюди у Другу світову радянської влади, яка їх націоналізувала. А тепер незрозуміло хто приватизує.
«Які документи підтверджують, що спірна земля справді ваша?» — звернувся до
позивачів голова Господарського суду Чернівецької області Олег Проскурняк.
«Наявні у ДП «Ліси України» матеріали лісовпорядкування», — не кліпнувши оком,
відповів Василь Решетник, начальник відділу земельних відносин управління агропромислового розвитку Чернівецької ОВА, яке і мало б нести відповідальність за весь в області земельний хаос і беззаконня.

Намальовані фарбами і спецчорнилами матеріали лісовпорядкування є суто виробничою документацією лісівників. Вони не належать до земельної документації. За ними неможливо зайти в ДЗК, бо вони не містять достовірної інформації (далі тому підтвердження) про ділянки. Тим більше, не є правовстановлюючими і правопосвідчуючими документами. Шкода, що співробітники нашої ОВА дозволяють собі вводити суд в оману.
Більше того, вони приходять в суд з фальсифікованими документами в якості доказів.
На вчорашньому засіданні весь їхній обман з базового питання якраз і відкрився.

Річ у тім, що Верховний суд у справі №367/2448/20 постановив, що наявність матеріалів лісовпорядкування, які не мають прив'язки до державної геодезичної мережі, не може бути належним доказом належності земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
Тому позивачі у справі №926/2529/25 вирішили долучити судову експертизу, щоб довести, зокрема, що матеріали лісовпорядкування, надані Василем Гончаром в якості доказу в розгляд Олегу Проскурняку, мають належну геопросторову прив’язку і є первинними для встановлення місцезнаходження земельних ділянок.

Замовлення слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області в рамках кримінального провадження проти посадових осіб Кам’янецької сільської ради виконали спеціалісти Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.
Експерт відмітив відсутність у вихідних даних інформації про координати поворотних точок меж ділянок, намальованих на лісовому планшеті. Тому, зазначається у висновку експертизи, наданий планово-картографічний матеріал лісовпорядкування можна лише умовно прийняти для визначення місцезнаходження зображених на ньому ділянок.
Експерти вирішили застосувати належне в таких дослідженнях програмне забезпечення. І з жахом виявили, що (цитую висновок) «зображена на планшеті територія мала би знаходитися далеко за межами України».
Тут варто наголосити, що місцеві ради виробничі планшети лісівників взагалі не бачать і не можуть на них орієнтуватися. Тим більше, як їх взагалі можна брати до уваги у вирішенні земельних проблем, якщо вони містять недостовірні кадастрові дані і наші земельні ділянки опиняються на території інших держав?

Тобто обласні структури, у тому числі правоохоронні, судять громаду за те, що вона навела порядок у своїй кадастровій карті. І намагаються при цьому на догоду лісівникам (з якої такої радості?) перевернути всю правову шахівницю, поставивши якісь лісові планшети вище Державного земельного кадастру і Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

⚠️ Як Гончар підставляє Осипенка, Світлана Ісаченко пише, частина 3
Питається, навіщо? Відповіді на це питання я присвятила чергову статтю, яка вийшла нещодавно в «Дзеркало тижня» і набула широкого резонансу. Посилання в першому коментарі.

Чим завершиться тиск на Кам’янецьку громаду з боку прокуратури (прокурори подали проти громади окремо аж два позови з цієї теми), нацполіції, Чернівецької ОВА, персонально Василя Гончара і галузевого монстра «Ліси України» — в наступних статтях.
Нагадаю, що депутати Чернівецької облради створили робочу групу для з'ясування правової ситуації з землями громади (на фото).

На фото: жителі Кам’янецької громади біля Господарського суду Чернівецької області (в Чернівцях на вул. Кобилянської) просять взяти до уваги, що земельні ділянки, які на підставі сумнівних документів намагається забрати у них Василь Гончар і Руслан Осипенко, засаджували ще їхні батьки, вони особисто, тому хочуть залишити їх у власності своєї громади, а не віддавати незрозуміло кому. Тим більше, що не тільки моральний, але й юридичний закон на їхньому боці.

🔈🚨 Кватирко продовжує дерибан державного майна лісівників під час війни 🚨
Поки країна живе в умовах повномасштабної війни, а тисячі українців віддають життя за державу, в тилу окремі посадовці продовжують цинічно розпродавати державні активи. Черговий приклад — виставлення на продаж державної частки у лісогосподарському підприємстві на Волині.
Мова йде про 23,86% державної частки у статутному капіталі колективного підприємства «Ратнівське міжгосподарське спеціалізоване лісогосподарське підприємство», яке розташоване у смт Ратне. Аукціон (SPE001-UA-20260322-14733) вже оголошено, і стартова ціна цього активу — всього 127 301 грн.
🔗 Посилання на аукціон:
https://sale.uub.com.ua/auction/SPE001-UA-20260322-14733
❗ 127 тисяч гривень за частку у лісогосподарському підприємстві — це не просто занижена ціна. Це відвертий сигнал про підготовку до передачі активу «потрібним людям» за безцінь.
У той час, коли:
держава шукає ресурси для армії,
громади потребують фінансування,
лісова галузь перебуває у кризі,
окремі чиновники продовжують виводити активи через механізми малої приватизації.
📌 Організатором виступає регіональне відділення Фонду держмайна. Але питання не тільки до формального організатора.
Питання — хто реально стоїть за цими рішеннями і кому вигідно розпродавати лісогосподарські активи під час війни?
❗ Особливу увагу варто звернути на роль Кватирка, який системно фігурує у подібних процесах. Складається враження, що:
державне майно цілеспрямовано «розпилюється»,
активи виводяться через формально законні процедури,
а реальна вартість підприємств ігнорується.
📉 Такі дії мають всі ознаки:
штучного заниження вартості,
підготовки до «своїх» покупців,
та подальшого перерозподілу ресурсів галузі.
⚠️ Найцинічніше — це відбувається під час війни.
Коли суспільство мобілізоване, коли контроль ослаблений, саме в цей момент запускаються схеми дерибану.
📊 Якщо тенденція збережеться, держава втратить контроль над:
лісовими ресурсами,
підприємствами,
та фінансовими потоками галузі.
❗ Висновок:
Кватирко не просто продовжує свою діяльність — він користується воєнним станом як прикриттям для розпродажу державного майна. І якщо це не буде зупинено зараз — після війни країна отримає ще один масштабний кейс розкрадання національних ресурсів.
📣 Потрібна негайна реакція:
правоохоронних органів,
громадськості,
та профільних органів контролю.
Бо сьогодні продають 23,86%.
А завтра — продадуть усе.

🚨🎭 “День постачальника” від ДП «Ліси України» — що не так?

ДП "Ліси України" публікують:
https://www.facebook.com/share/p/1DppUhfKte/

Почнемо з головного: сам формат події виглядає не як прозорий діалог, а як публічна легалізація майбутніх потоків грошей.
Участь депутатів, “правоохоронців”, бізнесу — це класичний спосіб створити ілюзію легітимності. Коли всі “присутні”, значить ніби все чесно. Але це лише декорація.

🧾 Маніпуляція цифрами
Заява ДП «Ліси України» про:
200 млн → 4,2 млрд грн інвестицій
Звучить красиво. Але:
збільшення бюджету ≠ зменшення корупції
навпаки — це означає збільшення ресурсу для “освоєння”
👉 4,2 млрд грн — це не просто інвестиції
👉 це потенційно система розподілу підконтрольних підрядів
⚠️ “1% порушень” — головний міф
Заява про зменшення порушень до 1% — це класична статистична маніпуляція:
враховуються лише формальні порушення
не враховується:
“правильне” ТЗ під свого постачальника
змова учасників
технічні дискваліфікації конкурентів
📌 Найбільша корупція в Prozorro — легальна
Вона не фіксується як “порушення”
🧩 “Мінімізували посередників” — або централізували потоки?
Фраза про зменшення посередників звучить добре, але на практиці це означає:
👉 доступ отримують “правильні” виробники та імпортери
👉 ринок просто перерозподіляється під контроль
Це не конкуренція — це:
контрольований пул постачальників
🏗️ Інвестиційні напрями — де ризик?
Озвучені напрями:
техніка
логістика
дороги
цифровізація
Це саме ті категорії, де:
складно перевірити реальну вартість
легко “накрутити” ціну
зручно закладати відкат у 10–30%

👤 Роль Юрія Болоховця
Ключова проблема — персоналізація процесу.
Вся система:
централізована
керується з одного центру
оперує мільярдами
👉 Це ідеальна модель не для прозорості, а для: контрольованого розподілу фінансових потоків

🎤 “Бізнес задоволений” — чому це тривожний сигнал?
Коли бізнес хвалить державного замовника — це не завжди добре.
Є два варіанти:
або замовчують (скоріш за все при таких обсягах)...
або бізнес вже адаптувався до правил гри...
👉 Тобто:
зрозумілий відкат
передбачувані умови
“не заважають працювати”

💣 Реальна суть події
“День постачальника” — це:
❌ не про прозорість
❌ не про реформу
❌ не про конкуренцію
✔️ це про:
узгодження ринку під великі бюджети
сигнал “своїм” постачальникам
підготовку до освоєння 4,2 млрд грн
📌 Висновок
За красивими словами про “реформи” і “відкритість”:
👉 формується централізована система закупівель,
👉 де контроль над мільярдами зосереджений в одних руках,
👉 а прозорість — це лише публічна оболонка.
І головне:
чим більші інвестиції — тим більший потенційний відкат....